Неперевершена праця про історію запорозьких козаків. Книга є найповнішим історичним дослідженням запорозького козацтва, яке охоплює період від 1471 до 1734 рр., надрукована в 1892-1897 рр., є однією з найцінніших пам'яток вітчизняної дореволюційної історіографії, важливим джерелом для вивчення історії українського козацтва. На багатому документальному матеріалі в популярній формі всебічно висвітлюється життя запорізького козацтва. В першому томі висвітлюються питання соціально-економічної історії, суспільного устрою, життя та побуту запорозького козацтва, описані територія та кордони, природні умови Запорозької Січі. У другому томі висвітлюється історія запорозького козацтва від його виникнення в кінці ХV ст. до 1686 р. Описуються походження козаків, їхня боротьба проти грабіжницьких навал на Україну орд кримських -а турецьких феодалів. Значну увагу приділено дослідженню участі запорожців в народних повстаннях проти шляхетської Польщі, визвольній війні під проводом Богдана Хмельницького 1648-1654 рр. Третій том містить хронологічний виклад історії запорізького козацтва від 1686 до 1734 р. Охоплює кримські й азовські походи, історію Петрика, діяльність гетьмана Мазепи і його політику щодо запорожців, Північну війну. Висвітлює політику російського царизму щодо України, перехід козаків на чолі з Мазепою і Гордієнком на бік шведів і їхнє життя під владою Криму аж до повернення в Україну. Крім того, дана праця не написана в 1992 році, а просто перевидана на сучасній українській мові. «Історія запорозьких козаків». У 3-х томах Автор: Дмитро Іванович Яворницький (1855-1940), видатний український історик, етнограф і фольклорист, археолог, письменник, лексикограф, академік АН УРСР Видавництво: «Наукова думка», Київ, 1990 Мова: українська та російська

Перевагою монографії В. А. Голобуцького є докладний історіографічний аналіз попередніх робіт з цієї теми. Розглядаються концепції польсько-шляхетських авторів, українських старшинських літописців, російських та українських дворянських істориків XVIII ст., які прагнули пояснити історію козацтва відповідно до своїх, станових інтересів. Автор критикує ідеологів українського націоналізму (М. Грушевського та ін.). Монографія В. А. Голобуцького заснована на великому колі джерел. Виняткову цінність серед них представляє унікальний фонд Коша Запорізької Січі, який зберігається в ЦДІА УРСР і ніким ще не використаний з такою повнотою, як це зроблено автором. Переконливо показано у книзі різке посилення антифеодальної боротьби на Запоріжжі 1773 – 1775 років. Козаки здійснили напад на царські війська, що рухалися з Дунаю на Волгу проти загонів Є. І. Пугачова, і автор справедливо пов'язує з цим фактом ліквідацію у червні 1775 р. Нової Січі урядом Катерини II.