Новини
Справочник по клинической хирургии /В. И. Стручков (редактор)/ (Наукове видання 1967 року)
Довідник написаний в час, коли з хірургії виокремилися у самостійні дисципліни травматологія, урологія та інші, і мав на меті дати знання не лише з хірургії, але й суміжних дисциплін. Розрахований на практичних хірургів та лікарів інших спеціальностей, що мають справу з хірургічними проблемами.
Редактор та автор передмови - Віктор Іванович Стручков, д.м.н., професор, дійсний член та академік-секретар АМН СРСР, Герой Соціалістичної праці, лауреат Ленінської та Державної премій. Головний хірург МОЗ СРСР. Автор 33 монографій.
Авторський колектив: М. І. Волков, член-кореспондент АМН СРСР, А. В. Каплан, професор, С. Я. Долецький, професор, А. І. Арутюнов, професор, Г. С. Соловйов, член-кореспондент АМН СРСР, В. І. Бураковський, професор, Ю. Е. Березов, професор, А. Я. Питель, професор, Г. Л. Воль-Епштейн, д.м.н., Л. К. Богуш, дійсний член АМН СРСР, А. В. Григорян, професор, А. Ф. Акулова, професор, В. А. Андріанов, к.м.н., В. А. Сахаров, доцент, Н. Я. Васін, к.м.н., В. А. Бухарін, старший науковий співробітник, Л. С. Громова, к.м.н., С. В. Лохвицький, к.м.н., та інші.
Черневое дело Древней Руси /Макарова Т.И./ (Наукове видання 1986 року)
Мистецтво чорніння по сріблу
У книзі розглядається початковий етап (Х-ХІІІ ст.) чорневої справи Русі, яка досі становить гордість російського ювелірного ремесла. Аналіз понад 300 виробів, виконаних давньоруськими майстрами чорневої справи, дозволив виділити твори, що вийшли з однієї майстерні і навіть з рук окремих майстрів. У коло проблем, висвітлених у книзі, входять питання технології та хронології, класифікації виробів із черню та їх періодизації. Особливою заслугою автора вважатимуться виділення локальних шкіл чорневої справи Русі. Важливе значення має каталог прикрас з черню, що включає майже всі предмети, що збереглися до наших днів.
«Черневое дело Древней Руси»
Автор: Макарова Тетяна Іванівна
Видавництво: «Наука», 1986
Мова: російська
Сторінок: 153
Григорій Левицький і українська гравюра /Фоменко В.М./ (Наукове видання 1976 року)
Українське народне мистецтво.
У книзі досліджується творчість українського гравера Г.Левицького (1697-1769), який сприяв збагаченню українського граверства XVIII ст. реалістичними рисами, прогресивними суспільними ідеями. Висвітлюються російсько-українські та польсько-українські зв'язки в галузі граверства і роль Г. Левицького в їх зміцненні.
«Григорій Левицький і українська гравюра»
Автор: Фоменко В.М.
Видавництво: «Наукова думка», Київ, 1976
Мова: українська
Сторінок: 109
Слово о полку Игореве (Видання 1945 року)
Юбілейне перекладне на сучасну (на 1945-й рік) російську мову видання "Слова о полку Ігоревім" про відомий похід новгород-сіверського князя на половців в 1185 році, яке було присвячене 150 літтю відкриття рукопису твору.
Вступні статті написали відомі історики того часу.
Слово о полку Игореве
Переклад і коментарі Олексія Югова
Вступні статті академіка Б.Д. Грекова та академіка О.С. Орлова
Мова: російська
Сторінок: 193
Пан Халявский Квитка Основьяненко (Видання 1950 року)
Історично-побутовий роман
«Пан Халявський» — історично-побутовий роман Григорія Квітки-Основ'яненка, написаний російською мовою. Подає знущально-критичний розріз повсякденного побуту принаймні трьох поколінь українських поміщиків кінця XVIII — початку XIX століть. Роман побудований на спогадах Трохима Мироновича Халявського про найцікавіші, на його погляд, пригоди свого життя. У творі етнографічно точно відтворено особливості тогочасного побуту, зокрема є детальний опис пригощання полковника-благодійника, становище жінки, дворової прислуги та ставлення до неї поміщиків, ознаки розкладу помісного дворянства, визначені соціальною суттю стану та умовами паразитичного побуту.
«Пан Халявский»
Автор: Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко (Григорій Федорович Квітка) (1778-1843) – основоположник художньої прози і жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі. Його вважають батьком української прози. Народився у слободі Основа біля Харкова у дворянській родині. Здобув домашню освіту. Згодом навчався у Курязькій монастирській школі. У 1793 році як дворянин був зарахований на військову службу. В 1796—1797 числився ротмістром Сіверського карабінерного та Харківського кірасирського полків. У відставку пішов у чині капітана. Після відставки близько 10-ти місяців, з червня 1804 до квітня 1805, відбував послух у Курязькому монастирі. В 1806 р. служив у народному ополченні, був повітовим предводителем дворянства (1817–28), згодом — головою Харківської палати кримінального суду. Став активним діячем громадського і культурного життя Харкова. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті. Виступив одним із засновників Харківського професійного театру (з 1812 — його директор), Благодійного товариства (1812), Інституту шляхетних дівчат (1812), Харківської губернської бібліотеки (1838) (сам збирав кошти на її відкриття). Відредагував та опублікував перші в Україні громадсько-літературні журнали «Українскій Вістникъ» та “Харьковский демокрит”. Протягом 1817—1828 pp. Г. Квітка чотири рази переобирався Предводителем дворян Харківського повіту. З 1827 р. почав писати прозу і драматургію. Перша книга «Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком» («Маруся», «Салдацький патрет», «Мертвецький Великдень») вийшла у 1834 р. У 1840 р. Г.Ф. Квітка очолив Харківську палату карного суду на посаді надвірного радника. Письменник помер 20 серпня 1843р., похований у Харкові.
Державне видавництво художньої літератури 1950
Мова: російська
Сторінок: 227
Населення Південно-Руських земель 9-13 ст. (за матеріалами некрополів). Моця О.П.
Населення Південно-Руських земель 9-13 ст. (за матеріалами некрополів)
Автор: Моця Олександр Петрович
Рік видання: 1993
Мова: українська
Кількість сторінок: 162
В роботі на основі систематизації та аналізу матеріалів поховальних пам'яток IX—XIII ст. розглядаються актуальні питання історії Київської Русі: соціально-економічного розвитку, духовної культури, етнічного складу населення. Особлива увага приділяється реконструкції шляхів одержавлення південноруської території, магістральним напрямам поширення християнства та протистояння йому язичницьких вірувань, а також механізму формування й специфіці етнічних утворень за доби середньовіччя на землях сучасної України.
Пісні гуляйпільського краю /Григорій Лютий, Анатолій Сердюк/ видання 1993 року
Популярність пісень гуляйпільсько-махновського циклу, написаних на початку 90-х років Г.Лютим у співавторстві з А.Сердюком, допомогли змінити негативне ставлення суспільства до постаті Нестора Махна.
Анатолій Сердюк - сучасний український естрадний композитор-пісняр, співак, журналіст, громадський діяч. Автор понад 160 пісень. Заслужений артист естрадного мистецтва України, заслужений працівник культури України (1999). Член Національної спілки журналістів України (2005), член Асоціації діячів естрадного мистецтва України (1993). Протягом усього творчого життя А. Сердюк відіграє значну роль у популяризації запорізької культури, веде громадську роботу з пропаганди української пісні й творчості місцевих митців. У 2006-2011 роках А. Сердюк ініціював та провів у Запоріжжі щорічний шкільний конкурс пісень про рідний край "Запоріжжа моє кохане".
Григорій Іванович Лютий — український поет. Навчався у Гуляйпільській середній школі №1 і паралельно в музичній по класу баяна. Голова Запорізької письменницької організації упродовж 1998-2016 рр., автор багатьох збірок лірики, автор віршів понад 50 пісень, циклу «Гуляє Гуляйполе». У його характері вирував дух нескореного махновського Гуляйполя. Тепер творчість Григорія Лютого вивчається в школі на уроках літератури рідного краю.
З автографом авторів.
Назва: Пісні гуляйпільського краю
Автор: Григорій Лютий, Анатолій Сердюк
Видавець: Гуляйполе, 1993, Гуляйпiльська друкарня
Мова: українська
Сторінок: 32
довжина 20,5
ширина 15
товщина 0,3
Вага: 0,040 кг
Українська література XVIII ст. (Видання класичної літератури 1983 року)
Класичне видання української класики від "Наукової думки".
"Письменство 18 ст. - важливий етап у багатовіковій історії українського народу. Продовжуючи давню традицію, воно водночас вступає у нову епоху свого розвитку, вивільняється з тенет церковно-релігійної ідеології, утверджується як література світська, виробляючи ті художні форми і засоби їх вираження, які могла використати нова література в процесі свого становлення. Як одна із форм художнього освоєння дійсності література 18 ст. нерозривно пов'язана з тогочасною історією України." (з передмови).
Феофан Прокопович, Семен Климовський, Стефан Яворський, Ілля Бачинський, Гнат Бузановський, Митрофан Довгалевський, Павло Конюскевич, Георгій Кониський, Ігнатій Максимович, Олександр Падальський, Левицький, Григорій, Іван Пашковський, Федір Кастевич, Яків Семержинський, Василь Пашковський, Іоанн, Антон Головатий, Юліан Добриловський, Іван Пастелій, Іван Некрашевич, Семен Дівович, Василь Григорович-Барський, Ілля Турчиновський та інші.
Українська література XVIII ст.
Поетичні, драматичні, прозові твори.
Київ 1983 Наукова думка
Сторінок: 693
Міста Давньої Русі
Міста Давньої Русі.
Збірка наукових праць пам'яті А. В. Кузи
Рік: 2014
Мова: українська, російська
Кількість сторінок: 532
Збірка наукових праць про міста Русі, присвячена пам'яті видатного вченого-археолога XX ст. Л. В. Кузи (до 75-річчя від дня народження). Широкий спектр наукових інтересів та географія експедиційної діяльності науковця знайшли своє відображення в різноманітності наукових праць пропонованої збірки, що, певною мірою, пояснюється тим, що багато авторів починали свою наукову діяльність саме в його експедиціях. В статтях розглядаються питання генези давньоруського міста, його особливостей як соціально-економічного та культурного феномену, торгівлі та ін. Наукові роботи, які виконані провідними фахівцями Східної Європи із залученням останніх результатів археологічних розкопок ще раз доводять перспективність багатьох напрямків наукових досліджень закладених свого часу А. В. Кузою.
Duccio (Дуччо -картинна галерея геніїв, аргентинське видання 1964 року)
Роботи італійського художника Duccio di Buoninsegna (Дуччо).
«Pinacoteca de los genios», яка пропонує повну панораму майстерних творінь живопису, була створена групою видатних експертів мистецтва під керівництвом доктора Діно Фаббрі та адаптована фахівцями для іспаномовної публіки. У цьому випуску — Duccio di Buoninsegna (близько 1255–1319) — італійський художник, представник сієнської школи живопису. 6 сторінок тексту + XVI повносторінкових високоякісних кольорових зображень.
«Duccio - pinacoteca de los genios, 21» (Дуччо - картинна галерея геніїв, №21)
Автор: Enzo Carli
Видавництво: Codex, Буенос-Айрес, 1964
Мова: іспанська
Володимир Самійленко. Твори. (Видання класичної літератури 1990 року)
Класичне видання української класики століття від "Наукової думки".
Найповніше видання поетичної, прозової, драматичної та літературно-критичної спадщини видатного українського письменника Володимира Самійленка.
У книзі вміщено такі перлини поезії і прози, як "У мене є одне кохання...", "Вечірня пісня", "Ельдорадо", "Казка про смутного чоловіка", "Як я перейшов од слова до ... думки", а також добірка поетичних перекладів, мемуарні та автобіографічні матеріали.
Тексти супроводжуються історико-літературними коментарями.
Твори
Автор: Володимир Іванович Самійленко (1864-1925)
Київ - 1990 - Наукова думка
Сторінок: 608
Избранные произведения 2 тома /А.Ф.Кони/ (Видання 1959 року)
Вибрані твори та спогади російського юриста 19-поч. 20 ст.
Друге видання містить, подібно до опублікованого в 1956 році, статті та нотатки, судові промови, спогади. Однак ця збірка є доповненою і для зручності користування публікується у двох томах. Том перший «Статьи и заметки. Судебные речи» містить статті та нотатки Анатолія Федовича Коні та його судові промови. До нього входять найвідоміші твори, що представляють інтерес у теоретичному плані, які не втратили свого значення і зараз. Другий том «Воспоминания» містить спогади А.Ф.Коні. У цей том поряд із опублікованими в 1956 році також є спогади про Ф.М.Достоєвського, А.П.Чехова, В.Г.Короленка.
«А.Ф.Кони. Избранные произведения». 2 тома
Автор: Анатолій Федорович Коні (1844-1927) — російський юрист, суддя, державний і громадський діяч, літератор, судовий оратор, дійсний таємний консультант, член Національної ради Російської імперії. Почесний академік Санкт-Петербурзької академії наук із розряду витонченої словесності, доктор кримінального права Харківського університету, професор Петроградського університету. Автор творів «На життєвому шляху», «Субільні промови», «Будівництво і дітей судовоїєктори», біографічного почерку «Федор Петрович Гааз», численних спогадів про колег і діячів російської культури. 1878 року суд розпорядком А.Ф.Коні виніс виправданий суд у справі Вери Засув. Керував розслідуванням багатьох кримінальних справ (наприклад, про руйнування авторського потяга, про загибель влітку 1894 року лайнера «Владимир»).
Видавництво: «Государственное издательство юридической литературы», 1959
Мова: російська