Від Ля Пляти по Анди /Антін Лотоцький/ (Антикварна книга 1938 року)

Головний герой книжечки — хлопчик Андрійко, який після смерті батька вирушив в Аргентину на запрошення рідного дядька.

Після прибуття починається історія про мандри Андрійка з дядьком краєвидами тогочасної Південної Америки — Аргентина, Перу, Болівія та ін. Дядько знайомить племінника з життям та побутом краю, фактично книга стає чимось на зразок сучасних тревел-блогів. Дуже велика кількість ілюстрацій сприяє максимальному зануренню.

Головний герой книжечки — хлопчик Андрійко, який після смерті батька вирушив в Аргентину на запрошення рідного дядька.

«Андрусів батько Петро і стрийко Павло разом станули до праці, як у 1917 році проголосила Центральна Рада самостійну українську республіку. Андрусів батько був старшиною в російській армій Коли ж стали організувати окремі полки з українців, то й він зібрав окремо українських вояків свого полку в сотню та привів їх у Київ на оборону Центральної Ради. А стрийко Павло став урядовцем у міністерстві хліборобства, бо був він по фаху агрономом.
Так перебули вони ввесь час аж до упадку української держави. Коли отаман Української Народньої Республіки Симон Петлюра перейшов до Польщі, обидва брати опинилися в таборі в Каліші. Але стрийко Павло не довго побував тут.
Коли український уряд мусів, по угоді Полыці з Радянщиною, перенестися в Париж, переїхав туди й він. I тут жив недовго. Мав прискладані гроші й за них виїхав у Південну Америку до Аргентини.
Андрусів батько лишився був у таборі в Каліші. Тут кілька літ пізніше й оженився. Тут у Каліші й народився в них син. Охрестили його Андрійком. Бідували вони там у таборі, а тут ще й батько почав нездужати. Военні невигоди й рани, що їх чимало одержав був на війні, підірвали сильно здоровля Андрійкового батька, а тут ще й нужда. Колиб був здоровий, пошукав би собі якесь заняття, заробіток якийсь, а так годі. Трохи легше стало ім жити, коли стрийко Павло став присилати ім потрохи грошей з Аргентини.
Стрийко Павло писав також, щоб приіхати до нього. Але батько саме тоді важко занедужав і годі було іхати. Помучився ще Андрійків батько більше як два роки та й помер у Каліші,
у таборі.

Колиж стрийко Павло дістав віцомість про братову смерть, то написав до дружини покійника такого листа:

„Дорога Братово!
Нема чого тобі сидіти в Каліші. Посилаю тобі трохи грошей. Вироби собі там потрібні документа, та, приізди до мене. А я, коли матиму твою згоду на це, пришлю тобі корабельну карту й інші потрібні папері та гроші на дорогу. Тоді ти не гайся й приїжджай. Я тут сам-саміський, буде мені веселіше жити тай ти не будет бідувати.
Павло.”

Далі починається історія про мандри Андрійка з дядьком краєвидами тогочасної Південної Америки — Аргентина, Перу, Болівія та ін. Дядько знайомить племінника з життям та побутом краю, фактично книга стає чимось на зразок сучасних тревел-блогів. Дуже велика кількість ілюстрацій сприяє максимальному зануренню.

Помітно, що книга писана майже сто років тому, тому може здивувати абсолютно неможливими в сучасній дитячій книзі фрагментами:

«Довгим ходом Андрійко трохи змучився тай ослаб. Правда, що й спека обезсилила його. Саме переходили вони попри кущі високі до шість стіп. Стрийко зірвав кілька листків із такого куща та сказав Андрійкові;
— Жуй ці листки й зараз почуєшся дужий та різкий!
Андрійко взяв листки до уст та почав жувати.
— Справді, стрийку, я немов свіжих сил набрав! — сказав він по хвилині. —- Шо це за така чудесна ростина?
— Це „кока” — відповів стрийко. Вона росте тільки в теплих околицях Перу й Болівіі. Туземці жують її листки й так відживляються та набираютъ свіжих сил і можуть працювати довго без іншоі їди. Були проби пересадити ці кущі до Європи та вжити їх листків до піддержування сил війська в часі війни. Але мабуть тоті проби не вдалися, бо ця ростина не зносить європейського підсоння.»

Варто сказати окремо за мову книги — видана за тогочасними нормами на непідлеглій Радянському Союзу території, вона є джерелом багатьох підзабутих українських слів.

Книги схожої тематики:
1. Переписи Чернігівщини 1638 та 1713 років (Оновлене друге видання)
2. Трикутник Правобережжя: царат, шляхта і народ. 1793–1914 рр. (Даніель Бовуа)
3. РУСЬКА (ВОЛИНСЬКА) МЕТРИКА. КНИГА ЗА 1569-1572, 1574 РОКИ. Упорядники Кулаковський П. М., Святець Ю. А.
4. Присяга Гадяцького полку 1718 року (Друге видання)
5. Артилерія XIV–XVIII століть з фондів Львівського історичного музею. Мар’яна Верхотурова
6. Відомість про залінійні поселення Полтавського полку 1762 року: збірник документів /Сухомлин О. Д./ (Дніпропетровська обл. часів Гетьманщини)
7. Кульгавець. Історичний роман з 11 століття (Марія Букрій)
8. Слов’янська міфологія (оновлене видання) /Александр Гейштор/
9. Френсіс Дрейк. Життя та неймовірні пригоди королівського корсара. (Віктор Губарев)
10. Чорний лебідь /Рафаель Сабатіні/