Новини
Киевская летопись. Состав и источники в лингвистическом освещении. В.Ю. Франчук (Наукова книга 1986 року)
КИЇВСЬКИЙ ЛІТОПИС – більша за обсягом частина рукописного збірника, відомого як Іпатіївський літопис, що міститься між "Повістю временних літ" і Галицько-Волинським літописом і охоплює події від 1117 до 1198.
Книга присвячена вивченню мови і стилю київського літопису – історичної та літературної пам'ятки XII ст. Виявляються і аналізуються його складові частини, визначаються джерела. Такий підхід до вивчення літописної мови конкретизує уявлення про невідомих давньоруських письменників XII ст., що володіли нормами давньоруського мови, про редакторі і укладача пам'ятника, внесшем в нього елементи книжної мови. Матеріали дослідження можуть бути використані для вирішення проблеми функціонального співвідношення місцевої давньоруської і близькоспорідненої, але привнесеної ззовні старослов'янської мови.
Киевская летопись. Состав и источники в лингвистическом освещении.
Автор: В.Ю. Франчук
Київ 1986 Наукова думка
Сторінок: 181
Мова російська
Зміст
Глава 1 Особенности языка текстов составителя и редактора Киевской летописи
Глава 2 Новые тенденцыии в древнерусском летописании 12 в.
Глава 3 Древнерусская дипломатия 11-12 вв. в лингвистическом аспекте
Когда пал Херсонес. Анна Ярославна – королева Франции /Антонин Ладинский/ (Видання 1989 року)
В книгу увійшли два історичних романи з трилогії про взаємовідносини Київської Русі з країнами Західної Європи та Візантійською імперією.
Ладинський почав збирати матеріал для книги про Анну Ярославну ще в еміграції, на початку 1940-х років. Він працював у низці європейських бібліотек, плануючи спочатку створити «літературно-історичну біографію». Після повернення Росію 1955 року Ладинський заглибився у місцеві бібліотечні фонди, прагнучи максимально глибоко вивчити епоху. З погляду достовірності, роман високо оцінили історики, за словами яких, Ладинський «своєю працею випередив істориків».
Дія роману «Коли упав Херсонес» відбувається наприкінці X століття. Головний герой - друнгарій Іраклій Метафраст, платонічно закоханий у царівну Ганну і супроводжуючий її на Русь. Там він бачить на власні очі хрещення величезної країни.
Назва: Когда пал Херсонес. Анна Ярославна - королева Франции
Автор: Ладинський, А. П.
Видавець: Сімферополь, 1989, "Таврія".
Мова: російська
Сторінок: 606
довжина 20,5
ширина 13
товщина 3,5
Вага: 0,510 кг
Лексикон словенороський Памви Беринди (Наукове видання 1961 року)
Пам’ятки української мови XVII ст.
«Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом.
Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку.
У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів.
Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської.
Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда.
«Лексикон словенороський Памви Беринди»
Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961
Мова: українська
Сторінок: 271
Каталог документів з історії Києва XV–XIX cт. (Науковий довідник 1982 року)
Документи Каталога відображають соціально-економічне та політичне життя м. Киева ХV - XIX ст. До нього включені як опубліковані, використані у дослідженнях документи, так і рукописні, що зберігаються в державних архівах та рукописних відділах бібліотек Києва, Москви і Ленінграда. Зміст документа анотовано. У примітках уточнюються і пояснюються обставини, факти і події, про які йдеться в документах.
Для наукових працівників, краєзнавців, викладачів і всіх, хто цікавиться історією міста Києва
Каталог документів з історії Києва XV–XIX cт.
Упорядники: Г. В. Боряк, Н. М. Яковенко; Відп. ред. Ф. П. Шевченко.
Київ 1982 Наукова думка
Сторінок: 203
Венеди (Козак. Д. Н.)
Венеди
Автор: Козак Денис Никодимович
Рік видання: 2008
Мова: українська
Кількість сторінок: 470 з ілюстраціями
У книзі підсумовано результати 30-річних досліджень пам'яток зубрицької культури, вперше відкритих автором у Подністров'ї та на Волині. Значна джерелознавча база дозволила висвітлити цілий спектр питань життєдіяльності зубрицьких общин: генезу, характер матеріальної культури, основні риси господарства, світогляд і військову справу, зв'язки з сусідніми народами та етнокультурними групами. Співставлення писемних та археологічних джерел дає підстави вважати, що зубрицька культура та наступні пам'ятки черняхівського типу регіону належали західній частині численних племен венедів, описаних римським істориком Корнелієм Тацітом. Подібність матеріальної культури зубрицьких пам'яток Західної України, пізньозарубинецьких і київських старожитностей Подніпров'я переконливо доводять, що землі між Віслою і Дніпром у першій половині І тисячоліття н. е. належали до слов'янської ойкумени.
Киевский университет (Антикварне видання 1984 року)
Унікальний фотоальбом про один із найкращих університетів країни. Ювілейне видання, присвячене 150-літтю Київського унівеситету ім. Т. Шевченка, - одного із найстаріших вишів країни, найбільшого центру просвітництва, науки та культури. У виданні на основі фактичних та архівних матеріалів розповідається про наукову та суспільно-політичну діяльність університету, про його міжнародні та культурні зв'язки.
Попри наявність радянської політичної пропаганди, фотоальбом має унікальні чорно-білі та кольорові фотографії збільшеного формату, а також доповнене цікавими архівними матеріалами.
Видання подарункове, сподобається усім любителям антикваріату.
Назва: Киевский университет.
Рік: 1984
Киев
Издательство при Киевском государственном университете издательского объединения "Вища школа"
Сторінок: -
довжина 29,5
ширина 23
товщина 1,5
Вага: 1,000 кг
Деревообрабатывающее ремесло в Античных государствах Северного Причерноморья /Сокольский/ (Видання 1971 року)
Матеріали та дослідження з археології.
Ця робота присвячена історії деревообробки в одному з районів античного світу, в державах Північного Причорномор'я, які відігравали важливу роль у процесі історичного розвитку своєї епохи, особливо в історії народів Східної Європи, і були найдавнішими державами на території нашої країни. Вивчення виробництва та культури цих держав і, зокрема, деревообробки має велике значення і водночас становить велику складність, тому що виробництво та культура тут були засновані на базі виробництва та культури греко-середземноморського товариства VII-VI ст. до зв. е., а надалі розвивалися в тісному контакті з культурою місцевих північно-чорноморських народів.
«Деревообрабатывающее ремесло в Античных государствах Северного Причерноморья» (Деревообробне ремесло в Античних державах Північного Причорномор'я).
Автор: Сокольський М.І.
Видавництво: «Наука», Москва, 1971
Мова: російська
Сторінок: 286
Дерев’яні церкви східного обряду на Словаччині. Науковий збірник 5 Музею української культури в Свиднику (Чехословацьке видання 1971 року)
Культурна спадщина України.
«Дерев'яні церкви є складовою частиною культури нашого населення, одним з проявів його духовного життя, характерною рисою якого протягом сторіч було те, що воно формувалося під двома впливами, місцевим староукраїнським з візантійськими елементами (який в розумінні історичному репрезентувала східноримська державність, культура та її наступники) та західноримським. Ці дві області культурних, ідейних і державно-політичних концепцій, зустрічаючись, шляхами спокійних або насильних впливів, утворюють неповторні ситуації з неповторними продуктами - речовими артефактами культури. Спокійні впливи можуть мати місце тоді, коли сусідні народи живуть у самостійних політично-державних формаціях. Але для Закарпаття, Галичини та Буковини типова була відірваність від держави, яка продовжувала розвивати староукраїнські культурні основи. Протягом довгих сторіч ці області розвивалися при наявності чужих державно-політичних, ідейно-культурних, конфесійних та етнічних впливів.»
«Дерев'яні церкви східного обряду на Словаччині. Науковий збірник 5 Музею української культури в Свиднику»
Автор: Бланка Ковачовичова-Пушкарьова, Імріх Пушкар
Видавництво: Свидницький музей української культури в Братіславському педагогічному видавництві української літератури в Пряшеві, Чехословаччина, 1971
Мова: українська
Сторінок: 517
Записки о России XVI-начало XVII в. /Джером Горсей/ (Видання 1990 року)
Твори англійського діпломата.
Видання містить новий повний переклад творів агента англійської торгової компанії та дипломата Джерома Горсея, який жив у Росії в 70-90-ті роки XVI ст. Публікація включає три твори Горсея, які повідомляють важливі, часом унікальні відомості про політичний розвиток російської держави в період царювання Івана Грозного, Федора Івановича та Бориса Годунова, торгівлі, зовнішньої політики, опричнини, взаємин держави і церкви. Переклад, що публікується, дає цілу низку нових трактувань тексту, а у вступній статті пропонуються спостереження над походженням цього цінного і малодоступного джерела. У додатку вміщено документи англійської торгової компанії, і навіть перший повний російський переклад поетичних послань із Росії XVI в. англійця.
«Записки о России. XVI — начало XVII в.» (Записки про Росію. XVI - початок XVII ст.)
Автор: Джером Горсей
Видавництво Московського університету, Москва, 1990
Мова: російська
Сторінок: 286
Ареал (картофрафические материалы по истории флоры и растительности) выпуск I (Наукове видання 1952 року)
Збірник мап з ареалами груп арктичних рослин
Перший випуск серії присвячений ареалам ряду характерних представників нашої арктичної флори. У наступних випусках буде висвітлюватися поширення рослини лісових (бореальних), степових, елементів нашої пустельної флори, флори сухих і вологих субтропіків та інших географічно груп рослин, вивчення яких має першорядне значення для пізнання історії розвитку рослинного світу CCCP і суміжних країн. Брошура в папці.
«Ареал (картофрафические материалы по истории флоры и растительности) выпуск I»
Редактор: Головнін М.І.
Видавництво Академії наук СРСР 1952
Мова: російська
Особливості: можлива присутність печаток неіснуючих бібліотек
Українська драматургія XIX-XX століть / Іван Карпенко-Карий, Михайло Старицкий, Іван Кочерга / (Видання 2006 року)
Збірка визначних творів класиків української драматургії.
До видання увійшли знакові п'єси трьох видатних українських драматургів: "Талан" і "Оборона Буші" Михайла Старицького, "Сава Чалий" Івана Карпенка-Карого та "Ярослав Мудрий" Івана Кочерги. Твори об'єднані темою пошуку правди та осмислення історичної долі України. Особливу увагу приділено історичній драматургії, що розкриває важливі моменти українського минулого та їх значення для майбутнього.
Тарас Шевченко. Поеми (Видання 1984 року)
Збірка поем Великого Кобзаря
Славнозвісні поеми, у яких поет зображував життєву долю жінки-страдниці, опоетизувавши її високе душевне благородство та викриваючи гнівно суспільні вади, що викликали страждання жінки, а то й загибель.
«Поеми».
Автор: Тарас Григорович Шевченко. Народився 9 березня 1814 року у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії в закріпаченій селянській родині. Рано став сиротою — мати померла, коли йому було 9 років, батько — у 11 років. Восени 1822 року починає вчитися грамоти у місцевого дяка. Іде наймитувати до дяка Богорського, який прибув з Києва. Не витерпівши знущань дяка, тікає від нього і шукає в навколишніх селах учителя-маляра. В 1828 році він потрапляє в число прислуги поміщика Енгельгардта, спочатку в ролі кухарчука, потім козачка. Помітивши у Тараса пристрасть до живопису, поміщик вирішує зробити його придворним художником. Він віддає свого кріпака в навчання викладачеві Віленського університету — портретисту Яну Рустему. У Вільні юний Тарас пробув 1,5 року. Переїхавши 1831 року з Вільно до Петербурга, Енгельгардт взяв із собою Шевченка і віддав його в науку на 4 роки до живописця Василя Ширяєва. Навесні 1838 Карл Брюллов та Василь Жуковський викупили молодого поета з кріпацтва. Першу збірку своїх поетичних творів видав 1840 під назвою «Кобзар». У першому виданні було 8 творів. 25 травня 1843 року з Петербурга виїхав в Україну. В лютому 1844 року виїхав з України до Петербурга через Москву. 5 квітня рада Академії мистецтв видала квиток на право проїзду на Україну. Вже в листопаді 1845 року збори Академії мистецтв у Петербурзі затвердили рішення ради про надання звання некласного художника. 31 березня (12 квітня) 1845 року виїхав із Петербурга через Москву до Києва. Навесні 1846 року прибув до Києва. У квітні пристав до Кирило-Мефодіївського братства. Заарештували 5 квітня 1847, відправили до Петербурга й ув’язнили в казематі. Заслали в солдати до Оренбурга. Деяке полегшення становища Шевченка настало навесні 1848 унаслідок включення його до складу Аральської експедиції. У квітні 1850 Шевченка вдруге заарештовано і, після піврічного ув’язнення, запроторено в Новопетровський береговий форт. 2 серпня 1857 – поета було звільнено з заслання. Навесні 1858 поет прибув до Петербурга. А влітку 1859 року повернувся в Україну, якої вже 12 років не бачив. До останніх днів свого життя поет перебував під таємним поліційним наглядом. 10 березня 1861 року Шевченко помер в Петербурзі. Його ховають спочатку на Смоленському кладовищі, але, згідно з «Заповітом», 10 травня того ж року його прах перепохований в Україні над Дніпром на Чернечій горі (м. Канів).
Ілюстрації Олександра Івахненка. Оформлення Володимира Юрчишина.
Видавництво «Веселка» Київ 1984
Мова: українська
Сторінок: 197