Новини
Вирусы /К. С. Сухов/ (Антикварне видання 1956 року)
Класичне видання з вірусології. Книга "Віруси" К. С. Сухова, попри давність видання, надзвичайно цінна у наш час, адже знання вірусології необхідне для боротьби із захворюваннями людей, тварин і рослин. К. С. Сухов - видатний дослідник у області рослинних вірусів. Йому вдалося узагальнити важливий матеріал з хімії та біології фітопатогенних вірусів, а також підняти питання патології вірусних захворювань і боротьби з вірусами. Окрім того, автор у своїй книзі дослідив зоопатогенні віруси та бактеріофаги.
У праці Сухова зібрано цінний фактичний матеріал, який може бути корисним для біологів та вірусологів.
Видання містить чорно-білі та кольорові ілюстрації.
Назва: Вирусы.
Рік: 1956
Москва
Издательство Академии наук СССР
Сторінок: 365
довжина 26,5
ширина 18
товщина 2
Вага: 0,860 кг
Присутні відбитки печаток неіснуючих бібліотек.
Вибрані твори. Григорій Квітка-Основ’яненко (Видання 1949 року)
Класика українського письменства
Збірка вміщує вибрані твори Григорія Квітки-Основ’яненка, засновника художньої прози та жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі.
Зміст:
- Г.Ф.Квітка-Основ'яненко. П.Волинський
Повісті та оповідання:
- Салдатський патрет
- Маруся
- Конотопська відьма
- Козир-дівка
- Сердешна Оксана
Драматичні твори:
- Сватання на Гончарівці
- Шельменко-денщик
«Григорій Квітка-Основ'яненко. Вибрані твори»
Автор: Григорій Квітка-Основ'яненко (1778- 1843), письменник, драматург, журналіст, літературний критик і культурно-громадський діяч. Основоположник художньої прози в новій українській літературі. Приблизно 4 роки був послушником Курязького Спасо-Преображенського монастиря. Потім повернувся до світського життя. Служив комісаром з питань провіанту в народному ополченні (1806–1807), був секретарем дворянських зборів, дир. заснованого за його участі Харківського професійного театру (1812), повітовим предводителем дворянства (1817–1828), совісним суддею, головою Харківської палати кримінального суду. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті, членом Товариства антикваріїв Півночі, був одним із засновників Харківського інституту шляхетних дівчат (1812), Благодійного товариства (1812), Харківської публічної бібліотеки (1838). Наприкінці 1810 – на початку 1820-х років в харківській ("Украинский вестник", "Харьковские известия") та московській ("Вестник Европы") періодиці почав публікувати фейлетони, статті, жартівливі вірші. 1816–1817 разом з Р. Гонорським та Є. Філомафітським видавав перший в Україні журнал "Украинский вестник", був ініціатором видання альманахів "Утренняя звезда" (1833), "Молодик" (1843), першої збірки українських прислів'їв і приказок В. Смирницького "Малоросійські прислів'я і приказки. Зібрані В.М.С." (1843). У 1820-х роках виступив із першими комедіями. Його перу належать також дві книги "Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком" (1834–1837), низка історичних нарисів, переказів російською мовою ("Головатий" 1839; "Історія театру в Харкові", 1841; "Українці", 1841; "Переказ про Гаркушу", 1842; "Заснування Харкова", 1843 та ін.). Листувався з Т. Шевченком. Кобзар присвятив йому листа "До Основ’яненка", проілюстрував "Знахаря" і "Панну Сотниківну". Найвідоміші твори: "Шельменко-волосний писар" (1829), "Маруся" (1832), "Салдацький патрет" (1833), "Пан Халявський" (1839), "Сердешна Оксана" (1841), "Козир-дівка" (1838), "Ганнуся" (1839), "Конотопська відьма" (1833), "Сватання на Гончарівці" (1835), "Щельменко-денщик" (1838, всі три – екранізовані). Його твори перекладалися польською та болгарською мовами, 1854 в Парижі опубліковано французькою мовою "Сердешну Оксану". Творчість Г. Квітки-Основ'яненка справила значний вплив на подальший розвиток української літератури, зокрема так званої етнографічної школи. (Матеріали е-Бібліотеки "Україніка")
«Державне видавництво художньої літератури», Київ, 1949
Мова: українська та російська
Сторінок: 342
Гуцульщина. Історико-етнографічне дослідження (Видання 1987 року)
Книга присвячена дослідженню одного із етнографічних регіонів України - Гуцульщини. Питанням історії краю, занять населення, матеріальної і духовної культури.
Книга видана більш як 30 років тому, через що фотографії, які були сучасними на момент друку, вже стали пам'яткою епохи та історичним джерелом.
Основні розділи:
- Історико-етнографічна характеристика Гуцульщини
- Господарська діяльність і матеріальна культура
- Духовна культура
- Народне мистецтво
Гуцульщина. Історико-етнографічне дослідження
Рік: 1987 Наукова Думка
Сторінок: 470
Львівський літопис і Острозький літописець /Бевзо О.А./ (Наукове видання 1971 року)
Українські літописи періоду феодалізму.
Досліджуються два найраніші відомі історичній науці українські літописи, що дійшли до нас у рукописних оригіналах, як джерело для висвітлення внутрішнього життя, культури і побуту українського народу, його господарської діяльності, класової боротьби в XVI — першій половині XVII ст., а також політичного становища України напередодні визвольної війни 1648-1657 рр. До текстів літописів додано текстологічні примітки та докладні коментарі. Розрахована на істориків, літературознавців, мовознавців та широкі кола читачів.
«Львівський літопис і Острозький літописець» Джерелознавче дослідження.
Автор: Бевзо О.А.
Видавництво: «Наукова думка», Київ, 1971
Мова: українська
Сторінок: 197
Botticelli (Боттічеллі / великі живописці, західноєвропейське видання 1966 року)
Випуск серії присвячений художнику Сандро Боттічеллі
Сандро Боттічеллі (1445-1510), безсумнівно, в наш час є одним з найвідоміших художників італійського кватроченто. Сучасник Леонардо да Вінчі, Мікеланджело та Рафаеля, він написав численні твори, як релігійні, так і світські. Під захистом родини Медічі, для якої він написав свої перші роботи, а також численні портрети, Боттічеллі швидко здобув значну популярність як у Флоренції, звідки він родом і де провів більшу частину свого життя, так і в решті Італії. Незважаючи на те, що він відчував певну огиду до подорожей, він поїхав до Риму, щоб намалювати кілька фресок у Сикстинській капелі, у тому числі знаменитий «Суд над Мойсеєм» , і проілюструвати «Божественну комедію» флорентійця Данте Аліг’єрі. Ігноровані протягом кількох століть, ці роботи часто витіснені в коридорах музеїв, Боттічеллі були дійсно заново відкриті в XIX ст. завдяки прерафаелітам.
«Chefs-d'oeuvre de l'art, grands peintres , n°2 (r 15) – Botticelli» (Шедеври мистецтва - великі живописці – Боттічеллі)
Рік: 1966
Мова: французька
Книги схожої тематики:
1. Сумно ангел зітхнув (Наталія Кавера-Безюк). Історичний роман
2. РУСЬКА (ВОЛИНСЬКА) МЕТРИКА. КНИГА ЗА 1569-1572, 1574 РОКИ. Упорядники Кулаковський П. М., Святець Ю. А.
3. Трикутник Правобережжя: царат, шляхта і народ. 1793–1914 рр. (Даніель Бовуа)
4. Кульгавець. Історичний роман з 11 століття (Марія Букрій)
5. Слов’янська міфологія (оновлене видання) /Александр Гейштор/
6. Артилерія XIV–XVIII століть з фондів Львівського історичного музею. Мар’яна Верхотурова
7. Вінницьке намісництво (деканат) Русько-Католицької Церкви у XVIII ст.: дослідження, публікація актів візитацій. (Зінченко А. Л., Петренко О. С.)
8. Переписи Чернігівщини 1638 та 1713 років (Оновлене друге видання)
9. Переписна книга Сумського полку 1691 року (Видання друге)
10. Присяга козацьких полків, що були у поході 1718 року /упорядники Алфьоров, Різніченко/
Тарас Шевченко. Поеми (Видання 1984 року)
Збірка поем Великого Кобзаря
Славнозвісні поеми, у яких поет зображував життєву долю жінки-страдниці, опоетизувавши її високе душевне благородство та викриваючи гнівно суспільні вади, що викликали страждання жінки, а то й загибель.
«Поеми».
Автор: Тарас Григорович Шевченко. Народився 9 березня 1814 року у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії в закріпаченій селянській родині. Рано став сиротою — мати померла, коли йому було 9 років, батько — у 11 років. Восени 1822 року починає вчитися грамоти у місцевого дяка. Іде наймитувати до дяка Богорського, який прибув з Києва. Не витерпівши знущань дяка, тікає від нього і шукає в навколишніх селах учителя-маляра. В 1828 році він потрапляє в число прислуги поміщика Енгельгардта, спочатку в ролі кухарчука, потім козачка. Помітивши у Тараса пристрасть до живопису, поміщик вирішує зробити його придворним художником. Він віддає свого кріпака в навчання викладачеві Віленського університету — портретисту Яну Рустему. У Вільні юний Тарас пробув 1,5 року. Переїхавши 1831 року з Вільно до Петербурга, Енгельгардт взяв із собою Шевченка і віддав його в науку на 4 роки до живописця Василя Ширяєва. Навесні 1838 Карл Брюллов та Василь Жуковський викупили молодого поета з кріпацтва. Першу збірку своїх поетичних творів видав 1840 під назвою «Кобзар». У першому виданні було 8 творів. 25 травня 1843 року з Петербурга виїхав в Україну. В лютому 1844 року виїхав з України до Петербурга через Москву. 5 квітня рада Академії мистецтв видала квиток на право проїзду на Україну. Вже в листопаді 1845 року збори Академії мистецтв у Петербурзі затвердили рішення ради про надання звання некласного художника. 31 березня (12 квітня) 1845 року виїхав із Петербурга через Москву до Києва. Навесні 1846 року прибув до Києва. У квітні пристав до Кирило-Мефодіївського братства. Заарештували 5 квітня 1847, відправили до Петербурга й ув’язнили в казематі. Заслали в солдати до Оренбурга. Деяке полегшення становища Шевченка настало навесні 1848 унаслідок включення його до складу Аральської експедиції. У квітні 1850 Шевченка вдруге заарештовано і, після піврічного ув’язнення, запроторено в Новопетровський береговий форт. 2 серпня 1857 – поета було звільнено з заслання. Навесні 1858 поет прибув до Петербурга. А влітку 1859 року повернувся в Україну, якої вже 12 років не бачив. До останніх днів свого життя поет перебував під таємним поліційним наглядом. 10 березня 1861 року Шевченко помер в Петербурзі. Його ховають спочатку на Смоленському кладовищі, але, згідно з «Заповітом», 10 травня того ж року його прах перепохований в Україні над Дніпром на Чернечій горі (м. Канів).
Ілюстрації Олександра Івахненка. Оформлення Володимира Юрчишина.
Видавництво «Веселка» Київ 1984
Мова: українська
Сторінок: 197
Крепостное зодчество Древней Руси. Косточкин, Налетов (Букіністика 1969 року)
Фотокаталог з коротким екскурсом в історію по збереженим оборонним спорудам, переважно, північних та східних князівств Русі - Старий Ізборськ, Новгород, Твер, Володимир, Коломна, Суздаль, Вологда та інші.
Фактично книга є фотофіксацією стану цих пам'яток на 1960-і роки.
Чудовий подарунок для всіх, кого цікавить як виглядали оборонні споруди нашого основного противника в 15-17 ст.
Підписи продубльовані англійською мовою.
Крепостное зодчество Древней Руси
Автори: Косточкин, Налетов
Рік: 1969
мова: російська, англійська
Сторінок: 170
Русская историческая лексикология /Бархударов С.Г./ (Видання 1968 року)
Подані статті присвячені питанням розвитку російської та слов'янської лексики переважно до XVIII ст. Висвітлюється становлення низки важливих пластів словникового складу російської мови, її структурних розрядів, характеризуються деякі значні пам'ятки вітчизняної писемності, типи вживання слів. Розділ збірки займають етюди з історії окремих слів. Вперше публікуються роботи акад. С.П.Обнорського та акад. Б.М.Ляпунова з слов'янської історичної лексикології.
«Русская историческая лексикология». (Російська історична лексикологія).
Редактор: Бархударов С.Г.
Видавництво: «Наука» 1968
Мова: російська
Сторінок: 261
Розміри, см.:
Довжина 21,5
ширина 14
товщина 1
вага 0,288 кг
Запорожское казачество /В. А. Голобуцкий/(Видання 1957 року)
Перевагою монографії В. А. Голобуцького є докладний історіографічний аналіз попередніх робіт з цієї теми. Розглядаються концепції польсько-шляхетських авторів, українських старшинських літописців, російських та українських дворянських істориків XVIII ст., які прагнули пояснити історію козацтва відповідно до своїх, станових інтересів. Автор критикує ідеологів українського націоналізму (М. Грушевського та ін.).
Монографія В. А. Голобуцького заснована на великому колі джерел. Виняткову цінність серед них представляє унікальний фонд Коша Запорізької Січі, який зберігається в ЦДІА УРСР і ніким ще не використаний з такою повнотою, як це зроблено автором.
Переконливо показано у книзі різке посилення антифеодальної боротьби на Запоріжжі 1773 – 1775 років. Козаки здійснили напад на царські війська, що рухалися з Дунаю на Волгу проти загонів Є. І. Пугачова, і автор справедливо пов'язує з цим фактом ліквідацію у червні 1775 р. Нової Січі урядом Катерини II.
Древнейшие в мире художественные ковры и ткани. Руденко С.И. (Видання 1968 року)
Найдавніші у світі художні килими та тканини
Килими і тканини з часом легко руйнуються, тому, крім як у єгипетських гробницях, їх дуже рідко вдається виявити при археологічних розкопках. Але при розтині заледенілих курганів Гірського Алтаю було знайдено цілком виняткові за своєю схоронністю килими та тканини IV-V століть до н.е. У вступі докладно розказано про джерела знахідок - курганів Гірського Алтаю, про причини їх заледеніння, вік і належність північно-східним скіфам. Глава перша присвячена культурі та мистецтву гірськоалтайських скіфів; друга – килимам і тканинам заледенілих курганів, третій розділ – впливу передньоазіатського мистецтва на скіфське. Чорно-білі та кольорові ілюстрації дають повне уявлення про знахідки вчених.
«Древнейшие в мире художественные ковры и ткани из оледенелых курганов Горного Алтая»
Автор: Руденко Сергій Іванович
Рік: 1968 «Искусство»
Мова: російська.
Опис ілюстрацій: російська, англійська, французька, німецька
Сторінок: 131
Вильямс В.Р. Собрание сочинений (Наукове видання 1948 року)
Біологічні фактори у утворенні ґрунту
Російський вчений Василь Робертович Вільямс все своє життя присвятив вирішенню проблеми високих та стійких урожаїв сільськогосподарських культур. Він автор близько 450 наукових праць. Обґрунтував провідну роль біологічних факторів у ґрунтоутворенні, створив вчення про малий біологічний кругообіг речовин як основу розвитку ґрунтів, висловив ідею про єдність розвитку неорганічної та органічної природи, розробив та обґрунтував травопольну систему землеробства.
Зміст:
Том 1. Роботи з ґрунтознавства (1888-1902)
Том 2. Поля зрошення (1897-1912)
Том 3. Землеробство (1892-1919)
Том 4. Луговодство (1901-1933)
Том 5. Грунтознавство
Том 6. Грунтознавство. Землеробство з основами ґрунтознавства (1927-1938)
Том 7. Травопольна система землеробства
Том 8. Грунтознавство та агрономія (окремі роботи)
Том 9. Навчально-методичні роботи
Том 10. Статті в енциклопедіях, наукові звіти, висновки, листи, експертизи
Том 11. Суспільно-політичні статті. Статті з питань біології та сільськогосподарського виробництва
Том 12. Довідник
«В.Р.Вильямс. Собрание сочинений». В 12 томах
Редакційна колегія: заслужений діяч науки, член-кореспондент Академії Наук СРСР В.П.Бушинський; академік Т. Д. Лисенко; член-кореспондент Академії наук БРСР М.Г.Чижевський Видавництво: СЕЛЬСХОЗГИС Москва 1948
Мова: російська
Особливості: можлива присутність печаток неіснуючих бібліотек
Очерки поэтического стиля древней Руси. В.П.Адрианова-Перетц (Наукове видання 1947 року)
Літературознавство про історичну тематику у давньоруській літературі.
"Твердження національної своєрідності культури давньої Русі одне з найважливіших важливих досягнень радянської історичної науки. Працями акад. А. С. Орлова, акад. Б. Д. Грекова, акад. І. Е. Грабаря, акад. С. П. Обнорського, проф. М. М. Вороніна, Д. С. Лихачова та інших радянських вчених рішуче спростовано уявлення про несамостійне, наслідувальний характер російського образотворчого мистецтва, літератури до літературної мови? 1-XVII ст. Дослідження розкрили глибокі народні витоки культури російського середньовіччя і показали, що засвоєння культурного досвіду народів, що стикалися з Російською державою, було творчим, і напрям цього засвоєння визначався тим місцевим, „своєземним” ґрунтом, де воно відбувалося. Радянське літературознавство переконливо довело, що історична тематика зайняла у давньоруській літературі у перших її кроків панівне місце і що у художньому втіленні саме цієї тематики зароджувалися і зміцнювалися ті якості російської літератури, які підтримують єдність російського літературного процесу на всьому його протязі, народність, реалізм зображення та висока виразність літературної мови." (з оригінальної передмови).
"Очерки поэтического стиля древней Руси".
Автор: В.П.Адрианова-Перетц
Видавництво Академії наук СРСР Москва - Ленінград 1947
Мова російська
Сторінок 188