Новини
Золотий Ра. Іван Білик (Перше оригінальне видання 1989 року)
Найвідоміша українська художня книга про часи Давньої Греції, Єгипту, Персії, Скіфії та ін. авторства найкращого романіста історичної художньої прози Івана Білика.
— Історик не має права нічого замовчувати, — таки говорить Геродот. — Інакше то буде не історія, а політика. Що зможуть наступні покоління довідатися про минулі часи, коли знатимуть лиш один бік справи? Історик повинен записувати все, хоча вірити всьому тому не зобов'язаний.
Він киває пальцем у такт своїм словам. Слова справді відповідають його уявленням про покликання історика, і все-таки щось муляє йому, наче камінчик у черевику. Гість неохоче спиняється й викидає його:
— Завжди бути послідовним просто неможливо... Людина — істота слабка, ворогів же та спокус у неї дуже й дуже...
***
На одній із полиць моєї бібліотеки лежить його досить ваговита книжка, я беру її й простягаю йому. Він крутить книжку в руках і трохи скептично посміхається:
— Вміщується на одній руці...
Я запитую:
— А який вигляд вона мала в твій час?
— Двісті з гаком сувоїв папірусу по два лікті кожен, — відповідає Геродот, мружачись до полиць моєї бібліотеки, яка тягнеться від стіни до стіни. — Моя книжка тут оце ледве-ледве вмістилася б.
А в моїй книгозбірні вміщається зо дві тисячі томів.
Геродот поставив свою видану в наш час книжечку на місце, а потім відступив і глянув на неї від протилежної стіни. Книжка мов потонула в каламутному морі.
— Ти все оце перечитав? — питає він, і я розгублено кручу головою. — Нащо ж вони тобі?
Як я міг пояснити, що немає потреби принаймні відразу перечитувати все, що стоїть у тебе на полицях, скажімо, кількадесятитомні енциклопедичні словники. А багатотомні батареї мертвих і живих класиків? А маса суто випадкових видань, до яких навряд чи коли дійде черга, бо якщо й настане їхній зоряний час, то лише в найближчому складі макулатури... Я спробував пояснити гостеві все це, але він затаврував його простим і звичним для себе словом "варварство". Я відповів, що серед нас тепер багато хто думає так само, мовляв, це інформаційний потоп, у якому рано чи пізно захлинеться цивілізація; коротше кажучи, справжній абсурд. А він знову дивиться на свою книжку:
— Я вклав у неї кільканадцять років життя, а її й не видно серед інших...
Я ж намагаюся виправдати особливості нашої доби:
— У папірусних сувоях лише моя бібліотека зайняда б величезний багатоповерховий будинок, а тепер такі бібліотеки має багато хто.
Гість мій скалить облямоване зморщечками око:
— Навіщо вам стільки книжок, якщо ви їх не читаєте? Може, для утеплення стін?..
Золотий Ра
Автор: Іван Білик
Рік: 1989 (перше видання)
Сторінок: 470
Роксолана / Павло Загребельний / Видання 1983 року
Історичний роман видатного українського письменника і сценариста Павла Загребельного (1924-2009) про долю Анастасії Лісовської, доньки священника з Рогатина, яка потрапила до гарему турецького султана Сулеймана I і стала однією із найвпливовіших жінок в історії Османської імперії.
Захоплюючий роман Павла Загребельного, відомого українського письменника XX століття, лауреата Шевченківської премії, розгортає перед читачем дивовижну історію життя дівчини з Прикарпаття, яка пройшла шлях від полонянки на невільничих ринках Кафи до засновниці епохи жіночого султанату. На сторінках книги Роксолана постає жінкою надзвичайної сили духу, гострого розуму та яскравої харизми. Але роман не обмежується описом лише особистої історії героїні. Загребельний підкреслює значну роль Роксолани у політичному житті могутньої ісламської держави і описує її вплив на глобальний перебіг історичних подій XVI століття.
Назва: Роксолана
Автор: Павло Загребельний
Рік і місце видання: 1983, Київ
Сторінок: 581
Мова: українська
Кобзар фототипія позацензурного примірника видання 1840 року (Видання 1962 року)
Класика української літератури
Книга є фототипним перевиданням унікального позацензурного примірника 1840 р., що зберігається у Науковій бібліотеці ім. М.Горького Ленінградського державного університету ім. А.О.Жданова.»
Зміст:
- Думи мої, думи мої
- Перебендя
- Катерина
- Тополя
- Думка
- До Основ’яненка
- Іван Підкова
- Тарасова ніч
«Т.Г.Шевченко. Кобзар». Фототипія позацензурного примірника видання 1840 року.
Автор: Тарас Григорович Шевченко. Народився 9 березня 1814 року у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії в закріпаченій селянській родині. Рано став сиротою — мати померла, коли йому було 9 років, батько — у 11 років. Восени 1822 року починає вчитися грамоти у місцевого дяка. Іде наймитувати до дяка Богорського, який прибув з Києва. Не витерпівши знущань дяка, тікає від нього і шукає в навколишніх селах учителя-маляра. В 1828 році він потрапляє в число прислуги поміщика Енгельгардта, спочатку в ролі кухарчука, потім козачка. Помітивши у Тараса пристрасть до живопису, поміщик вирішує зробити його придворним художником. Він віддає свого кріпака в навчання викладачеві Віленського університету — портретисту Яну Рустему. У Вільні юний Тарас пробув 1,5 року. Переїхавши 1831 року з Вільно до Петербурга, Енгельгардт взяв із собою Шевченка і віддав його в науку на 4 роки до живописця Василя Ширяєва. Навесні 1838 Карл Брюллов та Василь Жуковський викупили молодого поета з кріпацтва. Першу збірку своїх поетичних творів видав 1840 під назвою «Кобзар». У першому виданні було 8 творів. 25 травня 1843 року з Петербурга виїхав в Україну. В лютому 1844 року виїхав з України до Петербурга через Москву. 5 квітня рада Академії мистецтв видала квиток на право проїзду на Україну. Вже в листопаді 1845 року збори Академії мистецтв у Петербурзі затвердили рішення ради про надання звання некласного художника. 31 березня (12 квітня) 1845 року виїхав із Петербурга через Москву до Києва. Навесні 1846 року прибув до Києва. У квітні пристав до Кирило-Мефодіївського братства. Заарештували 5 квітня 1847, відправили до Петербурга й ув’язнили в казематі. Заслали в солдати до Оренбурга. Деяке полегшення становища Шевченка настало навесні 1848 унаслідок включення його до складу Аральської експедиції. У квітні 1850 Шевченка вдруге заарештовано і, після піврічного ув’язнення, запроторено в Новопетровський береговий форт. 2 серпня 1857 – поета було звільнено з заслання. Навесні 1858 поет прибув до Петербурга. А влітку 1859 року повернувся в Україну, якої вже 12 років не бачив. До останніх днів свого життя поет перебував під таємним поліційним наглядом. 10 березня 1861 року Шевченко помер в Петербурзі. Його ховають спочатку на Смоленському кладовищі, але, згідно з «Заповітом», 10 травня того ж року його прах перепохований в Україні над Дніпром на Чернечій горі (м. Канів).
Видавництво: Друкарня АН УРСР, Київ, 1962
Мова: українська
Сторінок: 121
Григорій Квітка-Основ’яненко. Твори в 8 томах (Подарункове видання української класики 1968-70 років)
Унікальне подарункове видання творів класика української літератури Григорія Квітки-Основ'яненка (1778-1843). Автор відомий український прозаїк, драматург, новинар, літературний критик і культурно-громадський діяч. Засновник художньої прози та жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі.
Найвідоміші його твори, відомі ще зі школи: "Сватання на Гончарівці", "Конотопська відьма", "Шельменко-денщик".
Чудовий подарунок для всіх, хто цінує українську класичну літературу 19 століття.
Особливістю збірки - є незвичне художнє оформлення різнокольоровими суперобкладинками, які збереглись практично ідеально, хоча збірці понад півстоліття.
Твори в 8 томах
Автор: Григорій Квітка-Основ'яненко.
Київ - 1968-1970 рр.
Видавництво "Дніпро"
Справочник по травматологии /А. Ф. Краснов, В. М. Аршин, М. Д. Цейтлин/ (Наукове видання 1984 року)
У довіднику висвітлені загальні питання травматології: організація травматологічної допомоги, експертиза працездатності, анестезія при травмах, особливості пошкоджень у дітей та літніх людей. Наведені основні клінічні та інструментальні методи діагностики, лікування та медичної реабілітації постраждалих з пошкодженнями органів опори і руху.
Краснов Олександр Федорович - професор, зав. кафедрою травматології і ортопедії та ректор Куйбишевського медичного інституту.
Аршин Володимир Михайлович - професор, зав. кафедрою лікарського контролю і медичної реабілітації.
Цейтлін Мойсей Давидович - кандидат медичних наук, зав. травматологічним відділенням.
Тверда палітурка, чорно-білі малюнки, екземпляр у доброму стані.
Культура древней Руси (Наукове видання 1966 року)
Класична збірка з історії культури. Збірник статей з історії культури давньої Русі містить дослідження з давньоруського мистецтва, літератури, матеріальної культури, а також частково соціальної та політичної історії. Видання присвячене науковій діяльності Миколи Миколайовича Воронін - археолога, історика, письменника, який сорок років досліджував художню культуру давньої Русі. Відповідальний редактор збірки - доктор історичних наук, археолог Олександр Львович Монгайт. У виданні є кольорові та чорно-білі ілюстрації.
Видання сподобається історикам і любителям давньоруської культури, зокрема, археологам і дослідникам історії мистецтва.
Назва: Культура древней Руси
Автор: редактор Олександр Львович Монгайт (1915 - 1974) - доктор історичних наук, археолог.
Рік: 1966, издательство "Наука"
Сторінок: 326
Розміри,см.:
довжина 26,5
ширина 21,5
товщина 2
Вага: 0,920 кг
Товста могила /Мозолевський Б.М./ (Наукове видання 1979 року)
Археологія скіфів.
Книгу присвячено публікації та науковій інтерпретації матеріалів дослідження скіфського кургану Товста Могила, розкопаного на околиці м. Покров Дніпропетровської області 1971 р. Наведено повне описання пам'ятки, аналіз поховальних звичаїв та матеріальної культури, зроблено висновки щодо місця кургану серед одночасних пам'яток Нижнього Подніпров'я. Розрахована на істориків, археологів, музеєзнавців, етнографів, мистецтвознавців.
«Товста могила»
Автор: Мозолевський Б.М.
Видавництво: «Наукова думка», Київ, 1979
Мова: українська
Сторінок: 244
Дослідження з слов’яно-руської археології (Наукове видання 1976 року)
Збірник наукових праць з археології та історії Київської Русі.
У збірнику вміщено статті, публікації та повідомлення, присвячені історії та археології східних слов'ян і Київської Русі. Висвітлюються питання етнічного розвитку слов'ян, їх культури та соціально-економічних відносин на різних історичних етапах, починаючи з рубежу нашої ери до XIII ст. включно.
«Дослідження з слов'яно-руської археології».
Видавництво: «Наукова думка», Київ, 1976
Мова: українська
Сторінок: 227
Страницы воспоминаний /И. И. Мечников/ (Антикварне видання 1946 року)
Раритетний збірник автобіографічних статей. "Страницы воспоминаний" видатного науковця та одного з основоположників порівняльної патології І. І. Мечникова - це унікальна збірка його автобіографічних спогадів про видатних представників науки - найближчих друзів та однодумців. Статті у збірнику розташовані відповідно до етапів життя великого науковця: у статтях про Ковалевського, Сєченова, Пирогова та Умова висвітлено перший період життя та діяльності Мечникова, пов'язаний із його ембріологічними зацікавленнями, до остаточного переїзду за кордон; інші статті стосуються його причин від'їзду та періоду його життя за межами імперії, коли він повністю присвятив себе проблемам медицини. У "Додатках" зібрано додаткові документи, зокрема, коротка автобіографія, яка була написана у зв'язку з отриманням Нобелівської премії, два збережені записи особистого характеру, та безцінний документ - записи самоспостережень останніх років І. І. Мечникова.
Книга стане в нагоді дослідникам діяльності І. І. Мечникова та усім, хто цікавиться рідкісними антикварними виданнями.
Назва: Страницы воспоминаний.
Автор: Ілля Ілліч Мечников (1845 — 1916) — український і французький науковець, один із основоположників порівняльної патології, еволюційної ембріології, імунології та мікробіології, творець наукової школи. Відкрив явище фагоцитозу, розробив фагоцитарну теорію імунітету. Розробив теорії зародкових листків та походження багатоклітинних організмів. Професор, почесний член кількох зарубіжних академій, наукових товариств та інститутів. Лауреат Нобелівської премії у галузі фізіології та медицини за праці про імунітет (спільно з німецьким лікарем, бактеріологом і біохіміком Паулем Ерліхом).
Рік: 1946
Москва
Издательство Академии наук СССР
Сторінок: 279
довжина 22,5
ширина 15
товщина 1,5
Вага: 0,400 кг
Присутні відбитки печаток неіснуючих бібліотек.
Вибрані твори. Григорій Квітка-Основ’яненко (Видання 1949 року)
Класика українського письменства
Збірка вміщує вибрані твори Григорія Квітки-Основ’яненка, засновника художньої прози та жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі.
Зміст:
- Г.Ф.Квітка-Основ'яненко. П.Волинський
Повісті та оповідання:
- Салдатський патрет
- Маруся
- Конотопська відьма
- Козир-дівка
- Сердешна Оксана
Драматичні твори:
- Сватання на Гончарівці
- Шельменко-денщик
«Григорій Квітка-Основ'яненко. Вибрані твори»
Автор: Григорій Квітка-Основ'яненко (1778- 1843), письменник, драматург, журналіст, літературний критик і культурно-громадський діяч. Основоположник художньої прози в новій українській літературі. Приблизно 4 роки був послушником Курязького Спасо-Преображенського монастиря. Потім повернувся до світського життя. Служив комісаром з питань провіанту в народному ополченні (1806–1807), був секретарем дворянських зборів, дир. заснованого за його участі Харківського професійного театру (1812), повітовим предводителем дворянства (1817–1828), совісним суддею, головою Харківської палати кримінального суду. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті, членом Товариства антикваріїв Півночі, був одним із засновників Харківського інституту шляхетних дівчат (1812), Благодійного товариства (1812), Харківської публічної бібліотеки (1838). Наприкінці 1810 – на початку 1820-х років в харківській ("Украинский вестник", "Харьковские известия") та московській ("Вестник Европы") періодиці почав публікувати фейлетони, статті, жартівливі вірші. 1816–1817 разом з Р. Гонорським та Є. Філомафітським видавав перший в Україні журнал "Украинский вестник", був ініціатором видання альманахів "Утренняя звезда" (1833), "Молодик" (1843), першої збірки українських прислів'їв і приказок В. Смирницького "Малоросійські прислів'я і приказки. Зібрані В.М.С." (1843). У 1820-х роках виступив із першими комедіями. Його перу належать також дві книги "Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком" (1834–1837), низка історичних нарисів, переказів російською мовою ("Головатий" 1839; "Історія театру в Харкові", 1841; "Українці", 1841; "Переказ про Гаркушу", 1842; "Заснування Харкова", 1843 та ін.). Листувався з Т. Шевченком. Кобзар присвятив йому листа "До Основ’яненка", проілюстрував "Знахаря" і "Панну Сотниківну". Найвідоміші твори: "Шельменко-волосний писар" (1829), "Маруся" (1832), "Салдацький патрет" (1833), "Пан Халявський" (1839), "Сердешна Оксана" (1841), "Козир-дівка" (1838), "Ганнуся" (1839), "Конотопська відьма" (1833), "Сватання на Гончарівці" (1835), "Щельменко-денщик" (1838, всі три – екранізовані). Його твори перекладалися польською та болгарською мовами, 1854 в Парижі опубліковано французькою мовою "Сердешну Оксану". Творчість Г. Квітки-Основ'яненка справила значний вплив на подальший розвиток української літератури, зокрема так званої етнографічної школи. (Матеріали е-Бібліотеки "Україніка")
«Державне видавництво художньої літератури», Київ, 1949
Мова: українська та російська
Сторінок: 342
Твори. МАРКО ВОВЧОК (Видання класичної літератури 1983 року)
Класичне видання української класики від "Наукової думки".
"Чудові оповідання і повісті Марка Вовчка з народного побуту знайшли гарячий відгук у сучасників - вони викликали сльози і пристрасні суперечки, їх вітали передові люди суспільства й лаяли консерватори. Ідейна боротьба навколо спадщини письменниці точилася й далі. Та незабутні художні образи Марка Вовчка пройшли крізь десятиріччя складних і величних історичних подій і зберегли свою чарівну принадність до нащих днів" (з передмови).
Оповідання. Казки. Повісті. Романи
Авторка: Марко Вовчок (1833-1907)
Київ 1983 Наукова думка
Сторінок: 634
Твори. Петро ПАНЧ (Видання класичної літератури 1985 року)
Класичне видання української класики від "Наукової думки".
Твори одного зі знакових українських літераторів 20-го століття, в біографії якого ніби віддзеркалюється вся епоха. Агент земського страхування. Офіцер імператорської армії часів Першої світової війни. Петлюрівський офіцер. Командир дивізіону в Червоній армії. Радянський письменник.
Йому належить фраза, що стала крилатою: «не читав, але засуджую!» щодо творчості Пастернака — «Я його не читав, але не маю пiдстав не вiрити редколегiї журналу „Новий мiр“, що роман поганий. I з художнього боку, i з iдейного»
Повісті. Оповідання. Гуморески. Казки.
Автор: Петро Йосипович Панч (1891-1978)
Київ 1985 Наукова думка
Сторінок: 574