Новини
Хотинська війна 1621 (Видання 1991 року)
Книга з історії України.
Науково-популярне видання висвітлює історію однієї з найбільших війн 17 ст. - Хотинської війни 1621 р., в якій українські козацькі й польські війська завдали нечуваної поразки величезній армії Османської імперії. У цій війні невмирущої слави зажив видатний син українського народу, славетний полководець і державний діяч гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Книга включає фрагменти опису подій Хотинської війни козацькими літописцями Г.Грабянкою, С.Величком, німецьким дослідником Й.Мюллером, відомими українськими істориками М.Грушевським, Д.Яворницьким, В.Голобуцьким, а також М.Алекберлі та іншими.
«Хотинська війна. 1621 рік».
Автори: Г.Грабянка, С.Величко, Й.Мюллер
Видавництво: Центр пам'яткознавства АН України та Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, 1991
Мова: українська
Сторінок: 238
Розміри, см.:
Довжина 17
ширина 11
товщина 1,5
вага 0,203 кг
Збройні сили України першої половини XVIII ст. О.М. Апанович (Букіністика)
Авторка: О.М. Апанович
Рік видання: 1969
Видавництво: Наукова думка
Історія видання не менш цікава за його зміст. Як зазначив один з сучасних читачів - “Ця жінка наважилась вжити словосполучення “Збройні сили України” в часи, коли це боялись зробити чоловіки”.
Книга мала стати першою частиною великого дослідження авторки “Україна в російсько-турецьких війнах”, проте, вже після видання цієї першої частини, авторку на початку 1970-х було звільнено з роботи в Центральному історичному архіві в Києві та зроблено неможливим подальший доступ до архіву та проведення повноцінної наукової роботи по цій темі.
В монографії на основі архівних джерел дається характеристика збройних сил України в першій половині 18 ст., досліджуються комплектування, мобілізація, організація, озброєння та забезпечення українського козацького війська, сторожова та допоміжна служба в Україні. Окремо висвітлюється стан Запорізького війська у цей період.
Авторка показує залежність структури, матеріально-технічного оснащення українських збройних сил від рівня розвитку козацького господарства, диференціації козацтва, розвитку кріпосницьких відносин, соціальної боротьби та політики царського уряду в Україні.
Весільні пісні у двох книгах (Наукове видання 1982 року)
Книга з українського музичного фольклору. Книга "Весільні пісні у двох книгах" із серії "Українська народна творчість" - перше в історії української фольклористики видання з весільними піснями з усієї території України без опису обряду, але здебільшого з мелодіями. Переважна більшість весільних пісень, які містяться у виданнях, були опубліковані вперше. У першій книзі - матеріали та пісні, зібрані у регіонах Полісся, Наддніпрянщини, Слобожанщини та степової України. У другій книзі - композиції Волині, Поділля, Буковини, Прикарпаття та Закарпаття.
Видання сподобається філологам, етнографам, історикам, музикознавцям та всім шанувальникам української народної творчості.
Книга унікальна тим, що в ній, поряд з текстами пісень, міститься багато нот весільних композицій. А це означає, що музиканти сучасності мають чудову нагоду спробувати відтворити ці давні - рідкісні та традиційні пісні.
Видання має суперобкладинку та наприкінці другої книги є помітка, зроблена олівцем.
Назва: Весільні пісні у двох книгах
Автор: упорядники: Марія Митрофанівна Шубравська (1933 — 1994) — українська фольклористка, дослідниця українських народних і весільних пісень, народних обрядів, а також життя та творчості Д. Яворницького.
Анатолій Іванович Іваницький (нар. 1936) — український музикознавець, дослідник українського музичного фольклору, професор, доктор мистецтвознавства, член-кореспондент Національної академії наук України.
Наталія Анатоліївна Бучель (1952 — 2020) — співачка, композитор, автор пісень, заслужена артистка України.
Рік: 1982
Київ, "Наукова думка"
Сторінок: 679 та 870
Розміри,см.:
довжина 22,5
ширина 15,5
товщина 9
Вага: 1,815 кг
Твори в шести томах /Г. Ф. Квітка-Основ’яненко/ Антикварне видання 1956 року
Григорій Федорович Квітка, перший прозаїк нової української літератури, народився 20 (18) листопада 1778 р. під Харковом в селі Основі, звідки походить і його літературний псевдонім «Основ'яненко». Батько письменника був багатий український поміщик.
Він майже весь час займає солідні офіційні посади. З 1817 по 1828 рік - повітовий предводитель дворянства, потім (1832 - 1840) совісний суддя Харкова і, нарешті, починаючи з 1840 року, — голова Харківської палати кримінального суду; на цій посаді він залишається до самої смерті, яка сталася 20 серпня (8 ст. ст.) 1843 року.
І разом з тим, Квітка-Основ'яненко бере активну участь заходах громадського і культурного життя. Він захоплюється літературними вечорами, деякий час керує роботою танцювального клубу, театру. Багато зусиль письменник прикладає для заснування Інституту благородних дівиць, виступає одним з ініціаторів, редакторів і видавців журналу «Украинский вестник». Пише фейлетони, жартівливі вірші і т. інше.
Зміст:
Том перший: Драматичні твори
Том другий: Повісті, оповідання
Том третій: Повісті, оповідання
Том четвертий: Оповідання, "Пан Халявський"
Том п'ятий: "Жизнь и похождения Петра Степанова сына Столбикова, помещика"
Том шостий: Публіцистичні статті
Назва: Твори в шести томах
Автор: Г. Ф. Квітка-Основ'яненко
Видавець: Київ, 1956, Державне видавництво художньої літератури
Мова: російська, українська
Сторінок: -
довжина 20,5
ширина 14
товщина 16
Вага: 2,970 кг (5 книг)
Иллюстрированная история Украины /М.С. Грушевский/ (Книга 1997 року за виданням 1913)
Книга відтворює першу російськомовну публікацію 1913 року класичного науково-популярного твору Михайла Грушевського про історію та розвиток народу, економіки, культури та державності України.
Видання доповнене новим текстом з останнього авторського видання (1921 року, Відень) та нарисом історика Владислава Верстюка.
Назва: Иллюстрированная история Украины
Автор: М.С. Грушевский
Рік: 1997 (за виданням 1913)
Мова: російська
Упорядник видання: Іосиф Боряк
Сторінок: 695
довжина 22
ширина 15
товщина 3,5
Вага: 0,850 кг
Славяне Днепровского Левобережья /О. В. Сухобоков/ (Наукове видання 1975 року)
Класичне наукове історичне дослідження. Монографія «Слов'яни Дніпровського Лівобережжя (роменська культура та її попередники)» переконливо довела тезу про спадковість історичного процесу на Лівобережжі України. Вчений першим запропонував деталізовану картину еволюції головних елементів матеріальної культури слов'янського населення Дніпровського Лівобережжя від пам'яток VI — VII ст. до роменсько-давньоруських пам'яток ХІ ст.
Зміст
- ВВЕДЕНИЕ - 3
Глава I
- ПРИРОДНО-КЛИМАТИЧЕСКИЕ УСЛОВИЯ И КУЛЬТУРНО-ХРОНОЛОГИЧЕСКАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА ПАМЯТНИКОВ - 6
Глава II
- ОСНОВНЫЕ ЧЕРТЫ МАТЕРИАЛЬНОЙ КУЛЬТРЫ НАСЕЛЕНИЯ ЛЕВОБЕРЕЖЬЯ ВО ВТОРОЙ ПОЛОВИНЕ I ТЫСЯЧЕЛЕТИЯ Н. Э. - 23
Глава III
- ХОЗЯЙСТВЕННАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ И СОЦИАЛЬНАЯ ОРГАНИЗАЦИЯ СЛАВЯНСКОГО НАСЕЛЕНИЯ ЛЕВОБЕРЕЖЬЯ ВО ВТОРОЙ ПОЛОВИНЕ I ТЫСЯЧЕЛЕТИЯ Н. Э. - 87
Глава IV
- ЭТНОКУЛЬТУРНЫЙ ПРОЦЕСС НА ДНЕПРОВСКОМ ЛЕВОБЕРЕЖЬЕ ВО ВТОРОЙ ПОЛОВИНЕ 1 ТЫСЯЧЕЛЕТИЯ Н. Э. - 132
- ЗАКЛЮЧЕНИЕ - 150
- Литература - 155
- Архивные материалы - 164
- Список сокращений - 165
Видання містить ілюстрації та таблиці.
Назва: Славяне Днепровского Левобережья
Автор: Олег Васильович Сухобоков (1937 - 2008) - український історик-славіст, археолог, доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту археології НАН України, художник. Наукові інтереси О. В. Сухобокова фокусувалися на ранньослов'янській та давньоруській археології Дніпровського Лівобережжя, історії східнослов'янського племені сіверян та долі «Сіверської землі» в складі Хозарського каганату і Давньої Русі.
Рік: 1975
Киев, издательство "Наукова думка"
Сторінок: 165
Розміри,см.:
довжина 22
ширина 17,5
товщина 1,2
Вага: 0,293 кг
Михайловские мозаики / Лазарев В.Н. /(Видання 1966 року)
Книга містить детальний опис мозаїк церкви Архангела Михайла у Києві.
Про мозаїки церкви Архангела Михайла у Києві писали майже всі дослідники давньоруського мистецтва. Але, крім Д. В. Айналова, ніхто не займався ними впритул, обмежуючись висловлюваннями найзагальнішого порядку. При цьому естетична оцінка мозаїк мала довільний характер. Якщо Н. П. Кондаков піддав їх надмірно суворій критиці, то А. В. Прахов, навпаки, дав їм перебільшено високу оцінку, особливо порівняно з розписом Софії Київської. Михайлівські мозаїки потребують більш об'єктивного до них підходу, і тоді набагато легше буде вирішити питання про їхніх майстрів і ту школу, з якої вони вийшли. Ще 1916 року Ф. І. Шміт вказував на необхідність виконання фотографічних знімків у великому масштабі з кожною окремою фігурою Михайлівських мозаїк. На жаль, таких фотографій Д. В. Айналов не мав у своєму розпорядженні, що завадило йому довести до кінця такі улюблені «детальні штудії». У наші дні, завдяки активній допомозі Софійського музею та його директора М. І. Кресального, стало можливим ретельно зняти всі частини та фрагменти Михайлівських мозаїк, які нині зберігаються у спеціально відведеному приміщенні на другому поверсі Софії Київської. А це дозволило уважним чином вивчити мозаїки не лише з їхнього художнього боку, а й з технічного, що є вкрай важливим для вірного розуміння пам'яток середньовічного монументального живопису. (З передмови).
«Михайловские мозаики».
Автор: Лазарев В.М.
Видавництво: «Искусство», 1966
Мова: російська
Сторінок: 265
Розміри,см.:
довжина 30
ширина 21,5
товщина 2
Вага: 1,180 кг
Альбом цветов (Наукове видання 1958 року)
Описи та характеристики декоративних рослин
Цей альбом не є посібником з квітництва. Перед ним стоїть скромніше завдання наочно ознайомити широке коло читачів з найбільш важливими квітково-декоративними рослинами, а також дати деякі відомості про їх основні біологічні особливості та деякі умови, що забезпечують найкращий декоративний ефект у середній смузі СРСР. Тому тут майже не висвітлено техніку вирощування декоративних рослин, зовсім не порушено питання насінництва, боротьби зі шкідниками хворобами та опущено багато деталей вирощування культур.
«Альбом цветов»
Редактор: А.А.Россошанский
Державне видавництво сільськогосподарської літератури Москва 1958
Мова: російська
Особливості: можлива присутність печаток неіснуючих бібліотек
Абсолютно нецілована. Ніна Елізабет Ґрьонтведт (Дитяча література)
Друга книжка норвезької письменниці Ніни Елізабет Ґрьонтведт, написана у формі щоденника дівчинки-підлітка, який авторка сама й проілюструвала. Героїня Уда Андреа Стоккгейм – вже знайома українським читачам за книгою «Привіт, це я!» – знову пише про себе, свою найближчу подругу Геллє, молодшу сестричку Ерле, тата й маму, шкільних друзів. І… про свої перші закоханості. Словом, про всі-всі найпотаємніші таємниці, про які можна писати в чудовому новенькому записнику-щоденнику, який замикається на ключик.
Абсолютно нецілована
авторка: Ніна Елізабет Ґрьонтведт
Перекладачка: Наталя Іваничук
К-сть сторінок: 320
Попередня книжка: «Привіт, це я».
Наступні книжки: «Суперліто», «Happy End, попри все?»
Записки сенатора Лопухина Россия XVIII столетия /Лопухін І.В./ (Перевидання 1990 року)
Репринтне відтворення з Лондонського видання 1860 р.
Репринтне видання мемуарних джерел XVIII ст. – «Записки сенатора І. В. Лопухіна», «Записки імператриці Катерини ІІ», «Записки княгині О. Р.Дашкової» продовжує публікацію історичних матеріалів Вільної російської друкарні Герца та Огарьова (здійснену Інститутом історії СРСР Академії наук СРСР). Відтворення «Записок» супроводжує спеціальний том, що розкриває складну долю кожної з пам'яток, що публікуються, їх місце в громадському русі XIX століття і вписує їх у загальну картину політичної історії Росії XVIII століття. Ця серія відкривається «Записками» великого державного діяча, публіциста, близького кола Н. І.Новікова – Івана Володимировича Лопухіна.
«Записки сенатора Лопухина»
Автор: Іван Володимирович Лопухін
Видавництво: «Наука», 1990
Мова: дореформена російська
Сторінок: 211
Українська література XVIII ст. (Видання класичної літератури 1983 року)
Класичне видання української класики від "Наукової думки".
"Письменство 18 ст. - важливий етап у багатовіковій історії українського народу. Продовжуючи давню традицію, воно водночас вступає у нову епоху свого розвитку, вивільняється з тенет церковно-релігійної ідеології, утверджується як література світська, виробляючи ті художні форми і засоби їх вираження, які могла використати нова література в процесі свого становлення. Як одна із форм художнього освоєння дійсності література 18 ст. нерозривно пов'язана з тогочасною історією України." (з передмови).
Феофан Прокопович, Семен Климовський, Стефан Яворський, Ілля Бачинський, Гнат Бузановський, Митрофан Довгалевський, Павло Конюскевич, Георгій Кониський, Ігнатій Максимович, Олександр Падальський, Левицький, Григорій, Іван Пашковський, Федір Кастевич, Яків Семержинський, Василь Пашковський, Іоанн, Антон Головатий, Юліан Добриловський, Іван Пастелій, Іван Некрашевич, Семен Дівович, Василь Григорович-Барський, Ілля Турчиновський та інші.
Українська література XVIII ст.
Поетичні, драматичні, прозові твори.
Київ 1983 Наукова думка
Сторінок: 693
Більша книжка. Т.Шевченко (Видання 1963 року)
Автографи поезій Т.Шевченка 1847-1860 рр. Факсимільне видання
Цей рукописний збірник Тарас Григорович Шевченко почав складати у лютому 1858 року в нижньому Новгороді, повертаючись із заслання і чекаючи дозволу на в'їзд до столиці. Роботу цю поет продовжив у Москві і в Петербурзі. Останній запис зроблено 5 грудня 1860 року. Раніше написані твори 1847-1850 років Тарас Григорович не просто переписував, а редагував, деякі ґрунтовно переробив. Це надає збірникові особливості цінності. В оригіналі, що зберігаються в рукописному відділі інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка АН УРСР, збірник відкривається сторінкою, на якій рукою Шевченка старанно виведено «Поезія Тараса Шевченка», а нижче «1847г.» В шевченкознавстві за цим збірником закріпилася назва «Більше книжка», під якою він оце і відтворюється без змін. Збірнику передує вступна стаття члена-кореспондента АН УРСР доктора філологічних наук Є.С. Шабліовського
«Більша книжка»
Автор: Шевченко Тарас Григорович (1814-1861) Видатний український поет, художник, громадський діяч, перекладач, автор Кобзаря, співробітник Київської Археологічної комісії, академік гравірування (1860). Народився 25 лютого (9 березня за новим стилем) 1814 р. у с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (нині Звенигородський район Черкаської області) у родині Григорія Івановича Шевченка і Катерини Якимівни Бойко. Батьки Шевченка були кріпаками магната генерал-лейтенанта Василя Васильовича Енгельгарда - поміщика, що володів 50 тис. кріпаків і був власником близько 160 тис. десятин землі. Через рік після народження Тараса родина переїздить із Моринців до Кирилівки, у ній, окрім Тараса, було 6 дітей - старші - Катерина та Марія, брат Микита, молодші - Ярина, Марія, брат Йосип.
Видавництво Академії наук Української РСР 1963
Мова українська
Сторінок 328