Новини
Ліна Костенко /В. С. Брюховецький/ (Літературознавче видання 1990 року)
Літературознавче та біографічне видання про геніальну поетесу Ліну Костенко. Нарис присвячено становленню й еволюції яскраво самобутнього таланту Ліни Костенко, видатного майстра слова, лауреата Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка. В її багатогранній творчості трансформувалися кращі традиції українського фольклору та класичної літератури, відбилися громадянська позиція митця, світогляд та естетичні ідеали, втілені в експресивну, сповнену внутрішнього динамізму художню форму.
Видання містить чорно-білі фотографії Ліни Костенко та її сім'ї.
Книга сподобається усім шанувальникам творчості Ліни Василівни Костенко.
Назва: Ліна Костенко.
Автор: В'ячеслав Степанович Брюховецький (нар. 1947) — український літературознавець, педагог і громадський діяч, літературний критик, Герой України, почесний президент Національного університету "Києво-Могилянська академія". Головний ініціатор відродження Києво-Могилянської академії як сучасного вищого навчального закладу, побудованого на зразках північноамериканських університетів, згодом ректор і президент Національного університету "Києво-Могилянська академія". Член Спілки письменників України. Доктор філологічних наук, кандидат педагогічних наук; член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО. Входить до списку "100 великих українців", який у 2020 та 2022 роках складав журнал НВ.
Ліна Василівна Костенко (нар. 1930) — українська поетеса-шістдесятниця, письменниця (історичний роман, твори для дітей), дисидентка. Лауреат Шевченківської премії, Премії Антоновичів, Ордену Почесного легіону. У 1967 році разом з Павлом Тичиною та Іваном Драчем номінована на Нобелівську премію з літератури. У радянські часи брала активну участь у дисидентському русі, за що була надовго виключена з літературного процесу. Авторка поетичних збірок «Над берегами вічної ріки», «Неповторність», «Сад нетанучих скульптур», роману у віршах «Маруся Чурай», поеми «Берестечко». 2010 року опублікувала перший прозовий роман «Записки українського самашедшого», що став одним із лідерів продажу серед українських книжок 2011 року. Почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів. Відмовилася від звання Героя України. У сучасній українській традиції входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України.
Рік: 1990
Київ,
Видавництво художньої літератури "Дніпро"
Сторінок: 260
довжина 17
ширина 12,5
товщина 2
Вага: 0,250 кг
Київ. Історичний огляд (Букіністика)
Київ. Історичний огляд (карти, ілюстрації, документи)
Видання присвячене минулому і сучасному (на момент друку книги - це початок 1980-х) столиці України.
Хоча текст книги, через радянське ідеологічне наповнення, певною мірою застарів, але завдяки щедрому ілюстративному матеріалу книга залишається цінним джерелом з історії міста.
Пісні гуляйпільського краю /Григорій Лютий, Анатолій Сердюк/ видання 1993 року
Популярність пісень гуляйпільсько-махновського циклу, написаних на початку 90-х років Г.Лютим у співавторстві з А.Сердюком, допомогли змінити негативне ставлення суспільства до постаті Нестора Махна.
Анатолій Сердюк - сучасний український естрадний композитор-пісняр, співак, журналіст, громадський діяч. Автор понад 160 пісень. Заслужений артист естрадного мистецтва України, заслужений працівник культури України (1999). Член Національної спілки журналістів України (2005), член Асоціації діячів естрадного мистецтва України (1993). Протягом усього творчого життя А. Сердюк відіграє значну роль у популяризації запорізької культури, веде громадську роботу з пропаганди української пісні й творчості місцевих митців. У 2006-2011 роках А. Сердюк ініціював та провів у Запоріжжі щорічний шкільний конкурс пісень про рідний край "Запоріжжа моє кохане".
Григорій Іванович Лютий — український поет. Навчався у Гуляйпільській середній школі №1 і паралельно в музичній по класу баяна. Голова Запорізької письменницької організації упродовж 1998-2016 рр., автор багатьох збірок лірики, автор віршів понад 50 пісень, циклу «Гуляє Гуляйполе». У його характері вирував дух нескореного махновського Гуляйполя. Тепер творчість Григорія Лютого вивчається в школі на уроках літератури рідного краю.
З автографом авторів.
Назва: Пісні гуляйпільського краю
Автор: Григорій Лютий, Анатолій Сердюк
Видавець: Гуляйполе, 1993, Гуляйпiльська друкарня
Мова: українська
Сторінок: 32
довжина 20,5
ширина 15
товщина 0,3
Вага: 0,040 кг
Українські народні пісні 2 тома (Видання 1955 року)
Популярні українські пісні дорадянського періоду.
До збірника, який складається з двох книг, вміщені популярні українські пісні дорадянського періоду. Порядок розділів у виданні такий: революційні пісні; пісні історичні; пісні про підневільну працю і боротьбу трудящих проти експлуататорів; пісні про кохання і важку жіночу долю; родинно-побутові пісні; жартівливі, гумористичні та сатиричні; жниварські, весільні, колискові, хороводні; пісні літературного походження і народні романси. Переважна більшість матеріалів узята з друкованих збірок, інша частина - з рукописних фондів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР.
«Українські народні пісні». В двох книгах.
Видавництво: «Мистецтво», Київ, 1955
Мова: українська
Пієта в камені /В. В. Пилип’юк/ (Мистецьке видання 1995 року)
Унікальне мистецьке видання. "Пієта в камені" - чудовий альбом Василя Пилип'юка, у якому він талановито, на високому творчому регістрі мовою слова та фотографії оповів про європейську музейну перлину - Личаківський цвинтар у Львові. Личаківський меморіал - це не просто міське кладовище, а своєрідний мистецько-архітектурний заповідник площею понад 40 гектарів. Личаківський цвинтар - один із найстаріших цвинтарів України - заснований у XVI ст. Найдавніша надмогильна плита, що збереглась до наших днів, датується 1789 роком. На цвинтарі - близько трьох тисяч пам'ятників і гробівців вишуканої мистецької роботи. Серед них - витвори відомих скульпторів і архітекторів минулого: Г. Вітвера, П. Евтельє, Антона та Йогана Шімзерів, Ю. Марковського, П. Філіппі, Т. Баронча, К. Годебського, С. Левандівського, Г. Кузневича, С. Литвиненка та інших.
Видання містить багато унікальних фотографій з Личаківського цвинтару.
Альбом сподобається усім, хто цінує пам'ятки минулого, мистецтво й унікальні мистецькі видання.
Видання містить суперобкладинку.
Назва: Пієта в камені.
Автор: Василь Васильович Пилип'юк (1950 — 2017) - маестро української художньої фотографії, лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка, заслужений діяч мистецтв України. Є автором цілої низки фотоальбомів, серед яких найвідоміші: "Львів", "Живиця", "В краю Черемоша й Прута", "До тебе полинуть", "У світ широкий", "Пієта в камені", "Львівщина".
Львів, "Світло й Тінь"
Мова: українська, англійська, польська
Сторінок: 175
довжина 30
ширина 23
товщина 1,5
Вага: 0,940 кг
Путешествия в прошлое и будущее. /В. А. Обручев/ (Антикварне видання 1986 року)
Збірка науково-фантастичних творів радянського академіка Володимира Обручева. У романі "Плутонія" розповідається про подорож вчених у недра Землі та відкриття підземного світу, населеного доісторичними істотами. В другому творі "Земля Санникова" автор описує власні уявлення розвитку тваринного світу Землі і давніх народів льодовикового періоду. Також у видання включені інші повісті та оповідання автора, написаних зі сподіваннями, що вони, як і два вищезазначені романи,
"викличуть у молодих читачів бажання ближче ознайомитися з геологією і зайнятися цією цікавою наукою".
Збірка написана російською мовою.
Книга неодмінно зацікавить усіх прихильників наукової фантастики та колекціонерів антикварних видань.
Назва: Путешествия в прошлое и будущее.
Автор: Володимир Панасович Обручев (1863—1956) — відомий російський і радянський вчений, геолог, географ та мандрівник, організатор та популяризатор науки. Академік Академії наук СРСР від 1929 року. Дослідник Сибіру та Середньої Азії. Основоположник науки неотектоніки.
Рік: 1986
Кишенев
Главная редакция Молдавской советской энциклопедии
Мова: російська
Оповідання /А. Тесленко/ (Видання 1986 року)
У книзі представлено 20 оповідань і 1-у повість Архипа Тесленка (1892-1911).
Художній спадок чи наймолодшого українського письменника відтворює нужденне і безправне життя українського селянства під гнітом Російської імперії початку ХХ ст. Літературні твори «перейняті безнадійним сумом, але й глибокої життєвої правди» (Українська мала енциклопедія). Літературознавці вважають найкращим мистецьким зразком А.Тесленка повість «Страчене життя». Особливо зворушливими і драматичними є оповідання останніх років, коли він чув подих смерті («Прощай життя», «Що б з мене було»). Книга містить ілюстрації художника Василя Євдокименка. Вступна стаття Віктора Костюченка.
Тесленко Архип – український письменник з Полтавщини. Організував драматичний гурток у рідному селі Харківці, ставив п’єси Т.Шевченка, М.Кропивницького та ін. За національно-просвітницьку діяльність був ув'язнений і провів два роки у російських тюрмах (1906-1908). Повернувся тяжко хворим і невдовзі помер. Він належить до «фундаторів нового літературно-мистецького стилю, який репрезентували Леся Українка, М.Коцюбинський, В.Стефаник» (В.Костюченко).
Назва: Оповідання
Автор: Архип Тесленко
Рік і місце видання: 1985, Київ, Видавництво художньої літератури "Дніпро"
Сторінок: 317
Мова: українська
довжина 18,5
ширина 11
товщина 1,5
Вага: 0,280 кг
Грамоти XIV ст. Пам’ятки української мови. (Букіністика)
Грамоти XIV ст. Пам’ятки української мови.
Упорядник М. М. Пещак
Видавництво “Наукова думка”,
Рік видання: 1974
Кількість сторінок: 256 стр.
Стан: задовільний, є сліди користування.
Унікальна книга для колекціонерів видань пам’яток української документальної минувшини.
Писемні документи 14 століття, представлені в збірці, являють собою пам’ятки юридично-ділового стилю давньої української літературної мови. Крім самих текстів пам’яток, що в міру можливості супроводжуються фотокопіями оригіналів, в книзі вміщено бібліографію історичної, палеографічної та мовознавчої літератури як до кожної грамоти зокрема, так і до тих історичних осіб і географічних назв, що згадуються в цих документах і подаються в покажчиках.
Філіграні архівних документів України. XVIII—XX ст. / О. Я. Мацюк / (Видання 1992 року)
Науково-довідкове видання з філігранології — альбом-каталог водяних знаків українських архівних документів XVIII—XX ст.
Книга є спеціалізованим альбомом-каталогом водяних знаків (філіграней) з паперу, виготовленого за межами українських земель, але широко вживаного на території України від XVIII до 30-х рр. XX ст. Водяні знаки систематизовані за методикою Бріке — за назвами зображень в алфавітному порядку, що полегшує пошук необхідної інформації.
Видання є практичним довідковим посібником для визначення часу написання недатованих рукописів і друків, встановлення підроблених документів, дослідження географії поширення паперу та торгівлі ним. Автор О. Я. Мацюк детально розкриває методологічні засади філігранології як спеціальної історичної дисципліни, що виділилася з палеографії та має власні завдання і методику дослідження.
У вступі обґрунтовується важливість філігранологічних досліджень для вивчення історії виробництва паперу, торговельних зв'язків між країнами-виробниками і споживачами, технічного розвитку папірень. Книга містить покажчики, які полегшують роботу з матеріалом.
Дипломатическая история освободительной войны украинского народа 1648-1654 гг. Голобуцкий В. (Букіністика)
Дипломатическая история освободительной войны украинского народа 1648-1654 гг.
Рік видання: 1962
Автор: Голобуцький В.
Класична робота відомого українського історика радянської доби. Пам’ятка історичної думки з часів, коли дослідження українського козацтва було строго зарегламентоване, а науковцям доводилось йти на компроміси з пануючою ідеологією, щоб українська історія була почута.
Календарные обычаи и обряды народов Восточной Азии (Наукове видання 1985 року)
Новий рік у народів Східної Азії
Календарні звичаї та обряди річного циклу, пов'язані з трудовою діяльністю народів, — це складне суспільне явище, своєрідне відображення їхнього соціально-політичного, історико-культурного, етнічного, духовного життя на різних етапах розвитку. Як концентрований вираз духовної та матеріальної культури народів, календарні свята несуть на собі печатку етнічної специфіки. У той самий час вони відбивають типологічну спільність людської культури, вплив історико-культурних контактів та зв'язків. Календарні звичаї та обряди становлять важливу частину такого явища, як свято.
«Календарные обычаи и обряды народов Восточной Азии. Новый год»
Кер.ред.: Р.Ш.Ждарилгасинова, М.В.Крюков
Видавництво: «Наука» 1985
Мова: російська
Сторінок: 262
Пан Халявский Квитка Основьяненко (Видання 1950 року)
Історично-побутовий роман
«Пан Халявський» — історично-побутовий роман Григорія Квітки-Основ'яненка, написаний російською мовою. Подає знущально-критичний розріз повсякденного побуту принаймні трьох поколінь українських поміщиків кінця XVIII — початку XIX століть. Роман побудований на спогадах Трохима Мироновича Халявського про найцікавіші, на його погляд, пригоди свого життя. У творі етнографічно точно відтворено особливості тогочасного побуту, зокрема є детальний опис пригощання полковника-благодійника, становище жінки, дворової прислуги та ставлення до неї поміщиків, ознаки розкладу помісного дворянства, визначені соціальною суттю стану та умовами паразитичного побуту.
«Пан Халявский»
Автор: Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко (Григорій Федорович Квітка) (1778-1843) – основоположник художньої прози і жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі. Його вважають батьком української прози. Народився у слободі Основа біля Харкова у дворянській родині. Здобув домашню освіту. Згодом навчався у Курязькій монастирській школі. У 1793 році як дворянин був зарахований на військову службу. В 1796—1797 числився ротмістром Сіверського карабінерного та Харківського кірасирського полків. У відставку пішов у чині капітана. Після відставки близько 10-ти місяців, з червня 1804 до квітня 1805, відбував послух у Курязькому монастирі. В 1806 р. служив у народному ополченні, був повітовим предводителем дворянства (1817–28), згодом — головою Харківської палати кримінального суду. Став активним діячем громадського і культурного життя Харкова. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті. Виступив одним із засновників Харківського професійного театру (з 1812 — його директор), Благодійного товариства (1812), Інституту шляхетних дівчат (1812), Харківської губернської бібліотеки (1838) (сам збирав кошти на її відкриття). Відредагував та опублікував перші в Україні громадсько-літературні журнали «Українскій Вістникъ» та “Харьковский демокрит”. Протягом 1817—1828 pp. Г. Квітка чотири рази переобирався Предводителем дворян Харківського повіту. З 1827 р. почав писати прозу і драматургію. Перша книга «Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком» («Маруся», «Салдацький патрет», «Мертвецький Великдень») вийшла у 1834 р. У 1840 р. Г.Ф. Квітка очолив Харківську палату карного суду на посаді надвірного радника. Письменник помер 20 серпня 1843р., похований у Харкові.
Державне видавництво художньої літератури 1950
Мова: російська
Сторінок: 227