Новини
Botticelli (Боттічеллі / великі живописці, західноєвропейське видання 1966 року)
Випуск серії присвячений художнику Сандро Боттічеллі
Сандро Боттічеллі (1445-1510), безсумнівно, в наш час є одним з найвідоміших художників італійського кватроченто. Сучасник Леонардо да Вінчі, Мікеланджело та Рафаеля, він написав численні твори, як релігійні, так і світські. Під захистом родини Медічі, для якої він написав свої перші роботи, а також численні портрети, Боттічеллі швидко здобув значну популярність як у Флоренції, звідки він родом і де провів більшу частину свого життя, так і в решті Італії. Незважаючи на те, що він відчував певну огиду до подорожей, він поїхав до Риму, щоб намалювати кілька фресок у Сикстинській капелі, у тому числі знаменитий «Суд над Мойсеєм» , і проілюструвати «Божественну комедію» флорентійця Данте Аліг’єрі. Ігноровані протягом кількох століть, ці роботи часто витіснені в коридорах музеїв, Боттічеллі були дійсно заново відкриті в XIX ст. завдяки прерафаелітам.
«Chefs-d'oeuvre de l'art, grands peintres , n°2 (r 15) – Botticelli» (Шедеври мистецтва - великі живописці – Боттічеллі)
Рік: 1966
Мова: французька
Книги схожої тематики:
1. Сумно ангел зітхнув (Наталія Кавера-Безюк). Історичний роман
2. РУСЬКА (ВОЛИНСЬКА) МЕТРИКА. КНИГА ЗА 1569-1572, 1574 РОКИ. Упорядники Кулаковський П. М., Святець Ю. А.
3. Трикутник Правобережжя: царат, шляхта і народ. 1793–1914 рр. (Даніель Бовуа)
4. Кульгавець. Історичний роман з 11 століття (Марія Букрій)
5. Слов’янська міфологія (оновлене видання) /Александр Гейштор/
6. Артилерія XIV–XVIII століть з фондів Львівського історичного музею. Мар’яна Верхотурова
7. Вінницьке намісництво (деканат) Русько-Католицької Церкви у XVIII ст.: дослідження, публікація актів візитацій. (Зінченко А. Л., Петренко О. С.)
8. Переписи Чернігівщини 1638 та 1713 років (Оновлене друге видання)
9. Переписна книга Сумського полку 1691 року (Видання друге)
10. Присяга козацьких полків, що були у поході 1718 року /упорядники Алфьоров, Різніченко/
Мобі Дік, або Білий кит / Мелвіл Герман / (Видання 1984 року)
Всесвітньовідомий роман про одержиму погоню китобійного судна за легендарним білим китом.
"Мобі Дік" - це не просто захоплива морська оповідь, а глибока філософська притча про протистояння людини і природи, волі та долі. Через історію капітана Ахава, що присвятив життя полюванню на величезного білого кита, Герман Мелвіл створює багатошарову епопею, де реалістичні описи китобійного промислу переплітаються з роздумами про сенс буття, людську одержимість та ціну помсти. Роман, який спочатку не мав успіху, згодом був визнаний одним із найвизначніших творів американської літератури XIX ст. і став культовим для багатьох поколінь читачів.
Народні оповідання /уп. С.В. Мішанич/ (Видання 1983 року)
Українська народна творчість
До чергового тому серії увійти найбільш типові, художньо довершені зразки народної белетристики: спогади бувальщини, повели, побутові притчі, фацеції, сценки тощо. Важливе місце відведено оповіданням радянського часу — про події в дні «Великого Жовтня», громадянської і «Великої Вітчизняної воєн», про трудові звершення радянського народу. Твори цього жанру видаються окремою збіркою вперше, переважна більшість з них друкується на основі архівних джерел та сучасних записів. Для філологів, етнографів, істориків та всіх шанувальників народної творчості.
«Народні оповідання»
Упорядник: С.В.Мішанич
Видавництво: «Наукова думка», Київ, 1983
Мова: українська
Сторінок: 501
Беглые в Новоросии. Воля (Беглые воротились). /Г. П. ДАНИЛЕВСКИЙ/ (Антикварне видання 1988 року)
Історичні романи, написані під враженнями від напруженої атмосфери передреформних років і хвилі селянських повстань після оголошення селянської реформи імператора Олександра ІІ. Романи не пов’язані між собою ні спільними дійовими особами, ні фабулою, ні місцем події, проте разом з тим другий роман, "Воля", ніби є продовженням першого - їх поєднює тема селянства. Містять яскраву пригодницьку інтригу: тут і викрадення жінок, і зухвалі пограбування, погоні, афери і спекуляції. Герої роману - селяни, що втекли від кріпацтва, але потрапили в ще страшнішу ситуацію, та зрештою піднімаються до активного протесту. У книзі використвуються фрагменти з гравюр видання "Живописна Росія", а також вступна стаття і примітки Е. С. Віленської.
Твори написані російською мовою.
Дане видання зацікавить дослідників історії, любителів історичних романів, а також колекціонерів антикварних видань.
Назва: Беглые в Новоросии. Воля (Беглые воротились).
Автор: Григорій Петрович Данилевський (1829 - 1890) - український російськомовний письменник і публіцист, чиновник, мандрівник, етнограф, історик, автор численних романів і наукових розвідок з минулого України. Автор історичних романів: "Мирович", "Княжна Тараканова", "Воля" тощо.
Рік: 1988, Київ, "Дніпро"
Мова: російська
Населення Верхнього Подністров’я перших століть нашої ери /В. М. Цигилик/ Наукове видання 1975 року
У монографії розглядаються питання стародавньої історії Прикарпаття періоду, коли в умовах складних взаємовідносин між племенами різного етнічного походження почало формуватися східне слов'янство.
На основі матеріалів з розкопок, розвідок і випадкових знахідок, зокрема вперше досліджених поселень у Великій Липиці, Ремізівцях, Майдані-Гологірському, висвітлюються питання господарства, поховального обряду, релігійних вірувань, соціального ладу, етнічної й племінної належності та історичної долі стародавнього поселення.
Книга ілюстрована малюнками виробів із глини, рогу, кості, крем'яного інвентаря тощо
Назва: Населення Верхнього Подністров'я перших століть нашої ери (племена липицької культури)
Автор: В. М. Цигилик
Видавець: Київ, 1975, Наукова думка
Мова: українська
Сторінок: 171
довжина 21,5
ширина 14,5
товщина 1
Вага: 0,210 кг
Твори в 2-х томах. Ольга КОБИЛЯНСЬКА. (Видання художньої літератури 1983 року)
Твори видатної української письменниці Ольги Кобилянської.
Повісті "Царівна", "В неділю рано зілля копала" та оповідання.
“Ольга Кобилянська побачила світ у далекому карпатському закутку Південної Буковини, серед розкішної природи, яка наповнила її душу вічно живою красою. Замолоду полюбила цю землю: стрімкі потоки, високі смереки, зелені полонини. Вслухалася в їхню таємничу мову, пройнялася симпатією до трудового люду, що в поті чола працював на ній. Згодом зійшла з карпатських вершин на буковинські доли, осягнула своїм проникливим зором весь простір рідної Вітчизни — і над Прутом, і над Дністром, відчула себе дочкою всієї української землі. Прийняла в своє серце її болі, страждання і надії, полюбила всією душею.
В українську літературу письменниця прийшла з румунсько-німецького оточення, пишучи на початку своєї творчості німецькою мовою. Тривалий час боролася за те, щоб утвердитися в літературі саме як українська письменниця. І це їй вдалося: Ольга Кобилянська стала класиком світової літератури.
Увібравши духовні надбання багатьох народів світу, чуйна до нових віянь у літературі, Ольга Кобилянська своєю новаторською творчістю сприяла виходові українського письменства на світові обшири, збагатила його неперехідними художніми цінностями.” (Федір Погребенник)
Твори в двох томах
Авторка: Ольга Юліанівна Кобилянська (1863-1942)
Київ 1983 Видавництво художньої літератури "Дніпро"
Пан Халявский Квитка Основьяненко (Видання 1950 року)
Історично-побутовий роман
«Пан Халявський» — історично-побутовий роман Григорія Квітки-Основ'яненка, написаний російською мовою. Подає знущально-критичний розріз повсякденного побуту принаймні трьох поколінь українських поміщиків кінця XVIII — початку XIX століть. Роман побудований на спогадах Трохима Мироновича Халявського про найцікавіші, на його погляд, пригоди свого життя. У творі етнографічно точно відтворено особливості тогочасного побуту, зокрема є детальний опис пригощання полковника-благодійника, становище жінки, дворової прислуги та ставлення до неї поміщиків, ознаки розкладу помісного дворянства, визначені соціальною суттю стану та умовами паразитичного побуту.
«Пан Халявский»
Автор: Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко (Григорій Федорович Квітка) (1778-1843) – основоположник художньої прози і жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі. Його вважають батьком української прози. Народився у слободі Основа біля Харкова у дворянській родині. Здобув домашню освіту. Згодом навчався у Курязькій монастирській школі. У 1793 році як дворянин був зарахований на військову службу. В 1796—1797 числився ротмістром Сіверського карабінерного та Харківського кірасирського полків. У відставку пішов у чині капітана. Після відставки близько 10-ти місяців, з червня 1804 до квітня 1805, відбував послух у Курязькому монастирі. В 1806 р. служив у народному ополченні, був повітовим предводителем дворянства (1817–28), згодом — головою Харківської палати кримінального суду. Став активним діячем громадського і культурного життя Харкова. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті. Виступив одним із засновників Харківського професійного театру (з 1812 — його директор), Благодійного товариства (1812), Інституту шляхетних дівчат (1812), Харківської губернської бібліотеки (1838) (сам збирав кошти на її відкриття). Відредагував та опублікував перші в Україні громадсько-літературні журнали «Українскій Вістникъ» та “Харьковский демокрит”. Протягом 1817—1828 pp. Г. Квітка чотири рази переобирався Предводителем дворян Харківського повіту. З 1827 р. почав писати прозу і драматургію. Перша книга «Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком» («Маруся», «Салдацький патрет», «Мертвецький Великдень») вийшла у 1834 р. У 1840 р. Г.Ф. Квітка очолив Харківську палату карного суду на посаді надвірного радника. Письменник помер 20 серпня 1843р., похований у Харкові.
Державне видавництво художньої літератури 1950
Мова: російська
Сторінок: 227
Пражская культура Поднестровья (по материалам поселений у с. Рашков). Баран В.Д. (Наукова книга 1988 року)
На матеріалах поселення Рашків ІІ та ІІІ дається характеристика слов'янських пам'яток V-VII ст. Подністров'я.
Розглядаються проблеми їх складання, хронології та періодизації. Вичерпні польові дослідження дозволяють всебічно вивчити характер слов'янського села як історичного явища ранньосередньовічного суспільства.
Пражская культура Поднестровья (по материалам поселений у с. Рашков)
Автор: Баран В.Д.
Київ 1988 Наукова думка
Сторінок: 153
Мова: російська
Молдавская народная керамика /И. Г. Хынку/ (Наукове видання 1969 року)
Класичне історичне дослідження. У праці І. Г. Хинку "Молдавская народная керамика" органічно поєдналися представлені ним археологічні й етнографічні дані. Автор проаналізував народне гончарне виробництво і класифікував посуд, прослідкувавши історію форм і техніки виготовлення молдавської кераміки.
Попри певну ідеологічну заангажованість, праця буде особлива цікава археологам і етнографам, які знайдуть у ній для себе безліч цінних спостережень та висновків. Книга підійде не тільки науковцям, але й майстрам-керамістам.
Зміст
- Предисловие - 3
- Введение - 4
- Глава I. О терминологии и основных принципах изучения средневековой глиняной бытовой посуды - 18
- Глава II. Техника и организация гончарного производства - 32
- Глава III. Горшки - 62
- Глава IV. Кувшины - 86
- Глава V. Миски и тарелки - 106
- Глава VI. Прочие глиняные изделия - 121
- Заключение - 133
Видання містить чорно-білі та кольорові ілюстрації.
Назва: Молдавская народная керамика
Рік: 1969
Кишинев, издательство "КАРТЯ МОЛДОВЕНЯСКЭ"
Сторінок: 142
Розміри,см.:
довжина 22
ширина 17,5
товщина 1
Вага: 0,280 кг
Оповідання, новели, повісті /Михайло Коцюбинський/ (Видання 1953 року)
Збірка творів майстра психологічної прози.
До збірки творів ввійшли повісті та оповідання:
- На віру
- П'ятизлотник
- Ціпов'яз
- Помстився.
- Хо
- На крилах пісні
- Для загального добра
- Посол від чорного царя
- По-людському
- Лялечка
- Дорогою ціною
- На камені
- Цвіт яблуні .
- Fata morgana
- У грішний світ
- Сміх
- Він іде
- Невідомий
- Persona grata
- В дорозі .
- Intermezzo.
- Як ми їздили до Криниці Дебют.
- Що записано в книгу життя
- Сон
- Тіні забутих предків .
- Лист .
- Подарунок на іменини
- Коні не винні
- Хвала життю!
- На острові .
«Михайло Коцюбинський. Оповідання, новели, повісті»
Автор: Михайло Михайлович Коцюбинський
Мова: українська
Сторінок: 621
Державне видавництво художньої літератури, Київ, 1953
Михайло Михайлович Коцюбинський. Народився 17 вересня 1864 у Вінниці у родині чиновника. Батьків письменника звали Михайло, Глікерія. Навчався в Барській початковій школі (1875 — 1876), Шаргородському духовному училищі (1876 — 1880). Після закінчення Шаргородської семінарії у 1880 Михайло Коцюбинський поїхав до Кам’янця-Подільського, маючи намір навчатися в університеті, але ця мрія не здійснилася через матеріальні обставини, але він продовжував самотужки навчатись. У 1885 р. увійшов до підпільної “Молодої громади”, за що був притягнутий до судової відповідальності. У 1886–1889 він дає приватні уроки і продовжує навчатися самостійно, а 1891-го, склавши іспит екстерном при Вінницькому реальному училищі на народного учителя, працює репетитором. 1892–1896 — працював у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролася зі шкідником винограду. Потім працював у Криму. У 1892 році М.Коцюбинский увійшов до таємної спілки Братство тарасівців. Коцюбинський був одним з ініціаторів створення товариства “Просвіта". Від листопада 1897 до березня 1898 обіймав різні посади в редакції житомирської газети «Волинь». 1898 переїхав у Чернігів, де займав посаду діловода при земській управі. В Чернігові зустрів Віру Устимівну Дейшу, яка стала його дружиною — вірним другом та помічником. Брав активну участь у культурному житті міста, влаштовував літературні вечори, підтримував письменників-початківців. Постійні матеріальні нестатки, конфлікти з владою та ще постійна зажура долею коханої жінки, Олександри Іванівни Аплаксіної, молодшої за нього на 16 років підірвали здоров’я письменника. У 1907 р. з анонімного листа дружина дізналася про стосунки чоловіка з Аплаксіною та примусила його дати слово не кидати родину. У середині 1909 р. письменник їде на о. Капрі через астму і сухоти. Помер 25 квітня 1913 року в Чернігові, де і похований.
Растительность СССР /В. В. Алехин/ (Антикварне видання 1951 року)
Унікальне раритетне видання з геоботаніки. У виданні "Растительность СССР" видатного геоботаніка-фітоценолога В. В. Альохіна містяться матеріали про закономірності рослинного покриву СРСР. Книга написана легкою та доступною мовою.
Зміст
- Предисловие редактора - с. 3
- Василий Васильевич Алехин как ученый А. А. Уранова - с. 19
- Глава I. Геоботаника и ее основные понятия - с. 33
- Глава ІІ. Основные закономерности растительного покрова СССР - с. 66
- Глава ІІІ. Арктические пустыни - с. 82
- Глава IV. Тундры - с. 87
- Глава V. Хвойные леса - с. 139
- Глава VI. Лиственные леса - с. 225
- Глава VIІ. Степи - с. 256
- Глава VIII. Пустыни - с. 321
- Глава IX. Луга - с. 362
- Глава X. Болота - с. 387
- Глава XI. Альпийская растительность - с. 424
- Глава XII. Главнейшие заповедники СССР - с. 454
- Указатель русских терминов и названий - с. 484
- Указатель латинских названий растений и растительных сообществ - с. 493
Видання зацікавить природознавців, ботаніків, краєзнавців та любителів унікальних антикварних видань.
Назва: Растительность СССР.
Автор: Василій Васильович Альохін (1882 - 1946) - радянський геоботанік-фітоценолог, степознавець, флорист і педагог.
Рік: 1951
Москва
Государственное идательство "Советская наука"
Сторінок: 511
довжина 22,5
ширина 15
товщина 2,5
Вага: 0,720 кг
Присутні відбитки печаток неіснуючих бібліотек.
Лексикон словенороський Памви Беринди (Наукове видання 1961 року)
Пам’ятки української мови XVII ст.
«Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом.
Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку.
У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів.
Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської.
Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда.
«Лексикон словенороський Памви Беринди»
Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961
Мова: українська
Сторінок: 271