Автор - піонер судової медицини, професор у Відні, чиї підручники неодноразово перекладалися багатьма мовами та перевидавалися. Сучасники відзначали ясність викладення, велику ерудицію автора та багатий матеріал, завдяки чому книга Гофмана стала настільною для багатьох лікарів та судових експертів. Переклад з німецької. Редактор - професор Д. П. Косоротов, відомий як експерт у справах Бейліса та Распутіна. 141 чорно-біла ілюстрація різних пошкоджень та поранень

Фундаментальний посібник охоплює всі основні теми, що вимагають залучення судово-медичної експертизи. Описує повноваження та завдання лікарів-експертів, правила судово-медичних досліджень та оформлення протоколів. Спеціальну частину присвячено конкретним питанням судово-медичного розслідування злочинів. Видання відкривається коротким нарисом історії судової медицини у контексті історії розвитку правосуддя та юриспруденції. Текст супроводжується вставками з описом цікавих випадків із практики судмедекспертизи та екскурсами до законодавчих актів. На відміну від попередників, Еммерт чітко позначає такі проблеми, як визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень при експертизі живих, методику судово-медичного дослідження трупа, встановлення смертності ушкоджень та роду насильницької смерті, помилок у «лікарському мистецтві». Незважаючи на більш як сто років з моменту публікації, на класичну працю Еммерта досі посилаються в наукових дослідженнях. Автор, Карл Еммерт - швейцарський лікар, професор судової медицини в Бернському університеті. Перекладач з німецької - доктор Н. Г. Фрейберг, дійсний статський радник, майбутній керуючий справами Наркомздраву РСФСР та співавтор системи Семашко. Доповнення з російського законодавства - доктор С. Н. Іпполітов. Редактор - академік Н. П. Івановський, член Медичної ради МВС, організатор судової медицини в Санкт-Петербурзі.

Посібник для студентів-медиків, що готуються до випускних іспитів. Автор - професор патологічної анатомії, директор патолого-анатомічного інституту в Геттінгені, починав як асистент Рудольфа Вірхова. Перекладач з німецької - В. П. Крилов, професор патологічної анатомії в Харківському університеті. Провенанс: напис на титулі чорними чорнилами "Изъ книг Н. С. Бокаріусъ. Хркв, 1895 г.", та нижче фіолетовими чорнилами його ж дарчий напис. На сторінках змісту та вступу номер "196" із приватної бібліотеки. На деяких сторінках підкреслення та маргіналії рукою господаря, так що екземпляр може слугувати джерелом для біографічних та наукознавчих досліджень. Професор Бокаріус Микола Сергійович (1869-1931) – видатний судовий медик та криміналіст, представник Харківської правової школи. Завідувач кафедри судової медицини Харківського університету. Засновник та перший директор Харківського НДІ судових експертиз. З 1923 р. був головним державним експертом УРСР, консультантом Головного управління міліції та розшуку УРСР. Засновник (1926) та редактор журналу "Архів кримінології та судової медицини".

У підручнику викладено основні питання провадження судово-медичної експертизи: судово-медична танатологія, експертиза тілесних ушкоджень, смерті від асфіксії, отруєнь та ін. Розглянуто питання судової психопатології. На відміну від більшості аналогічних видань, що тоді були перекладними, автор наводить законодавство Російської імперії в галузі судової медицини та ставить за мету наблизити посібник саме до російської судової практики. Після революції якісний підручник Косоротова продовжував перевидаватися і був допущений Наркомпросом для ВУЗів. Автор - Дмитро Петрович Косоротов, професор судової медицини та токсикології Імператорської Військово-медичної академії, редактор журналу "Русская медицина". Став відомим як судово-медичний експерт в гучних справах Бейліса та про вбивство Распутіна. Прижиттєве видання.

Курс написаний для студентів-медиків, а також як довідкове видання для лікарів загальної практики, яким доводиться виконувати функції судово-медичної експертизи. Містить інструкції з дослідження як трупів, так і пошкоджень у живих людей, включаючи визначення дієздатності, а також експертизи речових доказів, слідів та отрут. Незважаючи на більш як сто років з моменту виходу та відсутність перевидань, на класичну працю Деполовича досі посилаються в наукових статтях та дисертаційних дослідженнях. Видання становить інтерес як один з перших судово-медицинських посібників, виданих на території України.