Новини
САГАЙДАЧНИЙ/ АНДРІЙ ЧАЙКОВСЬКИЙ./ (Видання 1989 року)
До книги українського письменника Андрія Чайковського (1857-1935) ввійшов історичний роман у трьох книгах «Побратими», «До слави» та нариси «Петро Конашевич-Сагайдачний» і «Запорожжя», в яких на документальній основі зображено події кінця XVI початку XVII ст., коли гетьманом українського запорозького козацтва був Сагайдачний.
Поезії /Павло Грабовський/(Видання 1989 року)
У книзі - кращі поетичні твори видатного українського поета і перекладача, революційного демократа (1864-1902). Людина трагічної долі, він не зламався під гнітом обставин і невтомно працював на ниві красного письменства. Зображуючи картини нужденного життя трудового народу, тяжку, безпросвітну долю убогої людини в капіталістичному світі, поет висловлює віру в її майбутнє.
Видання присвячено 125-річчю з дня народження поета.
Копи царя Соломона. Прекрасная Маргарет. /Генри Райдер Хаггард/ (Антикварне видання 1990 року)
Класика світової літератури пригодницького жанру. Дані романи просякнуті симпатією до пригнічених народів колоній, відрізняються гострим, динамічним сюжетом, пізнавальні та надзвичайно цікаві. Разом з героями "Копальні царя Соломона" читач поринає в атмосферу повних небезпек пригод з пошуку скарбів у Південній Африці, а, читаючи "Прекрасна Маргарет", стає свідком історії двох закоханих, котрі, не дивлячись на тяжкі випробування, що випали на їхню долю, зуміли відстояти своє кохання.
Романи перекладені з англійської на російську мову. Перекладом займались Н. Б. Маркович і Б. Т. Грибанова.
Книга буде цікава любителям динамічних історій з гострим сюжетом, поціновувачам легкого, романтичного чтива та колекціонерам антикварних видань.
Назва: Копи царя Соломона. Прекрасная Маргарет.
Автор: Генрі Райдер Хаггард (1856 - 1925) - англійський письменник, юрист, агроном і ґрунтознавець, класик світової пригодницької літератури, творець літературного жанру «загублений світ», один із засновників жанру фентезі. Брав участь у реформуванні системи сільського господарства Британської імперії.
Рік: 1990
МИНСК "ЮНАЦТВА"
Лексикон словенороський Памви Беринди (Наукове видання 1961 року)
Пам’ятки української мови XVII ст.
«Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом.
Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку.
У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів.
Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської.
Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда.
«Лексикон словенороський Памви Беринди»
Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961
Мова: українська
Сторінок: 271
Летопись Екатеринославской учёной архивной комиссии: в 11 вып. Выпуск 1, 2 (репринт)
Репринтне видання Літописів Катеринославської вченої архівної комісії, в якому відтворюються публікації джерел та матеріалів з історії та культури Придніпров'я.
Катеринославська губернія займала величезний простір Півдня України - Дніпропетровська, Запорізька, Донецька, Луганська області України.
Комплект складається з двох перших випусків.
Летопись Екатеринославской учёной архивной комиссии: в 11 вып. Выпуск 1
Рік: 2010 (репринт з книги 1904 року)
Кількість сторінок: 336
Мова: російська
Летопись Екатеринославской учёной архивной комиссии: в 11 вып. Выпуск 2 ч. 1
Рік: 2015 (репринт з книги 1905 року)
Кількість сторінок: 504
Мова: російська
Твори / Йоганн Вольфганг Гете / (Видання 1982 року)
Збірка ключових творів "штюрмерського" періоду творчості Йоганна Вольфганга Гете, що включає драми та славнозвісний роман.
До видання увійшли знакові твори молодого Гете: історична драма "Гец фон Берліхінген із залізною рукою", трагедія "Егмонт" та епістолярний роман "Страждання молодого Вертера". Написані між 1771 та 1775 рр., ці твори яскраво відображають період "Бурі й натиску" в німецькій літературі, коли молоді письменники виступали проти раціоналізму Просвітництва, утверджуючи право особистості на свободу почуттів. Видання супроводжується ґрунтовною передмовою та примітками літературознавця Дмитра Наливайка.
Твори. Степан ТУДОР, Олександр ГАВРИЛЮК (Видання класичної літератури 1989 року)
Класичне видання української класики від "Наукової думки".
У книзі друкуються прозові твори українських письменників Степана Тудора: роман "День отця Сойки" та повість "Марія", оповідання "Куна", "Червоний усміх" та ін.
А також твори українського радянського письменника Олександра Гаврилюка: повість "Береза" та оповідання "Прощайте", "В очах дитини" та ін.
Прикметно, що обидва автори загинули у Львові від випадкового влучання німецької бомби 22.06.1941 року.
З характеристик творчості Тудора:
"Творчість цього письменника — одне з яскравих свідчень суперечності між талантом та служінням ідеї, котра стає добровільним переконанням і упокорює талант, робить його інструментом не так мистецтва, як політики" (В. Дончик)
"Це був дуже освічений і дуже талановитий чоловік… Його статті, новели, роман — це дуже талановиті речі… Він друкував дуже хороші статті про Антонича… Він має заслуги перед літературою. Щодо антицерковної діяльності, йому справді закидають роман „День отця Сойки“. Але це перший роман внутрішнього монологу. З художньої точки зору — це високовартісний роман… Тудор був дуже начитаною людиною, цікавився не лише марксистською філософією, але і поглядами Рассела, Ніцше, дотримувався позитивістських поглядів" (М. Ільницький)
День отця Сойки. Марія. Оповідання
Автор: Тудор Степан Йосипович (1892-1941)
Береза. Оповідання.
Автор Гаврилюк Олександр Якимович (1911-1941)
Київ 1989 Наукова думка
Сторінок: 608
Трипольская культура в Украине: поселение-гигант Тальянки. Tripolye culture in Ukraine: the giant-settlement of Talianki
По древним городам Северской земли – Чернигову, Новгороду-Северскому, Глухову, Путивлю (Букіністика)
Вибрані твори. Григорій Квітка-Основ’яненко (Видання 1949 року)
Класика українського письменства
Збірка вміщує вибрані твори Григорія Квітки-Основ’яненка, засновника художньої прози та жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі.
Зміст:
- Г.Ф.Квітка-Основ'яненко. П.Волинський
Повісті та оповідання:
- Салдатський патрет
- Маруся
- Конотопська відьма
- Козир-дівка
- Сердешна Оксана
Драматичні твори:
- Сватання на Гончарівці
- Шельменко-денщик
«Григорій Квітка-Основ'яненко. Вибрані твори»
Автор: Григорій Квітка-Основ'яненко (1778- 1843), письменник, драматург, журналіст, літературний критик і культурно-громадський діяч. Основоположник художньої прози в новій українській літературі. Приблизно 4 роки був послушником Курязького Спасо-Преображенського монастиря. Потім повернувся до світського життя. Служив комісаром з питань провіанту в народному ополченні (1806–1807), був секретарем дворянських зборів, дир. заснованого за його участі Харківського професійного театру (1812), повітовим предводителем дворянства (1817–1828), совісним суддею, головою Харківської палати кримінального суду. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті, членом Товариства антикваріїв Півночі, був одним із засновників Харківського інституту шляхетних дівчат (1812), Благодійного товариства (1812), Харківської публічної бібліотеки (1838). Наприкінці 1810 – на початку 1820-х років в харківській ("Украинский вестник", "Харьковские известия") та московській ("Вестник Европы") періодиці почав публікувати фейлетони, статті, жартівливі вірші. 1816–1817 разом з Р. Гонорським та Є. Філомафітським видавав перший в Україні журнал "Украинский вестник", був ініціатором видання альманахів "Утренняя звезда" (1833), "Молодик" (1843), першої збірки українських прислів'їв і приказок В. Смирницького "Малоросійські прислів'я і приказки. Зібрані В.М.С." (1843). У 1820-х роках виступив із першими комедіями. Його перу належать також дві книги "Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком" (1834–1837), низка історичних нарисів, переказів російською мовою ("Головатий" 1839; "Історія театру в Харкові", 1841; "Українці", 1841; "Переказ про Гаркушу", 1842; "Заснування Харкова", 1843 та ін.). Листувався з Т. Шевченком. Кобзар присвятив йому листа "До Основ’яненка", проілюстрував "Знахаря" і "Панну Сотниківну". Найвідоміші твори: "Шельменко-волосний писар" (1829), "Маруся" (1832), "Салдацький патрет" (1833), "Пан Халявський" (1839), "Сердешна Оксана" (1841), "Козир-дівка" (1838), "Ганнуся" (1839), "Конотопська відьма" (1833), "Сватання на Гончарівці" (1835), "Щельменко-денщик" (1838, всі три – екранізовані). Його твори перекладалися польською та болгарською мовами, 1854 в Парижі опубліковано французькою мовою "Сердешну Оксану". Творчість Г. Квітки-Основ'яненка справила значний вплив на подальший розвиток української літератури, зокрема так званої етнографічної школи. (Матеріали е-Бібліотеки "Україніка")
«Державне видавництво художньої літератури», Київ, 1949
Мова: українська та російська
Сторінок: 342
ІВАН КОТЛЯРЕВСЬКИЙ. ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ / П.К.ВОЛИНСЬКИЙ / (Видання 1955 року)
У цій праці дослідник широко висвітлює роль і значення Котляревського в історії української літератури, дає докладний аналіз його творів, простежує традиції письменника в новій українській літературі.
Книга П.К. Волинського "Іван Котляревський. Життя і творчість"— це монографія, присвячена життю та творчому шляху видатного українського письменника Івана Котляревського. Котляревський вважається засновником нової української літератури, і його найвідоміші твори, такі як "Енеїда" та п'єса "Наталка Полтавка", мали значний вплив на розвиток літературної мови та національної самосвідомості.
Волинський у своїй книзі розглядає основні етапи життя Котляревського, аналізує його літературну спадщину і місце в культурному та історичному контексті того часу.
Микола Джеря. Кайдашева сім’я / Іван Нечуй-Левицький / (Видання 1987 року)
Збірка класичних творів видатного українського письменника-реаліста.
Книга містить дві найвідоміші повісті Івана Нечуя-Левицького - "Микола Джеря" та "Кайдашева сім'я". Ці твори є яскравими зразками української реалістичної прози другої половини XIX ст.
У повісті "Микола Джеря" автор змальовує долю українського селянина-кріпака, його боротьбу за волю та людську гідність. "Кайдашева сім'я" - це сатирична сімейна хроніка, що висміює дріб'язковість та егоїзм у стосунках між близькими людьми.
Нечуй-Левицький майстерно зображує побут, звичаї та соціальні проблеми тогочасного українського села. Його герої - живі та колоритні персонажі, чиї характери розкриваються через яскраві діалоги та влучні описи.
Мова творів багата на народні вислови, прислів'я та приказки, що робить їх цінним джерелом для вивчення української етнографії та фольклору.
Ці повісті залишаються актуальними й сьогодні, адже порушують вічні теми людських взаємин, моралі та пошуку справедливості.