Пам’ятки української мови XVII ст. «Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом. Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку. У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів. Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської. Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда. «Лексикон словенороський Памви Беринди» Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961 Мова: українська Сторінок: 271

Краєзнавчі нариси з історії миргородського козацтва 17-18 ст. та родоводу, життя, творчості Гоголя від відомої миргородської краєзнавиці Людмили Розсохи. Для всіх, хто цікавиться козацьким минулим Миргородщини та життям Гоголя і його родини в Україні. Миргородщина козацька і гоголівська Авторка: Людмила Розсоха Рік: 2009 Сторінок: 396

Наукове видання про державу і право. У курсі лекцій "Історія вчень про державу і право" викладені основні доктрини про право і державу Давнього світу, Середньовіччя, Нового й Новітнього часу, показані зародження й розвиток політико-правових ідей у Древній Індії, Китаї, Греції, Римі, країнах Західної Європи, а також в Україні. Особливу увагу приділено розвитку політико-правових знань у ХІХ і ХХ століттях – теорії правової держави, характеристиці різних шкіл права, напрямів державно-правової думки. Видання буде корисним усім, хто вивчає філософію права, політологію, а також цікавиться проблемами права та держави. У книзі на деяких сторінках частина тексту виділена маркером. На задньому форзаці є прізвище з ініціалами, ймовірно, колишнього власника книги. Назва: Історія вчень про державу і право Автор: Григорій Григорович Демиденко (нар. 1940) – історик права, доктор історичних наук, професор. Рік: 2014 Харків Сторінок: 413 Розміри,см.: довжина 21,5 ширина 14 товщина 1,5 Вага: 0,440 кг

Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі У словнику зібрано, історично, географічно і номенклатурно визначено, простежено в розвитку і взаємозв'язках з іншими утвореннями, етимологізовано та оформлено в лексикографічних статтях (їх понад 700) топонімікон, зафіксований до початку 14 ст. давньоруськими літописами у південній частині Київської Русі та на суміжних територіях (У межах України). Для дослідників - лінгвістів, істориків, географів, етнографів, усіх, хто цікавиться питаннями походження власних географічних назв. Автори: Ірина Желєзняк, Алла Корепанова, Лариса Масенко, Олексій Стрижак Рік видання: 1985 Видавництво: Наукова думка Мова: українська