Новини
Les Icones Ukrainiennes /Lioudmila Miliaeva/ (Наукове видання 1996 року)
Наукове мистецьке видання французькою мовою. У книзі Людмили Міляєвої "Українські ікони XI - XVIII ст. Від візантійських витоків до бароко" зібрано всі найвідоміші ікони України. Іконопис - найвище вираження православного християнського мистецтва, досяг свого розквіту в Україні між XI і XVIII століттями. Ця книга охоплює весь цей період, показуючи розвиток іконописного стилю в Україні. Автор демонструє, що українські ікони були дивовижним синтезом традицій східновізантійського мистецтва та стильових особливостей православного іконопису. У передмові до книги пояснюються етапи розвитку українського іконопису протягом п’яти століть у головних мистецьких осередках України – Київщині, Чернігівщині, Закарпатті, Галичині та Волині, та розповідається про життя і творчість майстрів іконопису.
Видання містить ілюстровану суперобкладинку, а також дужуе якісні кольорові та чорно-білі зображення.
Ця книга - чудовий подарунок любителям мистецьких видань, художникам та іконописцям.
Назва: Les Icones Ukrainiennes
Автор: Людмила Семенівна Міляєва (1925 – 2022) — український мистецтвознавець, доктор мистецтвознавства, професор, член Національної академії мистецтв України.
Рік: 1996
Éditions Parkstone, Bournemouth, England/Éditions Aurora, Saint-Pétersbourg
Сторінок: 239
Розміри,см.:
довжина 32,5
ширина 24,5
товщина 2,5
Вага: 1,838 кг
Генетика и селекция на Украине ч.1 (Наукове видання 1971 року)
Збірник статей про генетику
Зміст:
- Генетика та селекція мікроорганізмів та вірусів
- Генетика та селекція рослин: Експериментальний мутагенез; Поліплоїдія; Гетерозис, генетичні основи та методи використання у селекції; Питання імунітету; Методи та результати селекції.
«Генетика и селекция на Украине. (Материалы II съезда генетиков и селекционеров Украины. Киев, май 1971г.) Часть 1» (Генетика та селекція в Україні. (Матеріали II з'їзду генетиків та селекціонерів України. Київ, травень 1971р.) Частина 1)
Видавництво: «Наукова думка», Київ, 1971
Мова: російська
Сторінок: 225
Флора средней полосы Европейской части CCCP/ П. Ф. Маевский / (Наукове видання 1954 року)
Восьме видання класичного визначника флори російського ботаніка Петра Маєвського (1851—1892).
Автор довідника пропонує всебічний огляд рослинного світу регіону. Визначник містить детальні описи типів, класів, порядків та родин 2300 видів рослин. Для кожної родини представлені ключі ідентифікації родів та видів, а також дані про географічне поширення. Систематична частина книги відображає найновіші на час публікації наукові відкриття в галузі ботаніки.
Видання є незамінним інструментом для ідентифікації рослин у польових умовах,
містить оновлену систему класифікації рослин, інструкції з використання визначних таблиць та покажчики назв рослин російською та латинською мовами.
Назва: Флора средней полосы Европейской части CCCP
Автор: П. Ф. Маєвський
Рік і місце видання: 1954, Москва, Ленінград, Державне видавництво сільськогосподарської літератури
Сторінок: 911
Довжина: 27
Ширина: 18
Товщина: 4,5
Вага: 1,790 кг
Мова: російська
Присутні печатки неіснуючих бібліотек.
Літопис Самовидця (Наукове видання 1971 року)
Найвідоміший літопис Козацької доби, який проводить читача від початку повстання Хмельницького в кінці 1640-х років до першої фази Північної війни, на початку 18 століття.
Літопис Самовидця — одна з найвидатніших історіографічних пам’яток і одне з найдостовірніших історичних джерел XVII ст., самобутня й оригінальна пам’ятка української мови та літератури. Як історичне джерело, написане очевидцем, літопис містить цінні фактичні відомості з історії народів Східної Європи другої половини XVII ст. Багато з цих відомостей мають унікальний характер.
Чудовий подарунок для всіх, хто цікавиться козацькою добою в історії України.
Літопис Самовидця
Київ, Наукова думка - 1971
204 сторінки
Carpaccio (Шедеври мистецтва: №105 – Карпаччо, франзуцьке видання 1968 року)
Альбом робіт французького живописця
Альбом серії «Шедеври мистецтва великих живописців» присвячений роботам венеціанського художника епохи Відродження Карпаччо. Карпаччо народився у Венеції прибл. 1460; зазнав впливу Джованні та Джентіле Белліні, а також Антонелло да Мессіни, Джорджоне та Андреа Мантеньї. Працював головним чином у Венеції. Найбільші твори художника — кілька циклів картин, створених ним для венеціанських релігійних братств, із зображенням сцен із житій їхніх святих покровителів. Ці роботи дають уявлення про церемоніальний бік життя Венеції того часу. З 1490 по 1495 Карпаччо написав для Скуоли ді Сант Орсола серію картин, що ілюструють легенду про св. Урсулі (нині у галереї Академії у Венеції). Згідно з припущенням Т. Піньятті (1958), Карпаччо був сином П'єро Скарпацца, торговця шкірами, який вважав за краще змінити своє ім'я на ім'я Карпаччо. Творчість художника займає важливе місце в історії венеціанського живопису XV ст.
«Chefs-d'oeuvre de l'art grands peintres n°105: Carpaccio» (Шедеври мистецтва великих живописців: №105 - Карпаччо, Альбом)
Видавництво: Hachette, Франція, 1968
Мова: французька
Синайский патерик (Видання 1967 року)
Переклад твору візантійського письменника Іоанна Мосха.
У виданні вперше відтворюється текст однієї з найдавніших та найцінніших пам'яток російської мови, літератури писемності. Пам'ятка є збіркою різноманітних по змісту новел. У ньому наводиться багато історичних, географічних, етнографічних відомостей. Цікава мова пам'ятника з великою кількістю елементів побутової мови, з багатою за складом та різноманітною за стилем лексикою. Опублікований рукопис Державного Історичного музею не містить запису про час і місце його написання і не має назви, відповідної його створенню. У науковій літературі він відомий як Синайський патерик, або за збереженою пізнішою назвою Патерик Синайський, і відноситься зазвичай до XІ-XІІ ст. Рукопис повністю не виданий.
«Синайский патерик»
Редактор: Рожкова О.Ф.
Видавництво: «Наука», 1967
Мова: дореформена російська
Сторінок: 406
Культура і побут населення України (Видання 1991 року)
Книга з етнічної історії України, українська діаспора. Навчальний посібник.
Перше видання цієї книжки (1991 р.) стало водночас і першим знайомством читача з оригінальним систематизованим посібником з українського народознавства. У другому, доповненому і переробленому виданні з урахуванням новітніх даних подано огляд основних етапів етнічної історії України, розвитку різноманітних сфер матеріальної та духовної культури її населення, містяться відомості про українську діаспору та її культурні надбання. Для науковців, усіх, хто цікавиться історією та етнографією рідного краю.
«Культура і побут населення України»
Автори: В.І.Наулко (кер.), Л.Ф.Артюх, В.Ф.Горленко
Видавництво: «Либідь», Київ, 1991
Мова: українська
Сторінок: 284
Соя. Сборник статей (Видання 1963 року)
Практика вирощування сої у Радянському Союзі.
Серед рослин, багатих на білок, їй за поширеністю належить перше місце.
Зміст:
- Соя на Далекому Сході
- Соя в Казахстані, Киргизії та Західному Сибіру
- Соя на Кавказі
- Соя в Україні та в Молдавії
- Соя в інших районах СРСР
«Соя. Сборник статей»
Видавництво «Издательство сельсхозяйственной литературы, журналов и плакатов» 1963
Мова російська
Сторінок 333
Киево-Печерская лавра /С. К. Килессо/ (Науково-довідкове видання 1975 року)
Енциклопедія з архітектури. У книзі "Києво-Печерська лавра" йдеться про історію однієї з найвідоміших українських святинь, яка починає свій відлік від заснування Печерський монастиря. Перші монументальні споруди, які були зведені в тому місці, стали взірцем для будівництва та прикраси храмів в інших давньоруських містах. Саме в Києво-Печерському монастирі працював Нестор Літописець, також там творили давньоруські художники Олімпій та Григорій. Автор цікаво розповідає про період другої половини XVII-середини XVIII століття - час розквіту українського бароко, коли було завершено створення цілісного архітектурного ансамблю монастиря.
Резюме та список ілюстрацій у виданні подані англійською мовою.
Попри те, що видання 1975 року і в ньому є нотки ідеологічної забарвленості, воно все ще цінне документальним фактажем і вишуканим ілюстративним матеріалом.
Назва: Киево-Печерская лавра
Автор: Сергі́й Костянтинович Кілессо (1931 — 2012) — український архітектор і мистецтвознавець, дійсний член Української академії архітектури, заслужений архітектор України, лауреат Державної премії України в галузі архітектури.
Рік: 1975
Москва, "Искусство"
Сторінок: 141
Розміри,см.:
довжина 26,5
ширина 21
товщина 1,2
Вага: 0,670 кг
Основи сільського господарства /П. А. Власюк/ (Антикварне видання 1956 року)
Раритетне видання про сільське господарство. У виданні "Основи сільського господарства" український агрохімік і ґрунтознавець П. А. Власюк описав значення і завдання сільськогосподарського виробництва, а також особливості вирощування рослин та досягнення сільського господарства. Попри наявність радянської пропаганди у тексті видання, матеріали, подані в книзі, можуть містити корисну інформацію для дослідників сільського господарства двадцятого століття. У першому розділі описано ґрунтознавство, у другому - основи землеробства, третій розділ присвячено рослинництву, а четвертий - основам тваринництва. У двох останніх розділах містяться матеріали з організації соціалістичного сільського господарства та про шкільну навчально-дослідну ділянку.
Видання буде цікавим дсолідникам історії сільського господарства, природознавцям та біологам.
У книзі є ілюстрації та автограф автора.
Назва: Основи сільського господарства.
Автор: Петро Антипович Власюк (1905 — 1980) — український агрохімік, ґрунтознавець і фізіолог рослин, академік АН УРСР, академік Всесоюзної академії сільськогосподарських наук, президент Української академії сільськогосподарських наук.
Рік: 1956
Київ
Державне учбово-педагогічне видавництво "Радянська школа"
Сторінок: 532
довжина 27
ширина 17,5
товщина 3
Вага: 0,940 кг
Присутні відбитки печаток неіснуючих бібліотек.
Твори. Юрій ЯНОВСЬКИЙ (Видання класичної літератури 1984 року)
Класичне видання української класики від "Наукової думки".
"Літературному поколінню, до якого належав Ю. Яновський, випало йти незвіданими шляхами, відкривати нові теми, творити образи нощк людей і шукати для цього відповідних художніх форм. За словами Олеся Гончара, «це був художник-відкривач, що дорожив свіжістю, правдивістю образів, нетерпимець до будь-якої рутизни». А творив він на рубежі прози й поезії і, працювавши в багатьох жанрах, лишив по собі неповторні, високомистецькі здобутки." (з передмови М. Острика)
Оповідання. Романи. П'єси.
Автор: Юрій Іванович Яновський (1902-1954)
Київ 1984 Наукова думка
Сторінок: 572