Новини
Агробиология /Т. Д. Лысенко/ (Антикварне видання 1948 року)
Раритетне агробіологічне видання. "Агробіологія" - це праця, в якій агроном Трохим Денисович Лисенко дослідив питання генетики, селекції та насінництва. Автор був засновником та представником псевдонаукового напряму у біології – мічуринської агробіології. Лисенко запропонував та пропагував низку агротехнічних прийомів, таких як яровізація та літні посадки картоплі. Більшість його методик критикувалися іншими вченими та його теорії виявилися псевдонауковими. Лисенко також відкидав менделівську генетику та хромосомну теорію спадковості.
Книга буде цікавою для дослідників біологічної науки двадцятого століття та істориків.
Назва: Агробиология.
Автор: Трохим Денисович Лисенко (1898 — 1976) — агроном українського походження, академік, засновник псевдонаукового напряму в біології — мічуринської агробіології. Біологічне вчення Лисенка йшло проти підтверджених та перевірених наукою фактів про генетику, цитологію та ембріологію. Лисенківщина нанесла велику шкоду генетиці, медицині й економіці Радянського Союзу.
Рік: 1948
Москва
ОГИЗ - СЕЛЬХОЗГИЗ
Государственное издательство сельскохозяйственной литературы
Сторінок: 463
довжина 27
ширина 18
товщина 3
Вага: 0,870 кг
Присутні відбитки печаток неіснуючих бібліотек.
Костомаров М.І. Твори в двох томах (Видання 1990 року)
Літературна творчість Миколи Костомарова. Поеми, драми,оповідання.
Цей двотомник охоплює всю художню спадщину М. Костомарова письменника. До першого тому ввійшли поезії різних років життя, поетичні переклади, історичні драми «Сава Чалий», «Переяславська ніч», «Елліни Тавріди» та ін., а також соціально-психологічні оповідання.
«Костомаров М.І. Твори в двох томах»
Автор Костомаров Микола Іванович (1817—1885) відомий світові як видатний український історик, етнограф, фольклорист, критик, статті якого друкувалися в прогресивних часописах «Основа», «Современник», «Отечественные записки»; член Кирило-Мефодіївського товариства.
Видавництво художньої літератури «Дніпро» 1990
Мова українська
Українське мистецтво другої половини XVII-XVIII століть. Білецький П.О. (1981)
"В українському мистецтві XVII-XVIII століть відбився пафос національно-визвольної боротьби. В цей час виробляються форми так званого українського бqарокко, своєрідність якого значною мірою обумовлена впливом національного фольклору. У книзі простежуються шляхи розвитку архітектури, образотворчого та прикладного мистецтв, розглядаються найзначніші пам’ятки тієї доби. Розрахована на широке коло шанувальників мистецтва."
Українське мистецтво другої половини XVII-XVIII століть.
Автор: Платон Олександрович Білецький (1922-1998)
Рік: 1981
Видавництво "Мистецтво"
Сторінок: 159
Мова: українська
Книги схожого змісту:
1. Українське гутне скло. Ф.С. Петрякова (Книга про мистецтво 1975 року)
2. Народна течія в українському живопису XVII—XVIII ст. В. П. Откович. (Видання 1990 року).
3. Веселкові барви. Українське декоративне мистецтво. (Видання-альбом 1971 року).
4. Художня тканина західних областей УРСР. С. Й. Сидорович. (Видання 1979 року).
5. Українське народне мистецтво. Живопис. (Видання 1967 року)
6. Декоративне мистецтво України XX століття. Тетяна Кара-Васильєва, Зоя Чегусова. (Видання 2005 року)
7. Сучасна українська майоліка. Василь Щербак (Наукове видання 1974 року)
8. Вышивки (Видання 1982 року)
9. Державний музей українського образотворчого мистецтва УРСР (Видання 1972 року)
10. Древнейшие в мире художественные ковры и ткани. Руденко С.И. (Видання 1968 року)
Олександр Тарасевич. Становлення української школи гравюри на металі /Дмитро Степовик/ (Видання 1975 року)
Становлення української школи гравюри на металі
Книга присвячена огляду життя і творчої діяльності українського мідеритника та офортиста Олександра Тарасевича. Він був ченцем і настоятелем Києво-Печерської лаври з 1688 року. Олександр Тарасевич – видатний діяч українського образотворчого мистецтва XVII ст., один із предтеч української реалістичної графіки. Він працював однаково успішно і в книжковій і в станковій гравюрі. В межах кожного з цих двох видів він був першорядним майстром, митцем невтомного пошуку, новатором. У добу панування в мистецтві релігійної тематики Тарасевич по-земному трактував євангельські легенди, вкладаючи в них актуальний для свого часу зміст, він не обминав і соціальних моментів, відображав соціальну нерівність, відтворював сцени з життя селян. Тарасевич вписав яскраву сторінку в історію взаємин українського мистецтва із світовими художніми набутками.
«Олександр Тарасевич. Становлення української школи гравюри на металі»
Автор: Дмитро Степовик
Видавництво: «Мистецтво», 1975
Мова: українська та російська
Сторінок: 135
Прикладное искусство Византии IX-XII вв. Очерки. Банк А.В. (Наукове видання 1978 року)
У книзі розповідається про візантійську художню творчість IX-XII століть, основні тенденції її розвитку. Наведено цікаві відомості про вироби зі срібла, дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння, слонової кістки тощо. У книзі 130 ілюстрацій.
У цій книзі зроблено спробу підбити деякі підсумки проведеної роботи, побудованої на основі вивчення перш за все матеріалів, що зберігаються в музеях СРСР, та широкого залучення пам'яток із зарубіжних колекцій. Зосередивши всю увагу тому періоді, який представляє квінтесенцію візантійської художньої творчості,— на IX—XII ст., автор вважав за необхідне вставити в дослідження розділ про основні тенденції у розвитку візантійського прикладного мистецтва IV—VII ст. Без такого розділу важко визначити специфіку наступного часу, те загальне та особливе, що відрізняє епоху класичного візантійського прикладного мистецтва. Як згадувалося на початку вступу, відсутність конкретного матеріалу перешкоджає можливості характеризувати малі форми мистецтва іконоборчого часу.
Центральне місце у книзі займають розділи, присвячені художнім виробам із металу та каменю. Багато з цих творів були опубліковані раніше (з суперечливими датуваннями), але, за винятком пам'яток гліптики, вони, по суті, не були об'єктом дослідження, причому найменш вивчені стеатити. Поряд з унікальними творами в книзі розглядаються й такі, які займають проміжне місце між «високим» і «масовим» мистецтвом.
Прикладное искусство Византии IX-XII вв.
Серия Культура народов Востока. Материалы и исследования.
Авторка: Банк Аліса Володимирівна (1906-1984), ця книга є її докторською дисертацією.
Рік: 1978
Мова: російська
Иллюстрированная история Украины /М.С. Грушевский/ (Книга 1997 року за виданням 1913)
Книга відтворює першу російськомовну публікацію 1913 року класичного науково-популярного твору Михайла Грушевського про історію та розвиток народу, економіки, культури та державності України.
Видання доповнене новим текстом з останнього авторського видання (1921 року, Відень) та нарисом історика Владислава Верстюка.
Назва: Иллюстрированная история Украины
Автор: М.С. Грушевский
Рік: 1997 (за виданням 1913)
Мова: російська
Упорядник видання: Іосиф Боряк
Сторінок: 695
довжина 22
ширина 15
товщина 3,5
Вага: 0,850 кг
Избранные романы /Александр Беляев/ (Видання 1987 року)
Один із засновників радянської наукової фантастики О. Р. Беляєв залишив більш двох десятків повістей та романів, безліч оповідань та нарисів.
До збірки романів О. Р. Беляєва увійшли такі твори, як "Голова професора Доуеля", "Острів загиблих кораблів", "Людина, що знайшла своє обличчя", та "Аріель". Його твори романтичні, сповнені світлого оптимізму, але водночас іноді глибоко трагічні.
Назва: Избранные романы
Автор: Беляєв, Олександр
Видавець: Москва, 1987 р., "Правда"
Мова: російська
Сторінок: 590
довжина 20,5
ширина 13
товщина 3
Вага: 0,520 кг
Киевская Русь и русские княжества XII – XIII вв. Б. Рыбаков (Букіністика)
Киевская Русь и русские княжества XII – XIII вв. (Букіністика)
Автор: Борис Олександрович Рибаков
Рік видання: 1982
Видавництво: “Наука”
Мова: російська
Кількість сторінок: 590
Праця з історії Київської Русі, вихід якої був присвячений святкуванню юбілея міста Києва в 1982 році.
Основні розділи книги:
Давні слов’яни, походження Русі;
Утворення Київської Русі;
Київська Русь в 10 — на початку 11 ст.;
Розквіт в 11 — поч. 12 ст.;
Руські князівства в 12 — поч. 13 ст.
Твори. Юрій ЯНОВСЬКИЙ (Видання класичної літератури 1984 року)
Класичне видання української класики від "Наукової думки".
"Літературному поколінню, до якого належав Ю. Яновський, випало йти незвіданими шляхами, відкривати нові теми, творити образи нощк людей і шукати для цього відповідних художніх форм. За словами Олеся Гончара, «це був художник-відкривач, що дорожив свіжістю, правдивістю образів, нетерпимець до будь-якої рутизни». А творив він на рубежі прози й поезії і, працювавши в багатьох жанрах, лишив по собі неповторні, високомистецькі здобутки." (з передмови М. Острика)
Оповідання. Романи. П'єси.
Автор: Юрій Іванович Яновський (1902-1954)
Київ 1984 Наукова думка
Сторінок: 572
Пан Халявский Квитка Основьяненко (Видання 1950 року)
Історично-побутовий роман
«Пан Халявський» — історично-побутовий роман Григорія Квітки-Основ'яненка, написаний російською мовою. Подає знущально-критичний розріз повсякденного побуту принаймні трьох поколінь українських поміщиків кінця XVIII — початку XIX століть. Роман побудований на спогадах Трохима Мироновича Халявського про найцікавіші, на його погляд, пригоди свого життя. У творі етнографічно точно відтворено особливості тогочасного побуту, зокрема є детальний опис пригощання полковника-благодійника, становище жінки, дворової прислуги та ставлення до неї поміщиків, ознаки розкладу помісного дворянства, визначені соціальною суттю стану та умовами паразитичного побуту.
«Пан Халявский»
Автор: Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко (Григорій Федорович Квітка) (1778-1843) – основоположник художньої прози і жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі. Його вважають батьком української прози. Народився у слободі Основа біля Харкова у дворянській родині. Здобув домашню освіту. Згодом навчався у Курязькій монастирській школі. У 1793 році як дворянин був зарахований на військову службу. В 1796—1797 числився ротмістром Сіверського карабінерного та Харківського кірасирського полків. У відставку пішов у чині капітана. Після відставки близько 10-ти місяців, з червня 1804 до квітня 1805, відбував послух у Курязькому монастирі. В 1806 р. служив у народному ополченні, був повітовим предводителем дворянства (1817–28), згодом — головою Харківської палати кримінального суду. Став активним діячем громадського і культурного життя Харкова. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті. Виступив одним із засновників Харківського професійного театру (з 1812 — його директор), Благодійного товариства (1812), Інституту шляхетних дівчат (1812), Харківської губернської бібліотеки (1838) (сам збирав кошти на її відкриття). Відредагував та опублікував перші в Україні громадсько-літературні журнали «Українскій Вістникъ» та “Харьковский демокрит”. Протягом 1817—1828 pp. Г. Квітка чотири рази переобирався Предводителем дворян Харківського повіту. З 1827 р. почав писати прозу і драматургію. Перша книга «Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком» («Маруся», «Салдацький патрет», «Мертвецький Великдень») вийшла у 1834 р. У 1840 р. Г.Ф. Квітка очолив Харківську палату карного суду на посаді надвірного радника. Письменник помер 20 серпня 1843р., похований у Харкові.
Державне видавництво художньої літератури 1950
Мова: російська
Сторінок: 227
Детская Энциклопедия в 9 томах (Подарункове видання 1958-1962 років)
Унікальне подарункове видання енциклопедії для дітей 1958-1962 років.
Характерна пам'ятка свого часу, видання максимально щедро проілюстровано і за задумом мало б відповісти на всі питання, які б виникли у радянських жовтенят та піонерів.
Чудовий подарунок для всіх, хто цікавиться дитинством в СРСР в тому числі ідеологічним супроводом радянського виховання.
Літургійне шитво України XVII-XVIII ст. Іконографія, типологія, стилістика/Тетяна Кара-Васильєва/(Видання 1996 року)
Перше ґрунтовне дослідження українського літургійного шитва XVII-XVIII ст.
Монографія Тетяни Кара-Васильєвої представляє унікальне та всебічне дослідження українського літургійного шитва періоду XVII-XVIII ст. Це перша праця, яка вводить у науковий обіг такий широкий спектр зразків цього виду сакрального мистецтва.
Авторка розглядає літургійне шитво як оригінальний вид образотворчого мистецтва, що розвивався у тісному взаємозв'язку з іконописом, стінописом та гравюрою. Дослідження демонструє, що ці види мистецтва були об'єднані не лише технічно та стилістично, але й спільним ідейним підґрунтям, яким слугувало богослов'я.
Праця Т. Кара-Васильєвої є важливим внеском у вивчення української культурної спадщини, розкриваючи маловідомий аспект сакрального мистецтва України. Вона буде корисною для мистецтвознавців, істориків, етнографів, релігієзнавців та всіх, хто цікавиться українською культурою та історією.