Боярин і дружина боярина, 1390-ті роки. Художньо-історичні реконструкції Сергія Шаменкова.

Південні околиці Вінниці у ХІV – ХVІІ століттях. Історичні джерела. Том 1. Акти за 1392-1639 роки

Ця книга — не переказана історія Поділля, а зібрані докупи документи, акти й записи, у яких це минуле збереглося напряму. Вона про папери, в яких ця історія реально залишилася: акти, записи, згадки про землі, людей, межі, суперечки, маєтки, поселення. Саме тому «Південні околиці Вінниці у ХІV–ХVІІ століттях» читається не як переказ, а як вхід у сам матеріал.

Перший том охоплює документи за 1392–1639 роки. Це великий і нерівний період: пізнє середньовіччя, ранньомодерний час, зміна власників, рух кордонів, судові справи, локальні конфлікти, поява й зникнення назв. У таких речах історія не виглядає як шкільна схема. Вона тримається на деталях.

В одному акті може промайнути назва села. В іншому — ім’я власника. Десь ідеться про межу, десь про землю, десь про спір, який давно нікого не стосується, але сьогодні раптом пояснює, чому певна місцевість згадується саме так. Для історії Вінниці та навколишніх територій це важливо: ранні джерела не лежать готовою рівною лінією, їх доводиться збирати по шматках.

Що всередині історичних джерел Поділля

У томі зібрано актові матеріали з різних архівів і публікацій. Це документи з українських зібрань, зокрема Києва, Львова, Вінниці, а також матеріали, пов’язані з польськими архівами. Частина текстів була відома раніше, частина збереглася через копії або розрізнені згадки.

Через це видання має практичну цінність. Воно не намагається замінити дослідника готовими висновками. Воно дає те, з чого ці висновки можна робити: дати, імена, топоніми, формулювання, юридичні ситуації.

У книзі можна знайти:

• акти про землі, маєтки й права власності;
• згадки про поселення південніше Вінниці;
• матеріали про шляхетські роди та локальну адміністрацію;
• документи про межі, судові суперечки, передачу майна;
• джерела для історії Поділля XIV–XVII століть;
• базу для краєзнавчих і генеалогічних пошуків.

Кому варто купити книгу – про історію Поділля

Книга потрібна історикам, краєзнавцям, студентам, викладачам, дослідникам родоводу, людям, які вивчають Вінниччину й Поділля через документи, а не через переказані легенди. Видання стане корисним для тих, хто працює з темою «архівні документи України» та досліджує локальну історію через першоджерела.

Тут немає зайвого прикрашання. Є акти за 1392–1639 роки, сухі на перший погляд записи й та сама конкретика, без якої історія південних околиць Вінниці лишалася б набором загальних слів.

Чим ця книга цікава

— документи з кількох архівів

— охоплює кілька століть

— багато локальних деталей

— трапляються рідкісні згадки

— можна читати не підряд, а вибірково

— дає можливість працювати з джерелами без посередників

— підходить для досліджень і навчання

Зміст

• Передмова
• Акти за 1392 – 1639 роки
• Покажчик імен
• Покажчик географічних назв
• Перелік опублікованих актів
• Про упорядника
• Історико-художні реконструкції та інші графічні матеріали

Фрагмент із книги 

ПЕРЕДМОВА

Ідея підготовки цієї книги народилася під час роботи автора над нарисами історії села Лука-Мелешківська. Тоді було виявлено і опрацьовано величезну кількість документів, багато з яких залишилися невикористаними з тих чи інших причин: або стосувалися сусідніх поселень, або містили специфічну інформацію, яку ніяк не можна було втиснути в структуру нарисів. Крім того, за 25 років після виходу друком нарисів було виявлено чимало нових документів, про які раніше автор не знав. Значним поштовхом взятися за підготовку збірника стало академічне видання документів Брацлавського воєводства, підготовлене нині покійним М.Г. Крикуном та О.П. Піддубняком (про них нижче). Розуміння виняткового значення опублікованих архівних джерел для досліджень регіональної історії широким загалом дослідників спонукало автора здійснити свій задум, причому щодо дещо ширшого географічного ареалу, ніж те бачилося спочатку.

Територія. У виданні опубліковано джерела історії населених пунктів на південь від Вінниці до Тиврова. Локальна територія на заході обмежена річкою Бог та вузькою прибережною смугою її правого берега, на сході — річкою Вінничкою, від її верхів’їв прямо на південь — лісовим масивом повз Комаровом і Латанцями, далі річкою Батіг аж до її впадіння в Бог біля села Потуша. Природа створила тут своєрідний відмежований природними бар’єрами острів: з одного боку схожий на півкруг вигин річки Бог із його скелястими гранітними берегами, з іншого боку вкритий дрібними болотистими річечками ліс, а на півночі також великий лісовий масив над річкою Перемилкою (т. зв. Великий Вінницький ліс) та вздовж лівого берега річки Віннички. Всередині мікрорегіону ландшафт був пронизаний багатьма дрібними річками і порослий дрімучими лісами. Тут проходили важливі шляхи: одна з гілок Великого шляху з Вінниці до Брацлава та Коломийський шлях в Галичину, які сходилися південніше Струсового лісу. Водночас зовсім поруч вододілом Богу і Дністра проходив Кучманський шлях, яким рухалися татарські загони під час грабіжницьких нападів на Поділля та Брацлавщину. Таке сусідство становило постійну небезпеку для місцевого люду. На цих землях в XIV–XVI ст. утворилося кілька маєткових комплексів: вздовж обох берегів річки Бог — Черленківські, Сутиські та Кліщівські маєтності; над лівим бере гом того-таки Богу — Шандирівські маєтності; на північ від них — Комарівські маєтності, по річці Чаплі села, що виникли на замкових землях: Шкуринці, П’ятки, Лука, Парпурівці, Соловіївка і далі Хижинці, трохи на південь — найпізніше осаджене королівське село Цвіжин (поч. XVII ст.). Осібно стояли на правому березі Богу село Сабарів та двірець Кміти, а по річці Вінничці — хутори вінницьких міщан, окремі з яких були подаровані вінницьким домініканському і православному дівочому монастирям. Мешканці цього мікрорегіону на той час забезпечували функцію передньої сторожі Вінницького замку від нападів кочівників з півдня. Водночас на замкових землях зосереджувалися економічні інтереси вінницької міщанської громади: пасіки, хутори, ставки, сіножаті, мисливські угіддя тощо. Замкові ж села становили основу економіки Вінницького староства.

Календар. У Польському Королівстві григоріанський календар введено у 1582 р. (після 4 жовтня відразу настало 15). Відповідно датування документів до цієї дати подано за старим юліанським календарем, а після — за новим григоріанським. Водночас в окремих актах доунійного періоду використовувалося датування за індиктами. Для конвертування такого датування зручне за роками використано довідник Теодора Вежбовського «Vade mecum»¹.

Архівні зібрання. Для підготовки збірника було використано архівні зібрання великокнязівської та королівської канцелярій, судово-адміністративних установ, родинні архіви, колекції документів.

Литовська метрика. Книги Литовської метрики² містять небагато документів, які стосуються земель Східного Поділля. Причинами цьому були як недостатня заселеність прикордонного регіону, а відтак мала інтенсивність публічних процесів, так і значна віддаленість від столичного Вільна. Ймовірно, функції арбітрів у поземельних суперечках брали на себе намісники великокнязівських замків (старости), що зокрема підтверджується листом луцького, брацлавського і вінницького старости князя Костянтина Острозького до Федора Бугаяковича Яловського (1518)³. Всього у збірнику подано 10 актів з Литовської метрики (№№ 2, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 11, 12, 13). Усі акти написані руською мовою. Поза збірником залишився опис Брацлавського замку 1552 р., оскільки він нічого не додає до опису того-таки замку 1545 р.⁴

Коронна метрика⁵ містить значну кількість документів, які стосуються українських воєводств, в т. ч. і Брацлавського, попри те, що для тих-таки українських воєводств у Коронній канцелярії велася окрема Руська метрика. Усі подані тут акти (а їх 11) написані польською та латинською мовами. За змістом це надання в умовне володіння королівських маєтків, згода короля на їх викуп або поступки, відстрочка розгляду скарги королівським судом, маніфест і надання земських урядів. Частина актів раніше були опубліковані, частина публікується вперше.

Акти коронного трибуналу. Зібрання актових книг Люблінського коронного трибуналу у повному обсязі загинуло у пожежі під час Варшавського повстання у 1944 р. Водночас у Любліні залишилася частина оригінальних документів та копій, що зберігалися в канцелярії суду, крім актових книг. Зокрема це декрети гродського і земського судів Брацлавського воєводства, які подавалися до коронного трибуналу на апеляцію, супутні до них документи, декрети самого трибуналу тощо. Серед них виявлено копію тарифу подимного податку Брацлавського воєводства 1643 р. Мови документів — руська і польська. Усі документи (їх 21), крім тарифу подимного, публікуються вперше. Водночас збереглися сумарії актів коронного трибуналу, як рукописні, так старостою Скоповським містить у собі копії надань вінницьким домініканському і дівочому православному монастирям хуторів і сіножатей на річці Вінничці²⁶. Справа про відмежування Гущинецького староства від суміжних володінь містить ряд документів, що підтверджують межі с. Комарова²⁷. Матеріали межового провадження кінця XIX — початку XX ст. між Лука-Мелешківською і Сабаровом містить кілька перекладів російською мовою витягів з гродських актових книг, які підтверджують межі села Сабарова і право володіння на нього²⁸. Самі ж актові книги, з яких зроблено витяги, втрачені під час 2 світової війни.

Кілька менш важливих зібрань тут не анотовано, про них безпосередньо у тексті книги.

Особливості передачі текстів. Кириличні тексти документів передано, як в оригіналі. Руські ж документи, написані латинською абеткою, передано як в джерелі, а також в зворотній транслітерації кириличними літерами. Тексти польською мовою подано, як в оригіналі, з перекладами українською мовою. Латинські слова та вирази в оригінальних польських текстах і в перекладах виділено курсивом. В руських текстах їх подано без виділення, а переклад поміщено в підрядкових посиланнях. Фонетичні особливості оригіналів збережено. Розділові знаки розставлено укладачем в місцях, де того вимагає правопис, те саме стосується великої літери на початку слів, що означають власні назви. Розшифрування скорочень подано в квадратних дужках. Сторінки оригінального тексту розділено косими вертикальними рисками, між якими у більших за обсягом документах проставлено номери аркушів. Стрілочка означає напрям тексту від початку сторінки. Слова або літери, які неможливо прочитати через пошкодження тексту, зазначено трьома крапками. Переклади в основному дослівні.

Для зручності користування книга містить словничок малозрозумілих руських слів у другому томі, іменний і географічний покажчики окремо до кожного тому та список архівних фондів і літератури у третьому томі.