Пам’ятки української мови XVII ст. «Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом. Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку. У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів. Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської. Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда. «Лексикон словенороський Памви Беринди» Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961 Мова: українська Сторінок: 271

Класична історична праця. У 1994 році вперше українською було надруковано працю французького історика Жана-Бенуа Шерера XVIII століття — перший західноєвропейський твір, цілком присвячений історії України. Зі сторінок книги промовляє щира симпатія автора до України, захоплення героїчною боротьбою козаків за волю. У праці розкрито прагнення Заходу осмимлити Україну, шляхи її історичного розвитку та її взаємини з трьома суміжними державами - Річчю Посполитою, Московським царством і Оттоманською Портою. Попри помилки, упередження, схиляння перед могутністю імперії, проти якої боролись козаки, перед культом Катерини II, узагальнення Ж.-Б. Шерера звучать цілком по-сучасному: "Цей народ, пам’ять якого повна спогадів про предків, скинув із себе ярмо — і саме цього не хочуть йому пробачити". З французької мови на українську працю переклав В. В. Коптілов. На титульному аршкуші видання містить печатки. Також у книзі є декілька невеликих поміток, зроблених ручкою та олівцем. Вивчення та розуміння історії України у наш час війни з російським агресором є надзвичайно актуальним. А це видання вартує того, щоб опинитися у вашій домашній бібліотеці. Назва: Літопис Малоросії, або Історія козаків-запорожців Автор: Жан-Бенуа Шерер (1741 — 1824) — німецький і французький історик, географ, економіст. Належав до масонської ложі вільних мулярів. Рік: 1994 Київ, "Український письменник" Сторінок: 310 Розміри,см.: довжина 17 ширина 11 товщина 2 Вага: 0,211 кг

Історія раннього періоду Києво-братської школи за 1586 - 1620 роки. Автори проводять читача по основним етапам перших десятиліть існування видатного освітнього закладу. Розглядають причини появи братських шкіл, вплив церковної унії 1596 року, заснування Києво-братського шкільного монастиря, ректорства Борецького та Смотрицького. Здійснена спроба реконструкції освітнього процесу та учбових предметів. Киево-Могилянская академия. История Киево-братской школы Автори: Сенченко, Тер-Григорян-Демёянюк Рік: 1998 Кількість сторінок: 176 Мова: російська