Григорій Федорович Квітка, перший прозаїк нової української літератури, народився 20 (18) листопада 1778 р. під Харковом в селі Основі, звідки походить і його літературний псевдонім «Основ'яненко». Батько письменника був багатий український поміщик. Він майже весь час займає солідні офіційні посади. З 1817 по 1828 рік - повітовий предводитель дворянства, потім (1832 - 1840) совісний суддя Харкова і, нарешті, починаючи з 1840 року, — голова Харківської палати кримінального суду; на цій посаді він залишається до самої смерті, яка сталася 20 серпня (8 ст. ст.) 1843 року. І разом з тим, Квітка-Основ'яненко бере активну участь заходах громадського і культурного життя. Він захоплюється літературними вечорами, деякий час керує роботою танцювального клубу, театру. Багато зусиль письменник прикладає для заснування Інституту благородних дівиць, виступає одним з ініціаторів, редакторів і видавців журналу «Украинский вестник». Пише фейлетони, жартівливі вірші і т. інше. Зміст: Том перший: Драматичні твори Том другий: Повісті, оповідання Том третій: Повісті, оповідання Том четвертий: Оповідання, "Пан Халявський" Том п'ятий: "Жизнь и похождения Петра Степанова сына Столбикова, помещика" Том шостий: Публіцистичні статті Назва: Твори в шести томах Автор: Г. Ф. Квітка-Основ'яненко Видавець: Київ, 1956, Державне видавництво художньої літератури Мова: російська, українська Сторінок: - довжина 20,5 ширина 14 товщина 16 Вага: 2,970 кг (5 книг)

До першого тому збірки творів М.Коцюбинського ввійшли повісті та оповідання «На віру», «Харитя», «Ялинка», «П’ятизлотник», «Ціповяз», «Маленький грішник», «Посол від чорного царя», «По-людському», нарис «В путах шайтана» та інші. До другого тому ввійшли оповідання, які написані в 1901-1909 рр. «Дорогою ціною», «Лялечка», «Він іде!», «Сміх», «Цвіт яблун»і, «Intermezzo». До третього тому збірки ввійшли художні твори написані в 1910-1912 рр «Fata morgana», «Тіні забутих предків», «Сон», «Коні не винні», а також вибрані статті та листи письменника. Автор: Михайло Михайлович Коцюбинський. Народився 17 вересня 1864 у Вінниці у родині чиновника. Батьків письменника звали Михайло, Глікерія. Навчався в Барській початковій школі (1875 — 1876), Шаргородському духовному училищі (1876 — 1880). Після закінчення Шаргородської семінарії у 1880 Михайло Коцюбинський поїхав до Кам’янця-Подільського, маючи намір навчатися в університеті, але ця мрія не здійснилася через матеріальні обставини, але він продовжував самотужки навчатись. У 1885 р. увійшов до підпільної “Молодої громади”, за що був притягнутий до судової відповідальності. У 1886–1889 він дає приватні уроки і продовжує навчатися самостійно, а 1891-го, склавши іспит екстерном при Вінницькому реальному училищі на народного учителя, працює репетитором. 1892–1896 — працював у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролася зі шкідником винограду. Потім працював у Криму. У 1892 році М.Коцюбинский увійшов до таємної спілки Братство тарасівців. Коцюбинський був одним з ініціаторів створення товариства “Просвіта". Від листопада 1897 до березня 1898 обіймав різні посади в редакції житомирської газети «Волинь». 1898 переїхав у Чернігів, де займав посаду діловода при земській управі. В Чернігові зустрів Віру Устимівну Дейшу, яка стала його дружиною — вірним другом та помічником. Брав активну участь у культурному житті міста, влаштовував літературні вечори, підтримував письменників-початківців. Постійні матеріальні нестатки, конфлікти з владою та ще постійна зажура долею коханої жінки, Олександри Іванівни Аплаксіної, молодшої за нього на 16 років підірвали здоров’я письменника. У 1907 р. з анонімного листа дружина дізналася про стосунки чоловіка з Аплаксіною та примусила його дати слово не кидати родину. У середині 1909 р. письменник їде на о. Капрі через астму і сухоти. Помер 25 квітня 1913 року в Чернігові, де і похований. Видавництво художньої літератури «Дніпро» Київ 1979 Мова: українська Сторінок: 1 том – 310, 2 том – 281, 3 том - 353