Заповідники України У довіднику-путівнику наводяться короткі описи 719 геологічних пам'яток по 25 областях УРСР. До них відносяться найбільш характерні оголення гірських порід та форми земної поверхні, що мають наукову чи естетичну цінність. Це заповідники або пам'ятки природи, які підлягають заповіданню, що дозволяють зрозуміти геологічну історію території України. За основним своїм значенням геологічні пам'ятки поділені на шість типів: стратиграфічні та геохронологічні, палеонтологічні, мінералого-петрографічні, тектонічні, геоморфологічні та мальовничі. Для геологів, географів, фахівців з охорони неживої природи, а також краєзнавців та туристів. «Геологические памятники Украины. Справочник-путеводитель» (Геологічні пам'ятки України. Довідник-путівник) Автори: Коротенко Н.Є, Щириця О.С.,Каневський А.Я. Видавництво: «Наукова думка», Київ, 1987 Мова: російська Сторінок: 154

Навчальний посібник. Книга є навчальним посібником з допоміжних історичних дисциплін: джерелознавства, археографії, палеографії, дипломатики, геральдики, сфрагістики, хронології, метрології та ін. В окремих нарисах подано зміст і методи дисциплін, що дає можливість читати й визначати походження різних рукописів, гербів і печаток, розкриває способи визначення часу, міри вимірювання, грошового рахунку в рінні історичні періоди історії СРСР. Посібник призначається для студентів історичних факультетів університетів та педагогічних інститутів і вчителів середньої школи. «Допоміжні історичні дисципліни». Автори: Андрій Введенський, Вадим Дядиченко, В'ячеслав Стрельський Видавництво: «Радянська школа», Київ, 1963 Мова: українська Сторінок: 206

Каталог колекції документів Київської Археографічної комісії. 1369–1899 Упорядники: Я. Р. Дашкевич, Л. А. Проценко, 3. С. Хомутецька; Відп. ред. І. О. Гуржій. Рік видання: 1971 Видавництво: Наукова думка Кількість сторінок: 184 Букіністична рідкість.

Пам’ятки української мови XVII ст. «Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом. Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку. У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів. Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської. Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда. «Лексикон словенороський Памви Беринди» Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961 Мова: українська Сторінок: 271