Новини
Мар’їнка: етнокультурний портрет українського селища на Донеччині кінця 1920-х рр. Олена Боряк
Мар'їнка: етнокультурний портрет українського селища на Донеччині кінця 1920-х рр.
Публікація етнографічних та фольклорних записів, зібраних у 1928–1929 рр. студентами педагогічного технікуму, що за тих часів працював у містечку Мар’їнка (Донеччина). Унікальні тексти містять відомості про соціально-економічне життя містечка, описи обрядів життєвого циклу (весілля, народження, смерть), молодіжних зібрань і розваг, дитячих ігор, танців, а також свідчення про побут греків-урумів з навколишніх сіл. Вони є переконливим доказом того, що витоки культурного багатства Донеччини слід шукати в українській етнічній традиції.
01. Мазепина книга, перепис маєтностей ясновельможного пана гетьмана 1726 року. (упорядник І.М. Ситий)
Унікальна пам’ятка української історії – Мазепина книга, збірка документів 1726 року, яка містить у собі ревізійні описи Батурина, Любеча та 72 сіл, хуторів, слобід, частина з яких належала І. Мазепі (територіально знаходились в межах Чернігівського, Ніжинського, Стародубського, Прилуцького полків). Рукопис знаходиться в Чернігівському історичному музеї.
Видання проілюстроване художньо-історичними реконструкціями, які дають можливість побачити як могли виглядати тогочасні глухівський підканцелярист, посполиті Ніжинського полку та ін.
Для всіх, хто цікавиться історією Гетьманщини та досліджує родовід по сучасним Чернігівській та Сумській областях.
Фрагмент з оригінального опису:
“Нынѣ по разоренію городъ Батуринъ ввес пуст и около ево болварки и стѣни всѣ порозвалялис и ввес заросъ, и в обоихъ замкахъ никакого строенія старого и нового нѣтъ, толко двѣ церкви каменніе пустіе Живоначалнія Тройци да Николая Чудотворца недостроено в половину и в ніхъ нѣкакого церковного вбору, дверей и окончинъ нѣтъ и в мѣстахъ своди обвалилис, да бившіхъ гетмановъ и измѣнника Мазепи бивалъ войсковой каменной малой домъ [у] три полати ввес порозвалялся да измѣнника Мазепи бившого господара Самойла Целюріка каменніе двѣ полатки кладовіе пустіе, всѣ разбити, да при Батуринѣ на предмѣстѣ посля разоренія на погорѣлихъ и на пустих мѣстахъ поселилис вновъ по указу покойного господина гетмана Скоропадского, которий указъ покойним
атаманомъ батуринским Данилом Харевским публѣкован, а ініе живут и в старих домахъ, которіе от разоренія уцѣлѣли и сколко ннѣ при Батуринѣ на предмѣстѣ слободъ и в ніхъ дворовъ и бездворніхъ хатъ и сколко ремесленніхъ, пашенних, торговихъ и служилихъ козаков и прочіихъ чиновъ и хто откуду пришов или туточніе прежнѣе жителѣ о том обявляем нижей сего реестромъ.”
Назва: «Мазепина книга, перепис маєтностей ясновельможного пана гетьмана 1726 року»
Серія: Джерела до вивчення козацтва
Упорядник: І.М. Ситий
Рік: 2023 (друге видання)
Видавництво: РВВ (м. Запоріжжя)
Сторінок: 528 з ілюстраціями
Обкладинка: тверда
Розмір: 175×245 мм
Вага: 520 г
ISBN: 978-617-8323-14-1
Архів Півдня і Сходу України 18 століття /документи/
Потужні збірки документів з історії Півдня та Сходу України.
Входять дві книги:
1. Територія, мережа поселень, персональний склад запорозького козацтва середини 1770 – початку 1780-х рр.
2. Еволюція складу населення південної України останньої чверті XVIII – початку XIX ст. в описово-статистичних джерелах (2023)
Упорядники видань – відомі фахівці з історії України XVII–XVIII ст. В. Брехуненко, П. Бойко, А. Заяць, О. Амеліна
Дніпрові пороги. Дмитро Яворницький (перевидання)
Дніпрові пороги
Автор: Дмитро Яворницький
Рік: 2023 (за виданням 1928 р.)
Кількість сторінок: 120 з ілюстраціями
Книги схожої тематики:
1. З української старовини (Дмитро Яворницький)
2. Присяга Війська Запорозького Низового 1762 року (Друге видання)
3. Територія, мережа поселень, персональний склад запорозького козацтва середини 1770 – початку 1780-х рр. (перше видання)
4. Исторія Новой Сѣчи или Послѣдняго Коша Запорожскаго. А. Скальковскій (антикварна книга 1841 року, перше видання)
5. Исторія Новой Сѣчи. Скальковскій (антикварна книга 1846 року)
Українська гравюра бароко. Дмитро Степовик
У книзі професора Дмитра Степовика на прикладі творчості чотирьох визначних майстрів української барокової графіки XVII й початку XVIII століть – Олександра Тарасевича, майстра Іллі, Леонтія Тарасевича та Івана Щирського – висвітлюються характерні риси одного зі світових мистецьких стилів епохи Просвітництва – стилю бароко. Україна у XVII–XVIII століттях набула унікального досвіду серед країн Центральної та Східної Європи щодо органічного єднання західноєвропейських варіантів стилю бароко з українськими мистецькими традиціями, а в ширшому розумінні – зближення православної та католицької естетики у творах на релігійну та світську тематику. Автор детально досліджує феномен українського бароко, визначає його суттєві й формальні риси у порівнянні з автохтонним стилем бароко у мистецтві країн Заходу.
Понад 200 ілюстрацій різних видів та жанрів гравюри дають уявлення про українську гравюру бароко, в ділянці якої, крім простудійованих чотирьох найвизначніших майстрів, працювали за цієї доби ще десятки інших граверів.
Українська гравюра бароко: Майстер Ілля, Олександр Тарасевич, Леонтій Тарасевич, Іван Щирський
Автор: Дмитро Степовик
Сторінок: 496
Обкладинка тверда
Вінницький ґродський суд. Поточна актова книга за 1768 рік. Подокументний опис /упорядники Петренко О.С., Росовецький О.С./
Інша книга серії:
Вінницький ґродський суд. Поточна актова книга за 1769 – 1770 роки. Подокументний опис
Науковий бестселлер. Третє видання. Третє видання. В книзі публікуються подокументні описи поточної актової книги Вінницького ґродського суду за 1768 р. Містить інформацію про Коліївщину, соціально-економічну та політичну історію Правобережної України і зокрема Брацлавського воєводства, яке займало територію сучасних Вінницької та, частково, Черкаської, Кіровоградської, Одеської, Миколаївської областей України.
Вінницький ґродський суд (він же ґродський суд Брацлавського воєводства) утворено 1566 р. Початково він був кримінальним судом, якому підлягали справи про злочини шляхти і селян, а також ті, в яких вони фігурували з представниками інших станів. В 18 столітті ґродський суд фактично виконував функції як кримінального, так і цивільного суду. Окрім цього до актових книг ґродського суду вписувались декрети, ухвали і рішення підкоморського суду (який не вів окремих актових книг).
За своїм статусом ґродський суд був третім після підкоморського (межового) та земського (цивільного) судів. В 18 столітті він очолювався вінницьким старостою, до складу суду входили також підстароста (заступник) та суддя і писар. На відміну від підкоморського та земського судів, склад яких обирався шляхтою на сеймику, урядники ґродського суду призначались від імені короля. З огляду на незначну кількість шляхти у Брацлавському воєводстві, для усіх трьох повітів (Брацлавського, Вінницького і Звенигородського) було створено лише по одному ґродському, земському і підкоморському суду. Від 1566 р. суди перебували в Брацлаві, а з перенесенням у 1598 р. адміністративного центру воєводства до Вінниці, сюди ж перебралися й шляхетські суди. Після вибуху козацького повстання Хмельницького та подальших пов’язаних з цим подій шляхетські суди Брацлавського воєводства припинили свою діяльність й відновили її лише через півстоліття в 1700 р.
За часи козацьких повстань 16 ст., Хмельниччини ітп загинула більша частина актових книг судів Брацлавського воєводства 16-17 ст. Книгам за 18 століття пощастило більше, вони пережили буремні часи розпаду Речі Посполитої та, переважно, збереглись до наших днів.
Назва: Вінницький ґродський суд. Поточна актова книга за 1768 рік. Подокументний опис
Автори-упорядники: Петренко О.С., Росовецький О.С.
Ілюстратор: Шаменков С.І.
Видавництво: РВВ (Запоріжжя)
Сторінок: 280
Обкладинка: тверда
Протоміста Подесення в процесі одержавлення регіону (Шестовиця)
Протоміста Подесення в процесі одержавлення регіону
Випуск І Шестовицький археологічний комплекс
Олександр МОЦЯ
В’ячеслав СКОРОХОД
В монографії на основі комплексного аналізу археологічних джерел висвітлено результати польових досліджень, котрі були отримані протягом майже 100-літнього періоду різночасових розкопок. Всі вони відносяться до житлової частини Шестовицького археологічного комплексу на Десні ІХ–ХІ ст., про котрий відомо в основному із інформації про його «місто мертвих». В «місті живих» роботи проводилися на дитинці, посаді, а також на подолі, включаючи його портову зону. Тут були виявлені чисельні залишки житлових та господарчих споруд, а колекція артефактів налічує багато тисяч знахідок. В топографічному відношенні ця відома науковому загалу пам’ятка багатьма рисами нагадує «віки» скандинавського регіону. Для археологів, істориків, краєзнавців і усіх тих, хто цікавиться часом функціонування структур «дружинної держави» в Східній Європі і «епохи вікінгів» у балтійському регіоні.
село Шестовиця Чернігівська область
Звід пам’яток історії та культури України: Полтавська область. Оржицький район.
Звід пам'яток історії та культури України: Полтавська область. Оржицький район.
Випуск присвячений пам'яткам природи, археології, історії, архітектури та техніки, що розташовані на території Оржицького району Полтавської області.
Містить короткий екскурс в історію Оржицького району.
Для краєзнавців, істориків, туристів та всіх, хто хоче більше дізнатись про рідну Полтавщину.
Кількість сторінок: 395
Межигір’я: сторінки історії (Неля Герасименко)
Межигір'я: сторінки історії
Авторка: Неля Герасименко
Рік: 2018
Кількість сторінок: 232
Обкладинка тверда
Книга розповідає про Межигір’я, мальовничу місцевість недалеко від Києва. Про його величну історію, яка сповнена легенд, переказів і драматичних подій. Детально описане функціонування Києво-Межигірського монастиря, починаючи від оповитого легендами заснування у ХІІ ст. Значне місце відведене періоду, коли він був «військовим» храмом Запорозької Січі. Розглянута діяльність фаянсової фабрики, відкритої на території монастиря після його ліквідації наприкінці ХVІІІ ст., відновлення монастиря та його закриття після встановлення в Україні радянської влади і, врешті, руйнування монастирських приміщень та церков, знищення культурних надбань українського народу для побудови державної дачі.
Авари в Європі: кочовики в системі візантійської дипломатії раннього Середньовіччя. Олеся Жданович
Авари в Європі: кочовики в системі візантійської дипломатії раннього Середньовіччя
Книжка присвячена аварам на землях європейського континенту, їхній появі, утвердженню та активній участі у процесі формування нової Європи. Питання походження аварів — дискусійне. Відомо тільки, що, втікаючи від тюрків, вони прийшли на територію Центрально-Східної і Південної Європи, підкорили місцеве населення, переважно слов’ян, та створили своє велике державне утворення — Аварський каганат. Про взаємини кочовиків із народами Східної й Західної Європи та з Візантійською імперією йтиметься в цій книжці.
Книга супроводжується численними сучасними художньо-історичними реконструкціями.
Летючий шинок / Г. К. Честертон / (Видання 2021 року)
Іскрометний сатиричний роман про двох друзів, які борються проти абсурдних заборон в Англії початку XX ст.
У романі "Летючий шинок" видатний англійський письменник Г.К. Честертон з властивим йому дотепним гумором змальовує пригоди двох приятелів, які вирішили протистояти радикальному руху за тверезість. Озброївшись бочкою рому та головкою сиру, вони мандрують країною, винахідливо оминаючи заборони та захищаючи традиційні англійські вольності. Проста на перший погляд історія переростає в захопливу пригодницьку оповідь, де герої зрештою опиняються втягнутими у викриття справжньої змови проти своєї країни. Твір майстерно поєднує гострий соціальний коментар із фірмовим честертонівським парадоксальним гумором.
Маруся. Вибрані твори /Марко Вовчок/
…Те, що я розповім вам, діялося давним-давно на Україні, у глухій глуші, і ще й досі по світові не рознеслося. Бабуся, що мені оповідала, упевняла, ніби у глуші є чимало чесних великих подій, все одно як пишних квіток. І оповідала бабуся, — а вона була давня сильно, прожила чимало на білому світі. «Чимало дечого побачила та чимало дечого зазнала, — оповідала вона, що нічого в світі не можна поставити врівень із цими порослими в глуші квітками. Ні з цими, що в глуші укриті, подіями. Віки йдуть, минають, — а все однаково пишні, свіжі квітки ваблять зір своєю розкішшю, а тихі, величні події любо заспокоюють і м’якшать серце людське».
Про автора:
Марко Вовчок — псевдонім української письменниці Марії Вілінської. Тарас Шевченко називав її своєю дочкою, Пантелеймон Куліш - мовчазним божеством, а Віктор Домонтович охрестив моцартом любовних історій. Вона була єдиною в українській літературі жінкою-письменницею наприкінці 50-х років ХІХ століття. Її повість «Маруся» отримала нагороду Французької Академії і була перекладена багатьма мовами. Майже 40 років Марко Вовчок була постійним співробітником журналу «Magasin d’Education et de Recreation», у якому друкувався Жуль Верн.
сторінок: 336
вага 0,3 кг