Антикварні книги на подарунок
Топ продажів
Календар-альманах нового шляху на 1988 рік /упорядник Юрій Карманін/ (Діаспорне видання 1987 року)
Періодичне видання української діаспори.
«Новий шлях» (англ. New Pathway) — український тижневик, орган «Українського національного об'єднання (УНО)», який у Канаді виходить з 1930 року (в Едмонтоні — з жовтня 1930, у Саскатуні — між роками 1933—1942, у Вінніпезі — між роками 1942—1974, у Торонто — з 1974 понині). Перше число Календаря-альманаху "Нового Шляху" вийшло у 1941 р. (в десятиліття тижневика) Бібліотека Архіву ОУН в УІС – Лондон.
«Світогляд українських націоналістів гостро відрізняється від сучасних українських ідеологій та вже, в силу своєї природи. змагає до опанування цілої нашої національної дійсности. Його вплив і чинність позначилися двома шляхами. З одного боку він покликав до життя різного роду націоналістичні формації (ідеологічні, політичні, військові); з другого боку він дав себе відчути щораз сильніше з поступом часу в різних українських організаціях і установах без огляду на їх характер і місце осідку.»
«Календар-альманах «Нового шляху» на 1988 рік».
Упорядник: Юрій Карманін
Видавництво: Друком і накладом «Нового шляху», Торонто, Онтаріо
Мова: українська
Сторінок: 173
Гураіан XX сторіччя. Спогади і думки /Максим Корсунь/ (Діаспорне видання 1965 року)
Спогади автора в еміграції. Діаспорне видання.
«Роблю цей опис мого життя, щоб засвідчити правду й зробити приємне тим, які постраждали без вини, або страждають і досі. Сучасний світ зматеріялізований вже не в силі зрозуміти, яку користь може дати книжка, написана в південній Америці, тим, що померли майже всі, або якщо живуть ще й досі, то знаходяться там на замерзлому прибережжі Льодового океану, або на прибережжі Білого моря, або в країнах далекого Сибіру? Така думка може здаватись дивною.» (Зі вступу).
«Гураіан XX сторіччя. Спогади і думки».
Автор: Максим Корсунь
Видавництво: ОО.Василіян, Прудентопіль-Парана-Бразилія, 1965
Мова: українська
Сторінок: 141
Поезії /Филипович/ (Діаспорне видання 1957 року)
Збірка українського поета. Діаспорне видання.
Збірник поезії містить бібліографічний нарис та вступну статтю В.Державіна.
«А давне слово на сторожі,
Напівзабуте слово те,
Як пишне дерево, зросте
У дні співучі і погожі.»
«Филипович П. Поезії».
Автор: Филипович Павло Петрович (псевд. — Павел Зорев; 02.09(20. 08).1891—03.11.1937) — поет, літературознавець, перекладач, педагог. Професор. Н. в с. Кайтанівка (нині село Катеринопільського р-ну Черкас. обл.) в багатодітній сім’ї священика. Навч. в Златопільській г-зії, закінчив Колегію Павла Ґалаґана із золотою медаллю (Київ, 1910), далі навч. на юридичному (1 рік) та історико-філологічному ф-тах Київ. ун-ту (закінчив 1915). Почав писати рос. мовою з 1910, із 1917 — українською; позначені символізмом вірші друкував у "Музагеті", в альманасі "Гроно" (1920). Приват-доцент Київ. ун-ту; професор Київ. ін-ту нар. освіти (1920—33), викладач курсу нової укр. літератури. Дослідник проблем російсько-укр. літ. зв’язків, творчості укр. класиків, теор. проблем літературознавства. Автор поетичних збірок "Земля і вітер" (1922) та "Простір" (1925), позначених глибиною думки й досконалістю форми, та літературознавчих праць "Шевченко і декабристи" (1926), "Пушкін в українській літературі" (1927), "Українське літературознавство за 10 років революції" (1928), "З новітнього українського письменства" (1929) та ін. Належав до неокласиків, позиції яких відважно захищав у літературній дискусії 1925—1928. Був співробітником Постійної комісії для видання пам’яток новітнього укр. письменства при ВУАН і київ. філії Ін-ту ім. Т.Шевченка Наркомосу УСРР, членом Бібліологічного т-ва при ВУАН. Заарештований 5 вересня 1935 за звинуваченням в участі в контрреволюц. націоналістичній організації. Засланий на Соловки, страчений разом із діячами укр. к-ри в урочищі Сандармох. Реабілітований 23 січня 1958. (Інститут історії України).
Видавництво: Інститут Літературознавства при Українському Вільному Університеті, Мюнхен, 1957
Мова: українська
Сторінок: 147
Коссак. Охримович. Тураш (Діаспорне видання 1968 року)
Збірник про трійку революціонерів. Діаспорне видання.
«Зенон Коссак, Степан Охримович і Мирослав Тураш видатно записали свої імена в історії українського націоналістичного руху на західньоукраїнських землях. Перші два – 3.Коссак і Ст.Охримович працювали довгі роки разом, аж доки смерть останнього не перервала їх спільні шляхи. Мирослав Тураш дійшов до керми Крайової Екзекутиви ОУН на західньоукраінських землях щойно в 1939 році. Незважаючи проте на віддаль часу, їх трьох єднає керівна роля в ОУН 1 жертовна боротьба за право українського народу жити у власній державі.»
«Коссак. Охримович .Тураш».
Видавництво: Накладом головної управи, Ліґа Визволення України, Торонто, 1968
Мова: українська
Сторінок: 190
Від Комітету до Державного Центру /Кость Паньківський/ (Діаспорне видання 1968 року)
Спогади в еміграції. Діаспорне видання
Книга спогадів громадсько-політичного діяча Костя Паньківського про роботу Українського центрального комітету починаючи з 1944 р., коли відбулося перенесення діяльності комітету за межі України. Книга містить відбиток екслібрису «БІБЛІОТЕКА свящ. Тимофія Міненка 00346-Дата: JUN 23 69»
«Думка написати спогади про українське громадсько-полі- тичне життя воєнних і повоєнних років зародилася восени 1955 року на високому березі Гудзону у Нью-Йорку. Там, у Рівер- сайд Парку, недалеко від Колюмбійського Університету, де працював Михайло Олексійович Ветухів, часто зустрічалися з ним у полуденну пору Микола Іванович Шлемкевич і я. Ми всі три були членами управи активної тоді політичної органі- зації - Союзу Українських Національних Демократів, що ста- вила собі, як скоро показало життя, неспівмірні з нашими силами завдання: об'єднати в одну організацію українські демократичні сили, розпорошені у різних групах.» (Від автора).
«Від Комітету до Державного Центру».
Автор: Кость Паньківський
Видавництво: «Ключі», серія «Життя і Мислі» №9, , Нью-Йорк-Торонто, 1968
Мова: українська
Сторінок: 283
Очима душі – голосом серця /упорядник Євген Онацький/ (Діаспорне видання 1956 року)
Твори й переклади письменників ідеалістичного і виховно-естетичного спрямування . Діаспорне видання. Діаспорне видання.
«Збірка "Очима душі голосом серця" складається з творів, почерпнутих з різних чужинецьких авторів, головно в італійського письменника Н.Сальванескі, а потім в аргентінських письменників: Сільвії Ватто і Констансіо Вігіле, в уругвайця, Люїса Лямарке, в мехіканця, Амадо Нерво, в американців Франко Кране, Б.Бартона та Фультона Овкслера, в італійця Джованні Папіні.» (З передмови).
Євген Онацький «Очима душі - голосом серця». Переспіви.
Автор: Євген Онацький
Видавництво: «Перемога», Буенос-Айрес, 1956
Мова: українська
Сторінок: 102
Початки УВО в Галичині. Срібна Сурма: спогади і матеріали до діяння Української Військової Організації. /Зиновій Книш/ (Діаспорне видання)
Інші книги серії видавництва “Срібна сурма” про УВО:
Власним руслом. Українська військова організація від осени 1922 до літа 1924 року
Далекий приціл. Українська військова організація в 1927-1929 роках
Історія України, Українська Військова Організація. Діаспорне видання.
Постала УВО з метою продовжувати збройну боротьбу за державність. У ній брали участь військовики різних політичних партій, а створенню її сприяла міжнародна і внутрішньо-українська ситуація: в Україні тривала партизанська боротьба, справа Східної Галичини ще не була вирішена в міжнародній політиці, і хоч два українські уряди (УНР і ЗУНР) діяли не скоординовано, однак все це підносило настрій і творило надії на майбутнє.
«Все ж таки вдалося якось скласти і передати до рук читацької публіки цей другий збірник. Дуже багато поміг мені в цьому сотн. Осип Навроцький з Вінніпеґу. Не тільки самий списав і прислав великої історичної вартости особисті свої спогади й помічення з часів перших років дії УВО у Львові, але з великим накладом праці і зовсім безкорисно винотовував зо старих річників преси всякі нотатки про діяльність УВО, розшукував їх в архівах Осередку Української Освіти й Культури в Вінніпегу та в інших тамошніх бібліотеках, переписував їх на машині, робив фотостати і все те прислав до мене, як редактора.»
«Срібна Сурма: спогади і матеріали до діяння Української Військової Організації. Збірник ІІ. Початки УВО в Галичині».
Упорядник: Зиновій Книш
Видавництво: «Срібна Сурма», Торонто,
Мова: українська
Сторінок: 166
На твердій землі /Улас Самчук/ (Діаспорне видання)
Дуже життєствердний роман про українського іммігранта в Канаді. Діаспорне видання.
«Присвячується пам'яті столітніх роковин об'єднання провінцій Канади та 75-літніх роковин поселення українців у цій країні - 3 почуттям глибокої пошани до їх творчого, будуючого і організуючого генія.»
«Коли я наважився на цю карколомну авантюру набути власний будинок із шости кімнат з пивницею, за дванадцять тисяч і сімсот долярів, маючи на конті Королівсько-Канадського банку всього лиш тисячу сімсот готівкою Мені здавалося, що я наважився, як не на справжнє самогубство, то в кожному разі на якусь довічну каторгу, з якої не було вороття. Це коштувало мені не тільки багато долярів, але ще більше безсонних ночей, ніби я збирався ограбувати банк, або виконати атентат.»
Улас Самчук «На твердій землі». Роман.
Автор: Улас Самчук
Видавництво: Видано коштом і стараннями Української Кредитової Спілки, Вінніпеґ, Торонто, Канада
Мова: українська
Сторінок: 390
В обіймах Мельпомени /Дарія Ярославська/ (Діаспорне видання 1954 року)
Роман. Діаспорне видання.
Твір «письменниці Дарії Ярославської, якої початок творчості датується ще з-перед другої світової війни. Авторка дебютувала повістю «Полин під ногами», яка вийшла у видавництві «Діло», опісля «Поміж берегами» у видавництві «Київ» і тепер «B обіймах Мельпомени». Дія проходить у час воєний, але ніякі події, що стрясали тодішними людьми, не знаходять місця в романі. Гурт акторів живе в своєму світі мистецтва і це є їхня ціль і їхня суть. В романі домінують вечірні світла театру, і вони висвітлюють життя і долю зв'язаних з богинею Мельпоменою людей. На сторінках книжки проходить наснажена боротьба однієї людини проти застою і статичного, побутового сприймання мистецтва. В конфлікті старого і нового, застою і поступу, статичного 1 динамічного, доходить до кульмінаційної точки, в якій герой роману втрачає віру в доцільність боротьби. Все, здається є проти нього, все спряглося, щоб вбити його ідею, вбити справжнє мистецтво. Герой є сам у порожній темній залі. І в своїй самотності він знаходить нові сили. Перемагають позитивні цінності людської натури і закоханість у мистецтво. Це історія гурту людей нашої доби, завжди актуальна стояли і стоять службі Мельпомени».»
«Того ранку знову вибухла буча. Відбувалася десь недалеко від акторського входу, але її було чути в цілому театральному приміщенні. Голос директора Евича, звучний і сильний, лунав відгомоном по порожніх, у ранкових годинах, коридорах, вестибюлі, фойє та залі, доходив до секретаріяту й убиралень акторів, де саме прибиральниці наводили порядок.»
Дарія Ярославська «В обіймах Мельпомени». Роман.
Автор: Дарія Ярославська
Видавництво: Видавництво Миколи Денисюка, Буенос-Айрес, 1954
Мова: українська
Сторінок: 413
З чужого поля /уп. Євген Онацький/ (Діаспорне видання 1965 року)
Твори й переклади письменників ідеалістичного і виховно-естетичного спрямування . Діаспорне видання.
«Переклади збірки «З чужого поля» друковано в різні часи в багатьох часописах та журналах, роблено їх без усякого наперед уложеного пляну, без всякої керівної ідеї, лише за моїм часовим уподобанням». (Зі вступного слова).
Зміст:
- Едмондо де Амічіс - Батьківщина.
- Люїджі Піранделльо - Патент
- Ф. Де Роберто - Чотки
- Люїджі Люкателлі - Після стількох років
- Т. Г. Флягіфф - Дві свічки й одне пиво.
- Грейс Паркер Оурслер - Умру, не дамся!
- А.Аббот - Недотримана обіцянка
- Г.Гайнор - Гіїни рукавички.
- Джек Фостер - Година долі
- П. Барабас - Любов позасмертна.
- Г.Г. Мунро - Відчинене вікно.
- А. Кронін - Чому я вірю в Бога.
- А. Кронін - Свічка в Відні.
- Вінсент Шіян - Син хірурга.
- Роберт Фонтен - Вершок слави.
- В. Джекобс - Мавп'яча лапа.
- Августо Л. Жіневрі - Діти. ........
- Таро Д'Енцо - Мурашки в оазі.
- Еразмо Пінета - Візія королів-магів.
- Джузеппе Цукка - Та хіба ж я скупар?
- Джузеппе Цукка - Мої дві, трохи втомлені, валізки.
- Гейл Бойл - О, колиб я мав доню!
- Марк Твейн - Таємниця двох близнюків.
- Є.Онацький - Єдиний вінок Івана Кавуна.
- Є.Онацький - Побратими.
- Є.Онацький - Лицарські душі
«З чужого поля».
Автор: Євген Онацький
Видавництво: Українсько-Американська Видавнича Спілка, Чікаґо, 1965
Мова: українська
Сторінок: 145
Причепа /Іван Нечуй-Левицький/ (Діаспорне видання 1955 року)
Повість. Вічна історія про любов і зраду. Діаспорне видання.
«Скасування кріпацтва в 1861 р. не принесло сподіваної полекші українському народові. Репресії й заборони з метою цілковитого знищення українців, як окремого народу, дальше духове, політичне й соціяльно-економічне понево- лення селянства, міщанства й інтелігенції — це найголовніші особливості тієї доби. Правобережна Україна терпіла подвійний тиск: російського правління в усіх його жахливих формах і польський соціяльно-економічний та духовий.» (З передмови проф. О.Старчука).
«Перед панотцями на столі, накритому червоною вовняною скатеркою, між двома свічками, стояв повний графин горілки. Проміння од свічок пронизувало пляшку з обох боків, вигравало в жовтій, чистій, як сльоза, горілці, заправленій пахучими корінцями, — бодяном, каманом та гвоздичками, — блищало веселими іскрами на гранчастій різаній затичці, на чистих, прозорих боках графина. Коло графина стояла тарілка з скибками паляниці і мисочка з вишневим варенням.»
Іван Нечуй-Левицький «Причепа». Повість.
Автор: Іван Нечуй-Левицький (1838-1918). Народився в м. Стеблеві Київської губернії (нині Черкащина), в сім’ї сільського священика. Навчався у сільській школі, в 1847 році вступив до Богуславське духовне училище, яке закінчив у 1853 році і в якому викладав. Там вів вивчав латинську, грецьку та церковнослов’янську. У 1853 році І. Левицький вступив до Київської духовної семінарії. Закінчивши семінарію, рік хворів, а потім деякий час працював у Богуславському духовному училищі викладачем. 1861 – 1865 – навчався у Київській духовній академії. Отримав призначення і працював учителем російської словесності в Полтавській духовній семінарії, потім у гімназіях Каліша (1866-1867), Седлеце (1867-1872), Кишинева (з 1873). Одночасно з педагогічною діяльністю починає писати. Майбутній письменник написав такі перші твори: «Жизнь пропив, долю проспав» та «Наймит Яріш Джеря». З 1873 року працює у Кишинівській чоловічій гімназії викладачем російської словесності, де очолює гурток прогресивно настроєних учителів. Потрапляє під таємний нагляд жандармерії. 21 рік він віддав благородній праці вчителя. Лише з 1868 починає друкуватись. 1885 року І.Нечуй-Левицький йде у відставку й перебирається до Києва, де присвячує себе винятково літературній праці. Він брав активну участь у суспільному житті, став членом «Громади». До кінця життя І. Левицький жив у злиднях. Останні дні провів на Дегтярівці, у так званому «шпиталі для одиноких людей», де й помер самотнім 2 квітня 1918 року. Похований на Байковому кладовищі.
Видавництво: Накладом видавничої спілки «Тризуб», Вінніпеґ, Канада, 1955
Мова: українська
Сторінок: 275
Хіба ревуть воли, як ясла повні /Панас Мирний/ (Діаспорне видання 1955 року)
Роман з народного життя. Діаспорне видання.
Основною ідеєю твору є проблема соціальної несправедливості. Головний герой Чіпка шукає свій шлях, але так і не знаходить, адже його життя — постійна боротьба за правду, боротьба, яка ведеться на межі чесних і темних вчинків. Гостре відчуття соціальної нерівності щоразу підживлює бунтарський дух юнака. Сила кохання, вірність, справжня дружба, проблема виховання — усі ці мотиви є наскрізними у творі, що став класикою шкільної програми.
«На дворі весна вповні. Куда не глянь - скрізь розвернулося, розпустилося, зацвіло пишним цвітом. - Ясне сонце, тепле й приязне, ще не вспіло наложити палючих слідів на землю; як на великдень дівчина, красується вона в своїм розкішнім убранні... Поле що безкрає море - скільки зглянеш -розіслало зелений килим, аж сміється в очах.»
«Мирний Хіба ревуть воли, як ясла повні» Роман з народного життя П.Мирного та І.Білика».
Автор: Панас Мирний (Рудченко)(1849-1920). Народився в родині бухгалтера повітового казначейства в місті Миргороді на Полтавщині. Після кількох років навчання в Миргородському парафіяльному, а потім у Гадяцькому повітовому училищі чотирнадцятилітній хлопець йде на роботу. Чиновницька служба почалася в 1863 році в Гадяцькому повітовому суді. Наступного року він переходить у повітове казначейство помічником бухгалтера, а згодом, після короткочасного перебування в Прилуках, займає цю ж посаду в Миргородському казначействі. З 1871 року Панас Рудченко живе і працює в Полтаві, займаючи різні посади в місцевій казенній палаті. Перші його твори (вірш «Україні» та оповідання «Лихий попутав»), підписані прибраним ім’ям Панас Мирний, з’явилися за кордоном, у львівському журналі «Правда» в 1872 році. Ще 1875 року в співавторстві з братом Іваном Біликом було закінчено роботу над романом «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», в зв’язку з так званим Емським указом твір не був опублікований і вперше з’являється в Женеві у 1880 році. Ще за молодих років він був зв’язаний з революційним визвольним рухом, з 1875 року брав участь у нелегальній роботі революційного гуртка «Унія». Коли 1914 року було заборонено вшанування пам’яті Шевченка, письменник у відозві, написаній з цього приводу, висловлює глибокий протест і обурення діями російської влади. Після встановлення Радянської влади в Україні Мирний, незважаючи на свій похилий вік, іде працювати в Полтавський губфінвідділ. Помер Панас Мирний 28 січня 1920 року.
Видавництво: «Говерла», Нью-Йорк, 1955
Мова: українська
Сторінок: 346