Новини
Українське народне мистецтво. Живопис. (Видання 1967 року)
Альбом присвячений одній із найцікавіших галузей народного мистецтва - декоративному живопису, кращі зразки якого мають неабияку художню цінність. Ілюстративний матеріал, до якого увійшли декоративні розписи по дереву, писанки, настінні розписи, мальовки, витинанки, станкові декоративні розписи і т.ін., подається по розділах в хронологічному порядку, а також, де це було можливо, за територіальною ознакою.
"Українське народне мистецтво. Живопис". Альбом.
Редакційна колегія: Заболотний В.І., Рильський М.Т., Середа А.Х.
Видавництво "Мистецтво" Київ 1967
Мова українська, російська. Резюме англійською.
Сторінок 56, ілюстрацій 183
Більша книжка /Тарас Шевченко/ (Видання 1989 року)
Поезія Тараса Шевченка.
Нове факсимільне видання рукописної збірки поезій Т. Шевченка, перший запис в якій було зроблено 21 лютого 1858 р. у Нижньому Новгороді, останній - за кілька місяців перед смертю - 5 грудня 1860 р. у Петербурзі. В оригіналі, що зберігаються в Інституті літератури імені Тараса Шевченка НАН України, збірник відкривається сторінкою, на якій рукою Шевченка старанно виведено «Поезія Тараса Шевченка», а нижче «1847г.» В шевченкознавстві за цим збірником закріпилася назва «Більше книжка». Збірнику передує вступна стаття Леоніда Новиченка.
«Більша книжка»
Автор: Шевченко Тарас Григорович (1814-1861) Видатний український поет, художник, громадський діяч, перекладач, автор Кобзаря, співробітник Київської Археологічної комісії, академік гравірування (1860). Народився 25 лютого (9 березня за новим стилем) 1814 р. у с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (нині Звенигородський район Черкаської області) у родині Григорія Івановича Шевченка і Катерини Якимівни Бойко. Батьки Шевченка були кріпаками магната генерал-лейтенанта Василя Васильовича Енгельгарда - поміщика, що володів 50 тис. кріпаків і був власником близько 160 тис. десятин землі. Через рік після народження Тараса родина переїздить із Моринців до Кирилівки, у ній, окрім Тараса, було 6 дітей - старші - Катерина та Марія, брат Микита, молодші - Ярина, Марія, брат Йосип.
Видавництво: «Наукова думка», Київ, 1989
Мова: українська
Сторінок 328+20
Русское народное исскуство (1959)
Історія міста Києва /Берлінський М.Ф./ (Наукове видання 1991 року)
Історія нашої столиці.
Фундаментальна праця М.Ф.Берлинського, написана у 1798-1799 рр.,- узагальнююче дослідження з історії Києва. У першій частині книги історія міста подається на фоні загального розвитку України, у другій - його топографо - археографічний опис. Вона цінна не тільки багатою джерелознавчою базою (стародавні літописи та хроніки, мемуари, архівні документи, церковні рукописи), частину якої пізніше було втрачено, а й свідченнями автора щодо топографії та пам'яток давньокиївського центру до його реконструкції. Праця М.Ф.Берлинського публікується мовою оригіналу - російською, вступна стаття та коментарі подані українською мовою. Для істориків, археологів, усіх, хто цікавиться історією одного з найдавніших міст нашої країни.
«Історія міста Києва»
Автор: Берлінський Максим Федорович
Видавництво: «Наукова думка», Київ, 1991
Мова: українська та російська
Сторінок: 314
Інший варіант книги:
Короткий опис Києва/ Максим Берлинський/ (Видання 1990 року)
Rembrandt (Рембрандт / великі художники, французьке видання 1969 року)
Роботи великого художника. Рембрандт
Видання серії «Великі художники». Рембрандт - це найвідоміший художник XVII століття, великий портретист, майстер світлотіні та новатор живопису. 16 сторінок, ілюстрованих повносторінковими кольоровими гравюрами.
«Chefs-d'oeuvre de l'art, grands peintres , n°8 (r 27) – Rembrandt» (Шедеври мистецтва - великі живописці – Рембрандт)
Видавництво: HACHETTE / NMPP, 1969
Мова: французька
Сторінок: 16
Запорожское казачество /В. А. Голобуцкий/(Видання 1957 року)
Перевагою монографії В. А. Голобуцького є докладний історіографічний аналіз попередніх робіт з цієї теми. Розглядаються концепції польсько-шляхетських авторів, українських старшинських літописців, російських та українських дворянських істориків XVIII ст., які прагнули пояснити історію козацтва відповідно до своїх, станових інтересів. Автор критикує ідеологів українського націоналізму (М. Грушевського та ін.).
Монографія В. А. Голобуцького заснована на великому колі джерел. Виняткову цінність серед них представляє унікальний фонд Коша Запорізької Січі, який зберігається в ЦДІА УРСР і ніким ще не використаний з такою повнотою, як це зроблено автором.
Переконливо показано у книзі різке посилення антифеодальної боротьби на Запоріжжі 1773 – 1775 років. Козаки здійснили напад на царські війська, що рухалися з Дунаю на Волгу проти загонів Є. І. Пугачова, і автор справедливо пов'язує з цим фактом ліквідацію у червні 1775 р. Нової Січі урядом Катерини II.
Древнее золото /Иван Бондарь/ (Видання 1975 року)
Шедеври ювелірного мистецтва грецьких та скіфських майстрів
У пропонованій книзі публікуються мистецькі твори безіменних стародавніх майстрів, що зберігаються у Музеї історичних коштовностей УРСР. У ній представлені шедеври ювелірного мистецтва грецьких та скіфських майстрів, ремісників раннього середньовіччя та твори давньоруських художників із золота та срібла. Книга містить багато кольорових ілюстрацій
«Древнее золото. Из собрания Музея исторических драгоценностей УССР»
Автор: Бондар Іван Васильович
Видавництво: «Искусство» Москва 1975
Мова: російська
Сторінок: 120
Гуцульщина. Історико-етнографічне дослідження (Видання 1987 року)
Книга присвячена дослідженню одного із етнографічних регіонів України - Гуцульщини. Питанням історії краю, занять населення, матеріальної і духовної культури.
Книга видана більш як 30 років тому, через що фотографії, які були сучасними на момент друку, вже стали пам'яткою епохи та історичним джерелом.
Основні розділи:
- Історико-етнографічна характеристика Гуцульщини
- Господарська діяльність і матеріальна культура
- Духовна культура
- Народне мистецтво
Гуцульщина. Історико-етнографічне дослідження
Рік: 1987 Наукова Думка
Сторінок: 470
Внутривидовые превращения и их характер /В. Н. Столетов/ (Антикварне видання 1957 року)
Унікальне раритетне видання з біології. У праці "Внутривидовые превращения и их характер" державного діяча та вченого-біолога В. М. Столетова міститься експериментальний матеріал, отриманий унаслідок експериментів в Інституті генетики АН СРСР та перенесених до Московської сільськогосполарської академії ім. К. А. Тимірязєва. Книга присвячена проблемі мінливості спадковості рослин. Зокрема, читач-дослідник може ознайомитися із перетвореннями чистої лінії озимої пшениці в ярову та виникненням гетерогенної популяції, а також із впливом зміни режимів та місця репродукції на перетворення озимої рослини в ярову. Автор детально розповів про втрату та відновлення піддослідними рослинами озимого образу життя і про внутрішньовидові схрещування піддослідних рослин. В. М. Столетов не оминув своєю увагою і міжвидові схрещування піддослідних рослин.
На титульній сторінці книги є автограф В. М. Столетова.
Книга стане в нагоді ботанікам, агрономам, дослідникам історії сільського господарства та усім любителям рідкісних антикварних видань.
Назва: Внутривидовые превращения и их характер.
Автор: Всеволод Миколайович Столетов (1906 (1907) - 1989) - державний діяч, вчений-біолог, агроном.
Рік: 1957
Москва
Государственное издательство "Советская наука"
Сторінок: 694
довжина 27
ширина 18,5
товщина 3,5
Вага: 1,250 кг
Присутні відбитки печаток неіснуючих бібліотек.
Материалы и исследования по Археологии СССР №8/ П. П. Ефименко, П. Н. Третьяков / (Антикварна книга 1948 року)
Восьмий випуск серії "Матеріали та дослідження з археології СРСР", присвячений давньоруським поселенням на Дону. Книга містить результати археологічних досліджень, проведених у регіоні, і охоплює період VIII-X ст.
Основні розділи книги:
- Руське населення на Дону в VIII-X ст.
- Велике Боршевське городище
- Мале Боршевське городище
- Курганний могильник біля с. Боршева
- Кузнецовське городище
- Розкопки Воронезького обласного музею в 1933-1934 рр. на Кузнецовському городищі
- Городище біля Михайлівського кордону
- Дослідження курганів біля Кузнецовського городища
Книга також містить два додатки:
- В. І. Громова. Залишки ссавців з ранньослов'янських городищ поблизу м. Воронежа
- А. Н. Свєтовидов. До історії іхтіофауни р. Дон
Видання є важливим джерелом інформації для археологів, істориків та всіх, хто цікавиться ранньою історією слов'янських поселень на Дону. Воно містить детальні описи археологічних пам'яток, результати розкопок та аналіз знахідок, що дозволяє краще зрозуміти матеріальну культуру, побут та господарство давньоруського населення цього регіону.
Присутні печатки неіснуючих бібліотек.
Вибрані твори. Григорій Квітка-Основ’яненко (Видання 1949 року)
Класика українського письменства
Збірка вміщує вибрані твори Григорія Квітки-Основ’яненка, засновника художньої прози та жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі.
Зміст:
- Г.Ф.Квітка-Основ'яненко. П.Волинський
Повісті та оповідання:
- Салдатський патрет
- Маруся
- Конотопська відьма
- Козир-дівка
- Сердешна Оксана
Драматичні твори:
- Сватання на Гончарівці
- Шельменко-денщик
«Григорій Квітка-Основ'яненко. Вибрані твори»
Автор: Григорій Квітка-Основ'яненко (1778- 1843), письменник, драматург, журналіст, літературний критик і культурно-громадський діяч. Основоположник художньої прози в новій українській літературі. Приблизно 4 роки був послушником Курязького Спасо-Преображенського монастиря. Потім повернувся до світського життя. Служив комісаром з питань провіанту в народному ополченні (1806–1807), був секретарем дворянських зборів, дир. заснованого за його участі Харківського професійного театру (1812), повітовим предводителем дворянства (1817–1828), совісним суддею, головою Харківської палати кримінального суду. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті, членом Товариства антикваріїв Півночі, був одним із засновників Харківського інституту шляхетних дівчат (1812), Благодійного товариства (1812), Харківської публічної бібліотеки (1838). Наприкінці 1810 – на початку 1820-х років в харківській ("Украинский вестник", "Харьковские известия") та московській ("Вестник Европы") періодиці почав публікувати фейлетони, статті, жартівливі вірші. 1816–1817 разом з Р. Гонорським та Є. Філомафітським видавав перший в Україні журнал "Украинский вестник", був ініціатором видання альманахів "Утренняя звезда" (1833), "Молодик" (1843), першої збірки українських прислів'їв і приказок В. Смирницького "Малоросійські прислів'я і приказки. Зібрані В.М.С." (1843). У 1820-х роках виступив із першими комедіями. Його перу належать також дві книги "Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком" (1834–1837), низка історичних нарисів, переказів російською мовою ("Головатий" 1839; "Історія театру в Харкові", 1841; "Українці", 1841; "Переказ про Гаркушу", 1842; "Заснування Харкова", 1843 та ін.). Листувався з Т. Шевченком. Кобзар присвятив йому листа "До Основ’яненка", проілюстрував "Знахаря" і "Панну Сотниківну". Найвідоміші твори: "Шельменко-волосний писар" (1829), "Маруся" (1832), "Салдацький патрет" (1833), "Пан Халявський" (1839), "Сердешна Оксана" (1841), "Козир-дівка" (1838), "Ганнуся" (1839), "Конотопська відьма" (1833), "Сватання на Гончарівці" (1835), "Щельменко-денщик" (1838, всі три – екранізовані). Його твори перекладалися польською та болгарською мовами, 1854 в Парижі опубліковано французькою мовою "Сердешну Оксану". Творчість Г. Квітки-Основ'яненка справила значний вплив на подальший розвиток української літератури, зокрема так званої етнографічної школи. (Матеріали е-Бібліотеки "Україніка")
«Державне видавництво художньої літератури», Київ, 1949
Мова: українська та російська
Сторінок: 342
Собор /Олесь Гончар/(Видання 1989 року)
«Як живе сучасна людина, який її духовний світ, як ставиться вона до великих набутків свого народу, до скарбів народної культури, з якими духовними надбаннями йде в свій завтрашній день - все це знаходить художнє відтворення в романі видатного українського радянського письменника. Твір, що й сам став жертвою застійних явищ у суспільстві (після першого видання переслідувався і замовчувався майже двадцять років), спрямований проти духовного браконьєрства й безпам'ятства, кар'єризму й пристосуванства. В романі читач відчує щире вболівання за збереження навколишнього середовища, чистоту людських душ. Книга наснажена духом гуманізму й характерним для нашого часу прагненням людей до інтернаціонального єднання.» (Від видання).
У творчості видатного українського письменника Олеся Гончара, чиє ім'я шанується в усьому світі, роман «Собор» посідає особливе місце. Прийшовши до читачів наприкінці шістдесятих, твір одразу ж опинився у вирі пристрастей, бо саме в ньому чи не вперше у вітчизняній літературі могутньо і неприховане прозвучав заклик до духовного очищення й соборності, осуд національного безпам'ятства, звироднілого кар'єризму і браконьєрства. Офіційні кола сприйняли "Собор" різко негативно, адже роман, відкидаючи догматизм класових уявлень, утверджував загальнолюдські, гуманістичні цінності. Після організованих тоталітарним режимом лютих цькувань "Собору" твір було вилучено з бібліотек, книгарень та видавничих планів на довгі двадцять років.
«Олесь Гончар «Собор». Роман
Автор: Олесь Гончар — український та радянський письменник, прозаїк, літературний критик, політик, громадський діяч. Лауреат двох Сталінськіх премій (1948; 1949), Ленінської премії (1964), Державної премії СРСР (1982), кавалер трьох орденів Леніна, перший лауреат республіканської премії ім. Шевченка (1962), голова Спілки письменників України (1959—1971), академік НАН України (1978). Герой України (2005, посмертно), Герой Соціалістичної праці (31.03.1978). Кандидат у члени ЦК КПРС в 1976—1990 роках. Член ЦК КПУ в 1960—1966 і в 1971—1990 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 6—11-го скликань. Народився 3 квітня 1918 р. в с. Ломівці, в передмісті Дніпропетровська. Закінчив семирічку у сусідньому селі, Харківський технікум журналістики. З 1937 р. активно починає друкуватися у періодиці. У 1938 р. вступає до Харківського університету. Приймав участь у війні як сержант-мінометник. Зокрема у битві за Київ на річці Рось. Після закінчення війни повертається до навчання у Дніпропетровському університеті. Вступає до аспірантури при Інституті літератури ім. Шевченка АН УРСР. У 1963 р. за роман «Тронка» присуджено Ленінську премію. Виступав, як літературознавець, історик мистецтва, критик. У 1959-1971 р. очолював Спілку письменників. Відроджував українську культуру, мову та націю. Помер 16 липня 1995 р.
Видавництво художньої літератури «Дніпро», Київ, 1989
Мова: українська
Сторінок: 269