Історична науково-популярна біографістика. В українській історії було багато цікавих постатей, які як і прославляли, так і ганьбили державу. У виданні зібрано біографії найвідоміших українських діячів, які творили нашу історію. Автор спробував дати свою оцінку причинам "забутості" або "актуальності" постаті того чи іншого діяча в сьогоднішніх умовах. У кінці книжки є список літератури, де зазначено як наукові праці, так і популярні видання, які, на думку Д. В. Журавльова, добре ілюструють процес "актуалізації історичної пам'яті" про того чи іншого персонажа. Видання для усіх, хто цікавиться українською історією та біографіями відомих людей. Назва: Хто є хто в українській історії Автор: Денис Володимирович Журавльов (нар. 1977) — український історик, письменник, кандидат історичних наук, доцент. Рік: 2014 Харків Сторінок: 413 Розміри,см.: довжина 20,5 ширина 13,5 товщина 2 Вага: 0,370 кг

Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі У словнику зібрано, історично, географічно і номенклатурно визначено, простежено в розвитку і взаємозв'язках з іншими утвореннями, етимологізовано та оформлено в лексикографічних статтях (їх понад 700) топонімікон, зафіксований до початку 14 ст. давньоруськими літописами у південній частині Київської Русі та на суміжних територіях (У межах України). Для дослідників - лінгвістів, істориків, географів, етнографів, усіх, хто цікавиться питаннями походження власних географічних назв. Автори: Ірина Желєзняк, Алла Корепанова, Лариса Масенко, Олексій Стрижак Рік видання: 1985 Видавництво: Наукова думка Мова: українська

Пам’ятки української мови XVII ст. «Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом. Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку. У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів. Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської. Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда. «Лексикон словенороський Памви Беринди» Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961 Мова: українська Сторінок: 271