Іван Ярославович Хома - кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України та етнокомунікації Національного університету "Львівська політехніка". Автор статей про громадські, політичні, військові події та діяльність Є. Коновальця у роки української національної революції, науково-популярної книги (Київ, 2011) та монографії (Львів, 2016) про військове формування Січових стрільців у 1917-1919 рр. Найвище досягнення полковника Коновальця - створення Організації Українських Націоналістів (ОУН) та Української військової організації (УВО) як ядра ідейно-політичної системи не скореного народу. Йому було відпущено тільки два десятиліття служіння Україні, і протягом цього часу він створив політично свідомий та активний тип українця-громадянина, ставши справжнім його уособленням. Дізнайтесь, як він служив Україні в боротьбі за свободу і державність нації, яка десятиліттями кривавої боротьби виборює право бути. Назва: Євген Коновалець Автор: Іван Хома Видавець: Харків, 2016, Клуб сімейного дозвілля Мова: Українська Сторінок: 253 довжина 17 ширина 12 товщина 1,5 Вага: 0,180 кг

Книга висвітлює історичну роль братських шкіл XVI-XVII століть в розвитку культури і освіти українського та білоруського народів. У книзі дається загальна характеристика українських і білоруських братств XVI-XVII століть, аналізується процес виникнення й розвитку братських шкіл, докладно описується організація, зміст і методи їх роботи та вплив на педагогічну систему великого слов'янського педагога Я.А.Коменського. Значну увагу приділив автор знаменитій Київській братській академії, культурним зв'язкам братських шкіл з Росією та ролі цих шкіл у боротьбі за возз'єднання українського і російського народів. Російське видання цієї книги (1954 р.) здобуло схвальну оцінку педагогічної громадськості. Дане, українське, видання значно доповнене автором; у всіх розділах додано багато нових фактичних матеріалів. Велику історико-педагогічну цінність становлять подані в книзі документальні матеріали, особливо оригінали і переклади статутів братських шкіл. Весь матеріал цієї книги має не тільки історико-педагогічне, але й загальноісторичне значення. Книга розрахована на широкі кола працівників народної освіти, працівників у галузі громадянської історії та історії культури. «Братські школи України Білорусії в XVI-XVII століттях» Автор: Мединський Є.М. Видавництво: «Радянська школа», Київ, 1958 Мова: українська Сторінок: 209

Пам’ятки української мови XVII ст. «Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом. Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку. У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів. Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської. Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда. «Лексикон словенороський Памви Беринди» Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961 Мова: українська Сторінок: 271

Нарис з історії архітектури міста Переяслав Київської області, що в свій час було князівською столицею Переяславського князівства, полковим центром Переяславського полку Гетьманщини, повітовим центром Переяславського повіту Полтавської губернії та райцентром Переяславського району Київської області. «Переяслав-Хмельницький архитектурно-исторический очерк» Автори: Грабовський І.А., Днестров І.Н. Видавництво Академії архітектури Української РСР 1954 Мова: російська Сторінок: 79