Новини
село Дніпровське: минуле та сьогодення
Дніпровське: минуле та сьогодення
Збірник статей і матеріалів
Рік: 2011
Кількість сторінок: 752
Історія села Дніпровське (до 1962 р. - с. Навози) Чернігівського району Чернігівської області. Спираючись на призабуті й нововиявлені джерела фахівці історики й аматори-краєзнавці висвітлили найважливіші події в житті цього старовинного села від найдавніших часів до наших днів.
Містить переписи села.
Для науковців, педагогів, краєзнавців, усіх, хто цікавиться історією Чернігово-Сіверщини.
Меч Арея. Роман. /Іван Білик/ (Видання 1990 року)
Історичний роман українського письменника Івана Білика (1930-2012) про події V ст. на Київщині. У художній формі автор виклав сміливу гіпотезу про походження слов’ян та українців, подовживши історію нашого народу аж на п’ять століть углиб. Письменник ототожнив головного героя - гунського царя Аттілу – із київським правителем Богданом Гатилом, а літописних гунів уважав слов’янськими пращурами українців. Драматичною була доля першого видання книги 1972р.: її вилучали з бібліотек та книгарень. Правда, встигли знищити лише 5 тис примірників із 65-тисячного накладу, бо решту швидко розкупили поціновувачі української історії або ж переховали продавці. Тільки в період, коли хитнулася радянсько-російська імперія, стало можливим перевидати цей бестселер. Видавництво «Дніпро» запланувало його наклад 150 тис. Однак паперу вистачило лише на 50 тис. примірників (з інтерв’ю І.Білика). Український читач побачив їх у 1990 р., тобто після 18-річної перерви. Навколо книг розгорнувся такий самий ажіотаж, як і 1972 року. Це справді рідкісне перевидання роману зі стрімким сюжетом і захопливими пригодами героїв, сильним і сміливим володарем Гатилом та його подвигами.
Книга містить передмову І.Білика, де він на основі історичних фактів намагається обґрунтувати право на існування своєї гіпотези про давність українського народу.
Назва: Меч Арея
Автор: Іван Білик
Рік і місце видання: 1990, Київ, Видавництво художньої літератури "Дніпро"
Мова: українська
Сторінок: 446
довжина 20,5
ширина 13
товщина 2,5
Вага: 0,370 кг
Сучасна українська акварель /Павлов/ (Видання 1978 року)
Альбом української радянської акварелі
Цей альбом – перша спроба узагальнити досягнення української радянської акварелі, представити на суд любителів мистецтва краще з доробку провідних майстрів. Типовий художник нашого часу – художник-мандрівник. Зручні в користуванні акварельні фарби ніби створені для подорожей. «Відкривши» для себе акварель як найважливіший засіб відображення дійсності, митці водночас відкрили для себе величезний світ – будівельні майданчики і підприємства, опалені сонцем степи й міста Середньої Азії і тувинські плоскогір`я, що котяться вдалину зеленими хвилями, крутолобі камчатські сопки і невгамовні далекосхідні порти… Все це прийшло в мистецтво новими мотивами, темами й образами, зробивши його багатшим і повнокровнішим. Гортаючи сторінки альбому, читач разом з художниками здійснить захоплюючу мандрівку по нашій країні і нашому часові. Резюме російською, англійською, французькою, німецькою мовами.
«Сучасна українська акварель». Альбом
Упорядник: Павлов Володимир Павлович
Видавництво: «Мистецтво», Київ, 1978
Мова: українська
Сторінок: 130
МАЛЕНЬКАЯ ХОЗЯЙКА БОЛЬШОГО ДОМА / ДЖЕК ЛОНДОН / (Видання 1976 року)
"Маленькая хозяйка большого дома" — роман Джека Лондона, опублікований у 1916 році. Це емоційно насичена історія любовного трикутника. Події розгортаються на ранчо в Каліфорнії. Це історія про складні людські почуття, взаємні стосунки та життєві випробування.
Джек Лондон (1876–1916) — американський письменник, відомий своїми пригодницькими та соціальними романами. Він зачіпав теми людської волі і боротьби за виживання, що зробило його одним із найпопулярніших авторів свого часу.
Научное наследство. Том второй (Антикварне видання 1951 року)
Унікальне видання про відомих науковців. У другому томі "Научного наследства" містяться матеріали з історії науки. У виданні є цікаві матеріали, які висвітлюють казанський період життя та діяльності відомого хіміка О. М. Бутлерова, зокрема, його боротьбу за пріоритет у відкритті теорії будови органічних речовин. Також у цьому томі містяться унікальні матеріали, які стосуються великого хіміка Д. І. Менделєєва, відомого кристалографа Є. С. Федорова та фізика М. О. Умова. Великий розділ тому присвячено біології. Зокрема, читач зможе познайомитися з листами та документами з архіву професора О. М. Шумлянського, праці якого ще наприкінці XVIII століття були в основі світової гістології. Також у цьому томі міститься цінна дисертація відомого вченого-еволюціоніста О. А. Каверзнєва. Вагоме місце у виданні належить матеріалам, які висвітлюють наукове надбання видатного професора-біолога К. Ф. Рульє, а також фізіолога та психолога І. М. Сєченова та інших видатних науковців.
Видання зацікавить науковців, істориків та тих, хто захоплюється цінними раритетними працями. \
Назва: Научное наследство. Том второй.
Рік: 1951
Москва
Издательство Академии наук СССР
Сторінок: 1103
довжина 26
ширина 18
товщина 6,5
Вага: 2,240 кг
Присутні відбитки печаток неіснуючих бібліотек.
Філіграні архівних документів України. XVIII—XX ст. / О. Я. Мацюк / (Видання 1992 року)
Науково-довідкове видання з філігранології — альбом-каталог водяних знаків українських архівних документів XVIII—XX ст.
Книга є спеціалізованим альбомом-каталогом водяних знаків (філіграней) з паперу, виготовленого за межами українських земель, але широко вживаного на території України від XVIII до 30-х рр. XX ст. Водяні знаки систематизовані за методикою Бріке — за назвами зображень в алфавітному порядку, що полегшує пошук необхідної інформації.
Видання є практичним довідковим посібником для визначення часу написання недатованих рукописів і друків, встановлення підроблених документів, дослідження географії поширення паперу та торгівлі ним. Автор О. Я. Мацюк детально розкриває методологічні засади філігранології як спеціальної історичної дисципліни, що виділилася з палеографії та має власні завдання і методику дослідження.
У вступі обґрунтовується важливість філігранологічних досліджень для вивчення історії виробництва паперу, торговельних зв'язків між країнами-виробниками і споживачами, технічного розвитку папірень. Книга містить покажчики, які полегшують роботу з матеріалом.
Микола Джеря. Кайдашева сім’я / Іван Нечуй-Левицький / (Видання 1987 року)
Збірка класичних творів видатного українського письменника-реаліста.
Книга містить дві найвідоміші повісті Івана Нечуя-Левицького - "Микола Джеря" та "Кайдашева сім'я". Ці твори є яскравими зразками української реалістичної прози другої половини XIX ст.
У повісті "Микола Джеря" автор змальовує долю українського селянина-кріпака, його боротьбу за волю та людську гідність. "Кайдашева сім'я" - це сатирична сімейна хроніка, що висміює дріб'язковість та егоїзм у стосунках між близькими людьми.
Нечуй-Левицький майстерно зображує побут, звичаї та соціальні проблеми тогочасного українського села. Його герої - живі та колоритні персонажі, чиї характери розкриваються через яскраві діалоги та влучні описи.
Мова творів багата на народні вислови, прислів'я та приказки, що робить їх цінним джерелом для вивчення української етнографії та фольклору.
Ці повісті залишаються актуальними й сьогодні, адже порушують вічні теми людських взаємин, моралі та пошуку справедливості.
Лексикон словенороський Памви Беринди (Наукове видання 1961 року)
Пам’ятки української мови XVII ст.
«Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом.
Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку.
У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів.
Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської.
Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда.
«Лексикон словенороський Памви Беринди»
Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961
Мова: українська
Сторінок: 271
Вибрані твори. Григорій Квітка-Основ’яненко (Видання 1949 року)
Класика українського письменства
Збірка вміщує вибрані твори Григорія Квітки-Основ’яненка, засновника художньої прози та жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі.
Зміст:
- Г.Ф.Квітка-Основ'яненко. П.Волинський
Повісті та оповідання:
- Салдатський патрет
- Маруся
- Конотопська відьма
- Козир-дівка
- Сердешна Оксана
Драматичні твори:
- Сватання на Гончарівці
- Шельменко-денщик
«Григорій Квітка-Основ'яненко. Вибрані твори»
Автор: Григорій Квітка-Основ'яненко (1778- 1843), письменник, драматург, журналіст, літературний критик і культурно-громадський діяч. Основоположник художньої прози в новій українській літературі. Приблизно 4 роки був послушником Курязького Спасо-Преображенського монастиря. Потім повернувся до світського життя. Служив комісаром з питань провіанту в народному ополченні (1806–1807), був секретарем дворянських зборів, дир. заснованого за його участі Харківського професійного театру (1812), повітовим предводителем дворянства (1817–1828), совісним суддею, головою Харківської палати кримінального суду. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті, членом Товариства антикваріїв Півночі, був одним із засновників Харківського інституту шляхетних дівчат (1812), Благодійного товариства (1812), Харківської публічної бібліотеки (1838). Наприкінці 1810 – на початку 1820-х років в харківській ("Украинский вестник", "Харьковские известия") та московській ("Вестник Европы") періодиці почав публікувати фейлетони, статті, жартівливі вірші. 1816–1817 разом з Р. Гонорським та Є. Філомафітським видавав перший в Україні журнал "Украинский вестник", був ініціатором видання альманахів "Утренняя звезда" (1833), "Молодик" (1843), першої збірки українських прислів'їв і приказок В. Смирницького "Малоросійські прислів'я і приказки. Зібрані В.М.С." (1843). У 1820-х роках виступив із першими комедіями. Його перу належать також дві книги "Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком" (1834–1837), низка історичних нарисів, переказів російською мовою ("Головатий" 1839; "Історія театру в Харкові", 1841; "Українці", 1841; "Переказ про Гаркушу", 1842; "Заснування Харкова", 1843 та ін.). Листувався з Т. Шевченком. Кобзар присвятив йому листа "До Основ’яненка", проілюстрував "Знахаря" і "Панну Сотниківну". Найвідоміші твори: "Шельменко-волосний писар" (1829), "Маруся" (1832), "Салдацький патрет" (1833), "Пан Халявський" (1839), "Сердешна Оксана" (1841), "Козир-дівка" (1838), "Ганнуся" (1839), "Конотопська відьма" (1833), "Сватання на Гончарівці" (1835), "Щельменко-денщик" (1838, всі три – екранізовані). Його твори перекладалися польською та болгарською мовами, 1854 в Парижі опубліковано французькою мовою "Сердешну Оксану". Творчість Г. Квітки-Основ'яненка справила значний вплив на подальший розвиток української літератури, зокрема так званої етнографічної школи. (Матеріали е-Бібліотеки "Україніка")
«Державне видавництво художньої літератури», Київ, 1949
Мова: українська та російська
Сторінок: 342
Durer (Шедеври мистецтва великих живописців: №33 – Дюрер, франзуцьке видання 1967 року)
Альбом робіт французького живописця
Альбом серії «Шедеври мистецтва великих живописців» присвячений роботам німецького живописця Північного Відродження Альбрехта Дюрера (нім. Albrecht Durer, 1471--1528). Визнаний найбільшим європейським майстром ксилографії, що підняв її на рівень справжнього мистецтва. Перший теоретик мистецтва серед північноєвропейських художників, автор практичного керівництва з образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва німецькою мовою, що пропагував необхідність різнобічного розвитку художників.
«Chefs-d'oeuvre de l'art grands peintres n°33: Durer» (Шедеври мистецтва великих живописців: №33- Дюрер, Альбом)
Видавництво: Hachette, Франція, 1967
Мова: французька
Львов. Архитектурно-художественные памятники XIIІ-XX веков. Островский Г.С. (Букіністика)
Історія культури Закарпаття на рубежі нашої ери. В.І. Бідзіля (Наукове видання 1971 року)
Книга присвячена латенським пам'яткам, що були поширені в північно-східній частині Карпатського басейну
В книзі висвітлюється історія племен північно-східної частини Карпатської улоговини -- основного населення Закарпаття в останній чверті І тисячоліття до нашої ери.
Праця написана на основі вивчення археологічного матеріалу, спеціальної літератури, свідчень античних істориків і географів. Монографія багато ілюстрована.
Книга розрахована на археологів, істориків, музейних працівників, краєзнавців.
«Історія культури Закарпаття на рубежі нашої ери»
Автор: Василь Іванович Бідзіля
Видавництво Київ 1971
Мова українська
Сторінок 182