Твори великого Каменяра. До цієї збірки входять історична повість «Захар Беркут» та ряд літературно-критичних праць, знайомство з якими передбачає програма середньої школи. Книга містить високі зразки художньої творчості та науково-естетичної думки великого Каменяра. «Іван Франко. Вибрані твори» Автор: Іван Якович Франко (1856-1916) – великий український письменник, один з будівничих нової української нації. Народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі в Східній Галичині в родині селянина-коваля. Навчався спочатку в школі села Ясениця-Сільна (1862–1864), потім у так званій нормальній школі при василіанському монастирі у Дрогобичі (1864–1867). У 1875 році закінчив Дрогобицьку гімназію. Восени 1875 р. став студентом філософського факультету Львівського університету. Перші літературні твори — вірш «Народна пісня» (1874) і повість «Петрії і Довбущуки» (1875) були надруковані в студентському часописі «Друг». Активна громадсько-політична й видавнича діяльність та листування з Михайлом Драгомановим спричинили арешт письменника за звинуваченням у належності до таємного соціалістичного товариства. У 1880 р. вдруге заарештовують, обвинувачуючи в підбурюванні селян проти влади. У 1881 р. став співвидавцем часопису «Світ», після закриття (1882) якого працював у редакції часопису «Зоря» й газеті «Діло». В травні 1886 р. взяв з Ольгою Хоружинською шлюб у Павлівській церкві Колегії Павла Галагана. У 1888 р. деякий час працював у часописі «Правда». Зв’язки з наддніпрянцями спричинили третій арешт (1889) письменника. У 1890 р. за підтримки М. Драгоманова стає співзасновником Русько-Української Радикальної Партії. З 1908 р. стан здоров’я значно погіршився, однак він продовжував працювати до кінця свого життя. Помер 28 травня 1916 р. у Львові. Видавництво: «Каменяр», Львів, 1977 Мова: українська Сторінок: 252

Переклад з української мови творів українського письменника Зміст: -На веру (повесть) -Ёлочка (рассказ, перевод А. Дейча) -Пятизлотник (рассказ) -Цеповяз (рассказ, перевод А. Деева) -Нюрнбергское яйцо (очерк) -Хо (сказка, перевод А. Деева), -На крыльях песни (рассказ) -Для общего блага (повесть, перевод Е. Нежинцева) -«Пе-коптьор» (рассказ, перевод А. Островского) -Посол чёрного царя (рассказ) -Ведьма (рассказ) -Дорогой ценой (повесть, перевод Н. Ушакова) -На камне (рассказ, перевод Е. Нежинцева) -Поединок (рассказ, перевод Е. Нежинцева) -Яблони цветут (рассказ, перевод Н. Ушакова) -Тучи (микрорассказ) -Усталость (микрорассказ) -Одинокий (микрорассказ) -Сон (рассказ) -В грешный мир (рассказ) -Под минаретами (рассказ, перевод Г. Шипова) -Смех (рассказ) -Он идёт (рассказ) -Неизвестный (рассказ) -Persona grata (рассказ, перевод Н. Ушакова) -В дороге (рассказ, перевод Л. Кремневой) -Intermezzo (рассказ, перевод Л. Кремневой) -Поездка в Криницу (рассказ, перевод Л. Кремневой) -Дебют (рассказ) -Fata Morgana (повесть, перевод Н. Ушакова) -Что записано в книгу жизни (рассказ) -Сон (рассказ) -Тени забытых предков (повесть, перевод Н. Ушакова) -Подарок на именины (рассказ, перевод Н. Ушакова) -Лошади не виноваты (рассказ, перевод А. Дейча) -Хвала жизни! (рассказ, перевод Г. Шипова) -На острове (очерк, перевод А. Деева) -Иван Франко (реферат, перевод А. Дейча) -Письма М. М. Коцюбинского к А. М. Горькому -Приложение. М. Горький. М. М. Коцюбинский, «М.Коцюбинский. Избранные произведения» Автор: Михайло Михайлович Коцюбинський. Народився 17 вересня 1864 у Вінниці у родині чиновника. Батьків письменника звали Михайло, Глікерія. Навчався в Барській початковій школі (1875 — 1876), Шаргородському духовному училищі (1876 — 1880). Після закінчення Шаргородської семінарії у 1880 Михайло Коцюбинський поїхав до Кам’янця-Подільського, маючи намір навчатися в університеті, але ця мрія не здійснилася через матеріальні обставини, але він продовжував самотужки навчатись. У 1885 р. увійшов до підпільної “Молодої громади”, за що був притягнутий до судової відповідальності. У 1886–1889 він дає приватні уроки і продовжує навчатися самостійно, а 1891-го, склавши іспит екстерном при Вінницькому реальному училищі на народного учителя, працює репетитором. 1892–1896 — працював у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролася зі шкідником винограду. Потім працював у Криму. У 1892 році М.Коцюбинский увійшов до таємної спілки Братство тарасівців. Коцюбинський був одним з ініціаторів створення товариства “Просвіта". Від листопада 1897 до березня 1898 обіймав різні посади в редакції житомирської газети «Волинь». 1898 переїхав у Чернігів, де займав посаду діловода при земській управі. В Чернігові зустрів Віру Устимівну Дейшу, яка стала його дружиною — вірним другом та помічником. Брав активну участь у культурному житті міста, влаштовував літературні вечори, підтримував письменників-початківців. Постійні матеріальні нестатки, конфлікти з владою та ще постійна зажура долею коханої жінки, Олександри Іванівни Аплаксіної, молодшої за нього на 16 років підірвали здоров’я письменника. У 1907 р. з анонімного листа дружина дізналася про стосунки чоловіка з Аплаксіною та примусила його дати слово не кидати родину. У середині 1909 р. письменник їде на о. Капрі через астму і сухоти. Помер 25 квітня 1913 року в Чернігові, де і похований. Видавництво: «Государственное издательство художественной літературы», Москва, 1949 Мова: російська Сторінок: 375