Новини
История Чехии /Пичета/(Видання 1947 року)
Радянський варіант історії Чехії.
«Автори цієї книжки ставлять своїм завданням познайомити радянського читача з історичними долями героїчного чеського народу, який століттями боровся за свою незалежність проти німецької агресії.»
«История Чехии»
Редактор: Пичета В.І.
Видавництво: Государственное издание политической литературы, 1947
Мова: російська
Сторінок: 258
Избранные произведения. М. Коцюбинский (Видання 1949 року)
Переклад з української мови творів українського письменника
Зміст:
-На веру (повесть)
-Ёлочка (рассказ, перевод А. Дейча)
-Пятизлотник (рассказ)
-Цеповяз (рассказ, перевод А. Деева)
-Нюрнбергское яйцо (очерк)
-Хо (сказка, перевод А. Деева),
-На крыльях песни (рассказ)
-Для общего блага (повесть, перевод Е. Нежинцева)
-«Пе-коптьор» (рассказ, перевод А. Островского)
-Посол чёрного царя (рассказ)
-Ведьма (рассказ)
-Дорогой ценой (повесть, перевод Н. Ушакова)
-На камне (рассказ, перевод Е. Нежинцева)
-Поединок (рассказ, перевод Е. Нежинцева)
-Яблони цветут (рассказ, перевод Н. Ушакова)
-Тучи (микрорассказ)
-Усталость (микрорассказ)
-Одинокий (микрорассказ)
-Сон (рассказ)
-В грешный мир (рассказ)
-Под минаретами (рассказ, перевод Г. Шипова)
-Смех (рассказ)
-Он идёт (рассказ)
-Неизвестный (рассказ)
-Persona grata (рассказ, перевод Н. Ушакова)
-В дороге (рассказ, перевод Л. Кремневой)
-Intermezzo (рассказ, перевод Л. Кремневой)
-Поездка в Криницу (рассказ, перевод Л. Кремневой)
-Дебют (рассказ)
-Fata Morgana (повесть, перевод Н. Ушакова)
-Что записано в книгу жизни (рассказ)
-Сон (рассказ)
-Тени забытых предков (повесть, перевод Н. Ушакова)
-Подарок на именины (рассказ, перевод Н. Ушакова)
-Лошади не виноваты (рассказ, перевод А. Дейча)
-Хвала жизни! (рассказ, перевод Г. Шипова)
-На острове (очерк, перевод А. Деева)
-Иван Франко (реферат, перевод А. Дейча)
-Письма М. М. Коцюбинского к А. М. Горькому
-Приложение. М. Горький. М. М. Коцюбинский,
«М.Коцюбинский. Избранные произведения»
Автор: Михайло Михайлович Коцюбинський. Народився 17 вересня 1864 у Вінниці у родині чиновника. Батьків письменника звали Михайло, Глікерія. Навчався в Барській початковій школі (1875 — 1876), Шаргородському духовному училищі (1876 — 1880). Після закінчення Шаргородської семінарії у 1880 Михайло Коцюбинський поїхав до Кам’янця-Подільського, маючи намір навчатися в університеті, але ця мрія не здійснилася через матеріальні обставини, але він продовжував самотужки навчатись. У 1885 р. увійшов до підпільної “Молодої громади”, за що був притягнутий до судової відповідальності. У 1886–1889 він дає приватні уроки і продовжує навчатися самостійно, а 1891-го, склавши іспит екстерном при Вінницькому реальному училищі на народного учителя, працює репетитором. 1892–1896 — працював у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролася зі шкідником винограду. Потім працював у Криму. У 1892 році М.Коцюбинский увійшов до таємної спілки Братство тарасівців. Коцюбинський був одним з ініціаторів створення товариства “Просвіта". Від листопада 1897 до березня 1898 обіймав різні посади в редакції житомирської газети «Волинь». 1898 переїхав у Чернігів, де займав посаду діловода при земській управі. В Чернігові зустрів Віру Устимівну Дейшу, яка стала його дружиною — вірним другом та помічником. Брав активну участь у культурному житті міста, влаштовував літературні вечори, підтримував письменників-початківців. Постійні матеріальні нестатки, конфлікти з владою та ще постійна зажура долею коханої жінки, Олександри Іванівни Аплаксіної, молодшої за нього на 16 років підірвали здоров’я письменника. У 1907 р. з анонімного листа дружина дізналася про стосунки чоловіка з Аплаксіною та примусила його дати слово не кидати родину. У середині 1909 р. письменник їде на о. Капрі через астму і сухоти. Помер 25 квітня 1913 року в Чернігові, де і похований.
Видавництво: «Государственное издательство художественной літературы», Москва, 1949
Мова: російська
Сторінок: 375
Лексикон словенороський Памви Беринди (Наукове видання 1961 року)
Пам’ятки української мови XVII ст.
«Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом.
Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку.
У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів.
Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської.
Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда.
«Лексикон словенороський Памви Беринди»
Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961
Мова: українська
Сторінок: 271
Избранные произведения /И. В. Мичурин/ (Антикварне видання 1949 року)
Раритетне природознавче видання. У збірник "Избранных произведений" увійшли автобіографічні відомості, праці зі статевої та вегетативної гібридизації та методах відбору гібридних сіянців, статті з агротехніки та публіцистичні виступи І. В. Мічуріна.
Попри наявність радянської пропаганди у тексті видання, праця І. В. Мічуріна містить багатий фактичний та ілюстративний матеріал, який може бути використаний дослідниками природознавства та всіма, хто цікавиться історією біологічної науки двадцятого століття.
Назва: Избранные произведения.
Автор: Іван Володимирович Мічурін (1855 — 1935) - біолог і селекціонер-помолог, автор багатьох сортів плодово-ягідних культур. Розробив методи селекції плодово-ягодних рослин, головним чином — метод віддаленої гібридизації (підбір батьківських пар, подолання несхрещуваності та ін.).
Рік: 1949
Москва
Государственное учебно-педагогическое издательство Министерства просвещения РСФСР
Сторінок: 263
довжина 26
ширина 18
товщина 1,5
Вага: 0,680 кг
Присутні відбитки печаток неіснуючих бібліотек.
Записки сенатора Лопухина Россия XVIII столетия /Лопухін І.В./ (Перевидання 1990 року)
Репринтне відтворення з Лондонського видання 1860 р.
Репринтне видання мемуарних джерел XVIII ст. – «Записки сенатора І. В. Лопухіна», «Записки імператриці Катерини ІІ», «Записки княгині О. Р.Дашкової» продовжує публікацію історичних матеріалів Вільної російської друкарні Герца та Огарьова (здійснену Інститутом історії СРСР Академії наук СРСР). Відтворення «Записок» супроводжує спеціальний том, що розкриває складну долю кожної з пам'яток, що публікуються, їх місце в громадському русі XIX століття і вписує їх у загальну картину політичної історії Росії XVIII століття. Ця серія відкривається «Записками» великого державного діяча, публіциста, близького кола Н. І.Новікова – Івана Володимировича Лопухіна.
«Записки сенатора Лопухина»
Автор: Іван Володимирович Лопухін
Видавництво: «Наука», 1990
Мова: дореформена російська
Сторінок: 211
“ВИБРАНІ ТВОРИ” / ЛЕСЬ МАРТОВИЧ / (Наукове видання 1952 року)
Лесь Мартович (1871-1916) був видатним українським письменником і сатириком, одним із засновників «покутської трійці» разом з Василем Стефаником і Марком Черемшиною. Його твори відзначаються глибоким соціальним змістом і яскравою мовою.
"Вибрані твори" Лесь Мартовича — це збірка найвідоміших його творів, які відображають суспільні проблеми кінця XIX — початку XX століття. До цієї збірки входять його найкращі оповідання та новели, серед яких можна знайти такі твори: "Лумера" - гумористичне оповідання про сільського священика, який потрапляє у смішні ситуації."Хитрий Панько" - сатирична новела про хитрого селянина, який вміє використовувати обставини на свою користь."Забобон" - твір, який висміює релігійні забобони та неосвіченість селян та інші.
Назва: “Вибрані твори”
Автор: Лесь Мартович
Рік і місце видання: Київ, 1952 рік
Сторінок: 464
Мова: українська
Довжина 20,5
Ширина 14
Товщина 3
Вага: 0,500 кг
Присутні печатки неіснуючих бібліотек
Caravage (Шедеври мистецтва, великі художники n°59: Караваджо, французьке видання 1967 року)
Альбом робіт живописця Караваджо.
Альбом серії «Шедеври мистецтва великих живописців» присвячений роботам Караваджо. 16 сторінок, ілюстрованих повносторінковими кольоровими гравюрами. Дитя бароко, геніальний художник із бурхливим темпераментом, Мікеланджело Мерізі да Караваджо, відомий як Караваджо (1571–1610) , стоїть у витоків справжньої живописної революції. Його нонконформістський натуралізм і майстерність тенебризму заслужили йому стільки ж шанувальників, скільки критиків. Караваджо працював для Церкви – головного спонсора на той час – і запропонував нове тлумачення Святого Письма. Його насичене подіями і романтичне життя – бійки, гомосексуалізм, скандали – закінчується вигнанням і вбивством. Внесок Караваджо в техніку світлотіні, що існувала до нього, безперечний. До цієї дуже спеціалізованої роботи, що акцентує увагу на моделюванні тіла тінню та світлом, художник додав висвітлення психологічної реальності своїх предметів, що зробило його художником-візіонером і часто оскаржуваним Церквою. Його стиль став школою: після його смерті «каравагізм» поширився по Європі, зокрема у Франції з Валентином де Булонь і Жоржем де Ла Туром.
«Chefs-d'oeuvre de l'art grands peintres n°59: Caravage» (Шедеври мистецтва, великі художники n°59: Караваджо)
Видавництво: Hachette, Франція, 1967
Мова: французька
Соя. Сборник статей (Видання 1963 року)
Практика вирощування сої у Радянському Союзі.
Серед рослин, багатих на білок, їй за поширеністю належить перше місце.
Зміст:
- Соя на Далекому Сході
- Соя в Казахстані, Киргизії та Західному Сибіру
- Соя на Кавказі
- Соя в Україні та в Молдавії
- Соя в інших районах СРСР
«Соя. Сборник статей»
Видавництво «Издательство сельсхозяйственной литературы, журналов и плакатов» 1963
Мова російська
Сторінок 333
Диво / Павло Загребельний / Видання 1971 року
Перший роман знакової історичної тетралогії Павла Загребельного (1924-2009), видатного українського прозаїка та сценариста, розповідає історію створення та збереження Софійського собору.
Роман вирізняється складною структурою, що поєднує різні часові періоди. Історія зодчого Сивоока, який бере участь у будівництві Софії Київської за часів правління Ярослава Мудрого, драматична доля професора, який жертвує життям, намагаючись врятувати собор від знищення під час нацистської окупації Києва та розповідь про сина загиблого професора, чия доля тісно пов'язана з реставрацією Софійського собору.
Сплітаючи часи та сюжетні лінії, Загребельний досліджує теми творчості, збереження культурної спадщини та зв'язку поколінь. "Диво" порушує вічні питання про роль мистецтва, відповідальність митця та значення історичної пам'яті.
Роман вважають вершиною творчості Павла Загребельного.
Назва: Диво
Автор: Павло Загребельний
Рік і місце видання: 1971, Київ
Сторінок: 670
Мова: українська
Исландские саги. Ирландский эпос. (Антикварне видання 1973 року)
Унікальна збірка ісландських та ірладських саг - епічних сказань про легендарних героїв та історичних діячів, перекладених на російську мову М. І. Стеблін-Каменським, О. А. Смирницькою, С. Д. Кацнельсоном, В. П.Берковим, А. Корсунем та А. А. Смирновим. Ісландський народ називають найлітературнішим народом світу. Його називають також народом поетів. Пристрасть до віршів і майстерность в римуванні — ісландська національна риса.
Давньоісландська сагова література надзвичайно різноманітна. З величезного обсягу старих ірландських оповідей, що збереглися до нас, для перекладу були обрані найяскравіші приклади з двох груп саг. Перша група містить одні з найдавніших героїчних саг, тобто ті, що належать до циклу Кухуліна. Друга - складена з саг досить різних епох та циклів, спільною рисою яких є переважання фантастичних елементів і трагічної суперечливості почуттів.
Перекладачі в коментарях до окремих саг подають відомості про їх особливості, історичну основу, тонкощі перекладу на російську мову, бібліографію, а також пояснюють окремі слова та висловлювання, що зустрічаються в них.
Збірка зацікавить усіх шанувальників давньоісланського та давньоірландського епосу, а також колекціонерів антикварних видань.
Назва: Исландские саги. Ирландский эпос.
Рік: 1973
Издательство "Художественная литература"
Москва
maitres flamands et maitres allemands CHEFFS-D`oeuvre de l`art (Шедеври мистецтва, великі художники: фламандські майстри та німецькі майстри. Французьке видання)
Альбом творів фламандських та німецькі живописців
Альбом серії «Шедеври мистецтва великих живописців» складається з коментарів та історії на Van Der Weyden, Altdorfer, Albrecht Durer , Lucas Cranach (l'Ancien), Jose de Ribera. Альбом вміщує загалом 40 сторінок і 80 кольорових ілюстрацій.
«Chefs-d'oeuvre de l'art - maitres flamands et maitres allemands» (Шедеври мистецтва, великі художники: фламандські майстри та німецькі майстри)
Видавництво: Hachette-Fabbre, Milan
Мова: французька
Писатель и художник (Видання 1979 року)
Великий альбом з безліччю ілюстрацій
До цієї книги увійшли ілюстрації до творів російської класичної літератури. Вступна стаття Володимира Солоухіна
«Писатель и художник. Произведения русской классической литературы в иллюстрациях Ильи Глазунова». Альбом
Автори: Солоухін Володимир Олексійович, Глазунов Ілля Сергійович
Видавництво: «Изобразительное искусство» 1979
Мова: російська
Сторінок: 238