Новини
Собор /Олесь Гончар/(Видання 1989 року)
«Як живе сучасна людина, який її духовний світ, як ставиться вона до великих набутків свого народу, до скарбів народної культури, з якими духовними надбаннями йде в свій завтрашній день - все це знаходить художнє відтворення в романі видатного українського радянського письменника. Твір, що й сам став жертвою застійних явищ у суспільстві (після першого видання переслідувався і замовчувався майже двадцять років), спрямований проти духовного браконьєрства й безпам'ятства, кар'єризму й пристосуванства. В романі читач відчує щире вболівання за збереження навколишнього середовища, чистоту людських душ. Книга наснажена духом гуманізму й характерним для нашого часу прагненням людей до інтернаціонального єднання.» (Від видання).
У творчості видатного українського письменника Олеся Гончара, чиє ім'я шанується в усьому світі, роман «Собор» посідає особливе місце. Прийшовши до читачів наприкінці шістдесятих, твір одразу ж опинився у вирі пристрастей, бо саме в ньому чи не вперше у вітчизняній літературі могутньо і неприховане прозвучав заклик до духовного очищення й соборності, осуд національного безпам'ятства, звироднілого кар'єризму і браконьєрства. Офіційні кола сприйняли "Собор" різко негативно, адже роман, відкидаючи догматизм класових уявлень, утверджував загальнолюдські, гуманістичні цінності. Після організованих тоталітарним режимом лютих цькувань "Собору" твір було вилучено з бібліотек, книгарень та видавничих планів на довгі двадцять років.
«Олесь Гончар «Собор». Роман
Автор: Олесь Гончар — український та радянський письменник, прозаїк, літературний критик, політик, громадський діяч. Лауреат двох Сталінськіх премій (1948; 1949), Ленінської премії (1964), Державної премії СРСР (1982), кавалер трьох орденів Леніна, перший лауреат республіканської премії ім. Шевченка (1962), голова Спілки письменників України (1959—1971), академік НАН України (1978). Герой України (2005, посмертно), Герой Соціалістичної праці (31.03.1978). Кандидат у члени ЦК КПРС в 1976—1990 роках. Член ЦК КПУ в 1960—1966 і в 1971—1990 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 6—11-го скликань. Народився 3 квітня 1918 р. в с. Ломівці, в передмісті Дніпропетровська. Закінчив семирічку у сусідньому селі, Харківський технікум журналістики. З 1937 р. активно починає друкуватися у періодиці. У 1938 р. вступає до Харківського університету. Приймав участь у війні як сержант-мінометник. Зокрема у битві за Київ на річці Рось. Після закінчення війни повертається до навчання у Дніпропетровському університеті. Вступає до аспірантури при Інституті літератури ім. Шевченка АН УРСР. У 1963 р. за роман «Тронка» присуджено Ленінську премію. Виступав, як літературознавець, історик мистецтва, критик. У 1959-1971 р. очолював Спілку письменників. Відроджував українську культуру, мову та націю. Помер 16 липня 1995 р.
Видавництво художньої літератури «Дніпро», Київ, 1989
Мова: українська
Сторінок: 269
Махтумкулі. Поезії (Видання 2013 року)
Кобзар фототипія позацензурного примірника видання 1840 року (Видання 1962 року)
Класика української літератури
Книга є фототипним перевиданням унікального позацензурного примірника 1840 р., що зберігається у Науковій бібліотеці ім. М.Горького Ленінградського державного університету ім. А.О.Жданова.»
Зміст:
- Думи мої, думи мої
- Перебендя
- Катерина
- Тополя
- Думка
- До Основ’яненка
- Іван Підкова
- Тарасова ніч
«Т.Г.Шевченко. Кобзар». Фототипія позацензурного примірника видання 1840 року.
Автор: Тарас Григорович Шевченко. Народився 9 березня 1814 року у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії в закріпаченій селянській родині. Рано став сиротою — мати померла, коли йому було 9 років, батько — у 11 років. Восени 1822 року починає вчитися грамоти у місцевого дяка. Іде наймитувати до дяка Богорського, який прибув з Києва. Не витерпівши знущань дяка, тікає від нього і шукає в навколишніх селах учителя-маляра. В 1828 році він потрапляє в число прислуги поміщика Енгельгардта, спочатку в ролі кухарчука, потім козачка. Помітивши у Тараса пристрасть до живопису, поміщик вирішує зробити його придворним художником. Він віддає свого кріпака в навчання викладачеві Віленського університету — портретисту Яну Рустему. У Вільні юний Тарас пробув 1,5 року. Переїхавши 1831 року з Вільно до Петербурга, Енгельгардт взяв із собою Шевченка і віддав його в науку на 4 роки до живописця Василя Ширяєва. Навесні 1838 Карл Брюллов та Василь Жуковський викупили молодого поета з кріпацтва. Першу збірку своїх поетичних творів видав 1840 під назвою «Кобзар». У першому виданні було 8 творів. 25 травня 1843 року з Петербурга виїхав в Україну. В лютому 1844 року виїхав з України до Петербурга через Москву. 5 квітня рада Академії мистецтв видала квиток на право проїзду на Україну. Вже в листопаді 1845 року збори Академії мистецтв у Петербурзі затвердили рішення ради про надання звання некласного художника. 31 березня (12 квітня) 1845 року виїхав із Петербурга через Москву до Києва. Навесні 1846 року прибув до Києва. У квітні пристав до Кирило-Мефодіївського братства. Заарештували 5 квітня 1847, відправили до Петербурга й ув’язнили в казематі. Заслали в солдати до Оренбурга. Деяке полегшення становища Шевченка настало навесні 1848 унаслідок включення його до складу Аральської експедиції. У квітні 1850 Шевченка вдруге заарештовано і, після піврічного ув’язнення, запроторено в Новопетровський береговий форт. 2 серпня 1857 – поета було звільнено з заслання. Навесні 1858 поет прибув до Петербурга. А влітку 1859 року повернувся в Україну, якої вже 12 років не бачив. До останніх днів свого життя поет перебував під таємним поліційним наглядом. 10 березня 1861 року Шевченко помер в Петербурзі. Його ховають спочатку на Смоленському кладовищі, але, згідно з «Заповітом», 10 травня того ж року його прах перепохований в Україні над Дніпром на Чернечій горі (м. Канів).
Видавництво: Друкарня АН УРСР, Київ, 1962
Мова: українська
Сторінок: 121
Лохвицька ратушна книга другої половини XVII ст. (Збірник актових документів)
Лохвицька ратушна книга другої половини 17 ст. (Збірник актових документів)
серія “Пам’ятки української мови”
Рік видання: 1986
Видавництво: Наукова думка
Публікація пам’ятки староукраїнської мови — документів ратуші м. Лохвиця Лубенського полку Гетьманщини (тепер в межах Полтавської області України).
Класична видавнича наукова серія.
Ґрунтовне джерело до історії української мови, діловодства, побуту, , культури, соціально-суспільних взаємин в українській державі козацької доби.
Букіністична рідкість. Хороший стан.
Ремесла та промисли сільського населення Середнього Подніпров’я в IX—XIII ст. (Петраукас А.В.)
Ремесла та промисли сільського населення Середнього Подніпров’я в IX—XIII ст.
Автор: Петраускас Андрій Вальдасович
Рік видання: 2006
Мова: українська
Кількість сторінок: 200
Монографія присвячена комплексному вивченню ремесел та промислів сільського населення Середнього Подніпров'я IX—XIII ст. Зібрано археологічні артефакти з даної тематики, що відображають сировину, інструменти, пристосування, виробничі споруди, напівфабрикати, готові вироби, брак та відходи виробництва. На підставі аналізу археологічних даних, етнографічних аналогій, повідомлень письмових джерел та результатів експериментів з натурного моделювання ремісничого та промислового виробництва проведено узагальнююче дослідження давньоруських ремесел та промислів відповідно до їх технологічних етапів, а також порівняльний аналіз з відповідними видами виробництва давньоруських міст та городищ. Простежено співвідношення між різними видами ремесел та промислів, їх місце в господарстві сільського населення Середнього Подніпров'я.
Львівська кераміка. Голубець О.М. (Наукове видання 1991 року)
Декоративна кераміка з 40-х по 80-ті роки XX ст.
У монографії висвітлюється розвиток львівської професіональної школи декоративної кераміки у період з 40-х по 80-ті роки XX ст. Розглядаються основні тенденції і перспективи розвитку цього традиційного виду декоративно-прикладного мистецтва, доробок сучасних художників-керамістів. Для мистецтвознавців, художників, архітекторів.
«Львівська кераміка»
Автор: Орест Михайлович Голубець
Видавництво: «Наукова думка» Київ 1991
Мова: українська та російська
Сторінок: 116
Південноруське місто у системі міжцивілізаційних контактів (Археологія і давня історія України №4/21)
журнал Археологія і давня історія України №4 (21)
Південноруське місто у системі міжцивілізаційних контактів
Рік видання: 2016
Мова: українська, російська
Кількість сторінок: 142
Збірник присвячено вивченню формування міста південноруських земель в системі міжцивілізаційних контактів.
Започаткована у 2004 р. серія наукових видань з міської тематики налічує на сьогодні вже чотири видання. важливі питання генезису міста, атрибутації археологічних комплексів оборонних споруд, планіграфії внутрішньої забудови та інші знаходили своє висвітлення в роботах вітчизняних та зарубіжних спеціалістів з міської тематики. У запропонованих на розгляд читача роботах висвітлено торгівельні, економічні та культурні зв’язки південноруських міст з країнами Балтії, Причорномор’я, Східної та центральної європи.
На войну (Отъ Петербурга до Порт-Артура)/В. И. Немировичъ-Данченко/Антикварна книга 1904 року
Белетризовані записки про поїздку на театр російсько-японської війни відомого російського письменника та публіциста В. І. Немировича-Данченка.
Немирович-Данченко вважається одним із перших професійних військових кореспондентів у Росії. Його називали «російським Дюма» та «королем військових кореспондентів». Він брав участь як військовий кореспондент у військових діях у Російсько-турецькій війні 1877-1878 років та Першій Балканській війні 1912-1913 років. Його перу належать численні твори художньої літератури, нарисова проза, спогади, військові кореспонденції.
Він брав участь також у Російсько-японській війні як військовий кореспондент газети «Російське слово», в тому числі у битвах при обороні Порт-Артура, що знайшло своє відображення в його творах.
Назва: На войну (Отъ Петербурга до Порт-Артура). Из писемъ съ дороги
Автор: В. І. Немирович-Данченко
Видавець: Санкт-Петербург, 1904, Типографія товариства І. Д. Ситіна
Мова: дореформена російська
Сторінок: 167
довжина 22
ширина 14,5
товщина 1,5
Вага: 0,250 кг
Українська мова: посібник для старшокласників і абітурієнтів / Л. Мацько, О. Сидоренко / (Наукове видання 1996 року)
Практичний і теоретичний курс української літературної мови від провідних українських філологів.
Видання демонструє такі основні мовознавчі розділи: фонетика, орфоепія, орфографія, лексикологія, фразеологія, лексикографія, морфологія,частини мови, синтаксис, стилістика. А також усний та письмовий екзамени.
Назва: Українська мова: посібник для старшокласників і абітурієнтів Автори: Л. Мацько, О. Сидоренко
Рік: 1996
Місто: Київ
Видавництво: Либідь
Сторінок: 428
Мова: українська
Палеолит Украины /П. И. Борисковский/(Наукове видання 1953 року)
Робота присвячена дослідженню численних пам'яток давньої кам'яної доби, що знаходяться на території України. Ці пам'ятники мають велике значення для відтворення найдавнішої історії нашої Батьківщини та вивчення найраніших етапів минулого людства.
На час публікації в історичній науці були відсутні як узагальнююча вичерпна монографія, присвячена палеоліту СРСР, так і монографії, присвячені палеолітичним пам'ятникам окремих великих районів нашої країни. Автор поставив своїм завданням заповнити цю прогалину щодо палеоліту України та поєднувати у своїй роботі аналіз усіх палеолітичних пам'яток України із встановленням на основі такого аналізу найважливіших етапів та особливостей історичного процесу.
Облога Буші /Михайло Старицький/
"Облога Буші" — це історична повість українського письменника Михайла Старицького, яка вперше була опублікована у 1891 році. Цей твір належить до жанру історичної прози й описує події Хмельниччини — одного з найважливіших періодів в історії України, коли українські козаки боролися за незалежність від польської шляхти.
Повість зосереджена на облозі містечка Буша, яке було захоплене польськими військами під час повстання Богдана Хмельницького у 1654 році.
Дневник автобиогрфия. Тарас Шевченко (Наукове видання 1972 року)
Реліквія українського народу
Щоденник являє собою зошит з записами російською мовою, які поет робив протягом 1857—1858 років після одержання у Новопетровському укріпленні звістки про можливе звільнення з заслання і до приїзду в Петербург. Шевченко вів щоденник з 12 по 1857 р. по 13 липня 1858 р. (Останні тижні заслання та повернення до Петербурга). Автобіографію писав за рік до смерті (січень 1860 р.). Ці його записи - потаємні документи генія і водночас художні скарби неоціненного значення. Рукописи видаються вперше.
«Тарас Шевченко. Дневник. Автобиогрфия. Автографы»
Підготовка тексту та післямова: Є. Шабліовського.
Видавництво: «Наукова думка» Київ 1972
Мова: російська