Фантастична повість. Діаспорне видання. «Повість «Небесний змій», що оце маєш, Читачу, в руках, починається і кінчається в межах одного відтинку прадавньої історії України. Конкретно: кінця третього й початку-середини другого тисячоліття до нашої ери. Іншими словами переходової доби від каменю до металу. Найновіші досліди виявили, що в той час між Дніпром і Волгою проживала людність, яку за її головною ознакою, похованням глибоко у землі, названо в археології стародавньоямниками або просто ямниками. Ця рухлива людність і вважається предтечею багатьох культур, що згодом виникли на велетенських просторах Евразії.» (До читача). Акцент на реконструкції зовнішності, вдачі людини прадавнини зроблено в повісті Д. Гуменної "Небесний змій". У цьому творі подаються узагальнений і конкретний образи дохристиян. Перший представлений висновками науковців-інопланетян, ґрунтованими на археологічних даних. Другий (Яра, Лади, Сварога, бабусі Дани та інших) поєднує в собі творчу інтерпретацію археологічних та фольклорно-міфологічних знань. Книга містить екс-лібрис "Л.Д. Пенцаків" «Небесний змій. Фантастична повість на тлі праісторії. » Автор: Докія Гуменна Видавництво: Науково-Дослідне Товариство Української Термінології, Нью-Йорк, 1982 Мова: українська Сторінок: 262

Соціально-побутова повість. Діаспорне видання. Соціально-побутова повість І.Нечуя-Левицького, присвячена Миколі Лисенку, у якій автор описує важке життя селян-кріпаків у царській Росії, їх хаотичну боротьбу проти гноблення, вдало поєднує гармонійні описи природи та колоритні народні персонажі з яскравими характерами. Повість належить до класичних творів української літератури ХІХ століття. У творі панщину зображено як найганебніше явище суспільного життя та силу, що калічила людину. Письменник описує не тільки безправність, страждання закріпачених селян, а й зростання в них ненависті до панів, протест і боротьбу окремих кріпаків проти гноблення. «В образі Миколи Джері втілено типові риси національного характеру, великі духовні риси українського народу.»Микола Джеря» - як писав Іван Франко - хоч кріпаком родився, був однак з тих людей, котрим ціле життя воля пахне, був з тих здорових натур, що скоріше вломляться, а зігнути не дадуться".» Іван Нечуй-Левицький «Микола Джеря» (Скорочено). Автор: Іван Нечуй-Левицький (1838-1918). Народився в м. Стеблеві Київської губернії (нині Черкащина), в сім’ї сільського священика. Навчався у сільській школі, в 1847 році вступив до Богуславське духовне училище, яке закінчив у 1853 році і в якому викладав. Там вів вивчав латинську, грецьку та церковнослов’янську. У 1853 році І. Левицький вступив до Київської духовної семінарії. Закінчивши семінарію, рік хворів, а потім деякий час працював у Богуславському духовному училищі викладачем. 1861 – 1865 – навчався у Київській духовній академії. Отримав призначення і працював учителем російської словесності в Полтавській духовній семінарії, потім у гімназіях Каліша (1866-1867), Седлеце (1867-1872), Кишинева (з 1873). Одночасно з педагогічною діяльністю починає писати. Майбутній письменник написав такі перші твори: «Жизнь пропив, долю проспав» та «Наймит Яріш Джеря». З 1873 року працює у Кишинівській чоловічій гімназії викладачем російської словесності, де очолює гурток прогресивно настроєних учителів. Потрапляє під таємний нагляд жандармерії. 21 рік він віддав благородній праці вчителя. Лише з 1868 починає друкуватись. 1885 року І.Нечуй-Левицький йде у відставку й перебирається до Києва, де присвячує себе винятково літературній праці. Він брав активну участь у суспільному житті, став членом «Громади». До кінця життя І. Левицький жив у злиднях. Останні дні провів на Дегтярівці, у так званому «шпиталі для одиноких людей», де й помер самотнім 2 квітня 1918 року. Похований на Байковому кладовищі. Видання шкільної ради УККА, Нью-Йорк, 1971 Мова: українська Сторінок: 32