Книга висвітлює історичну роль братських шкіл XVI-XVII століть в розвитку культури і освіти українського та білоруського народів. У книзі дається загальна характеристика українських і білоруських братств XVI-XVII століть, аналізується процес виникнення й розвитку братських шкіл, докладно описується організація, зміст і методи їх роботи та вплив на педагогічну систему великого слов'янського педагога Я.А.Коменського. Значну увагу приділив автор знаменитій Київській братській академії, культурним зв'язкам братських шкіл з Росією та ролі цих шкіл у боротьбі за возз'єднання українського і російського народів. Російське видання цієї книги (1954 р.) здобуло схвальну оцінку педагогічної громадськості. Дане, українське, видання значно доповнене автором; у всіх розділах додано багато нових фактичних матеріалів. Велику історико-педагогічну цінність становлять подані в книзі документальні матеріали, особливо оригінали і переклади статутів братських шкіл. Весь матеріал цієї книги має не тільки історико-педагогічне, але й загальноісторичне значення. Книга розрахована на широкі кола працівників народної освіти, працівників у галузі громадянської історії та історії культури. «Братські школи України Білорусії в XVI-XVII століттях» Автор: Мединський Є.М. Видавництво: «Радянська школа», Київ, 1958 Мова: українська Сторінок: 209

Дослідження історії протистояння України та Росії у контексті європейської цивілізації. У книзі "Історія нескорених. Україна на захисті європейської цивілізації" Дмитро Бушуєв розглядає багатовікову історію взаємин України та Росії, зосереджуючись на ключових подіях від XIII до початку XXI ст. Автор аналізує витоки та розвиток російського імперіалізму, його антиєвропейську спрямованість та постійні спроби знищити українську ідентичність. Д. Бушуєв досліджує причини цивілізаційного розходження між українцями та росіянами, формування російського ексепціоналізму та його конфронтацію з ідеєю незалежної України. Особлива увага приділяється ролі України як захисника європейських цінностей перед загрозою російської експансії. Книга пропонує глибокий аналіз історичних передумов сучасної російсько-української війни, розкриваючи її як продовження багатовікового протистояння між європейською та антиєвропейською цивілізаційними моделями. Видання розраховане на широке коло читачів, які цікавляться історією України, Росії та їхнім місцем у європейській цивілізації. / Бібліографічна інформація Назва: Історія нескорених. Україна на захисті європейської цивілізації Автор: Дмитро Бушуєв Рік і місце видання: 2023, Київ Сторінок: 246 Мова: українська

Пам’ятки української мови XVII ст. «Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом. Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку. У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів. Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської. Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда. «Лексикон словенороський Памви Беринди» Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961 Мова: українська Сторінок: 271