Новини
Нариси та замітки з археології вибрані статті за останні 60 років /Телегін Д.Я./ (Видання 2007 року)
Археологічні дослідження. Пам’ятки археології.
До книги увійшли статті та кореспонденції, написані відомим археологом, доктором історичних наук Д.Я.Телегіним протягом 1940-1990-х рр. Переважна більшість з них присвячена таким напрямкам його діяльності, як археологічні дослідження, пам’ятко охоронна діяльність, історія козацтва. У додатках наводиться список основних праць вченого. Видання проілюстроване фотографіями з власного архіву автора та його учнів. Книга розрахована як на науковців, так і на всіх, хто цікавиться вітчизняною історією, археологією та культурою.
«Нариси та замітки з археології вибрані статті за останні 60 років»
Автор: Телегін Д.Я.
Видання 2007 року
Мова: українська
Сторінок: 278
Томас Гейнсборо /Е. Некрасова/ (Видання 1990 року)
Життя та творчість одного з видатних англійських художників
Книга присвячена життю та творчості одного з видатних представників англійського живопису доби її розквіту. Уславлений ще за життя як портретист, Томас Гейнсборо (1727-1788) був також чудовим пейзажистом, і автор особливо підкреслює цей бік його обдарування. У книзі 150 кольорових і тонових ілюстрацій, які всебічно представляють творчість художника. Аналізуючи Творчість Гейнсборо, авторка відходить від загальноприйнятої традиції: вона не розглядає його лише як блискучого портретиста, але підкреслює визначні досягнення Гейнсборо в пейзажному живописі.
«Внесок Англії у світову скарбницю мистецтва визначається насамперед творчістю Хогарта. Гейнсборо і Констебла, які представляли три покоління художників XVIII століття. У грудні 1788 року перший президент лондонської Королівської Академії, знаменитий портретист Джошуа Рейнолдс віддав належне своєму побратиму і супернику Томасу Гейнсборо, який незадовго до цього помер, присвятивши йому чергову президентську промову до учнів Академії. Рейнолдс сказав: «Якби наша нація зробила достатньо талантів, щоб ми удостоїлися честі іменуватися англійською школою живопису, ім'я Гейнсборо перейшло б до потомства серед перших носіїв слави, що починається». Справді, цей чудовий майстер у результаті пошуків і досягнень створив яскравий образ своєї суперечливої епохи». (Зі вступу)
«Томас Гейнсборо»
Автор: Є.О.Некрасова (1905-1989), доктор мистецтвознавства, старший науковий співробітник-консультант Науково-дослідного інституту ордена Леніна Академії мистецтв СРСР. Вона виступила автором численних статей та перекладів з англійської, монографічних видань «Хогарт» (1933), «Творчість Вільяма Блейка» (1959, 1962), «Тернер» (1970), «Мистецтво англійського романтизму» (1975), «Ломоносов-художник» (1989), а також підготувала видання книги Джеймса Уістлера «Витончене мистецтво створювати собі ворогів» (автор вступної статті, укладач та перекладач, 1970).
Видавництво: «Изобразительное искусство», 1990
Мова: російська
Сторінок: 221
Русское прикладное искусство X-XIII веков /Рибаков Б.А./ (Видання 1971 року)
Давньоруське прикладне мистецтво
«Зразки візерункові, що збереглися до наших днів (так іменувалися на Русі різні види прикладного мистецтва) X-XIII століть є невичерпним джерелом наших уявлень про побут давньоруських людей усіх класів і категорій. Сільські майстри робили прикраси з дешевих сплавів міді та срібла за допомогою нехитрих технічних прийомів. Міські майстри золотих і срібних справ знали безліч складних і тонких прийомів, обробляли свою візерунку то скрученим дротом, то тисячами крихітних крапель металу, що виблискували, - зернем, то ніжною позолотою, то контрастною черню, то багатобарвною емаллю. Видання містить нарис з давньоруського прикладного мистецтва: історія виникнення, спосіб виготовлення, приналежність того чи багато творів прикладного мистецтва. Це прикраси - намисто, браслети, обручі, намиста, медальйони, персні, скроневі кільця, гребені, рясні, колти, підвіски, сережки, домашнє начиння - ріг, посуд, церковне начиння, прикраси внутрішнього простору храму (брама, ручки, книжкові палітурки), зображення на церковних куполах, хрести, арки тощо.»
«Русское прикладное искусство X-XIII веков». Альбом
Автор: Борис Олександрович Рибаков
Видавництво: «Аврора», Ленінград, 1971
Мова: англійська та російська
Сторінок: 127
Рожь /Иванов А.П./ (Видання 1961 року)
Книга для спеціалістів сільського господарства
У цій книзі на основі багаторічного вивчення автором видового та сортового розмаїття жита, узагальнення даних вітчизняної та іноземної літератури, а також передового досвіду виробництва дано опис однієї з найважливіших продовольчих культур та показано її народногосподарське значення. Велике місце відведено опису біології культури, прийомам її обробітку, селекції та насінництва, що дозволяє успішно боротися за підвищення врожаїв зерна жита. Висвітлено також шкідники жита, її хвороби та заходи боротьби з ними. Книга розрахована на агрономів, директорів радгоспів, голів колгоспів.
«Рожь». (Жито)
Автор: Іванов А.П.
Видавництво: Сельхозиздат, 1961
Мова: російська
Сторінок: 302
Твори в 2 томах /Марко Черемшина/ Видання 1974 року
Народолюбство, чи, точніше, "мужиколюбство", Марка Черемшини спиралося на почуття приналежності до трудящого селянства, на всеосяжне розуміння його психології, духовного світу, на вищою мірою гуманістичне усвідомлення обов'язку оплатити хоч частково борг трудівникам землі, що своєю кривавою працею, насущним хлібом годували усе суспільство. Саме ці ідейно-політичні, морально-етичні, а водночас і естетичні засади становлять сутність, серцевину творчості Марка Черемшини. Вони зумовили й особливості його реалізму, основою якого є правда народного життя, освітлена через «магічне шкло» психології типових образів представників різних прошарків гуцульського села на межі XIX і ХХ ст.
З фотоілюстраціями.
Том 1: Карби
Село за війни
Верховина
Парасочка
Том 2: Оповідання
Посвяти В. Стефанику
Поезії
Переклади
Критика
Спогади
Листи
Текстология /Д. С. Лихачев/ (Наукове видання 1983 року)
Класичне видання з теорії літератури. У своїй науковій праці "Текстология на материале русской литературы X - XVII веков" відомий філолог Д. С. Лихачов розповідає про місце текстології серед інших філологічних дисциплін, а також про те, як текстологія стала наукою, що вивчає історію тексту і нерозривно пов'язаною з історичною наукою, літературознавством, історією суспільної думки та палеографією. Автор стверджував, що самостійність текстології як науки та її тісний зв'язок з іншими науками особливо чітко визначилася у тій галузі, яка вивчає руську літературу XI—XVII ст. Попри певну ідеологічну забарвленість, це видання містить важливий узагальнюючий досвід текстології, що нагромадився у фахівців з давньоруської літератури. Тому, матеріали, які викладені у "Текстологии на материале русской литературы X - XVII веков" можуть бути корисними і для текстологів, які працюють і в інших сферах.
Видання підійде усім, хто цікавиться теорією літератури та, зокрема, історією давньоруської літератури.
Назва: Текстология
Автор: Дмитро Сергі́йович Лихачов (1906 - 1999) — філолог, історик, текстолог, академік, автор фундаментальних праць присвячених історії давньоруської літератури та текстології.
Рік: 1983
Ленинград, "Наука" Ленинградское отделение
Сторінок: 639
Розміри,см.:
довжина 22
ширина 15,5
товщина 3
Вага: 0,730 кг
Історико-містобудівні дослідження Керчі /В. П. Ієвлева, О. А. Кожушко, А. Ю. Закружецька, Т. А. Бобровський, Е. Ю. Градун/ (Наукове видання 2011 року)
Наукове видання з архітектури Керчі. Наукове видання висвітлює історико-містобудівні дослідження найдавнішого міста нашої держави – Керчі, які були проведені до розробки нового генерального плану. У Списку історичних населених місць України Керч посідає одне з провідних місць завдяки унікальним об’єктам нерухомої культурної спадщини античного часу, серед яких найбільш відомими є: Пантікапей - столиця Боспорської держави, Німфей, Мірмекій, Порфмій, Парфеній та Тірітака, що розташовані в сучасних межах міста Керчі, і що з 1987 р. охороняються в складі територій Керченського державного історико-культурного заповідника. Двадцятишестивікове місто є скарбницею нерухомої культурної спадщини європейського рівня.
Колективна монографія присвячена методичним аспектам щодо виконання науково-проектної розробки – історико-архітектурного опорного плану міста Керчі. Мета досліджень полягала у сприянні подальшого збереження культурної спадщини Керчі в комплексі з її цінною природною основою; традиційного характеру історичного міського середовища; композиційно-розпланувальних та ландшафтно-видових особливостей міста. Результатом досліджень стали пропозиції певних нормативно-регулятивних засад, які в подальшому могли би сприяти охоронним заходам у збереженні всього комплексу нерухомої спадщини міста Керчі.
Це видання - безцінне, адже, на сьогоднішній день, Керч знаходиться під тимчасовою окупацією російських загарбників.
Виадння пропонується для архітекторів, істориків, краєзнавців, фахівців у сфері охорони культурної спадщини, працівників органів охорони культурної спадщини, музейних співробітників, а також для всіх тих, хто небайдужий до справи охорони культурної спадщини України та нашого Криму.
Назва: Історико-містобудівні дослідження Керчі.
Автор: Валерія Павлівна Ієвлева (нар. 1957) — історик архітектури, архітектор.
Тимур Анатолійович Бобровський (нар. 1964) — український археолог, спелеолог, епіграфіст, пам'яткоохоронець, кандидат історичних наук, заслужений працівник культури України.
Рік: 2011
Сторінок: 180
довжина 29
ширина 22
товщина 2
Вага: 0,980 кг
Лексикон словенороський Памви Беринди (Наукове видання 1961 року)
Пам’ятки української мови XVII ст.
«Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом.
Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку.
У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів.
Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської.
Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда.
«Лексикон словенороський Памви Беринди»
Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961
Мова: українська
Сторінок: 271
Пан Халявский Квитка Основьяненко (Видання 1950 року)
Історично-побутовий роман
«Пан Халявський» — історично-побутовий роман Григорія Квітки-Основ'яненка, написаний російською мовою. Подає знущально-критичний розріз повсякденного побуту принаймні трьох поколінь українських поміщиків кінця XVIII — початку XIX століть. Роман побудований на спогадах Трохима Мироновича Халявського про найцікавіші, на його погляд, пригоди свого життя. У творі етнографічно точно відтворено особливості тогочасного побуту, зокрема є детальний опис пригощання полковника-благодійника, становище жінки, дворової прислуги та ставлення до неї поміщиків, ознаки розкладу помісного дворянства, визначені соціальною суттю стану та умовами паразитичного побуту.
«Пан Халявский»
Автор: Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко (Григорій Федорович Квітка) (1778-1843) – основоположник художньої прози і жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі. Його вважають батьком української прози. Народився у слободі Основа біля Харкова у дворянській родині. Здобув домашню освіту. Згодом навчався у Курязькій монастирській школі. У 1793 році як дворянин був зарахований на військову службу. В 1796—1797 числився ротмістром Сіверського карабінерного та Харківського кірасирського полків. У відставку пішов у чині капітана. Після відставки близько 10-ти місяців, з червня 1804 до квітня 1805, відбував послух у Курязькому монастирі. В 1806 р. служив у народному ополченні, був повітовим предводителем дворянства (1817–28), згодом — головою Харківської палати кримінального суду. Став активним діячем громадського і культурного життя Харкова. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті. Виступив одним із засновників Харківського професійного театру (з 1812 — його директор), Благодійного товариства (1812), Інституту шляхетних дівчат (1812), Харківської губернської бібліотеки (1838) (сам збирав кошти на її відкриття). Відредагував та опублікував перші в Україні громадсько-літературні журнали «Українскій Вістникъ» та “Харьковский демокрит”. Протягом 1817—1828 pp. Г. Квітка чотири рази переобирався Предводителем дворян Харківського повіту. З 1827 р. почав писати прозу і драматургію. Перша книга «Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком» («Маруся», «Салдацький патрет», «Мертвецький Великдень») вийшла у 1834 р. У 1840 р. Г.Ф. Квітка очолив Харківську палату карного суду на посаді надвірного радника. Письменник помер 20 серпня 1843р., похований у Харкові.
Державне видавництво художньої літератури 1950
Мова: російська
Сторінок: 227
Летопись Екатеринославской учёной архивной комиссии: в 11 вып. Выпуск 1, 2 (репринт)
Репринтне видання Літописів Катеринославської вченої архівної комісії, в якому відтворюються публікації джерел та матеріалів з історії та культури Придніпров'я.
Катеринославська губернія займала величезний простір Півдня України - Дніпропетровська, Запорізька, Донецька, Луганська області України.
Комплект складається з двох перших випусків.
Летопись Екатеринославской учёной архивной комиссии: в 11 вып. Выпуск 1
Рік: 2010 (репринт з книги 1904 року)
Кількість сторінок: 336
Мова: російська
Летопись Екатеринославской учёной архивной комиссии: в 11 вып. Выпуск 2 ч. 1
Рік: 2015 (репринт з книги 1905 року)
Кількість сторінок: 504
Мова: російська
Народні оповідання /уп. С.В. Мішанич/ (Видання 1983 року)
Українська народна творчість
До чергового тому серії увійти найбільш типові, художньо довершені зразки народної белетристики: спогади бувальщини, повели, побутові притчі, фацеції, сценки тощо. Важливе місце відведено оповіданням радянського часу — про події в дні «Великого Жовтня», громадянської і «Великої Вітчизняної воєн», про трудові звершення радянського народу. Твори цього жанру видаються окремою збіркою вперше, переважна більшість з них друкується на основі архівних джерел та сучасних записів. Для філологів, етнографів, істориків та всіх шанувальників народної творчості.
«Народні оповідання»
Упорядник: С.В.Мішанич
Видавництво: «Наукова думка», Київ, 1983
Мова: українська
Сторінок: 501
Микола Джеря. Кайдашева сім’я / Іван Нечуй-Левицький / (Видання 1987 року)
Збірка класичних творів видатного українського письменника-реаліста.
Книга містить дві найвідоміші повісті Івана Нечуя-Левицького - "Микола Джеря" та "Кайдашева сім'я". Ці твори є яскравими зразками української реалістичної прози другої половини XIX ст.
У повісті "Микола Джеря" автор змальовує долю українського селянина-кріпака, його боротьбу за волю та людську гідність. "Кайдашева сім'я" - це сатирична сімейна хроніка, що висміює дріб'язковість та егоїзм у стосунках між близькими людьми.
Нечуй-Левицький майстерно зображує побут, звичаї та соціальні проблеми тогочасного українського села. Його герої - живі та колоритні персонажі, чиї характери розкриваються через яскраві діалоги та влучні описи.
Мова творів багата на народні вислови, прислів'я та приказки, що робить їх цінним джерелом для вивчення української етнографії та фольклору.
Ці повісті залишаються актуальними й сьогодні, адже порушують вічні теми людських взаємин, моралі та пошуку справедливості.