Історичний роман українського письменника Івана Білика (1930-2012) про події V ст. на Київщині. У художній формі автор виклав сміливу гіпотезу про походження слов’ян та українців, подовживши історію нашого народу аж на п’ять століть углиб. Письменник ототожнив головного героя - гунського царя Аттілу – із київським правителем Богданом Гатилом, а літописних гунів уважав слов’янськими пращурами українців. Драматичною була доля першого видання книги 1972р.: її вилучали з бібліотек та книгарень. Правда, встигли знищити лише 5 тис примірників із 65-тисячного накладу, бо решту швидко розкупили поціновувачі української історії або ж переховали продавці. Тільки в період, коли хитнулася радянсько-російська імперія, стало можливим перевидати цей бестселер. Видавництво «Дніпро» запланувало його наклад 150 тис. Однак паперу вистачило лише на 50 тис. примірників (з інтерв’ю І.Білика). Український читач побачив їх у 1990 р., тобто після 18-річної перерви. Навколо книг розгорнувся такий самий ажіотаж, як і 1972 року. Це справді рідкісне перевидання роману зі стрімким сюжетом і захопливими пригодами героїв, сильним і сміливим володарем Гатилом та його подвигами. Книга містить передмову І.Білика, де він на основі історичних фактів намагається обґрунтувати право на існування своєї гіпотези про давність українського народу. Назва: Меч Арея Автор: Іван Білик Рік і місце видання: 1990, Київ, Видавництво художньої літератури "Дніпро" Мова: українська Сторінок: 446 довжина 20,5 ширина 13 товщина 2,5 Вага: 0,370 кг

Роман "Диво" Павла Загребельного присвячений одному з найвеличніших архітектурних досягнень Київської Русі — Софійському собору. У центрі сюжету — процес його створення, доля майстра, який його збудував, і багатошарова історія, що віддзеркалює різні епохи та покоління. Цей твір майстерно поєднує реальні історичні події з художнім вимислом, досліджуючи глибину людської творчості та її вплив на культуру та спадщину. Загребельний показує собор не тільки як архітектурний шедевр, але і як символ духовного, культурного і національного підйому. Він вплітає у роман декілька часових ліній, які охоплюють період будівництва собору та події значно пізніших століть, підкреслюючи неперервність історії та важливість збереження пам’яті про минуле.