Новини
Успіх / Ліон Фейхтвангер / (Видання 1980 року)
Один з перших у світовій літературі антифашистських романів, що викриває зародження нацизму в Німеччині 1920-х років.
У романі "Успіх" Ліон Фейхтвангер майстерно змальовує панораму політичного та суспільного життя Німеччини часів Веймарської республіки. На основі реальних подій автор створює багатопланове полотно, де переплітаються долі різних персонажів на тлі наростання праворадикальних настроїв. Письменник досліджує зв'язок між економічною кризою та поширенням екстремістської ідеології, застерігаючи про небезпеку тоталітаризму. Роман, завершений у 1929 р., став пророчим передбаченням майбутніх трагічних подій європейської історії.
Слово о плъку Игоревѣ та його поетичні переклади і переспіви (Наукове видання 1967 року)
У збірці вміщено оригінальний текст "Слова о полку Ігореві", а також варіанти перекладів твору або його фрагментів, зроблених Маркіяном Шашкевичем, Тарасом Шевченко, Іваном Франко, Максимом Рильским, Павло Тичиною та іншими українськими класиками.
У додатках - родовід руських князів, згаданих у "Слові", та перелік різночитань.
З чорно-білими фотоілюстраціями.
На крилах поезії вірші українських поетів (Видання 1980 року)
Збірка творів українських поетів
Українській дожовтневій поезії належить почесне місце серед вершинних досягнень світової літератури. Кращі її надбання високо цінували видатні мислителі світу. Загальновідомо, як шанували полум'яну революційну поезію Тараса Шевченка Герцен і Чернишевський. Творчість і доля найвидатнішого поета України привернули увагу Карла Маркса. Суспільно-революціонізуючій ролі імені й творчості Шевченка надавав важливого значення Ленін. Передова українська поезія на всіх історичних етапах виражала визвольні прагнення народу, його болі й радощі, найсвітліші сподівання. Сповнена прометеївського духу, вона кликала «громадою обух сталить», наближати час, коли «врага не буде супостата, а буде син, буде мати, і будуть люди на землі». Кращі українські поети минулого, черпаючи духовну силу й творчу наснагу «по курних хатах мужицьких, по верстатах ремісницьких», засвічували для людей праці «досвітні огні» революційних ідеалів, несли їм «вогонь в одежі слова», збагачували духовно. Поезії, вміщені в цій збірці, дозволяють простежити шлях, що його пройшла українська література від кінця XVIII століття.
«На крилах поезії. Вірші українських поетів кінця XVIII - початку XX ст.»
Упорядник: Гончар О.І.
Видавництво художньої літератури «Дніпро», Київ, 1980
Мова: українська
Сторінок: 291
Запорожское казачество /В. А. Голобуцкий/(Видання 1957 року)
Перевагою монографії В. А. Голобуцького є докладний історіографічний аналіз попередніх робіт з цієї теми. Розглядаються концепції польсько-шляхетських авторів, українських старшинських літописців, російських та українських дворянських істориків XVIII ст., які прагнули пояснити історію козацтва відповідно до своїх, станових інтересів. Автор критикує ідеологів українського націоналізму (М. Грушевського та ін.).
Монографія В. А. Голобуцького заснована на великому колі джерел. Виняткову цінність серед них представляє унікальний фонд Коша Запорізької Січі, який зберігається в ЦДІА УРСР і ніким ще не використаний з такою повнотою, як це зроблено автором.
Переконливо показано у книзі різке посилення антифеодальної боротьби на Запоріжжі 1773 – 1775 років. Козаки здійснили напад на царські війська, що рухалися з Дунаю на Волгу проти загонів Є. І. Пугачова, і автор справедливо пов'язує з цим фактом ліквідацію у червні 1775 р. Нової Січі урядом Катерини II.
Київ. Статті-довідки (Наукове видання 1948 року)
Історичний путівник по Києву. У книзі "Київ. Статті-довідки" містяться публікації науковців К. Воблія, М. Ткаченка, М. Супруненка, К. Дубини та О. Власова про минуле Києва: природу, економіку, населення. Також у цьому виданні, попри певне ідеологічне навантаження, є цінна інформація про історію Києва у часи Жовтневої революції та за німецької окупації. У книзі можна знайти й опис майбутнього Києва, а також опис історичних пам'яток міста.
Зміст
- К. Воблий - Природа, економіка, населення - 5
- М. Ткаченко - Минуле Києва - 8
- М. Супруненко - Київ у Великій Жовтневій соціалістичній революції, в громадянській війні й соціалістичному будівництві - 45
- К. Дубина - Київ за німецької окупації - 72
- О. Власов - Майбутній Київ - 92
- Історичні пам'ятки Києва - 101
- Довідки - 127
Назва: Київ. Статті-довідки
Автор: Костянтин Григорович Воблий (1876–1947) – фундатор української економіко-географічної школи, український учений-економіст і географ, доктор політичної економії та статистики.
Микола Михайлович Ткаченко (псевдоніми — Микола Михайленко, 1893 — 1965 — історик, археограф, архівіст, джерелознавець, літературознавець, доктор історичних наук.
Микола Іванович Супруненко (1900 — 1984) — український історик, доктор історичних наук, професор, член-кореспондент і дійсний член АН УРСР.
Кузьма Кіндратович Дубина (1906 — 1967) — український історик, дослідник історії України періоду радянсько-німецької війни, професор, доктор історичних наук, Заслужений діяч науки УРСР.
Рік: 1948
Київ, Українське видавництво політичної літератури
Сторінок: 140
Розміри,см.:
довжина 17
ширина 14
товщина 1
Вага: 0,170 кг
На войну (Отъ Петербурга до Порт-Артура)/В. И. Немировичъ-Данченко/Антикварна книга 1904 року
Белетризовані записки про поїздку на театр російсько-японської війни відомого російського письменника та публіциста В. І. Немировича-Данченка.
Немирович-Данченко вважається одним із перших професійних військових кореспондентів у Росії. Його називали «російським Дюма» та «королем військових кореспондентів». Він брав участь як військовий кореспондент у військових діях у Російсько-турецькій війні 1877-1878 років та Першій Балканській війні 1912-1913 років. Його перу належать численні твори художньої літератури, нарисова проза, спогади, військові кореспонденції.
Він брав участь також у Російсько-японській війні як військовий кореспондент газети «Російське слово», в тому числі у битвах при обороні Порт-Артура, що знайшло своє відображення в його творах.
Назва: На войну (Отъ Петербурга до Порт-Артура). Из писемъ съ дороги
Автор: В. І. Немирович-Данченко
Видавець: Санкт-Петербург, 1904, Типографія товариства І. Д. Ситіна
Мова: дореформена російська
Сторінок: 167
довжина 22
ширина 14,5
товщина 1,5
Вага: 0,250 кг
Історико-містобудівні дослідження Керчі /В. П. Ієвлева, О. А. Кожушко, А. Ю. Закружецька, Т. А. Бобровський, Е. Ю. Градун/ (Наукове видання 2011 року)
Наукове видання з архітектури Керчі. Наукове видання висвітлює історико-містобудівні дослідження найдавнішого міста нашої держави – Керчі, які були проведені до розробки нового генерального плану. У Списку історичних населених місць України Керч посідає одне з провідних місць завдяки унікальним об’єктам нерухомої культурної спадщини античного часу, серед яких найбільш відомими є: Пантікапей - столиця Боспорської держави, Німфей, Мірмекій, Порфмій, Парфеній та Тірітака, що розташовані в сучасних межах міста Керчі, і що з 1987 р. охороняються в складі територій Керченського державного історико-культурного заповідника. Двадцятишестивікове місто є скарбницею нерухомої культурної спадщини європейського рівня.
Колективна монографія присвячена методичним аспектам щодо виконання науково-проектної розробки – історико-архітектурного опорного плану міста Керчі. Мета досліджень полягала у сприянні подальшого збереження культурної спадщини Керчі в комплексі з її цінною природною основою; традиційного характеру історичного міського середовища; композиційно-розпланувальних та ландшафтно-видових особливостей міста. Результатом досліджень стали пропозиції певних нормативно-регулятивних засад, які в подальшому могли би сприяти охоронним заходам у збереженні всього комплексу нерухомої спадщини міста Керчі.
Це видання - безцінне, адже, на сьогоднішній день, Керч знаходиться під тимчасовою окупацією російських загарбників.
Виадння пропонується для архітекторів, істориків, краєзнавців, фахівців у сфері охорони культурної спадщини, працівників органів охорони культурної спадщини, музейних співробітників, а також для всіх тих, хто небайдужий до справи охорони культурної спадщини України та нашого Криму.
Назва: Історико-містобудівні дослідження Керчі.
Автор: Валерія Павлівна Ієвлева (нар. 1957) — історик архітектури, архітектор.
Тимур Анатолійович Бобровський (нар. 1964) — український археолог, спелеолог, епіграфіст, пам'яткоохоронець, кандидат історичних наук, заслужений працівник культури України.
Рік: 2011
Сторінок: 180
довжина 29
ширина 22
товщина 2
Вага: 0,980 кг
Новеллы /Ги де Мопассан/ (Видання 1985 року)
Твори французького письменника відтворюють повсякденне життя, проблеми і радості його співвітчизників XIX ст. Героями новел є представники найрізноманітніших верств суспільства: парижани і провінціали, чиновники і артисти, фермери і найманці, майстри і безхатьки. Автор художньо і з глибоким психологізмом висвітлив драматичні наслідки для французів війни з Прусією 1871р.; підняв тему жінки - жертви насильства, родини і дітей. Мопассану належить твір, який вважається гімном кохання («Місячне світло»).
Назва: Новеллы
Автор: Гі де Мопассан
Рік і місце видання: 1985, Єреван, видавництво «АЙастан»
Мова: російська
Сторінок: 486
довжина 20,5
ширина 13
товщина 3
Вага: 0,470 кг
Іван Руткович і становлення реалізму в українському малярстві XVII ст /Віра Свєнціцька/ (Наукове видання 1966 року)
Книга присвячена висвітленню складного процесу формування реалістичних рис в українському малярстві XVII ст. На великому, часто зовсім невідомому, матеріалі автор показує, як у традиційні канонічні композиції релігійного живопису проникає навколишнє життя: типаж, елементи пейзажу, побуту, вбрання й т. д., перетворюючи релігійний сюжет на жанрову сцену. В той же час зароджується і цілком світський жанр живопису — портрет.
Центральне місце в книзі відведено характеристиці творчості видатного українського художника Івана Рутковича, маляра жовківського. Розглядаючи підписні й датовані твори художника, що збереглися, автор простежує його творче зростання, розкриває джерела творчості, характер яскравого самобутнього обдарування і той вплив, який він справив на художнє оточення.
Видання добре ілюстроване видатними пам’ятками українського живопису, багато з яких публікуються вперше.
«Іван Руткович і становлення реалізму в українському малярстві XVII ст.»
Автор: Віра Свєнціцька
Видавництво: «Наукова думка», Київ, 1966
Мова: українська
Сторінок: 151
Прикладное искусство Византии IX-XII вв. Очерки. Банк А.В. (Наукове видання 1978 року)
У книзі розповідається про візантійську художню творчість IX-XII століть, основні тенденції її розвитку. Наведено цікаві відомості про вироби зі срібла, дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння, слонової кістки тощо. У книзі 130 ілюстрацій.
У цій книзі зроблено спробу підбити деякі підсумки проведеної роботи, побудованої на основі вивчення перш за все матеріалів, що зберігаються в музеях СРСР, та широкого залучення пам'яток із зарубіжних колекцій. Зосередивши всю увагу тому періоді, який представляє квінтесенцію візантійської художньої творчості,— на IX—XII ст., автор вважав за необхідне вставити в дослідження розділ про основні тенденції у розвитку візантійського прикладного мистецтва IV—VII ст. Без такого розділу важко визначити специфіку наступного часу, те загальне та особливе, що відрізняє епоху класичного візантійського прикладного мистецтва. Як згадувалося на початку вступу, відсутність конкретного матеріалу перешкоджає можливості характеризувати малі форми мистецтва іконоборчого часу.
Центральне місце у книзі займають розділи, присвячені художнім виробам із металу та каменю. Багато з цих творів були опубліковані раніше (з суперечливими датуваннями), але, за винятком пам'яток гліптики, вони, по суті, не були об'єктом дослідження, причому найменш вивчені стеатити. Поряд з унікальними творами в книзі розглядаються й такі, які займають проміжне місце між «високим» і «масовим» мистецтвом.
Прикладное искусство Византии IX-XII вв.
Серия Культура народов Востока. Материалы и исследования.
Авторка: Банк Аліса Володимирівна (1906-1984), ця книга є її докторською дисертацією.
Рік: 1978
Мова: російська
Moderne Malerei mit 48 farbtafeln (Сучасний живопис (з 48 кольоровими ілюстраціями), німецьке видання 1975 року)
Альбом робіт художників-експресіоністів першої половини ХХ ст..
«Цей том продовжує серію монографій про важливі епохи живопису, яка розпочалася з роботи над імпресіоністами, і присвячена художній творчості першої половини ХХ століття. Ніколи живопис не мав такого різнорідного обличчя і стільки різних течій, що йшли пліч-о-пліч, як за останні 50 років. Натуралізм, який досяг свого найвищого розквіту в імпресіонізмі, вже не давав жодних можливостей для подальшого розвитку, тому художник змушений був шукати інших засобів і шляхів для оформлення і вираження своїх ідей і поглядів у намальованому чи мальованому образі. Різноманітність напрямків, які можна виділити в сучасному живописі, яскраво представлено в цьому томі та ретельно підібраному візуальному матеріалі. Отже, це не стільки окремі художники, скільки основні групові утворення, такі як фовізм, кубізм, експресіонізм, футуризм, метафізичний живопис, абстрактний живопис і сюрреалізм, які показані в їх вирішальних проявах, хоча увага все ж таки зосереджена на репрезентації цінувалося типове у творчості окремих митців. Розділ картин починається з робіт Сезанна, Ван Гога, Мунка та Ходлера, вплив яких на живопис наступного покоління став вирішальним. Зображення надходять з музеїв і приватних колекцій Європи та Америки. Крім відомих картин, репродукуються численні важкодоступні роботи.»
«MODERNE MALEREI (mit 48 Farbtafeln)». Альбом
Видавництво: Pawlak verlag 1975
Мова: німецька
Сторінок: 48
Кобзар фототипія позацензурного примірника видання 1840 року (Видання 1962 року)
Класика української літератури
Книга є фототипним перевиданням унікального позацензурного примірника 1840 р., що зберігається у Науковій бібліотеці ім. М.Горького Ленінградського державного університету ім. А.О.Жданова.»
Зміст:
- Думи мої, думи мої
- Перебендя
- Катерина
- Тополя
- Думка
- До Основ’яненка
- Іван Підкова
- Тарасова ніч
«Т.Г.Шевченко. Кобзар». Фототипія позацензурного примірника видання 1840 року.
Автор: Тарас Григорович Шевченко. Народився 9 березня 1814 року у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії в закріпаченій селянській родині. Рано став сиротою — мати померла, коли йому було 9 років, батько — у 11 років. Восени 1822 року починає вчитися грамоти у місцевого дяка. Іде наймитувати до дяка Богорського, який прибув з Києва. Не витерпівши знущань дяка, тікає від нього і шукає в навколишніх селах учителя-маляра. В 1828 році він потрапляє в число прислуги поміщика Енгельгардта, спочатку в ролі кухарчука, потім козачка. Помітивши у Тараса пристрасть до живопису, поміщик вирішує зробити його придворним художником. Він віддає свого кріпака в навчання викладачеві Віленського університету — портретисту Яну Рустему. У Вільні юний Тарас пробув 1,5 року. Переїхавши 1831 року з Вільно до Петербурга, Енгельгардт взяв із собою Шевченка і віддав його в науку на 4 роки до живописця Василя Ширяєва. Навесні 1838 Карл Брюллов та Василь Жуковський викупили молодого поета з кріпацтва. Першу збірку своїх поетичних творів видав 1840 під назвою «Кобзар». У першому виданні було 8 творів. 25 травня 1843 року з Петербурга виїхав в Україну. В лютому 1844 року виїхав з України до Петербурга через Москву. 5 квітня рада Академії мистецтв видала квиток на право проїзду на Україну. Вже в листопаді 1845 року збори Академії мистецтв у Петербурзі затвердили рішення ради про надання звання некласного художника. 31 березня (12 квітня) 1845 року виїхав із Петербурга через Москву до Києва. Навесні 1846 року прибув до Києва. У квітні пристав до Кирило-Мефодіївського братства. Заарештували 5 квітня 1847, відправили до Петербурга й ув’язнили в казематі. Заслали в солдати до Оренбурга. Деяке полегшення становища Шевченка настало навесні 1848 унаслідок включення його до складу Аральської експедиції. У квітні 1850 Шевченка вдруге заарештовано і, після піврічного ув’язнення, запроторено в Новопетровський береговий форт. 2 серпня 1857 – поета було звільнено з заслання. Навесні 1858 поет прибув до Петербурга. А влітку 1859 року повернувся в Україну, якої вже 12 років не бачив. До останніх днів свого життя поет перебував під таємним поліційним наглядом. 10 березня 1861 року Шевченко помер в Петербурзі. Його ховають спочатку на Смоленському кладовищі, але, згідно з «Заповітом», 10 травня того ж року його прах перепохований в Україні над Дніпром на Чернечій горі (м. Канів).
Видавництво: Друкарня АН УРСР, Київ, 1962
Мова: українська
Сторінок: 121