Новини
Тарас Шевченко. Поеми (Видання 1984 року)
Збірка поем Великого Кобзаря
Славнозвісні поеми, у яких поет зображував життєву долю жінки-страдниці, опоетизувавши її високе душевне благородство та викриваючи гнівно суспільні вади, що викликали страждання жінки, а то й загибель.
«Поеми».
Автор: Тарас Григорович Шевченко. Народився 9 березня 1814 року у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії в закріпаченій селянській родині. Рано став сиротою — мати померла, коли йому було 9 років, батько — у 11 років. Восени 1822 року починає вчитися грамоти у місцевого дяка. Іде наймитувати до дяка Богорського, який прибув з Києва. Не витерпівши знущань дяка, тікає від нього і шукає в навколишніх селах учителя-маляра. В 1828 році він потрапляє в число прислуги поміщика Енгельгардта, спочатку в ролі кухарчука, потім козачка. Помітивши у Тараса пристрасть до живопису, поміщик вирішує зробити його придворним художником. Він віддає свого кріпака в навчання викладачеві Віленського університету — портретисту Яну Рустему. У Вільні юний Тарас пробув 1,5 року. Переїхавши 1831 року з Вільно до Петербурга, Енгельгардт взяв із собою Шевченка і віддав його в науку на 4 роки до живописця Василя Ширяєва. Навесні 1838 Карл Брюллов та Василь Жуковський викупили молодого поета з кріпацтва. Першу збірку своїх поетичних творів видав 1840 під назвою «Кобзар». У першому виданні було 8 творів. 25 травня 1843 року з Петербурга виїхав в Україну. В лютому 1844 року виїхав з України до Петербурга через Москву. 5 квітня рада Академії мистецтв видала квиток на право проїзду на Україну. Вже в листопаді 1845 року збори Академії мистецтв у Петербурзі затвердили рішення ради про надання звання некласного художника. 31 березня (12 квітня) 1845 року виїхав із Петербурга через Москву до Києва. Навесні 1846 року прибув до Києва. У квітні пристав до Кирило-Мефодіївського братства. Заарештували 5 квітня 1847, відправили до Петербурга й ув’язнили в казематі. Заслали в солдати до Оренбурга. Деяке полегшення становища Шевченка настало навесні 1848 унаслідок включення його до складу Аральської експедиції. У квітні 1850 Шевченка вдруге заарештовано і, після піврічного ув’язнення, запроторено в Новопетровський береговий форт. 2 серпня 1857 – поета було звільнено з заслання. Навесні 1858 поет прибув до Петербурга. А влітку 1859 року повернувся в Україну, якої вже 12 років не бачив. До останніх днів свого життя поет перебував під таємним поліційним наглядом. 10 березня 1861 року Шевченко помер в Петербурзі. Його ховають спочатку на Смоленському кладовищі, але, згідно з «Заповітом», 10 травня того ж року його прах перепохований в Україні над Дніпром на Чернечій горі (м. Канів).
Ілюстрації Олександра Івахненка. Оформлення Володимира Юрчишина.
Видавництво «Веселка» Київ 1984
Мова: українська
Сторінок: 197
Антологія Української поезії в 4 томах / Видання 1958 року
Антологія містить віршовані твори Сковороди, Котляревського, Гребінки, Гулак-Артемовського, Костомарова, Куліша, Глібова, Грабовського, І. Манжури, М. Кропивницького, М. Старицького, Б Грінченка, О. Пчілки, Панаса Мирного, Л. Українки, Франка, Тичини, Рильського, А. Малишка, М. Стельмаха, Ю. Яновського, Любомира Дмитерко та інших українських класиків.
Портрети авторів, лясе, суперобкладинки (зберіглися окрім другого тому).
Собор /Олесь Гончар/(Видання 1989 року)
«Як живе сучасна людина, який її духовний світ, як ставиться вона до великих набутків свого народу, до скарбів народної культури, з якими духовними надбаннями йде в свій завтрашній день - все це знаходить художнє відтворення в романі видатного українського радянського письменника. Твір, що й сам став жертвою застійних явищ у суспільстві (після першого видання переслідувався і замовчувався майже двадцять років), спрямований проти духовного браконьєрства й безпам'ятства, кар'єризму й пристосуванства. В романі читач відчує щире вболівання за збереження навколишнього середовища, чистоту людських душ. Книга наснажена духом гуманізму й характерним для нашого часу прагненням людей до інтернаціонального єднання.» (Від видання).
У творчості видатного українського письменника Олеся Гончара, чиє ім'я шанується в усьому світі, роман «Собор» посідає особливе місце. Прийшовши до читачів наприкінці шістдесятих, твір одразу ж опинився у вирі пристрастей, бо саме в ньому чи не вперше у вітчизняній літературі могутньо і неприховане прозвучав заклик до духовного очищення й соборності, осуд національного безпам'ятства, звироднілого кар'єризму і браконьєрства. Офіційні кола сприйняли "Собор" різко негативно, адже роман, відкидаючи догматизм класових уявлень, утверджував загальнолюдські, гуманістичні цінності. Після організованих тоталітарним режимом лютих цькувань "Собору" твір було вилучено з бібліотек, книгарень та видавничих планів на довгі двадцять років.
«Олесь Гончар «Собор». Роман
Автор: Олесь Гончар — український та радянський письменник, прозаїк, літературний критик, політик, громадський діяч. Лауреат двох Сталінськіх премій (1948; 1949), Ленінської премії (1964), Державної премії СРСР (1982), кавалер трьох орденів Леніна, перший лауреат республіканської премії ім. Шевченка (1962), голова Спілки письменників України (1959—1971), академік НАН України (1978). Герой України (2005, посмертно), Герой Соціалістичної праці (31.03.1978). Кандидат у члени ЦК КПРС в 1976—1990 роках. Член ЦК КПУ в 1960—1966 і в 1971—1990 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 6—11-го скликань. Народився 3 квітня 1918 р. в с. Ломівці, в передмісті Дніпропетровська. Закінчив семирічку у сусідньому селі, Харківський технікум журналістики. З 1937 р. активно починає друкуватися у періодиці. У 1938 р. вступає до Харківського університету. Приймав участь у війні як сержант-мінометник. Зокрема у битві за Київ на річці Рось. Після закінчення війни повертається до навчання у Дніпропетровському університеті. Вступає до аспірантури при Інституті літератури ім. Шевченка АН УРСР. У 1963 р. за роман «Тронка» присуджено Ленінську премію. Виступав, як літературознавець, історик мистецтва, критик. У 1959-1971 р. очолював Спілку письменників. Відроджував українську культуру, мову та націю. Помер 16 липня 1995 р.
Видавництво художньої літератури «Дніпро», Київ, 1989
Мова: українська
Сторінок: 269
Пан Халявский Квитка Основьяненко (Видання 1950 року)
Історично-побутовий роман
«Пан Халявський» — історично-побутовий роман Григорія Квітки-Основ'яненка, написаний російською мовою. Подає знущально-критичний розріз повсякденного побуту принаймні трьох поколінь українських поміщиків кінця XVIII — початку XIX століть. Роман побудований на спогадах Трохима Мироновича Халявського про найцікавіші, на його погляд, пригоди свого життя. У творі етнографічно точно відтворено особливості тогочасного побуту, зокрема є детальний опис пригощання полковника-благодійника, становище жінки, дворової прислуги та ставлення до неї поміщиків, ознаки розкладу помісного дворянства, визначені соціальною суттю стану та умовами паразитичного побуту.
«Пан Халявский»
Автор: Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко (Григорій Федорович Квітка) (1778-1843) – основоположник художньої прози і жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі. Його вважають батьком української прози. Народився у слободі Основа біля Харкова у дворянській родині. Здобув домашню освіту. Згодом навчався у Курязькій монастирській школі. У 1793 році як дворянин був зарахований на військову службу. В 1796—1797 числився ротмістром Сіверського карабінерного та Харківського кірасирського полків. У відставку пішов у чині капітана. Після відставки близько 10-ти місяців, з червня 1804 до квітня 1805, відбував послух у Курязькому монастирі. В 1806 р. служив у народному ополченні, був повітовим предводителем дворянства (1817–28), згодом — головою Харківської палати кримінального суду. Став активним діячем громадського і культурного життя Харкова. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті. Виступив одним із засновників Харківського професійного театру (з 1812 — його директор), Благодійного товариства (1812), Інституту шляхетних дівчат (1812), Харківської губернської бібліотеки (1838) (сам збирав кошти на її відкриття). Відредагував та опублікував перші в Україні громадсько-літературні журнали «Українскій Вістникъ» та “Харьковский демокрит”. Протягом 1817—1828 pp. Г. Квітка чотири рази переобирався Предводителем дворян Харківського повіту. З 1827 р. почав писати прозу і драматургію. Перша книга «Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком» («Маруся», «Салдацький патрет», «Мертвецький Великдень») вийшла у 1834 р. У 1840 р. Г.Ф. Квітка очолив Харківську палату карного суду на посаді надвірного радника. Письменник помер 20 серпня 1843р., похований у Харкові.
Державне видавництво художньої літератури 1950
Мова: російська
Сторінок: 227
Raphael Grandes peintres n°31 (Шедеври мистецтва, великі художники – Рафаель, французьке видання 1966 року)
Шедеври світового мистецтва
Випуск серії “Grandes peintres» присвячений роботам художника Рафаеля Санті. Рафаель Санті (італ. Raffaello Santi, Raffaello Sanzio) — італійський живописець, графік і архітектор умбрійської, а згодом римської школи. Один з найяскравіших представників мистецтва епохи Високого Відродження, або римського класицизму початку XVI століття. За своє недовге життя він став одним з найславетніших і багатих художників Італії. У своїх творах Рафаель втілив уявлення про піднесені ідеали ренесансного гуманізму. Альбом містить. 16 сторінок, ілюстрованих повносторінковими кольоровими гравюрами.
«Chefs-d'oeuvre de l'art, grands peintres, n°31 – Raphael» (Шедеври мистецтва, великі художники №31– Рафаель)
Видавництво: HACHETTE, Франція, 1966
Мова: французька
Узоры и вышивки крестом /Маргита Баришова/ (Видання Чехословаччини 1984 року)
Альбом вишивки хрестом по мотивах словацької народної творчості.
«Ця книга народилася з мрії про прекрасне. Її єдина скромна мета – поділитися з вами радістю від нових візерунків та дати вам можливість ширшого вибору для приємного дозвілля, присвяченого вишиванню. Орнаменти, включені до цього видання, були скомпоновані автором книги. Вони використані мотиви з народної вишивки і власні, нові. У деяких візерунках нові мотиви домінують, а інших лише об'єднують у єдине ціле традиційні народні мотиви. Всі пропоновані вишивки були виконані самим автором за малюнками. (Автор).
«Узоры и вышивки крестом».(Візерунки та вишивки хрестом).
Автор: Маргіта Барішова
Видавництво: «Праца», Издательство РПД, Братислава, 1984
Мова: російська
Сторінок: 107
Розміри, см.:
Довжина 23
ширина 24,5
товщина 1
вага 0,550 кг
Хто є хто в українській історії /Д. В. Журавльов/ (Науково-популярне видання 2014 року)
Історична науково-популярна біографістика. В українській історії було багато цікавих постатей, які як і прославляли, так і ганьбили державу. У виданні зібрано біографії найвідоміших українських діячів, які творили нашу історію. Автор спробував дати свою оцінку причинам "забутості" або "актуальності" постаті того чи іншого діяча в сьогоднішніх умовах. У кінці книжки є список літератури, де зазначено як наукові праці, так і популярні видання, які, на думку Д. В. Журавльова, добре ілюструють процес "актуалізації історичної пам'яті" про того чи іншого персонажа.
Видання для усіх, хто цікавиться українською історією та біографіями відомих людей.
Назва: Хто є хто в українській історії
Автор: Денис Володимирович Журавльов (нар. 1977) — український історик, письменник, кандидат історичних наук, доцент.
Рік: 2014
Харків
Сторінок: 413
Розміри,см.:
довжина 20,5
ширина 13,5
товщина 2
Вага: 0,370 кг
Памятники Зарубинецкой культуры (Наукове видання 1959 року)
У збірнику дається перше в археологічній літературі узагальнення ранньослов'янських археологічних матеріалів, що належать до зарубинецької культури ІІ ст. до зв. е. - III-IV ст. н. е. (Середнє Подніпров'я). У вступі дана загальна характеристика ранньослов'янської культури та розглядається низка більш приватних питань, що належать до її вивчення. У наступних статтях публікуються найбільш важливі зарубинецькі пам'ятки, досліджені як у дореволюційні роки, так і за радянських часів. Матеріал має зведену археологічну карту. Збірка розрахована на фахівців археологів та істориків.
Визначні місця України (Антикварне видання 1958 року)
Класичний довідкове видання про Україну. У книзі "Визначні місця України" коротко описуються знаменні місця нашої країни - промислові та культурні центри, найголовніші пам'ятки та заповідники, місцевості, пов'язані з певними історичними подіями та іменами відомих людей. Незважаючи на певну ідеологічну заангажованість, матеріали, які містяться у книзі, можуть бути корисними для тих, хто вивчає свій рідний край та цікавиться його минулим.
Зміст:
- Від видавництва - 5
- Україна та її визначні місця - 7
- Київ - 45
- Вінницька обл. - 107
- Волинська обл. - 135
- Дніпропетровська область - 151
- Дрогобицька область - 179
- Житомирська область - 195
- Закарпатська область - 211
- Запорізька область - 231
- Київська область - 251
- Кіровоградська область - 269
- Кримська область - 287
- Луганська область - 327
- Львівська область - 355
- Миколаївська область - 391
- Одеська область - 411
- Полтавська область - 451
- Ровенська область - 477
- Сталінська область - 495
- Станіславськая область - 531
- Сумська область - 547
- Тернопільська область - 567
- Харківська область - 583
- Херсонська область - 615
- Хмельницька область - 637
- Черкаська область - 653
- Чернігівська область - 675
- Чернівецька область - 697
Назва: Визаначні місця України
Рік: 1958
Державне видавництво політичної літератури УРСР, Київ
Сторінок: 722
Розміри,см.:
довжина 23
ширина 17
товщина 5
Вага: 1,670 кг
Карби. Оповідання. /Марко Черемшина/ (Видання 1986 року)
Книга містить оповідання українського письменника Марка Черемшини (псевдонім Івана Семенюка, 1874-1927). Опубліковано 16 соціально-психологічних новел зі збірки «Карби» та 6 - зі збірки «Село за війни». У них відтворено побут, вірування, звичаї та життя гуцулів до і після 1-ї світової війни. Оповідання написані «з легким гумором, трохи оптимістично попри всі негаразди горян» (Дмитро Донцов). Літературознавці відзначають багатство народної, часто ритмізованої мови, якою творив Марко Черемшина.
Назва: Карби. Оповідання
Автор: Марко Черемшина
Рік і місце видання: 1986, Київ, Видавництво художньої літератури "Дніпро"
Мова: українська
Сторінок: 246
довжина 18,5
ширина 11
товщина 1,5
Вага: 0,220 кг
Шовкова косиця /В. І. Комендар/ (Мистецьке видання 1973 року)
Унікальний фотоальбом із видами природи Карпат. Видання присвячено унікальному куточку нашої країни - Українським Карпатам. На сторінках альбому можна побачити фото багатого та різноманітного світу карпатської природи, з її чарівною шовковою квіткою – едельвейсом. Фотографії, як містяться у цьому виданні, дуже якісні та натхненні, тож, цей альбом подарує невимовну радість та незабутні враження - природа щедро розкриє вам свої таємниці. Попри певну радянську пропаганду у тексті видання, лампові фотознімки, присутні у альбомі, з плином часу отримали самостійну цінність.
Видання - для усіх любителів якісних фотоальбомів, зокрема, тих, кому подобається пізнавати нашу рідну Україну.
Назва: Шовкова косиця.
Автор: Василь Іванович Комендар (1926 — 2015) — український ботанік, доктор біологічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, один з ініціаторів створення АН ВШ України.
Рік: 1973
Ужгород, Видавництво "Карпати"
Сторінок: -
довжина 29
ширина 20,5
товщина 1
Вага: 0,560 кг
Мистецтво фольклор та етнографія слов’янських народів /Федорук О.К./(Наукове видання 1993 року)
Українське народознавство та фольклористика.
Доповіді на ХІ Міжнародному з'їзді славістів присвячені актуальним питанням культурного розвитку слов'янських народів. Із залученням широкого новітнього матеріалу розкрито взаємини різних видів мистецтва слов'ян доби барокко, висвітлено проблемні аспекти українського народознавства та фольклористики на загальнослов'янському тлі, схарактеризовано внесок українських митців, духовної та матеріальної культури українців загалом у скарбницю Слов'янщини.
«Мистецтво фольклор та етнографія слов'янських народів. ХІ Міжнародний з'їзд славістів (Братислава, 30 серпня - 8 вересня 1993 р.)»
Редактор: Федорук О.К.
Видавництво: «Наукова думка», Київ, 1993
Мова: українська
Сторінок: 196