Новини
Теория и практика вегетационного метода /Журбицкий З.И./ (Видання 1968 року)
Книга для спеціалістів сільського господарства
У книзі дано всі основні варіанти вегетаційних дослідів: ґрунтові, піщані, водні культури, досліди із ізольованим харчуванням рослин, досліди з протікаючими та стерильними розчинами, досліди з багаторічними рослинами, а також великомасштабні вегетаційні досліди (гідропоніка). Викладено принципи методу, надано детальний опис дослідів. Дано склад поживних сумішей. Для фізіологів, агрохіміків.
«Теория и практика вегетационного метода»
Автор: Журбицький З.Й.
Видавництво: «Наука», 1968
Мова: російська
Сторінок: 263
Собрание сочинений в пяти томах /Сергей Есенин/ Антикварне видання 1966 року
У зібранні творів представлена практично вся творчість Єсеніна: вірші, поеми, художня та критична проза, теоретичні статті, а також автобіографії, епістолярна спадщина поета.
Кожен том має примітки. Видання ілюстроване численими фотографіями автора та факсимільним відтворенням рукописів.
Зміст:
Том 1: Стихотворения и поэмы 1910-1917
Том 2: Стихотворения. Драматические поэмы 1917-1923
Том 3: Стихотворения и поэмы 1924-1925
Том 4: Проза. Статьи и заметки
Том 5: Автобиографии. Письма.
Назва: Собрание сочинений в пяти томах
Автор: Сергій Єсєнін
Видавець: Москва, 1966, "Художественная литература"
Мова: російська
Сторінок: -
довжина 17
ширина 13,5
товщина 10 (5 книг)
Вага: 1,950 кг (5 книг)
ЄВПРАКСІЯ / ПАВЛО ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ / (Видання 1975 року)
Роман Павла Загребельного "Євпраксія" — це історичний твір, написаний у 1975 році, який присвячений життю княжни Євпраксії Всеволодівни, онуки Ярослава Мудрого. Євпраксія стала дружиною німецького імператора Генріха IV і зіграла важливу роль в європейській політиці XI століття. У романі Загребельний зображає складний і трагічний шлях Євпраксії. Вона вирушає до Європи ще в юному віці, де стикається з інтригами імператорського двору, важкими випробуваннями в особистому житті та політичними конфліктами того часу. Цей роман є частиною циклу історичних романів Павла Загребельного, присвячених видатним постатям української історії.
Херсонес Таврический в третьей четверти 6 – середине 1 вв. до н.э. Очерки истории и культуры
Автори: Зубар Віталій Михайлович, Буйських Алла Валеріївна, Кравченко Евеліна Антонівна, Русяєва Марина Вікторівна
Рік видання: 2005
Мова: російська
Кількість сторінок: 628
Рекомендовано до друку вченою радою Інституту археології НАН України
Монографія є черговою книгою багатотомного видання, присвяченого історії та культурі Херсонеса Таврійського за античної та середньовічної епох. Видання задумане та здійснюється Інститутом археології НАН України та Національним заповідником “Херсонес Таврійський” Міністерства культури і туризму України. В книзі розглянуто історію Херсонеса протягом третьої чверті VI – середини I ст. до н. е., взаємовідношення з варварським населенням Таврики, основні тенденції економічного розвитку, соціальний та етнічний склад населення, державний устрій, містобудівництво та архітектура, релігійне світосприйняття херсонеситів, їхні культура та мистецтво. Підбиті підсумки вивчення історії та культури Херсонеса вітчизняними та зарубіжними спеціалістами протягом більш як 170 років.
Лекции по физиологии /И. П. Павлов/ (Антикварне видання 1952 року)
Класична праця з фізіології. Праця "Лекции по физиологии" відомого фізіолога та творця науки про вищу нервову діяльність І. П. Павлова містить його унікальні лекції з фізіології травлення, кровообігу, залози внутрішньої секреції, теплорегуляції, центральної нервової системи та великих півкуль головного мозку. Опубліковані лекції Павлова мають велике значення і для сьогодення.
Безсумнівно, книга буде цікавою для лікарів та вчених. Лекції І. Павлова - чудова школа наукового фізіологічного мислення, адже вони містять багато глибоких і важливих думок.
Назва: Лекции по физиологии.
Автор: Іван Петрович Павлов (1849 — 1936) — фізіолог, творець науки про вищу нервову діяльність і уявлень про процеси регуляції травлення; засновник фізіологічної школи; лауреат Нобелівської премії в галузі фізіології або медицини у 1904 році «За праці по фізіології травлення, що розширили та змінили поняття життєво важливих аспектів цього питання».
Рік: 1952
Москва, Ленинград
Издательство Академии наук СССР
Сторінок: 491
довжина 23
ширина 15
товщина 3
Вага: 0,760 кг
Присутні відбитки печаток неіснуючих бібліотек.
Михайло Коцюбинський. Твори в 3 томах (Видання 1979 року)
До першого тому збірки творів М.Коцюбинського ввійшли повісті та оповідання «На віру», «Харитя», «Ялинка», «П’ятизлотник», «Ціповяз», «Маленький грішник», «Посол від чорного царя», «По-людському», нарис «В путах шайтана» та інші.
До другого тому ввійшли оповідання, які написані в 1901-1909 рр. «Дорогою ціною», «Лялечка», «Він іде!», «Сміх», «Цвіт яблун»і, «Intermezzo».
До третього тому збірки ввійшли художні твори написані в 1910-1912 рр «Fata morgana», «Тіні забутих предків», «Сон», «Коні не винні», а також вибрані статті та листи письменника.
Автор: Михайло Михайлович Коцюбинський. Народився 17 вересня 1864 у Вінниці у родині чиновника. Батьків письменника звали Михайло, Глікерія. Навчався в Барській початковій школі (1875 — 1876), Шаргородському духовному училищі (1876 — 1880). Після закінчення Шаргородської семінарії у 1880 Михайло Коцюбинський поїхав до Кам’янця-Подільського, маючи намір навчатися в університеті, але ця мрія не здійснилася через матеріальні обставини, але він продовжував самотужки навчатись. У 1885 р. увійшов до підпільної “Молодої громади”, за що був притягнутий до судової відповідальності. У 1886–1889 він дає приватні уроки і продовжує навчатися самостійно, а 1891-го, склавши іспит екстерном при Вінницькому реальному училищі на народного учителя, працює репетитором. 1892–1896 — працював у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролася зі шкідником винограду. Потім працював у Криму. У 1892 році М.Коцюбинский увійшов до таємної спілки Братство тарасівців. Коцюбинський був одним з ініціаторів створення товариства “Просвіта". Від листопада 1897 до березня 1898 обіймав різні посади в редакції житомирської газети «Волинь». 1898 переїхав у Чернігів, де займав посаду діловода при земській управі. В Чернігові зустрів Віру Устимівну Дейшу, яка стала його дружиною — вірним другом та помічником. Брав активну участь у культурному житті міста, влаштовував літературні вечори, підтримував письменників-початківців. Постійні матеріальні нестатки, конфлікти з владою та ще постійна зажура долею коханої жінки, Олександри Іванівни Аплаксіної, молодшої за нього на 16 років підірвали здоров’я письменника. У 1907 р. з анонімного листа дружина дізналася про стосунки чоловіка з Аплаксіною та примусила його дати слово не кидати родину. У середині 1909 р. письменник їде на о. Капрі через астму і сухоти. Помер 25 квітня 1913 року в Чернігові, де і похований.
Видавництво художньої літератури «Дніпро» Київ 1979
Мова: українська
Сторінок: 1 том – 310, 2 том – 281, 3 том - 353
Поетичні твори. Андрій Малишко (Видання класичної літератури 1988 року)
Золотой теленок /И. Ильф Е. Петров/ (Антикварне видання 1982 року)
Класика російської літератури рядянської епохи. В основі сюжету — подальші пригоди головного персонажа "Дванадцяти стільців" Остапа Бендера, що відбуваються на фоні картин радянського життя початку 1930-х років. В сатиричному романі-фейлетоні розкривається сутність користолюбства, показується неможливість та безглуздість існування приватного власника в соціалістичному суспільстві, висміюються бюрократизм, міщанство та тупість пересічного громадянина, позбавленого широких поглядів й обмеженого дрібними інтересами.
Твір написаний російською мовою.
Книга припаде до вподоби усім шанувальникам сатиричної літератури та прикрасить будь-яку колекцію антикварних книг.
Назва: Золотой теленок
Автори: Ілля Арнольдович Ільф (справжнє ім'я Ієхієл-Лейб Файнзільберг, 1897—1937) — радянський письменник, гуморист і фейлетоніст українсько-єврейського походження. Євген Петрович Петров (справжнє прізвище — Катаєв, 1903—1942) — радянський письменник-сатирик, фронтовий кореспондент. У 1925 році відбувається знайомство майбутніх співавторів і з 1926 починається їхня спільна творчість. У співавторстві письменники написали кілька книг, найвідоміші з яких "Дванадцять стільців" та "Золоте теля".
Рік: 1982
Издательство "Мисль", Москва.
Мова: російська
Історія Української держави двадцятого століття /І. Нагаєвський/ Видання 1993 року
Перше в Україні перевидання праці о. Ісидора Нагаєвського, що вийшла 1989 року в Українському Католицькому Університеті ім. св. Климента в Римі.
Автор - капелан дивізії "Галичина" у 1943-44 роках (відомий своїми "Спогадами польового духовника"), згодом - військовополонений в англо-американських таборах, що наклало відзнаку на його погляди та історичні штудії.
Від 1953 р. — професор Українського Вільного Університету в м. Мюнхен.
Книга доктора Ісидора Нагаєвського, написана в еміграції, висвітлює події в Україні часів Центральної ради, Гетьманату, Директорії (1917-1921 рр.). На основі документів, свідчень сучасників, на тлі тогочасних подій в Європі автор розгортає картину боротьби за державність України в усій її складності і суперечливості.
Вибрані твори. Григорій Квітка-Основ’яненко (Видання 1949 року)
Класика українського письменства
Збірка вміщує вибрані твори Григорія Квітки-Основ’яненка, засновника художньої прози та жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі.
Зміст:
- Г.Ф.Квітка-Основ'яненко. П.Волинський
Повісті та оповідання:
- Салдатський патрет
- Маруся
- Конотопська відьма
- Козир-дівка
- Сердешна Оксана
Драматичні твори:
- Сватання на Гончарівці
- Шельменко-денщик
«Григорій Квітка-Основ'яненко. Вибрані твори»
Автор: Григорій Квітка-Основ'яненко (1778- 1843), письменник, драматург, журналіст, літературний критик і культурно-громадський діяч. Основоположник художньої прози в новій українській літературі. Приблизно 4 роки був послушником Курязького Спасо-Преображенського монастиря. Потім повернувся до світського життя. Служив комісаром з питань провіанту в народному ополченні (1806–1807), був секретарем дворянських зборів, дир. заснованого за його участі Харківського професійного театру (1812), повітовим предводителем дворянства (1817–1828), совісним суддею, головою Харківської палати кримінального суду. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті, членом Товариства антикваріїв Півночі, був одним із засновників Харківського інституту шляхетних дівчат (1812), Благодійного товариства (1812), Харківської публічної бібліотеки (1838). Наприкінці 1810 – на початку 1820-х років в харківській ("Украинский вестник", "Харьковские известия") та московській ("Вестник Европы") періодиці почав публікувати фейлетони, статті, жартівливі вірші. 1816–1817 разом з Р. Гонорським та Є. Філомафітським видавав перший в Україні журнал "Украинский вестник", був ініціатором видання альманахів "Утренняя звезда" (1833), "Молодик" (1843), першої збірки українських прислів'їв і приказок В. Смирницького "Малоросійські прислів'я і приказки. Зібрані В.М.С." (1843). У 1820-х роках виступив із першими комедіями. Його перу належать також дві книги "Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком" (1834–1837), низка історичних нарисів, переказів російською мовою ("Головатий" 1839; "Історія театру в Харкові", 1841; "Українці", 1841; "Переказ про Гаркушу", 1842; "Заснування Харкова", 1843 та ін.). Листувався з Т. Шевченком. Кобзар присвятив йому листа "До Основ’яненка", проілюстрував "Знахаря" і "Панну Сотниківну". Найвідоміші твори: "Шельменко-волосний писар" (1829), "Маруся" (1832), "Салдацький патрет" (1833), "Пан Халявський" (1839), "Сердешна Оксана" (1841), "Козир-дівка" (1838), "Ганнуся" (1839), "Конотопська відьма" (1833), "Сватання на Гончарівці" (1835), "Щельменко-денщик" (1838, всі три – екранізовані). Його твори перекладалися польською та болгарською мовами, 1854 в Парижі опубліковано французькою мовою "Сердешну Оксану". Творчість Г. Квітки-Основ'яненка справила значний вплив на подальший розвиток української літератури, зокрема так званої етнографічної школи. (Матеріали е-Бібліотеки "Україніка")
«Державне видавництво художньої літератури», Київ, 1949
Мова: українська та російська
Сторінок: 342
Научное наследство. Том пятый /Н. И. Вавилов/ (Наукове видання 1980 року)
Раритетне епістолярне природознавче видання. П'ятий том "Научного наследства" вченого-генетика та селекціонера М. І. Вавілова - це епістолярні матеріали 1911 - 1928 років, у яких відображається різносторонність інтересів ученого. Читач може ознайомитися з народженням та реалізацією творчих задумів М. І. Вавілова, розкрити його видатний вклад в організацію біологічної та сільськогосподарської науки минулого століття.
Книга розрахована на біологів, генетиків, агрономів, істориків науки та широке коло читачів, як цікавляться історією природознавчої науки.
Назва: Научное наследство. Том пятый.
Автор: Микола Іванович Вавілов (1887 — 1943) — вчений-генетик, селекціонер, ботанік, хімік, географ, академік АН СРСР і АН УРСР, найбільш відомий роботами з ідентифікації центрів походження культурних рослин. Присвятив своє життя вивченню і удосконаленню сортів пшениці, зернових та інших хлібних культур. Організатор та учасник ботаніко-агрономічних експедицій, в ході яких виявив древні осередки формоутворення культурних рослин. Створив вчення про світові центри походження культурних рослин. Обґрунтував вчення про імунітет рослин, відкрив закон гомологічних рядів у спадковій мінливості організмів. Вніс істотний внесок у розробку вчення про біологічний вид. Під керівництвом Вавілова була створена найбільша у світі колекція насіння культурних рослин. Він заклав засади системи державних випробувань сортів польових культур. Сформулював принципи діяльності головного наукового центру країни з аграрних наук, створив мережу наукових установ у цій галузі.
Рік: 1980
Москва
Издательство "Наука"
Сторінок: 425
довжина 27
ширина 18
товщина 2
Вага: 0,780 кг
Присутні відбитки печаток неіснуючих бібліотек.
Сучасне українське художнє скло /Ф.С. Петрякова/ (Видання 1980 року)
Фотоальбом художніх творів зі скла
До альбому увійшли твори, які експонувалися на республіканських виставках 1970-х років. Тільки іноді, для більш виразної демонстрації еволюції того чи іншого художника, включені роботи попередніх років. У першій частині альбому об’єктив фотокамери ніби наближає твір до глядача, дає можливість роздивитися його зблизька. Фрагментування, незвичайні ракурси зйомки допомагають емоційному сприйняттю скла. У другій частині матеріал подано в індивідуально-монографічному плані. Виразні та різноманітні вироби, які представлені в альбомі, познайомлять спеціалістів та широке коло поціновувачів декоративно-прикладного мистецтва з розвитком сучасного склоробства України.
«Сучасне українське художнє скло». Альбом
Автор-упорядник: Ф.С.Петрякова
Видавництво: «Мистецтво», Київ, 1980
Мова: українська