Збірка творів українських поетів Українській дожовтневій поезії належить почесне місце серед вершинних досягнень світової літератури. Кращі її надбання високо цінували видатні мислителі світу. Загальновідомо, як шанували полум'яну революційну поезію Тараса Шевченка Герцен і Чернишевський. Творчість і доля найвидатнішого поета України привернули увагу Карла Маркса. Суспільно-революціонізуючій ролі імені й творчості Шевченка надавав важливого значення Ленін. Передова українська поезія на всіх історичних етапах виражала визвольні прагнення народу, його болі й радощі, найсвітліші сподівання. Сповнена прометеївського духу, вона кликала «громадою обух сталить», наближати час, коли «врага не буде супостата, а буде син, буде мати, і будуть люди на землі». Кращі українські поети минулого, черпаючи духовну силу й творчу наснагу «по курних хатах мужицьких, по верстатах ремісницьких», засвічували для людей праці «досвітні огні» революційних ідеалів, несли їм «вогонь в одежі слова», збагачували духовно. Поезії, вміщені в цій збірці, дозволяють простежити шлях, що його пройшла українська література від кінця XVIII століття. «На крилах поезії. Вірші українських поетів кінця XVIII - початку XX ст.» Упорядник: Гончар О.І. Видавництво художньої літератури «Дніпро», Київ, 1980 Мова: українська Сторінок: 291

Літературознавче та біографічне видання про геніальну поетесу Ліну Костенко. Нарис присвячено становленню й еволюції яскраво самобутнього таланту Ліни Костенко, видатного майстра слова, лауреата Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка. В її багатогранній творчості трансформувалися кращі традиції українського фольклору та класичної літератури, відбилися громадянська позиція митця, світогляд та естетичні ідеали, втілені в експресивну, сповнену внутрішнього динамізму художню форму. Видання містить чорно-білі фотографії Ліни Костенко та її сім'ї. Книга сподобається усім шанувальникам творчості Ліни Василівни Костенко. Назва: Ліна Костенко. Автор: В'ячеслав Степанович Брюховецький (нар. 1947) — український літературознавець, педагог і громадський діяч, літературний критик, Герой України, почесний президент Національного університету "Києво-Могилянська академія". Головний ініціатор відродження Києво-Могилянської академії як сучасного вищого навчального закладу, побудованого на зразках північноамериканських університетів, згодом ректор і президент Національного університету "Києво-Могилянська академія". Член Спілки письменників України. Доктор філологічних наук, кандидат педагогічних наук; член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО. Входить до списку "100 великих українців", який у 2020 та 2022 роках складав журнал НВ. Ліна Василівна Костенко (нар. 1930) — українська поетеса-шістдесятниця, письменниця (історичний роман, твори для дітей), дисидентка. Лауреат Шевченківської премії, Премії Антоновичів, Ордену Почесного легіону. У 1967 році разом з Павлом Тичиною та Іваном Драчем номінована на Нобелівську премію з літератури. У радянські часи брала активну участь у дисидентському русі, за що була надовго виключена з літературного процесу. Авторка поетичних збірок «Над берегами вічної ріки», «Неповторність», «Сад нетанучих скульптур», роману у віршах «Маруся Чурай», поеми «Берестечко». 2010 року опублікувала перший прозовий роман «Записки українського самашедшого», що став одним із лідерів продажу серед українських книжок 2011 року. Почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів. Відмовилася від звання Героя України. У сучасній українській традиції входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України. Рік: 1990 Київ, Видавництво художньої літератури "Дніпро" Сторінок: 260 довжина 17 ширина 12,5 товщина 2 Вага: 0,250 кг

Переклад з української мови творів українського письменника Зміст: -На веру (повесть) -Ёлочка (рассказ, перевод А. Дейча) -Пятизлотник (рассказ) -Цеповяз (рассказ, перевод А. Деева) -Нюрнбергское яйцо (очерк) -Хо (сказка, перевод А. Деева), -На крыльях песни (рассказ) -Для общего блага (повесть, перевод Е. Нежинцева) -«Пе-коптьор» (рассказ, перевод А. Островского) -Посол чёрного царя (рассказ) -Ведьма (рассказ) -Дорогой ценой (повесть, перевод Н. Ушакова) -На камне (рассказ, перевод Е. Нежинцева) -Поединок (рассказ, перевод Е. Нежинцева) -Яблони цветут (рассказ, перевод Н. Ушакова) -Тучи (микрорассказ) -Усталость (микрорассказ) -Одинокий (микрорассказ) -Сон (рассказ) -В грешный мир (рассказ) -Под минаретами (рассказ, перевод Г. Шипова) -Смех (рассказ) -Он идёт (рассказ) -Неизвестный (рассказ) -Persona grata (рассказ, перевод Н. Ушакова) -В дороге (рассказ, перевод Л. Кремневой) -Intermezzo (рассказ, перевод Л. Кремневой) -Поездка в Криницу (рассказ, перевод Л. Кремневой) -Дебют (рассказ) -Fata Morgana (повесть, перевод Н. Ушакова) -Что записано в книгу жизни (рассказ) -Сон (рассказ) -Тени забытых предков (повесть, перевод Н. Ушакова) -Подарок на именины (рассказ, перевод Н. Ушакова) -Лошади не виноваты (рассказ, перевод А. Дейча) -Хвала жизни! (рассказ, перевод Г. Шипова) -На острове (очерк, перевод А. Деева) -Иван Франко (реферат, перевод А. Дейча) -Письма М. М. Коцюбинского к А. М. Горькому -Приложение. М. Горький. М. М. Коцюбинский, «М.Коцюбинский. Избранные произведения» Автор: Михайло Михайлович Коцюбинський. Народився 17 вересня 1864 у Вінниці у родині чиновника. Батьків письменника звали Михайло, Глікерія. Навчався в Барській початковій школі (1875 — 1876), Шаргородському духовному училищі (1876 — 1880). Після закінчення Шаргородської семінарії у 1880 Михайло Коцюбинський поїхав до Кам’янця-Подільського, маючи намір навчатися в університеті, але ця мрія не здійснилася через матеріальні обставини, але він продовжував самотужки навчатись. У 1885 р. увійшов до підпільної “Молодої громади”, за що був притягнутий до судової відповідальності. У 1886–1889 він дає приватні уроки і продовжує навчатися самостійно, а 1891-го, склавши іспит екстерном при Вінницькому реальному училищі на народного учителя, працює репетитором. 1892–1896 — працював у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролася зі шкідником винограду. Потім працював у Криму. У 1892 році М.Коцюбинский увійшов до таємної спілки Братство тарасівців. Коцюбинський був одним з ініціаторів створення товариства “Просвіта". Від листопада 1897 до березня 1898 обіймав різні посади в редакції житомирської газети «Волинь». 1898 переїхав у Чернігів, де займав посаду діловода при земській управі. В Чернігові зустрів Віру Устимівну Дейшу, яка стала його дружиною — вірним другом та помічником. Брав активну участь у культурному житті міста, влаштовував літературні вечори, підтримував письменників-початківців. Постійні матеріальні нестатки, конфлікти з владою та ще постійна зажура долею коханої жінки, Олександри Іванівни Аплаксіної, молодшої за нього на 16 років підірвали здоров’я письменника. У 1907 р. з анонімного листа дружина дізналася про стосунки чоловіка з Аплаксіною та примусила його дати слово не кидати родину. У середині 1909 р. письменник їде на о. Капрі через астму і сухоти. Помер 25 квітня 1913 року в Чернігові, де і похований. Видавництво: «Государственное издательство художественной літературы», Москва, 1949 Мова: російська Сторінок: 375