Історія України з давніх-давен Історія Малої Росії: з часів розселення слов'ян до знищення Гетьманщини. Книга відомого історика та археолога Д.М.Бантиш-Каменського є однією з перших найбільш вдалих спроб у вітчизняній історіографії висвітлення історії України з давніх-давен до кінця XVIII ст. Надзвичайно барвисто, живою мовою автор описав побут та звичаї племен, які заселяли в давнину територію нашого краю. Викладений матеріал добре ілюстровано. Репринтне видання. Друкується за виданням: Бантиш-Каменський Д.М. «История Малой России от водворения славян в сей стране до уничтожения гетманства. Южно-Русское книгоиздательство Ф.А.Иогансона. С.-Петербург. Киев. Харьков. 1903». Видавництво доповнило книгу передмовою кандидата історичних наук А. І. Гуржія. На широке коло читачів, любителів історії, бібліофілів та збирачів книг. «История Малой России от водворения словян в сей стране до уничтожения гетманства» (Історія Малої Росії від оселення слов'ян у цій країні до знищення гетьманства) Автор: Бантиш-Каменський Дмитро Миколайович (1788-1850) Видавництво: «Час», Київ, 1993 Мова: російська, дореформена російська Сторінок: 603

Класика української історіографії. В книзі в нарисовій формі описуються основні події історичного минулого українського народу від найдавніших часів до кінця 19 ст. Книга є перевиданням роботи 19 століття та є пам'яткою книговидання доби розвалу СРСР, коли нарешті стало вільно друкувати раніше недоступні широкому читачеві дореволюційні та емігрантські праці з історії України. История украинского народа Авторка: Олександра Яківна Єфименко (дівоче прізвище Ставровська; 1848 — 1918) — український історик і етнограф, перша жінка в Російській імперії, що здобула ступінь доктора історії honoris causa (1910), у 1907–1917 професорка російської історії на Бестужевських курсах у Петербурзі. Авторка праць про політичний та соціально-економічний устрій України XVII—XVIII ст. Київ: Либідь - 1990 рік Мова: російська Сторінок: 510

Пам’ятки української мови XVII ст. «Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом. Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку. У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів. Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської. Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда. «Лексикон словенороський Памви Беринди» Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961 Мова: українська Сторінок: 271

Дослідження діяльності слов'яно-греко-латинської академії та літературно-перекладацького гуртка у м. Острозі. Розкривається взаємозв'язок культурного життя з ідеологічною боротьбою в Україні в 1570-х - 1630-х роках. Вміщено дані про визначних літераторів, полемістів і громадських діячів. З відгуків: "Важливим дослідженням, яке фактично синтезувало всю інформацію про Острозьку академію була праця львівського дослідника Ігоря Мицька «Острозька слов’яно-грецько-латинська академія», саме вона заклала фундамент подальшого відродження академії." (Анастасія Хеленюк, 2021) Острозька слов’яно-грецько-латинська академія Автор: Мицько Ігор Зіновійович Київ 1990 Наукова думка Сторінок: 190