Новини
Яса. /Юрій МУШКЕТИК/ (Антикварне видання 1990 року)
Класика української літератури. В центрі сюжету історичного роману "Яса" відомого українського письменника, майстра сучасної української прози Юрія Мушкетика - образ Івана Сірка, легендарного кошового отамана Запорозької Січі, який ще за життя став легендою, діяння якого відображені не лише на сторінках історичних документів, літописів, але й навіки закарбовані в народній пам`яті.
В романі описуються відносини кошового отамана з гетьманами П. Дорошенком, І. Самойловичем та з козаками.
Все своє життя славетний кошовий віддав Україні: заради неї — щоб боротися з ворогами — він покинув домівку, заради її свободи полягли сини Сірка. І той, хто зраджував Україну, вже не був йому ані товаришем, ані бойовим побратимом. Саме тому Сірко не вважав справжнім гетьманом ані Дорошенка, ані Самойловича, яким влада стала дорожча за батьківщину. Він прагнув того, щоб українці, які ніколи не зазіхали на чужі землі, не втратили своєї рідної і жили, не підкоряючись ворогам.
В романі також розкриваються цікаві події, пов`язані з життям непересічного політичного діяча, народного героя України.
Книга припаде до вподоби прихильникам української літератури, поціновувачам української історії Козацької доби та прикрасить будь-яку колекцію антикварних видань.
Назва: Яса.
Автор: Юрій (Георгій) Михайлович Мушкетик (1929-2019) — український письменник, Герой України (2009). Лавреат Республіканської премії ЛКСМУ імені Миколи Островського (1965), Державної премії СРСР (1987) та Національної премії імені Тараса Шевченка (1992). Голова Національної спілки письменників України (1986—2001). Депутат Верховної Ради УРСР 11-го скликання.
Рік: 1990
Київ
Видавництво художньої літератури
"ДНІПРО"
Сучасна українська акварель /Павлов/ (Видання 1978 року)
Альбом української радянської акварелі
Цей альбом – перша спроба узагальнити досягнення української радянської акварелі, представити на суд любителів мистецтва краще з доробку провідних майстрів. Типовий художник нашого часу – художник-мандрівник. Зручні в користуванні акварельні фарби ніби створені для подорожей. «Відкривши» для себе акварель як найважливіший засіб відображення дійсності, митці водночас відкрили для себе величезний світ – будівельні майданчики і підприємства, опалені сонцем степи й міста Середньої Азії і тувинські плоскогір`я, що котяться вдалину зеленими хвилями, крутолобі камчатські сопки і невгамовні далекосхідні порти… Все це прийшло в мистецтво новими мотивами, темами й образами, зробивши його багатшим і повнокровнішим. Гортаючи сторінки альбому, читач разом з художниками здійснить захоплюючу мандрівку по нашій країні і нашому часові. Резюме російською, англійською, французькою, німецькою мовами.
«Сучасна українська акварель». Альбом
Упорядник: Павлов Володимир Павлович
Видавництво: «Мистецтво», Київ, 1978
Мова: українська
Сторінок: 130
Пан Халявский Квитка Основьяненко (Видання 1950 року)
Історично-побутовий роман
«Пан Халявський» — історично-побутовий роман Григорія Квітки-Основ'яненка, написаний російською мовою. Подає знущально-критичний розріз повсякденного побуту принаймні трьох поколінь українських поміщиків кінця XVIII — початку XIX століть. Роман побудований на спогадах Трохима Мироновича Халявського про найцікавіші, на його погляд, пригоди свого життя. У творі етнографічно точно відтворено особливості тогочасного побуту, зокрема є детальний опис пригощання полковника-благодійника, становище жінки, дворової прислуги та ставлення до неї поміщиків, ознаки розкладу помісного дворянства, визначені соціальною суттю стану та умовами паразитичного побуту.
«Пан Халявский»
Автор: Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко (Григорій Федорович Квітка) (1778-1843) – основоположник художньої прози і жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі. Його вважають батьком української прози. Народився у слободі Основа біля Харкова у дворянській родині. Здобув домашню освіту. Згодом навчався у Курязькій монастирській школі. У 1793 році як дворянин був зарахований на військову службу. В 1796—1797 числився ротмістром Сіверського карабінерного та Харківського кірасирського полків. У відставку пішов у чині капітана. Після відставки близько 10-ти місяців, з червня 1804 до квітня 1805, відбував послух у Курязькому монастирі. В 1806 р. служив у народному ополченні, був повітовим предводителем дворянства (1817–28), згодом — головою Харківської палати кримінального суду. Став активним діячем громадського і культурного життя Харкова. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті. Виступив одним із засновників Харківського професійного театру (з 1812 — його директор), Благодійного товариства (1812), Інституту шляхетних дівчат (1812), Харківської губернської бібліотеки (1838) (сам збирав кошти на її відкриття). Відредагував та опублікував перші в Україні громадсько-літературні журнали «Українскій Вістникъ» та “Харьковский демокрит”. Протягом 1817—1828 pp. Г. Квітка чотири рази переобирався Предводителем дворян Харківського повіту. З 1827 р. почав писати прозу і драматургію. Перша книга «Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком» («Маруся», «Салдацький патрет», «Мертвецький Великдень») вийшла у 1834 р. У 1840 р. Г.Ф. Квітка очолив Харківську палату карного суду на посаді надвірного радника. Письменник помер 20 серпня 1843р., похований у Харкові.
Державне видавництво художньої літератури 1950
Мова: російська
Сторінок: 227
Carpaccio (Шедеври мистецтва: №105 – Карпаччо, франзуцьке видання 1968 року)
Альбом робіт французького живописця
Альбом серії «Шедеври мистецтва великих живописців» присвячений роботам венеціанського художника епохи Відродження Карпаччо. Карпаччо народився у Венеції прибл. 1460; зазнав впливу Джованні та Джентіле Белліні, а також Антонелло да Мессіни, Джорджоне та Андреа Мантеньї. Працював головним чином у Венеції. Найбільші твори художника — кілька циклів картин, створених ним для венеціанських релігійних братств, із зображенням сцен із житій їхніх святих покровителів. Ці роботи дають уявлення про церемоніальний бік життя Венеції того часу. З 1490 по 1495 Карпаччо написав для Скуоли ді Сант Орсола серію картин, що ілюструють легенду про св. Урсулі (нині у галереї Академії у Венеції). Згідно з припущенням Т. Піньятті (1958), Карпаччо був сином П'єро Скарпацца, торговця шкірами, який вважав за краще змінити своє ім'я на ім'я Карпаччо. Творчість художника займає важливе місце в історії венеціанського живопису XV ст.
«Chefs-d'oeuvre de l'art grands peintres n°105: Carpaccio» (Шедеври мистецтва великих живописців: №105 - Карпаччо, Альбом)
Видавництво: Hachette, Франція, 1968
Мова: французька
Трістан новели. Томас Манн (Видання 1975 року)
Події розгортаються в Німеччині на рубежі XIX і XX ст., в країні передових технологій і мистецтва, що бурхливо розвивається. У новелі яскраво виражено зіткнення двох різних світоглядів в особі що прагне до краси, Шпінеля і розважливого, охоче приймає радості буття, Клетеріана. Щасливі моменти приємні, логічні і природні для людей. Подібне справжнє і «життєве» існування, не завжди призводить до бажаної мети.
Зарубіжна новела
Книжка 22.
«Трістан. Новели»
Автор: Томас Манн
Видавництво: «Дніпро» Київ, 1975
Мова: українська
Сторінок: 292
Древнейшие государства Кавказа и Средней Азии /Кошеленко Г./ (Наукове видання 1985 року)
Історія народів закавказького та середньоазіатського регіонів
Цей том «Археології СРСР» охоплює два регіони: закавказький та середньоазіатський. Вже сама назва вказує на ті найважливіші особливості, які відрізняють матеріали, представлені тут, від попередніх томів видання: ми вперше вступаємо в епоху, коли народи, які є об'єктом нашого дослідження, піднімаються на щабель класового суспільства та державності. Цей етап історій означає ускладнення структури суспільства, його економічного життя, політичної організації, наявність класових протиріч, своєрідність ідеології, посилення та ускладнення контактів різних політичних та етнічних об'єднань. Народжуються нові явища, зазвичай, не властиві, первіснообщинної стадії розвитку, — писемність, монета тощо. Через це змінюється роль археологічних джерел. У книзі дається узагальнююче дослідження з археології Закавказзя та Середньої Азії в І тис. до н. е. та на початку І тис. н. е. Розглядаються проблеми розвитку ремесла та сільського господарства, типів поселень, різних сфер культури, досліджується соціально-економічна та політична структура цих суспільств, місце їх у загальній еволюції людського суспільства.
«Древнейшие государства Кавказа и Средней Азии»
Автор: Кошеленко Г.А.
Видавництво: «Наука», 1985
Мова: російська
Сторінок: 493
Херсонес Таврический в античную епоху (Наукове видання 1993 року)
Економічний та соціальний розвиток Херсонеса Таврійського
У монографії досліджуються питання економічного і соціального розвитку одного з найбільших античних центрів Північного Причорномор'я - Херсонеса Таврійського (кінець V до н. Е. - друга половина V н. А.). Для археологів, істориків, викладачів і студентів вузів.
«Херсонес Таврический в античную епоху»
Автор: В.М.Зубарь
Київ «Наукова думка» 1993
Мова: російська
Сторінок: 138
Українська поезія XVII століття /упорядник В.В. Яременко/ (Видання 1988 року)
Українське народне мистецтво. Поезії.
Це друга книжка своєрідної тритомної антології епохи українського ренесансу та барокко. У збірці представлені імена тих, чия поетична спадщина визначає обличчя і характер української поезії першої половини сімнадцятого сторіччя. Серед найталановитіших поетів Д. Наливайко, Віталій, Г.Дорофієвич, О.Митура, І.Домбровський, М.Смотрицький, К.Сакович, С.Почаський, І.Ужевич, К.Транквіліон-Ставровецький та інші. Читач познайомиться також із зразками анонімної поезії того часу.»
«Українська поезія XVII століття (Перша половина)». Антологія.
Автор: Василь Васильович Яременко
Видавництво: «Радянський письменник», Київ, 1988
Мова: українська
Сторінок: 352
Сады, парки и заповедники Украинской ССР (Букіністика)
Сади, парки та заповідники Української РСР
В книзі розглянуто кращі сади, парки та заповідники України, природоохоронні та природопереробні заходи. Велику увагу приділено аналізу сучасних міських та заміських парків, показано їх значення та роль в формування оточуючого середовища.
Книга для архітекторів, спеціалістів ландшафтної архітектури, робітників садово-паркового будівництва.
Роман. Оповідання. Нариси. Анатолій Свидницький (Видання класичної літератури 1985 року)
Класичне видання української класики XIX століття від "Наукової думки".
В книгу включено роман "Люборацькі" - певною мірою, автобіографічний твір з життя священницької родини на Поділлі 19 століття.
Микола Зеров так охарактеризував внесок Анатолія Свидницького:
"В лавах української літератури, взагалі не бідних на всякого роду невдах, Анатоль Свидницький невдаха найбільший і найтиповіший. Ніхто-бо — навіть сам бурлака-поет Манжура — не вражає нас такою гострою невідповідністю великої природної обдарованості та злощасної літературної долі. Манжура все-таки за життя діждався друкованого збірника поезій, виданого дбайливою рукою Потебні; Манжуру все-таки по смерті спогадано низкою некроложних заміток та статей,— тут же «чоловік, що мав від природи великі духові сили і неабиякий до письменства хист... віддав Богу дух, як той класичний чумак серед відлюдного степу. Не знаємо, де навіть могила того талановитого, але безталанного письменника."
Роман. Оповідання. Нариси.
Автор: Свидницький Анатолій Патрикійович (1834-1871)
Київ - 1985 - Наукова думка
Сторінок: 573
Твори в восьми томах /Михайло Старицький/ (Видання 1964-1965 рр.)
Раритетна збірка класика української літератури Михайла Старицького (Найбільш відомі його твори - лібрето до опери "Тарас Бульба" та п'єса "За двома зайцями").
Твори в восьми томах
Автор: Михайло Петрович Старицький (1839-1904)
Видавництво художньої літератури "Дніпро", Київ - 1964-1965
Збережені суперобкладинки.
довжина 21
ширина 14
товщина 25 (7 книг)
Вага: 5,100 кг
Дукати і дукачі України / Спаський І. Г. /(Видання 1970 року)
Українське народне мистецтво, художні вироби народних ювелірів.
Дукач - металева, часто визолочена нагрудна прикраса, характерна деталь українського жіночого вбрання, один з видів художніх виробів місцевих народних ювелірів. Монографія І. Г. Спаського вперше науково висвітлює важливу галузь української художньої творчості - виробництво дукачів.
Зміст:
- Що таке дукачі України? Їх топографія та місцеві особливості.
- Дукати XVII–XVIII ст. на Україні. Дукати-дукачі та їх інші назви.
- Українські золотарі XIX–початку XX ст. та їх техніка.
- Минуле золотарського ремесла на Лівобережній Україні.
- Історична систематизація дукатів дукачів.
- Західноєвропейські релігійно-побутові медалі XVII–початку XVIII ст. та їх українські репліки.
- Коронатки XVIII ст. па Україні та їх місцеві репліки.
- Західноєвропейські медалі світського змісту XVII–XVIII ст. і російські медалі XVIII ст. на Україні та їх місцеві репліки.
- Коронаційна медаль 1752 р. та її українські репліки.
- Дукачі-образки українсько-російської іконографії.
- Дукачі, виготовлені з монет XVIII–XIX ст. та їх місцеві репліки.
- Кінець дукачів.
- Резюме російською мовою.
- Резюме англійською мовою.
«Дукати і дукачі України». Історико-нумізматичне дослідження.
Автор: Спаський І. Г.
Видавництво: «Наукова думка», Київ, 1970
Мова: українська
Сторінок: 165
Розміри,см.:
довжина 22,5
ширина 17,5
товщина 1,5
Вага: 0,560 кг