Новини
Оповідання, новели, повісті /Михайло Коцюбинський/ (Видання 1953 року)
Збірка творів майстра психологічної прози.
До збірки творів ввійшли повісті та оповідання:
- На віру
- П'ятизлотник
- Ціпов'яз
- Помстився.
- Хо
- На крилах пісні
- Для загального добра
- Посол від чорного царя
- По-людському
- Лялечка
- Дорогою ціною
- На камені
- Цвіт яблуні .
- Fata morgana
- У грішний світ
- Сміх
- Він іде
- Невідомий
- Persona grata
- В дорозі .
- Intermezzo.
- Як ми їздили до Криниці Дебют.
- Що записано в книгу життя
- Сон
- Тіні забутих предків .
- Лист .
- Подарунок на іменини
- Коні не винні
- Хвала життю!
- На острові .
«Михайло Коцюбинський. Оповідання, новели, повісті»
Автор: Михайло Михайлович Коцюбинський
Мова: українська
Сторінок: 621
Державне видавництво художньої літератури, Київ, 1953
Михайло Михайлович Коцюбинський. Народився 17 вересня 1864 у Вінниці у родині чиновника. Батьків письменника звали Михайло, Глікерія. Навчався в Барській початковій школі (1875 — 1876), Шаргородському духовному училищі (1876 — 1880). Після закінчення Шаргородської семінарії у 1880 Михайло Коцюбинський поїхав до Кам’янця-Подільського, маючи намір навчатися в університеті, але ця мрія не здійснилася через матеріальні обставини, але він продовжував самотужки навчатись. У 1885 р. увійшов до підпільної “Молодої громади”, за що був притягнутий до судової відповідальності. У 1886–1889 він дає приватні уроки і продовжує навчатися самостійно, а 1891-го, склавши іспит екстерном при Вінницькому реальному училищі на народного учителя, працює репетитором. 1892–1896 — працював у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролася зі шкідником винограду. Потім працював у Криму. У 1892 році М.Коцюбинский увійшов до таємної спілки Братство тарасівців. Коцюбинський був одним з ініціаторів створення товариства “Просвіта". Від листопада 1897 до березня 1898 обіймав різні посади в редакції житомирської газети «Волинь». 1898 переїхав у Чернігів, де займав посаду діловода при земській управі. В Чернігові зустрів Віру Устимівну Дейшу, яка стала його дружиною — вірним другом та помічником. Брав активну участь у культурному житті міста, влаштовував літературні вечори, підтримував письменників-початківців. Постійні матеріальні нестатки, конфлікти з владою та ще постійна зажура долею коханої жінки, Олександри Іванівни Аплаксіної, молодшої за нього на 16 років підірвали здоров’я письменника. У 1907 р. з анонімного листа дружина дізналася про стосунки чоловіка з Аплаксіною та примусила його дати слово не кидати родину. У середині 1909 р. письменник їде на о. Капрі через астму і сухоти. Помер 25 квітня 1913 року в Чернігові, де і похований.
Народные украинские рисунки /Б. С. Бутник-Сиверский/ (Антикварне видання 1971 року)
Унікальне мистецьке видання. "Народные украинские рисунки" - альбом унікальних творів станкової графіки українського народу. Видання містить репродукції розписів відомих українських майстрів, зокрема, ескізів для декоративних тканин, гравюр по дереву, які прикрашали стіни українських домів, а також фотокопії рушників та розписної порцеляни. В альбомі представлено багато унікальних робіт Марії Приймаченко, а також роботи Федора Приймаченко, Віри Павленко, Параски Власенко, Марфи Тимченко, Лізи Міронової та інших художників декоративного розпису.
Альбом розраховано на широке коло людей, зацікавлених у мистецтві, а також може стати в нагоді мистецтвознавцям та художникам, які створюють декоративні розписи.
Видання містить суперобкладинку.
Назва: Народные украинские рисунки.
Автор: Борис Степанович Бутник-Сіверський (1901 — 1983) — український мистецтвознавець, історик, етнограф, кандидат історичних наук, член Спілки радянських художників України.
Рік: 1971
Москва, "Советский художник"
Сторінок: 183
довжина 20
ширина 17
товщина 1,2
Вага: 0,500 кг
Крокодил / (Видання 1978 року)
Знаменитий радянський сатиричний журнал із гострими політичними карикатурами та соціальною критикою доби застою.
Підшивка всіх 36 номерів популярного радянського сатиричного журналу "Крокодил" за 1978 р. Видання було одним із найпопулярніших гумористичних видань СРСР, що виходило з 1922 р., та містило карикатури, фейлетони, гумористичні розповіді та ілюстрації, спрямовані на висміювання різноманітних соціальних і політичних явищ.
У представлених номерах можна побачити характерні для "Крокодилу" теми: критика західного світу та капіталізму, антиамериканська пропаганда, висміювання бюрократії, соціальних недоліків радянського суспільства та побутових проблем. Карикатури яскраво відображають епоху "застою" кінця 1970-х рр.
Перший номер містить обкладинку з карикатурою про дитячий садок та пінгвінів. В інших номерах представлені карикатури на міжнародні теми, зокрема, антиамериканську спрямованість (зображення бомби з написом "USA" та військових у четвертому номері), а також внутрішні соціальні проблеми радянського суспільства.
П'ятий номер включає "Рекламне прикладення" – сатиричну пародію на газетні оголошення та поради, що висміює радянську дійсність. Також у виданні згадуються офіційні постанови партії та уряду щодо соціалістичного змагання та підвищення ефективності виробництва.
Журнал був офіційним виданням газети "Правда" та ЦК КПРС, проте мав певну свободу критикувати окремі недоліки радянської системи в межах дозволеного, при цьому обов'язково підтримуючи загальну ідеологічну лінію партії.
Биология прорастания пыльцы /Голубинский/ (Наукове видання 1974 року)
Книга для спеціалістів сільського господарства рослинницького профілю.
У книзі висвітлено питання біології та хімічного складу пилку рослин у зв'язку з її життєздатністю та здатністю проростати на штучних середовищах та в природних умовах, тобто на приймочках маточок, взаємодії пилкових зерен при проростанні; розглянуто різні умови, що впливають на цей процес та на життєздатність пилку. Призначена для біологів, агрономів, селекціонерів рослин.
«Биология прорастания пыльцы» (Біологія проростання пилку).
Автор: Голубинский І. М.
Видавництво: «Наукова думка», Київ, 1974
Мова: російська
Сторінок: 367
Робинзон Крузо. История полковника Джека /Даниэль Дефо/ (Видання 1981 року)
У книзі опубліковано пригодницький роман англійського письменника Даніеля Дефо «Робінзон Крузо» та психологічний твір «Історія полковника Джека». Перший роман заснований на реальній історії про кораблетрощу і тривале проживання моряка на безлюдному острові. Автор настільки реалістично описав почуття, переживання самотності, способи виживання, захопливі пригоди основного героя, що складається враження про автобіографічність роману. «Історія полковника Джека» - розповідь про лондонського кримінального злочинця, який опинився в американських колоніях, згодом отримав волю, розбагатів і став на правильний шлях життя. Літературознавці означують цей твір як кримінальне чтиво. Водночас роман змушує задуматись над такими питаннями як вартість грошей, сила закону, витоки злочинності. Твори Д.Дефо вже понад три століття перекладають на сотні мов, їх популяризують найрізноманітніші видавництва. Публікували їх і в республіках Радянського Союзу. Ця книга є продуктом молдовського видавництва «Луміна».
Назва: Робинзон Крузо. История полковника Джека
Автор: Даніель Дефо
Рік і місце видання: 1981, Кишинев, "Лумина"
Мова: російська
Сторінок: 525
довжина 22
ширина 14,5
товщина 3,5
Вага: 0,580 кг
Марко Вовчок. Народні оповідання (Ілюстроване видання 1977 року)
Класичні твори класичної авторки, відомої всім зі школи.
Видання проілюстроване художницею Ульяновою Валентиною Андріївною, ученицею Касіяна, Якутовича та Дерегуса.
Твори Марка Вовчка, які ввійшли в збірку:
Сестра, Одарка, Козачка, Чумак, Чари, Сон, Горпина, Викуп, Свекруха, Отець Андрій, Максим Гримач, Данило Гурч, Інститутка, Павло Чорнокрил, Три долі, Ледащиця, Два сини, Не до пари.
Народні оповідання
Авторка: Марко Вовчок (1833-1907)
Київ 1977
Видавництво художньої літератури "Дніпро"
Лексикон словенороський Памви Беринди (Наукове видання 1961 року)
Пам’ятки української мови XVII ст.
«Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом.
Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку.
У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів.
Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської.
Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда.
«Лексикон словенороський Памви Беринди»
Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961
Мова: українська
Сторінок: 271
Державна заслужена капела бандуристів Української РСР /Ященко Л.І./ (Видання 1970 року)
Творчий шлях та мистецькі досягнення колективу
До славної плеяди популяризаторів, народної пісні належить і Державна заслужена капела бандуристів УРСР, яка продовжує і розвиває традиції українського кобзарського мистецтва. Ось про цей своєрідний колектив, його багаторічний творчий шлях та мистецькі досягнення і розповідає ця книга.
«Державна заслужена капела бандуристів Української РСР»
Автор: Ященко Леопольд Іванович
Видавництво: «Музична Україна», Київ, 1970
Мова: українська
Сторінок: 83
Панас Мирний. Твори в п’яти томах (Класичне видання 1954-1955 років)
Збірка з серії класичних видань української літератури, видрукуваних в 1950-х роках, на які потім посилався монументальний Словник української мови в 11 томах (СУМ-11). База української мови та українського слова.
Усі тексти подаються на основі вивчення рукописної спадщини письменника, яка зберігається у Відділі рукописів Інституту літератури Академії наук України.
Твори в п'яти томах
Панас Мирний (Рудченко Панас Якович, 1849-1920)
Видавництво Академії наук Української РСР
Київ - 1954-1955
Скарби України /Дмитро Степовик/ (Видання 1991 року)
Науково-художня книжка. Експонати музеїв України.
У науково-популярній формі автор розповідає про видатні твори українського і зарубіжного мистецтва, які зберігаються в музеях України, розпочинаючи зі старожитностей Єгипту і закінчуючи картинами Катерини Білокур. Окрему увагу приділяє розповіді про долі художників та скульпторів.
«Скарби України»
Автор: Дмитро Степовик
Видавництво: «Веселка», Київ, 1991
Мова: українська
Сторінок: 191
Поетичні твори. Андрій Малишко (Видання класичної літератури 1988 року)
Вибрані твори. Григорій Квітка-Основ’яненко (Видання 1949 року)
Класика українського письменства
Збірка вміщує вибрані твори Григорія Квітки-Основ’яненка, засновника художньої прози та жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі.
Зміст:
- Г.Ф.Квітка-Основ'яненко. П.Волинський
Повісті та оповідання:
- Салдатський патрет
- Маруся
- Конотопська відьма
- Козир-дівка
- Сердешна Оксана
Драматичні твори:
- Сватання на Гончарівці
- Шельменко-денщик
«Григорій Квітка-Основ'яненко. Вибрані твори»
Автор: Григорій Квітка-Основ'яненко (1778- 1843), письменник, драматург, журналіст, літературний критик і культурно-громадський діяч. Основоположник художньої прози в новій українській літературі. Приблизно 4 роки був послушником Курязького Спасо-Преображенського монастиря. Потім повернувся до світського життя. Служив комісаром з питань провіанту в народному ополченні (1806–1807), був секретарем дворянських зборів, дир. заснованого за його участі Харківського професійного театру (1812), повітовим предводителем дворянства (1817–1828), совісним суддею, головою Харківської палати кримінального суду. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті, членом Товариства антикваріїв Півночі, був одним із засновників Харківського інституту шляхетних дівчат (1812), Благодійного товариства (1812), Харківської публічної бібліотеки (1838). Наприкінці 1810 – на початку 1820-х років в харківській ("Украинский вестник", "Харьковские известия") та московській ("Вестник Европы") періодиці почав публікувати фейлетони, статті, жартівливі вірші. 1816–1817 разом з Р. Гонорським та Є. Філомафітським видавав перший в Україні журнал "Украинский вестник", був ініціатором видання альманахів "Утренняя звезда" (1833), "Молодик" (1843), першої збірки українських прислів'їв і приказок В. Смирницького "Малоросійські прислів'я і приказки. Зібрані В.М.С." (1843). У 1820-х роках виступив із першими комедіями. Його перу належать також дві книги "Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком" (1834–1837), низка історичних нарисів, переказів російською мовою ("Головатий" 1839; "Історія театру в Харкові", 1841; "Українці", 1841; "Переказ про Гаркушу", 1842; "Заснування Харкова", 1843 та ін.). Листувався з Т. Шевченком. Кобзар присвятив йому листа "До Основ’яненка", проілюстрував "Знахаря" і "Панну Сотниківну". Найвідоміші твори: "Шельменко-волосний писар" (1829), "Маруся" (1832), "Салдацький патрет" (1833), "Пан Халявський" (1839), "Сердешна Оксана" (1841), "Козир-дівка" (1838), "Ганнуся" (1839), "Конотопська відьма" (1833), "Сватання на Гончарівці" (1835), "Щельменко-денщик" (1838, всі три – екранізовані). Його твори перекладалися польською та болгарською мовами, 1854 в Парижі опубліковано французькою мовою "Сердешну Оксану". Творчість Г. Квітки-Основ'яненка справила значний вплив на подальший розвиток української літератури, зокрема так званої етнографічної школи. (Матеріали е-Бібліотеки "Україніка")
«Державне видавництво художньої літератури», Київ, 1949
Мова: українська та російська
Сторінок: 342