Новини
Люборацькі. Сімейна хроніка /Анатолій Свидницький/ (Видання 1984 року)
У книзі опубліковано головний твір українського письменника, фольклориста А.Свидницького (1834-1871) – роман «Люборацькі». Автобіографічний твір є першим українським реалістичним романом на побутову тематику. У ньому відтворено життя 3-х поколінь священницького роду Поділля, з’ясовано причини його занепаду (полонізація і зросійщення українського духовенства), порушено злободенні проблеми національного виховання молоді. Вступна стаття Р. Міщука, ілюстрації А.Базилевича.
Назва: Люборацькі. Сімейна хроніка
Автор: Анатолій Свидницький
Рік і місце видання: 1984, Київ, Видавництво художньої літератури "Дніпро"
Сторінок: 295
довжина 18,5
ширина 11
товщина 1,5
Вага: 0,280 кг
Генетика и селекция на Украине ч.1 (Наукове видання 1971 року)
Збірник статей про генетику
Зміст:
- Генетика та селекція мікроорганізмів та вірусів
- Генетика та селекція рослин: Експериментальний мутагенез; Поліплоїдія; Гетерозис, генетичні основи та методи використання у селекції; Питання імунітету; Методи та результати селекції.
«Генетика и селекция на Украине. (Материалы II съезда генетиков и селекционеров Украины. Киев, май 1971г.) Часть 1» (Генетика та селекція в Україні. (Матеріали II з'їзду генетиків та селекціонерів України. Київ, травень 1971р.) Частина 1)
Видавництво: «Наукова думка», Київ, 1971
Мова: російська
Сторінок: 225
Древние славяне и Киевская Русь (Наукова книга 1989 року)
Збірка статей, які присвячені питанням слов'яно-руської археології. Розкривається рівень соціально-економічного розвитку слов'ян в другій половині І тисячоліття, їх політичне та духовне життя, взаємовідносини зі степовими народами.
Древние славяне и Киевская Русь
Київ 1989 Наукова думка
Сторінок: 200
Мова: російська
Вибрані твори. Григорій Квітка-Основ’яненко (Видання 1949 року)
Класика українського письменства
Збірка вміщує вибрані твори Григорія Квітки-Основ’яненка, засновника художньої прози та жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі.
Зміст:
- Г.Ф.Квітка-Основ'яненко. П.Волинський
Повісті та оповідання:
- Салдатський патрет
- Маруся
- Конотопська відьма
- Козир-дівка
- Сердешна Оксана
Драматичні твори:
- Сватання на Гончарівці
- Шельменко-денщик
«Григорій Квітка-Основ'яненко. Вибрані твори»
Автор: Григорій Квітка-Основ'яненко (1778- 1843), письменник, драматург, журналіст, літературний критик і культурно-громадський діяч. Основоположник художньої прози в новій українській літературі. Приблизно 4 роки був послушником Курязького Спасо-Преображенського монастиря. Потім повернувся до світського життя. Служив комісаром з питань провіанту в народному ополченні (1806–1807), був секретарем дворянських зборів, дир. заснованого за його участі Харківського професійного театру (1812), повітовим предводителем дворянства (1817–1828), совісним суддею, головою Харківської палати кримінального суду. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті, членом Товариства антикваріїв Півночі, був одним із засновників Харківського інституту шляхетних дівчат (1812), Благодійного товариства (1812), Харківської публічної бібліотеки (1838). Наприкінці 1810 – на початку 1820-х років в харківській ("Украинский вестник", "Харьковские известия") та московській ("Вестник Европы") періодиці почав публікувати фейлетони, статті, жартівливі вірші. 1816–1817 разом з Р. Гонорським та Є. Філомафітським видавав перший в Україні журнал "Украинский вестник", був ініціатором видання альманахів "Утренняя звезда" (1833), "Молодик" (1843), першої збірки українських прислів'їв і приказок В. Смирницького "Малоросійські прислів'я і приказки. Зібрані В.М.С." (1843). У 1820-х роках виступив із першими комедіями. Його перу належать також дві книги "Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком" (1834–1837), низка історичних нарисів, переказів російською мовою ("Головатий" 1839; "Історія театру в Харкові", 1841; "Українці", 1841; "Переказ про Гаркушу", 1842; "Заснування Харкова", 1843 та ін.). Листувався з Т. Шевченком. Кобзар присвятив йому листа "До Основ’яненка", проілюстрував "Знахаря" і "Панну Сотниківну". Найвідоміші твори: "Шельменко-волосний писар" (1829), "Маруся" (1832), "Салдацький патрет" (1833), "Пан Халявський" (1839), "Сердешна Оксана" (1841), "Козир-дівка" (1838), "Ганнуся" (1839), "Конотопська відьма" (1833), "Сватання на Гончарівці" (1835), "Щельменко-денщик" (1838, всі три – екранізовані). Його твори перекладалися польською та болгарською мовами, 1854 в Парижі опубліковано французькою мовою "Сердешну Оксану". Творчість Г. Квітки-Основ'яненка справила значний вплив на подальший розвиток української літератури, зокрема так званої етнографічної школи. (Матеріали е-Бібліотеки "Україніка")
«Державне видавництво художньої літератури», Київ, 1949
Мова: українська та російська
Сторінок: 342
ТАРАС ШЕВЧЕНКО. БІОГРАФІЧНИЙ НАРИС / МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ, АЛЕКСАНДР ДЕЙЧ / (Видання 1964 року)
Ця книга є ґрунтовним біографічним дослідженням життя та творчості великого українського поета і художника Тараса Шевченка. Написана двома видатними літературознавцями — Максимом Рильським, українським поетом і академіком, та Олександром Дейчем, радянським літературознавцем, вона об'єднує погляди двох знавців на геній Шевченка, його мистецький шлях і вплив на розвиток української літератури.
У книзі автори детально описують життєві віхи Шевченка: від його народження в кріпацькій сім'ї до визволення та здобуття освіти. Особливістю цього біографічного нарису є те, що він поєднує академічну строгість із емоційною чуттєвістю, характерною для Рильського. Це робить книгу не тільки науково важливою, але й захоплюючою для широкого кола читачів.
Тарас Шевченко. Поеми (Видання 1984 року)
Збірка поем Великого Кобзаря
Славнозвісні поеми, у яких поет зображував життєву долю жінки-страдниці, опоетизувавши її високе душевне благородство та викриваючи гнівно суспільні вади, що викликали страждання жінки, а то й загибель.
«Поеми».
Автор: Тарас Григорович Шевченко. Народився 9 березня 1814 року у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії в закріпаченій селянській родині. Рано став сиротою — мати померла, коли йому було 9 років, батько — у 11 років. Восени 1822 року починає вчитися грамоти у місцевого дяка. Іде наймитувати до дяка Богорського, який прибув з Києва. Не витерпівши знущань дяка, тікає від нього і шукає в навколишніх селах учителя-маляра. В 1828 році він потрапляє в число прислуги поміщика Енгельгардта, спочатку в ролі кухарчука, потім козачка. Помітивши у Тараса пристрасть до живопису, поміщик вирішує зробити його придворним художником. Він віддає свого кріпака в навчання викладачеві Віленського університету — портретисту Яну Рустему. У Вільні юний Тарас пробув 1,5 року. Переїхавши 1831 року з Вільно до Петербурга, Енгельгардт взяв із собою Шевченка і віддав його в науку на 4 роки до живописця Василя Ширяєва. Навесні 1838 Карл Брюллов та Василь Жуковський викупили молодого поета з кріпацтва. Першу збірку своїх поетичних творів видав 1840 під назвою «Кобзар». У першому виданні було 8 творів. 25 травня 1843 року з Петербурга виїхав в Україну. В лютому 1844 року виїхав з України до Петербурга через Москву. 5 квітня рада Академії мистецтв видала квиток на право проїзду на Україну. Вже в листопаді 1845 року збори Академії мистецтв у Петербурзі затвердили рішення ради про надання звання некласного художника. 31 березня (12 квітня) 1845 року виїхав із Петербурга через Москву до Києва. Навесні 1846 року прибув до Києва. У квітні пристав до Кирило-Мефодіївського братства. Заарештували 5 квітня 1847, відправили до Петербурга й ув’язнили в казематі. Заслали в солдати до Оренбурга. Деяке полегшення становища Шевченка настало навесні 1848 унаслідок включення його до складу Аральської експедиції. У квітні 1850 Шевченка вдруге заарештовано і, після піврічного ув’язнення, запроторено в Новопетровський береговий форт. 2 серпня 1857 – поета було звільнено з заслання. Навесні 1858 поет прибув до Петербурга. А влітку 1859 року повернувся в Україну, якої вже 12 років не бачив. До останніх днів свого життя поет перебував під таємним поліційним наглядом. 10 березня 1861 року Шевченко помер в Петербурзі. Його ховають спочатку на Смоленському кладовищі, але, згідно з «Заповітом», 10 травня того ж року його прах перепохований в Україні над Дніпром на Чернечій горі (м. Канів).
Ілюстрації Олександра Івахненка. Оформлення Володимира Юрчишина.
Видавництво «Веселка» Київ 1984
Мова: українська
Сторінок: 197
Русское народное исскуство (1959)
Мичуринское учение на службе народу выпуск 1, 2 (Видання 1955 року)
Досягнення мічуринської біології
«Іван Володимирович Мічурін створив близько трьохсот чудових сортів яблунь, груш, вишень, слив та інших культур. Працюючи над виведенням сортів головним чином плодових і ягідних рослин, він глибоко вникав у життя та розвиток живої природи, день у день долаючи перешкоди, що зустрічаються на шляху створення нових форм і сортів рослин. Вся його діяльність являла собою суцільний, пройнятий єдиною ідеєю ланцюг досліджень закономірностей живої природи і одночасно кожен крок у роботі був спрямований на вирішення практичних завдань. Будь-який його досвід ставив завдання вирішення того чи іншого практичного питання, і водночас ця, як здавалося, суто практична робота збагачувала науку новими теоретичними положеннями. Весь творчий шлях І. В. Мічуріна є взірцем поєднання інтересів науки та практики.»
«Мичуринское учение на службе народу. Сборник статей. Выпуск 1»
Видавництво: Гос. издательство селхоз. литературы, 1955
Мова: російська
Сторінок: 269
Особливості: можлива присутність печаток неіснуючих бібліотек
Duccio (Дуччо -картинна галерея геніїв, аргентинське видання 1964 року)
Роботи італійського художника Duccio di Buoninsegna (Дуччо).
«Pinacoteca de los genios», яка пропонує повну панораму майстерних творінь живопису, була створена групою видатних експертів мистецтва під керівництвом доктора Діно Фаббрі та адаптована фахівцями для іспаномовної публіки. У цьому випуску — Duccio di Buoninsegna (близько 1255–1319) — італійський художник, представник сієнської школи живопису. 6 сторінок тексту + XVI повносторінкових високоякісних кольорових зображень.
«Duccio - pinacoteca de los genios, 21» (Дуччо - картинна галерея геніїв, №21)
Автор: Enzo Carli
Видавництво: Codex, Буенос-Айрес, 1964
Мова: іспанська
Соя. Її значення та способи культивування /П. Бордаков/ (Антикварна книга 1930 року)
Практичний посібник з вирощування сої, її корисних властивостей та економічного значення для сільського господарства.
ЗМІСТ
- Що за рослина соя
- Зовнішній вигляд сої
- Походження сої
- Сою сіють у багатьох країнах
- Соя дає чудовий харч для худоби
- Сою можна вживати до страви
- На якому ґрунті росте соя
- Соя не виснажує, а поліпшує ґрунт, на якому росте
- Соя не боїться посухи
- Сої не шкодять приморозки
- В сої немає небезпечних ворогів
- Врожай насіння
- Соя – гарна просапна рослина
- Соя гарний попередник для ярини та озимини
- Витрати на один гектар соєвого посіву та прибутковість од неї
- Гатунки сої
- Обробка ґрунту під сою
- Чи потребує соя угноєння
- Зараження ґрунту на соєві бактерії
- Час посіву сої
- Кількість насіння на гектар
- Способи засіву сої
- Догляд за соєю
- Уборка сої
- Молотьба, очистка та сортування сої
- Зберігання насіння сої
- Роля державних та кооперативних установ у розповсюдженні сої
- Висновки
Бібліографічна інформація
Назва: Соя. Її значення та способи культивування
Автор: П. Бордаков
Рік і місце видання: 1930, Харків
Сторінок: 23
Мова: українська
довжина 22
ширина 15
товщина 0,3
Вага: 0,030 кг
Присутні печатки неіснуючих бібліотек
Исследования по Древнерусской литературе /Лихачев Д.С./ (Видання 1986 року)
Збірка статей, кожна і яких є конкретним дослідженням якоїсь окремої пам'ятки літератури Давньої Русі: «Повчання» Володимира Мономаха, «Моління» Данила Заточника, «Слово про смерть Руської землі», «Повісті про руйнування Рязані Батиєм» і ін..
«Исследования по Древнерусской литературе» (Дослідження з Давньоруської літератури)
Автор: Лихачов Д.С.
Видавництво: «Наука», 1986
Мова: російська
Сторінок: 405
Киевская Русь очерки социально-экономической истории /Фроянов І.Я./ (Видання 1974 року)
Соціально-економічний розвиток Київської Русі IX-XII ст. Погляд автора.
У книзі розглядаються найважливіші проблеми соціально-економічного розвитку Русі IX-XII ст.: Общинні форми землеволодіння та їх еволюція, зростання приватного землеволодіння та господарства, формування залежного населення та ін.
«Киевская Русь. Очерки социально-экономической истории»
Автор: Ігор Якович Фроянов
Видавництво Ленінградського університету, 1974
Мова: російська
Сторінок: 157