Новини
Пісні гуляйпільського краю /Григорій Лютий, Анатолій Сердюк/ видання 1993 року
Популярність пісень гуляйпільсько-махновського циклу, написаних на початку 90-х років Г.Лютим у співавторстві з А.Сердюком, допомогли змінити негативне ставлення суспільства до постаті Нестора Махна.
Анатолій Сердюк - сучасний український естрадний композитор-пісняр, співак, журналіст, громадський діяч. Автор понад 160 пісень. Заслужений артист естрадного мистецтва України, заслужений працівник культури України (1999). Член Національної спілки журналістів України (2005), член Асоціації діячів естрадного мистецтва України (1993). Протягом усього творчого життя А. Сердюк відіграє значну роль у популяризації запорізької культури, веде громадську роботу з пропаганди української пісні й творчості місцевих митців. У 2006-2011 роках А. Сердюк ініціював та провів у Запоріжжі щорічний шкільний конкурс пісень про рідний край "Запоріжжа моє кохане".
Григорій Іванович Лютий — український поет. Навчався у Гуляйпільській середній школі №1 і паралельно в музичній по класу баяна. Голова Запорізької письменницької організації упродовж 1998-2016 рр., автор багатьох збірок лірики, автор віршів понад 50 пісень, циклу «Гуляє Гуляйполе». У його характері вирував дух нескореного махновського Гуляйполя. Тепер творчість Григорія Лютого вивчається в школі на уроках літератури рідного краю.
З автографом авторів.
Назва: Пісні гуляйпільського краю
Автор: Григорій Лютий, Анатолій Сердюк
Видавець: Гуляйполе, 1993, Гуляйпiльська друкарня
Мова: українська
Сторінок: 32
довжина 20,5
ширина 15
товщина 0,3
Вага: 0,040 кг
Первоміст. Смерть у Києві /Павло Загребельний/ (Видання 1978 року)
Збірка двох історичних романів Павла Загребельного, що відтворюють ключові моменти давньоруської історії.
Видання містить два романи відомого українського письменника Павла Загребельного, які занурюють читача у різні епохи Київської Русі:
1. "Первоміст" - роман про будівництво першого мосту через Дніпро в давні часи. Автор майстерно відтворює побут, світогляд та духовний світ наших предків. Міст у творі постає не лише як інженерна споруда, але й як символ єдності та міці держави. Через історію будівництва мосту Загребельний розкриває складні суспільні процеси та міжлюдські взаємини того часу.
2. "Смерть у Києві" - роман, центральною постаттю якого є князь Юрій Долгорукий, відомий як засновник Москви. Дія твору розгортається на тлі драматичних подій XII ст. Автор зображує складні політичні інтриги та міжкнязівські конфлікти, водночас наголошуючи на споконвічному прагненні народів до миру та єдності.
Обидва романи вирізняються глибоким проникненням у історичну епоху, майстерним відтворенням колориту часу та психології історичних постатей. Загребельний вміло поєднує історичні факти з художнім вимислом, створюючи живі та переконливі образи минулого.
Ця книга буде цікава широкому колу читачів: любителям історичної прози, дослідникам давньоруської історії, а також усім, хто цікавиться культурною спадщиною України.
Синайский патерик (Видання 1967 року)
Переклад твору візантійського письменника Іоанна Мосха.
У виданні вперше відтворюється текст однієї з найдавніших та найцінніших пам'яток російської мови, літератури писемності. Пам'ятка є збіркою різноманітних по змісту новел. У ньому наводиться багато історичних, географічних, етнографічних відомостей. Цікава мова пам'ятника з великою кількістю елементів побутової мови, з багатою за складом та різноманітною за стилем лексикою. Опублікований рукопис Державного Історичного музею не містить запису про час і місце його написання і не має назви, відповідної його створенню. У науковій літературі він відомий як Синайський патерик, або за збереженою пізнішою назвою Патерик Синайський, і відноситься зазвичай до XІ-XІІ ст. Рукопис повністю не виданий.
«Синайский патерик»
Редактор: Рожкова О.Ф.
Видавництво: «Наука», 1967
Мова: дореформена російська
Сторінок: 406
Український середньовічний живопис (Видання 1976 року)
Альбом давньоруських пам’яток мистецтва.
«Мета цього видання ознайомити широкі кола шанувальників мистецтва і фахівців зі стародавнім станковим малярством. Серед представлених тут пам'яток, збережених і донесених до нас завдяки кропітким зусиллям багатьох реставраторів, репрезентовані й ті, що були створені за часів Давньоруської держави або походять з територій, тісно пов'язаних із нею, і твори 14-16 ст., що дають уявлення про окремі художні школи на Україні.»
«Український середньовічний живопис». Альбом
Автори: Григорій Логвин, Лада Міляєва, Віра Свєнціцька
Видавництво: «Мистецтво», Київ, 1976
Мова: українська, англійська, російська
Иммунитет растений к инфекционным заболеваниям. Вавилов Н. И. (Наукова книга 1986 року)
Видання з серії, присвяченої 100-річчю з дня народження академіка М.І. Вавилова, який загинув в часи сталінських репресій.
В книзі опубліковані праці вченого по імунітету культурних та споріднених їм дикорослих рослин до різноманітних інфекційних захворювань та шкідників.
Иммунитет растений к инфекционным заболеваниям
Автор: Микола Іванович Вавилов (1887-1943)
Рік: 1986
Мова російська
Сторінок: 520
Лексикон словенороський Памви Беринди (Наукове видання 1961 року)
Пам’ятки української мови XVII ст.
«Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом.
Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку.
У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів.
Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської.
Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда.
«Лексикон словенороський Памви Беринди»
Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961
Мова: українська
Сторінок: 271
Зарубинецкая культура на территории УССР. Максимов Є.В. (Наукове видання 1982 року)
Походження та ранній період історії слов’ян
«B монографії висвітлюється проблема походження та раннього періоду історії слов’ян, представленого пам'ятниками зарубинецької археологічної культури. Розглядаються різні елементи цієї культури у період від ІІІ ст. до н.е. по ІІ ст. н.е., та їх зміни, зумовлені як часом та місцезнаходженням пам'яток, відомих на Середньому та Верхньому Дніпрі, Південному Бузі, Верхній Десні та Поліссі, так і процесом соціально-економічного розвитку та зовнішніми обставинами – експансією гетів у Північне Причорномор'я, набігами сарматів у Подніпров'я, переміщеннями північних племен, які привели у ІІ ст. н. е. до виникнення, нової так званої київської культури, що стала основою давності ранішнього слов'янського середньовіччя. Для археологів, істориків.» (Зі вступу)
«Е.В.Максимов. Зарубинецкая культура на территории УССР»
Автор: Євген Володимирович Максимов
Видавництво: «Наукова думка», Київ 1982
Мова: російська
Сторінок: 180
Більша книжка /Тарас Шевченко/ (Видання 1989 року)
Поезія Тараса Шевченка.
Нове факсимільне видання рукописної збірки поезій Т. Шевченка, перший запис в якій було зроблено 21 лютого 1858 р. у Нижньому Новгороді, останній - за кілька місяців перед смертю - 5 грудня 1860 р. у Петербурзі. В оригіналі, що зберігаються в Інституті літератури імені Тараса Шевченка НАН України, збірник відкривається сторінкою, на якій рукою Шевченка старанно виведено «Поезія Тараса Шевченка», а нижче «1847г.» В шевченкознавстві за цим збірником закріпилася назва «Більше книжка». Збірнику передує вступна стаття Леоніда Новиченка.
«Більша книжка»
Автор: Шевченко Тарас Григорович (1814-1861) Видатний український поет, художник, громадський діяч, перекладач, автор Кобзаря, співробітник Київської Археологічної комісії, академік гравірування (1860). Народився 25 лютого (9 березня за новим стилем) 1814 р. у с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (нині Звенигородський район Черкаської області) у родині Григорія Івановича Шевченка і Катерини Якимівни Бойко. Батьки Шевченка були кріпаками магната генерал-лейтенанта Василя Васильовича Енгельгарда - поміщика, що володів 50 тис. кріпаків і був власником близько 160 тис. десятин землі. Через рік після народження Тараса родина переїздить із Моринців до Кирилівки, у ній, окрім Тараса, було 6 дітей - старші - Катерина та Марія, брат Микита, молодші - Ярина, Марія, брат Йосип.
Видавництво: «Наукова думка», Київ, 1989
Мова: українська
Сторінок 328+20
Українська радянська скульптура (Видання 1957 року)
Античные камеи в собрании Эрмитажа /Неверов О.Я./ (Видання 1988 року)
Каталог творів ювелірного мистецтва.
Зібрання античних камей Ермітажу - одне з найбільших у світі: у цьому каталозі опубліковано п'ятсот рельєфних гем, з них лише невелика частина - камеї зі скла. В основу розташування матеріалу покладено хронологічний принцип. У кожному з чотирьох основних розділів (періоди раннього та пізнього еллінізму, ранньої та пізньої імперії) камеї дано відповідно до сюжетного поділу: портрети, символи та написи. У два додаткових розділи виділено (за технологічним принципом) камеї зі скла та мініатюрні скульптури із кольорового каменю.
«Античные камеи в собрании Эрмитажа». Каталог. (Античні камеї у зборах Ермітажу)
Автор: Неверов О.Я.
Видавництво: «Искусство», Ленінградське відділення, 1988
Мова: російська
Сторінок: 189
Слов’янське мовознавство (1988)
У збірці вміщено тексти доповідей українських мовознавців на Х Міжнародному з'їзді славістів. Їх проблематику складають питання, пов'язані з розробкою різних аспектів загальнослов'янської лінгвістики, порівняльно-історичного та зіставно-типологічного вивчення слов'янських мов, їх історичних і сучасних контактів.
Зміст
Желєзняк - Гідронімія України й проблема слов'янського етногенезу
Скляренко - Походження слов'янського і литовського циркумфлекса
Лукінова - Структура і семантика числівникових утворень у праслов'янській мові
Ткаченко - Слов'янські запозичення в неслов'янських мовах як джерело найдавніших слов'янських реконструкцій
Мельничук, Коломієць, Линник - Поєднання зіставно-типологчного і зіставно-історичного методів при дослідженні слов'янських мов
Русанівський - Системна зумовленість розвитку лексики
Гриценко, Стоянов - Українсько-інослов'янські лексикосемантичні міжзональні паралелі
Андерш - Валентно-інтенційна структура предиката і типологія простих речень у сучасних слов'янських мовах
Панько, Трофимович - Типовлогія суспільно-політичної лексики в слов'янських мовах
Акуленко - Основні етапи інтернаціоналізації словникового складу слов'янських мов
Їжакевич, Кононенко - Процеси лексико-семантичної і синтаксичної номінації у сучасних східнослов'янських мовах
Німчук - Лексика Київських глаголичних листків на фоні словникового складу найдавніших слов'янських пам'яток
Півторак - Рання писемність східних слов'ян у контексті слов'янських культур другої половини І тисячоліття н.е.
Слов'янське мовознавство, доповіді
Київ, Наукова думка - 1988
Українська драматургія XIX-XX століть / Іван Карпенко-Карий, Михайло Старицкий, Іван Кочерга / (Видання 2006 року)
Збірка визначних творів класиків української драматургії.
До видання увійшли знакові п'єси трьох видатних українських драматургів: "Талан" і "Оборона Буші" Михайла Старицького, "Сава Чалий" Івана Карпенка-Карого та "Ярослав Мудрий" Івана Кочерги. Твори об'єднані темою пошуку правди та осмислення історичної долі України. Особливу увагу приділено історичній драматургії, що розкриває важливі моменти українського минулого та їх значення для майбутнього.