Новини
Carpaccio (Шедеври мистецтва: №105 – Карпаччо, франзуцьке видання 1968 року)
Альбом робіт французького живописця
Альбом серії «Шедеври мистецтва великих живописців» присвячений роботам венеціанського художника епохи Відродження Карпаччо. Карпаччо народився у Венеції прибл. 1460; зазнав впливу Джованні та Джентіле Белліні, а також Антонелло да Мессіни, Джорджоне та Андреа Мантеньї. Працював головним чином у Венеції. Найбільші твори художника — кілька циклів картин, створених ним для венеціанських релігійних братств, із зображенням сцен із житій їхніх святих покровителів. Ці роботи дають уявлення про церемоніальний бік життя Венеції того часу. З 1490 по 1495 Карпаччо написав для Скуоли ді Сант Орсола серію картин, що ілюструють легенду про св. Урсулі (нині у галереї Академії у Венеції). Згідно з припущенням Т. Піньятті (1958), Карпаччо був сином П'єро Скарпацца, торговця шкірами, який вважав за краще змінити своє ім'я на ім'я Карпаччо. Творчість художника займає важливе місце в історії венеціанського живопису XV ст.
«Chefs-d'oeuvre de l'art grands peintres n°105: Carpaccio» (Шедеври мистецтва великих живописців: №105 - Карпаччо, Альбом)
Видавництво: Hachette, Франція, 1968
Мова: французька
Більша книжка. Т.Шевченко (Видання 1963 року)
Автографи поезій Т.Шевченка 1847-1860 рр. Факсимільне видання
Цей рукописний збірник Тарас Григорович Шевченко почав складати у лютому 1858 року в нижньому Новгороді, повертаючись із заслання і чекаючи дозволу на в'їзд до столиці. Роботу цю поет продовжив у Москві і в Петербурзі. Останній запис зроблено 5 грудня 1860 року. Раніше написані твори 1847-1850 років Тарас Григорович не просто переписував, а редагував, деякі ґрунтовно переробив. Це надає збірникові особливості цінності. В оригіналі, що зберігаються в рукописному відділі інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка АН УРСР, збірник відкривається сторінкою, на якій рукою Шевченка старанно виведено «Поезія Тараса Шевченка», а нижче «1847г.» В шевченкознавстві за цим збірником закріпилася назва «Більше книжка», під якою він оце і відтворюється без змін. Збірнику передує вступна стаття члена-кореспондента АН УРСР доктора філологічних наук Є.С. Шабліовського
«Більша книжка»
Автор: Шевченко Тарас Григорович (1814-1861) Видатний український поет, художник, громадський діяч, перекладач, автор Кобзаря, співробітник Київської Археологічної комісії, академік гравірування (1860). Народився 25 лютого (9 березня за новим стилем) 1814 р. у с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (нині Звенигородський район Черкаської області) у родині Григорія Івановича Шевченка і Катерини Якимівни Бойко. Батьки Шевченка були кріпаками магната генерал-лейтенанта Василя Васильовича Енгельгарда - поміщика, що володів 50 тис. кріпаків і був власником близько 160 тис. десятин землі. Через рік після народження Тараса родина переїздить із Моринців до Кирилівки, у ній, окрім Тараса, було 6 дітей - старші - Катерина та Марія, брат Микита, молодші - Ярина, Марія, брат Йосип.
Видавництво Академії наук Української РСР 1963
Мова українська
Сторінок 328
Микола Джеря. Кайдашева сім’я / Іван Нечуй-Левицький / (Видання 1987 року)
Збірка класичних творів видатного українського письменника-реаліста.
Книга містить дві найвідоміші повісті Івана Нечуя-Левицького - "Микола Джеря" та "Кайдашева сім'я". Ці твори є яскравими зразками української реалістичної прози другої половини XIX ст.
У повісті "Микола Джеря" автор змальовує долю українського селянина-кріпака, його боротьбу за волю та людську гідність. "Кайдашева сім'я" - це сатирична сімейна хроніка, що висміює дріб'язковість та егоїзм у стосунках між близькими людьми.
Нечуй-Левицький майстерно зображує побут, звичаї та соціальні проблеми тогочасного українського села. Його герої - живі та колоритні персонажі, чиї характери розкриваються через яскраві діалоги та влучні описи.
Мова творів багата на народні вислови, прислів'я та приказки, що робить їх цінним джерелом для вивчення української етнографії та фольклору.
Ці повісті залишаються актуальними й сьогодні, адже порушують вічні теми людських взаємин, моралі та пошуку справедливості.
Художник. Т. Г. Шевченко (1961)
Прозовий, значною мірою, автобіографічний твір Т.Г. Шевченка про трагічну долю талановитого юнака в умовах кріпацтва. З великою складністю друзі викуповують у поміщика юного художника, дають йому можливість навчатись, удосконалювати свою майстерність. Але тяжке життя переслідує героя...
Видання щедро проілюстроване кольоровими картинами.
Художник
автор: Т.Г. Шевченко
Київ 1961
Сторінок: 115
Собрание сочинений в двенадцати томах /Уильям Мейкпис Теккерей/ Антикварне видання 1974 року
Основа романів та гумористичних нарисів Теккерея – його песимізм та реалістичне зображення англійського життя. Правду життя автор хотів протиставити умовної ідеалізації типових англійських романів. Теккерей, назвавши свій найкращий твір — «Ярмарок марнославства» — романом без героя — ставить у центр дії людей порочних чи щонайменше егоїстичних. Виходячи з переконання, що в житті зло набагато цікавіше і різноманітніше добра, Теккерей вивчав характери людей, які діють з поганих спонукань. Зображуючи зло, пороки та дріб'язковість своїх персонажів, він тим самим яскравіше проповідував позитивні ідеали. Водночас, захоплюючись своїми хибними героями, він збуджував до них більший інтерес читача.
Своєрідним акордом у творах Теккерея звучить песимізм у поєднанні з гумором, надаючи їм життєвості і водночас справжньої художності. Хоча за своїми реалістичними прийомами Теккерей подібний до Діккенса, він відрізняється тим, що не робить поступок сентиментальному уявленню про англійську чесноту, а нещадно малює людей у всій їхній непривабливості. Його романи перетворюються на сатири, з яскравим зображенням людських вад у вельми непривабливому вигляді.
Том 1: повести 1838-1842
Том 2: повести, пародии, публицистика
Том 3: Записки Барри Линдона, Книга снобов
Том 4: Ярмарка тщеславия
Том 5: История Пенденниса, его удач и злоключений
Том 6: История Пенденниса (книга вторая)
Том 7: История Генри Эсмонда. Английские юмористы XVIII века
Том 8: Ньюкомы. Жизнеописание одной весьма почтенной семьи, составленное Артуром Пенденнисом, эсквайром.
Том 9: Ньюкомы (книга вторая)
Том 10: Виргинцы
Том 11: Виргинцы. Четыре Георга
Том 12: Повести, очерки. Дени Дюваль (неоконченный роман)
Назва: Собрание сочинений в двенадцати томах
Автор: Уільям М. Теккерей
Видавець: Москва, 1974, "Художественная литература"
Мова: російська
Сторінок: -
довжина 20,5
ширина 13,5
товщина 13,5 (5 книг)
Вага: 2,480 кг (5 книг)
Пан Халявский Квитка Основьяненко (Видання 1950 року)
Історично-побутовий роман
«Пан Халявський» — історично-побутовий роман Григорія Квітки-Основ'яненка, написаний російською мовою. Подає знущально-критичний розріз повсякденного побуту принаймні трьох поколінь українських поміщиків кінця XVIII — початку XIX століть. Роман побудований на спогадах Трохима Мироновича Халявського про найцікавіші, на його погляд, пригоди свого життя. У творі етнографічно точно відтворено особливості тогочасного побуту, зокрема є детальний опис пригощання полковника-благодійника, становище жінки, дворової прислуги та ставлення до неї поміщиків, ознаки розкладу помісного дворянства, визначені соціальною суттю стану та умовами паразитичного побуту.
«Пан Халявский»
Автор: Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко (Григорій Федорович Квітка) (1778-1843) – основоположник художньої прози і жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі. Його вважають батьком української прози. Народився у слободі Основа біля Харкова у дворянській родині. Здобув домашню освіту. Згодом навчався у Курязькій монастирській школі. У 1793 році як дворянин був зарахований на військову службу. В 1796—1797 числився ротмістром Сіверського карабінерного та Харківського кірасирського полків. У відставку пішов у чині капітана. Після відставки близько 10-ти місяців, з червня 1804 до квітня 1805, відбував послух у Курязькому монастирі. В 1806 р. служив у народному ополченні, був повітовим предводителем дворянства (1817–28), згодом — головою Харківської палати кримінального суду. Став активним діячем громадського і культурного життя Харкова. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті. Виступив одним із засновників Харківського професійного театру (з 1812 — його директор), Благодійного товариства (1812), Інституту шляхетних дівчат (1812), Харківської губернської бібліотеки (1838) (сам збирав кошти на її відкриття). Відредагував та опублікував перші в Україні громадсько-літературні журнали «Українскій Вістникъ» та “Харьковский демокрит”. Протягом 1817—1828 pp. Г. Квітка чотири рази переобирався Предводителем дворян Харківського повіту. З 1827 р. почав писати прозу і драматургію. Перша книга «Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком» («Маруся», «Салдацький патрет», «Мертвецький Великдень») вийшла у 1834 р. У 1840 р. Г.Ф. Квітка очолив Харківську палату карного суду на посаді надвірного радника. Письменник помер 20 серпня 1843р., похований у Харкові.
Державне видавництво художньої літератури 1950
Мова: російська
Сторінок: 227
Античные камеи в собрании Эрмитажа /Неверов О.Я./ (Видання 1988 року)
Каталог творів ювелірного мистецтва.
Зібрання античних камей Ермітажу - одне з найбільших у світі: у цьому каталозі опубліковано п'ятсот рельєфних гем, з них лише невелика частина - камеї зі скла. В основу розташування матеріалу покладено хронологічний принцип. У кожному з чотирьох основних розділів (періоди раннього та пізнього еллінізму, ранньої та пізньої імперії) камеї дано відповідно до сюжетного поділу: портрети, символи та написи. У два додаткових розділи виділено (за технологічним принципом) камеї зі скла та мініатюрні скульптури із кольорового каменю.
«Античные камеи в собрании Эрмитажа». Каталог. (Античні камеї у зборах Ермітажу)
Автор: Неверов О.Я.
Видавництво: «Искусство», Ленінградське відділення, 1988
Мова: російська
Сторінок: 189
Вирусы /К. С. Сухов/ (Антикварне видання 1956 року)
Класичне видання з вірусології. Книга "Віруси" К. С. Сухова, попри давність видання, надзвичайно цінна у наш час, адже знання вірусології необхідне для боротьби із захворюваннями людей, тварин і рослин. К. С. Сухов - видатний дослідник у області рослинних вірусів. Йому вдалося узагальнити важливий матеріал з хімії та біології фітопатогенних вірусів, а також підняти питання патології вірусних захворювань і боротьби з вірусами. Окрім того, автор у своїй книзі дослідив зоопатогенні віруси та бактеріофаги.
У праці Сухова зібрано цінний фактичний матеріал, який може бути корисним для біологів та вірусологів.
Видання містить чорно-білі та кольорові ілюстрації.
Назва: Вирусы.
Рік: 1956
Москва
Издательство Академии наук СССР
Сторінок: 365
довжина 26,5
ширина 18
товщина 2
Вага: 0,860 кг
Присутні відбитки печаток неіснуючих бібліотек.
Определитель высших растений европейской части СССР /С. С. Станков, В. И. Талиев/ (Антикварне видання 1949 року)
Класичне видання з ботаніки. У праці "Определитель высших растений европейской части СССР" містяться унікальні матеріали про деявкі типи рослини європейської частини СРСР.
Зміст
- Предисловие - с. 3
- Введение - с. 10
- Таблицы для определения семейств - с. 30
- Тип Archegoniatae. Архегониальные - с. 73
- Класс Licopsida. Плаунообразные - с. 73
- Класс Sphenopsida. Клинообразные - с. 76
- Класс Pteropsida. Папоротникообразные - с. 79
- Класс Gymnospermae. Голосеменные - с. 92
- Тип Gynoeciatae. Песчтичные - с. 98
- Класс Dicotyledoneae. Однодольные - с. 873
- Указатель русских названий - с. 1079
- Указатель ллатинских названий - с. 1112
Книга містить багато ілюстрацій та ботанічних назв латиною.
Видання зацікавить природознавців, ботаніків, краєзнавців та любителів унікальних антикварних видань.
Назва: Определитель высших растений европейской части СССР.
Автор: Сергій Сергійович Станков (1892 - 1962) - ботанік (флорист і ботаніко-географ), професор, спеціаліст з рослинного покриву Криму та Нижегородського Поволжя, етноботаніки та історії ботаніки, педагог та популяризатор ботанічних знань.
Валерій Іванович Талієв (1872 - 1932) - ботанік і ботанікогеограф, професор, дослідник флори рослин, прикладної ботаніки, охорони навколишнього середовища; автор низки підручників, визначників рослин та науково-популярних книг.
Рік: 1949
Москва
Государственное издательство "Советская наука"
Мова: латинська, російська
Сторінок: 1149
довжина 26
ширина 18
товщина 8
Вага: 1,670 кг
Присутні відбитки печаток неіснуючих бібліотек.
Твори в двох томах. Панас МИРНИЙ (Видання класичної літератури 1990 року)
Дерсу Узала. Романы. /В. К. Арсеньев/ (Антикварне видання 1987 року)
Пригодницька класика російської літератури радянського періоду. Дане видання містить два романи відомого дослідника Далекого Сходу Володимира Арсеньєва - "По Уссурійському краю" та "Дерсу Узала", які розповідають про експедиції автора Уссурійською тайгою разом з його другом і провідником, гольдом (нанайцем) Дерсу Узала. Завдяки феєричному сюжету, який розвивається на фоні неймовірних пейзажів природи й життя малих народів Далекого Сходу, та доступній літературній мові, романи посідають почесне місце серед кращих творів в жанрі географічної та пригодницької літератури.
Твори написані російською мовою.
Видання стане чудовим подарунком для любителів пригод, географів та всіх, хто колекціонує антикварні книги.
Назва: Дерсу Узала. Романы.
Автор: Володимир Клавдійович Арсеньєв (1872-1930) - знаменитий російський мандрівник, географ, етнограф, письменник, дослідник Далекого Сходу, член Імператорського Російського географічного товариства. Все своє життя присвятив дослідженню Сибіру. Автор описав рельєф Примор'я та вперше детально обстежив гірську систему Сіхоте-Аліня, знайшов невідомі витоки найбільших річок краю і отримав перші відомості про їх глибини, режими течії, вивчав флору та фауну Примор'я, його корінних мешканців. Результат його експедицій - багаті за змістом праці, написані блискучою літературною мовою, а також художні книги «По Уссурійському краю» та «Дерсу Узалу». За мотивами останньої знятий японським режисером Акірою Куросава фільм "Дерсу Узала" отримав премію "Оскар".
Рік: 1987
Фрунзе "Кыргызстан"
Твори. Леонід ГЛІБОВ (Видання української класики 1982 року)
"В історії кожної літератури є письменники, які, незважаючи на різноманітність творчого доробку, уособлюють певний жанр, оскільки саме в ньому найповніше виявилось обдарування митця, а його здобутки в цьому жанрі посіли визначальне місце в літературному процесі. Леоніда Глібова Іван Франко назвав "найкращим українським байкописом", вважаючи насамперед байки "головним титулом заслуги сего талановитого поета".
Твори
Автор: Леонід Глібов (1827-1893)
Київ 1982 Видавництво художньої літератури "Дніпро"
Сторінок: 228