Новини
На крилах поезії вірші українських поетів (Видання 1980 року)
Збірка творів українських поетів
Українській дожовтневій поезії належить почесне місце серед вершинних досягнень світової літератури. Кращі її надбання високо цінували видатні мислителі світу. Загальновідомо, як шанували полум'яну революційну поезію Тараса Шевченка Герцен і Чернишевський. Творчість і доля найвидатнішого поета України привернули увагу Карла Маркса. Суспільно-революціонізуючій ролі імені й творчості Шевченка надавав важливого значення Ленін. Передова українська поезія на всіх історичних етапах виражала визвольні прагнення народу, його болі й радощі, найсвітліші сподівання. Сповнена прометеївського духу, вона кликала «громадою обух сталить», наближати час, коли «врага не буде супостата, а буде син, буде мати, і будуть люди на землі». Кращі українські поети минулого, черпаючи духовну силу й творчу наснагу «по курних хатах мужицьких, по верстатах ремісницьких», засвічували для людей праці «досвітні огні» революційних ідеалів, несли їм «вогонь в одежі слова», збагачували духовно. Поезії, вміщені в цій збірці, дозволяють простежити шлях, що його пройшла українська література від кінця XVIII століття.
«На крилах поезії. Вірші українських поетів кінця XVIII - початку XX ст.»
Упорядник: Гончар О.І.
Видавництво художньої літератури «Дніпро», Київ, 1980
Мова: українська
Сторінок: 291
Политическая и культовая элита Ольвии IV-I вв. до н.э. (Николаев Н.И.
З історії античного міста Ольвія, що в кордонах сучасної Миколаївської області України.
В книзі вперше в українському антикознавстві детально досліджений каталог ольвійських громадян IOSPE 201, який в своїй суті є календарем Ольвії. Встановлена автором відповідність ольвійського епонімного та сучасного літочислення дозволила уточнити дати фіксації більш як сімдесяти епіграфічних пам'ятників IV-I ст. до н.е., в тому числі, знаменитого декрету в честь Протогена, побудувати фрагменти родовідних гілок головних елітних родів Ольвії, а також, в першому наближенні написати історію їх, не рідко конфліктних, взаємовідносин.
Монографія вводить в науковий обіг велику кількість нових фактів з історії Ольвії елліністичної доби.
Для всіх хто цікавиться історією українських земель за Античної доби.
Избранные произведения. М. Коцюбинский (Видання 1949 року)
Переклад з української мови творів українського письменника
Зміст:
-На веру (повесть)
-Ёлочка (рассказ, перевод А. Дейча)
-Пятизлотник (рассказ)
-Цеповяз (рассказ, перевод А. Деева)
-Нюрнбергское яйцо (очерк)
-Хо (сказка, перевод А. Деева),
-На крыльях песни (рассказ)
-Для общего блага (повесть, перевод Е. Нежинцева)
-«Пе-коптьор» (рассказ, перевод А. Островского)
-Посол чёрного царя (рассказ)
-Ведьма (рассказ)
-Дорогой ценой (повесть, перевод Н. Ушакова)
-На камне (рассказ, перевод Е. Нежинцева)
-Поединок (рассказ, перевод Е. Нежинцева)
-Яблони цветут (рассказ, перевод Н. Ушакова)
-Тучи (микрорассказ)
-Усталость (микрорассказ)
-Одинокий (микрорассказ)
-Сон (рассказ)
-В грешный мир (рассказ)
-Под минаретами (рассказ, перевод Г. Шипова)
-Смех (рассказ)
-Он идёт (рассказ)
-Неизвестный (рассказ)
-Persona grata (рассказ, перевод Н. Ушакова)
-В дороге (рассказ, перевод Л. Кремневой)
-Intermezzo (рассказ, перевод Л. Кремневой)
-Поездка в Криницу (рассказ, перевод Л. Кремневой)
-Дебют (рассказ)
-Fata Morgana (повесть, перевод Н. Ушакова)
-Что записано в книгу жизни (рассказ)
-Сон (рассказ)
-Тени забытых предков (повесть, перевод Н. Ушакова)
-Подарок на именины (рассказ, перевод Н. Ушакова)
-Лошади не виноваты (рассказ, перевод А. Дейча)
-Хвала жизни! (рассказ, перевод Г. Шипова)
-На острове (очерк, перевод А. Деева)
-Иван Франко (реферат, перевод А. Дейча)
-Письма М. М. Коцюбинского к А. М. Горькому
-Приложение. М. Горький. М. М. Коцюбинский,
«М.Коцюбинский. Избранные произведения»
Автор: Михайло Михайлович Коцюбинський. Народився 17 вересня 1864 у Вінниці у родині чиновника. Батьків письменника звали Михайло, Глікерія. Навчався в Барській початковій школі (1875 — 1876), Шаргородському духовному училищі (1876 — 1880). Після закінчення Шаргородської семінарії у 1880 Михайло Коцюбинський поїхав до Кам’янця-Подільського, маючи намір навчатися в університеті, але ця мрія не здійснилася через матеріальні обставини, але він продовжував самотужки навчатись. У 1885 р. увійшов до підпільної “Молодої громади”, за що був притягнутий до судової відповідальності. У 1886–1889 він дає приватні уроки і продовжує навчатися самостійно, а 1891-го, склавши іспит екстерном при Вінницькому реальному училищі на народного учителя, працює репетитором. 1892–1896 — працював у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролася зі шкідником винограду. Потім працював у Криму. У 1892 році М.Коцюбинский увійшов до таємної спілки Братство тарасівців. Коцюбинський був одним з ініціаторів створення товариства “Просвіта". Від листопада 1897 до березня 1898 обіймав різні посади в редакції житомирської газети «Волинь». 1898 переїхав у Чернігів, де займав посаду діловода при земській управі. В Чернігові зустрів Віру Устимівну Дейшу, яка стала його дружиною — вірним другом та помічником. Брав активну участь у культурному житті міста, влаштовував літературні вечори, підтримував письменників-початківців. Постійні матеріальні нестатки, конфлікти з владою та ще постійна зажура долею коханої жінки, Олександри Іванівни Аплаксіної, молодшої за нього на 16 років підірвали здоров’я письменника. У 1907 р. з анонімного листа дружина дізналася про стосунки чоловіка з Аплаксіною та примусила його дати слово не кидати родину. У середині 1909 р. письменник їде на о. Капрі через астму і сухоти. Помер 25 квітня 1913 року в Чернігові, де і похований.
Видавництво: «Государственное издательство художественной літературы», Москва, 1949
Мова: російська
Сторінок: 375
Українська народність: нариси соціально-економічної і етнополітичної історії (Наукове видання 1990 року)
Дослідження багатовікового процесу формування й консолідації української народності. Розглядаються питання становлення економічної, територіальної, культурної спільності та розвитку етнічної самосвідомості й мовної єдності українців - південно-західної гілки східних слов'ян.
"Українська народність: нариси соціально-економічної і етнополітичної історії"
Наукове видання. Академія наук Української РСР. Інститут історії.
Видавництво Київ "Наукова думка" 1990
Мова українська
Сторінок 560
Киев. Справочник-путеводитель/(Видання 1954 року)
Довідник-путівник по Києву, що відображає історичний та культурний образ міста в середині XX ст.
Це видання 1954 р. представляє собою детальний путівник по Києву, який надає широкий спектр інформації про столицю України того часу. Книга є цінним джерелом для розуміння структури, культурного та історичного ландшафту Києва в післявоєнний період.
Зміст путівника охоплює такі розділи:
1. Вступ
2. Адміністративні, наукові та культурно-просвітницькі установи і споруди
3. Музеї та заповідники
4. Театри і стадіони
5. Пам'ятники
6. Археологічні та історико-архітектурні пам'ятки
7. Історико-революційні місця
8. Місця перебування видатних людей
9. Довідки
Цей путівник є не лише практичним довідником для відвідувачів Києва 1950-х рр., але й цінним історичним документом. Він дозволяє простежити зміни в міському ландшафті, культурному житті та офіційній репрезентації міста за радянських часів.
Книга буде цікава історикам, краєзнавцям, дослідникам урбаністики, а також усім, хто цікавиться історією Києва та України середини XX ст.
Молдавская народная керамика /И. Г. Хынку/ (Наукове видання 1969 року)
Класичне історичне дослідження. У праці І. Г. Хинку "Молдавская народная керамика" органічно поєдналися представлені ним археологічні й етнографічні дані. Автор проаналізував народне гончарне виробництво і класифікував посуд, прослідкувавши історію форм і техніки виготовлення молдавської кераміки.
Попри певну ідеологічну заангажованість, праця буде особлива цікава археологам і етнографам, які знайдуть у ній для себе безліч цінних спостережень та висновків. Книга підійде не тільки науковцям, але й майстрам-керамістам.
Зміст
- Предисловие - 3
- Введение - 4
- Глава I. О терминологии и основных принципах изучения средневековой глиняной бытовой посуды - 18
- Глава II. Техника и организация гончарного производства - 32
- Глава III. Горшки - 62
- Глава IV. Кувшины - 86
- Глава V. Миски и тарелки - 106
- Глава VI. Прочие глиняные изделия - 121
- Заключение - 133
Видання містить чорно-білі та кольорові ілюстрації.
Назва: Молдавская народная керамика
Рік: 1969
Кишинев, издательство "КАРТЯ МОЛДОВЕНЯСКЭ"
Сторінок: 142
Розміри,см.:
довжина 22
ширина 17,5
товщина 1
Вага: 0,280 кг
Синайский патерик (Видання 1967 року)
Переклад твору візантійського письменника Іоанна Мосха.
У виданні вперше відтворюється текст однієї з найдавніших та найцінніших пам'яток російської мови, літератури писемності. Пам'ятка є збіркою різноманітних по змісту новел. У ньому наводиться багато історичних, географічних, етнографічних відомостей. Цікава мова пам'ятника з великою кількістю елементів побутової мови, з багатою за складом та різноманітною за стилем лексикою. Опублікований рукопис Державного Історичного музею не містить запису про час і місце його написання і не має назви, відповідної його створенню. У науковій літературі він відомий як Синайський патерик, або за збереженою пізнішою назвою Патерик Синайський, і відноситься зазвичай до XІ-XІІ ст. Рукопис повністю не виданий.
«Синайский патерик»
Редактор: Рожкова О.Ф.
Видавництво: «Наука», 1967
Мова: дореформена російська
Сторінок: 406
Собор /Олесь Гончар/(Видання 1989 року)
«Як живе сучасна людина, який її духовний світ, як ставиться вона до великих набутків свого народу, до скарбів народної культури, з якими духовними надбаннями йде в свій завтрашній день - все це знаходить художнє відтворення в романі видатного українського радянського письменника. Твір, що й сам став жертвою застійних явищ у суспільстві (після першого видання переслідувався і замовчувався майже двадцять років), спрямований проти духовного браконьєрства й безпам'ятства, кар'єризму й пристосуванства. В романі читач відчує щире вболівання за збереження навколишнього середовища, чистоту людських душ. Книга наснажена духом гуманізму й характерним для нашого часу прагненням людей до інтернаціонального єднання.» (Від видання).
У творчості видатного українського письменника Олеся Гончара, чиє ім'я шанується в усьому світі, роман «Собор» посідає особливе місце. Прийшовши до читачів наприкінці шістдесятих, твір одразу ж опинився у вирі пристрастей, бо саме в ньому чи не вперше у вітчизняній літературі могутньо і неприховане прозвучав заклик до духовного очищення й соборності, осуд національного безпам'ятства, звироднілого кар'єризму і браконьєрства. Офіційні кола сприйняли "Собор" різко негативно, адже роман, відкидаючи догматизм класових уявлень, утверджував загальнолюдські, гуманістичні цінності. Після організованих тоталітарним режимом лютих цькувань "Собору" твір було вилучено з бібліотек, книгарень та видавничих планів на довгі двадцять років.
«Олесь Гончар «Собор». Роман
Автор: Олесь Гончар — український та радянський письменник, прозаїк, літературний критик, політик, громадський діяч. Лауреат двох Сталінськіх премій (1948; 1949), Ленінської премії (1964), Державної премії СРСР (1982), кавалер трьох орденів Леніна, перший лауреат республіканської премії ім. Шевченка (1962), голова Спілки письменників України (1959—1971), академік НАН України (1978). Герой України (2005, посмертно), Герой Соціалістичної праці (31.03.1978). Кандидат у члени ЦК КПРС в 1976—1990 роках. Член ЦК КПУ в 1960—1966 і в 1971—1990 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 6—11-го скликань. Народився 3 квітня 1918 р. в с. Ломівці, в передмісті Дніпропетровська. Закінчив семирічку у сусідньому селі, Харківський технікум журналістики. З 1937 р. активно починає друкуватися у періодиці. У 1938 р. вступає до Харківського університету. Приймав участь у війні як сержант-мінометник. Зокрема у битві за Київ на річці Рось. Після закінчення війни повертається до навчання у Дніпропетровському університеті. Вступає до аспірантури при Інституті літератури ім. Шевченка АН УРСР. У 1963 р. за роман «Тронка» присуджено Ленінську премію. Виступав, як літературознавець, історик мистецтва, критик. У 1959-1971 р. очолював Спілку письменників. Відроджував українську культуру, мову та націю. Помер 16 липня 1995 р.
Видавництво художньої літератури «Дніпро», Київ, 1989
Мова: українська
Сторінок: 269
Києво-Печерський державний історико-культурний заповідник /М. З. Петренко/ (Антикварне видання 1982 року)
Мистецьке видання про Києво-Печерський заповідник. У альбомі представлені яскраві та унікальні фото Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника – одного з найбільших музеїв-заповідників в Україні, культурно-просвітницької та науково-дослідної установи, що вивчає та популяризує унікальний комплекс споруд Києво-Печерської лаври та інших пам'яток, пов'язаних з історією Лаври та заповідника. Фотографії, вміщені в книгу - це унікальні лампові фотознімки, а також фото, зроблені при теплому сонячному світлі, що вважаються одними з найякісніших і найгарніших.
Видання містить як кольорові, так і чорно-білі фотографії.
Альбом - унікальний, адже містить у собі велику кількість цінних знімків Києво-Печерського заповідника. Видання сподобається усім, хто цікавиться фотомистецтвом, історією, музеєзнавством та релігієзнавством.
Назва: Києво-Печерський державний історико-культурний заповідник.
Рік: 1982
Київ, "Мистецтво"
Сторінок: -
довжина 22
ширина 23
товщина 1,4
Вага: 0,690 кг
село Дніпровське: минуле та сьогодення
Дніпровське: минуле та сьогодення
Збірник статей і матеріалів
Рік: 2011
Кількість сторінок: 752
Історія села Дніпровське (до 1962 р. - с. Навози) Чернігівського району Чернігівської області. Спираючись на призабуті й нововиявлені джерела фахівці історики й аматори-краєзнавці висвітлили найважливіші події в житті цього старовинного села від найдавніших часів до наших днів.
Містить переписи села.
Для науковців, педагогів, краєзнавців, усіх, хто цікавиться історією Чернігово-Сіверщини.
Вибрані твори /Іван Франко/ (Видання 1977 року)
Твори великого Каменяра.
До цієї збірки входять історична повість «Захар Беркут» та ряд літературно-критичних праць, знайомство з якими передбачає програма середньої школи. Книга містить високі зразки художньої творчості та науково-естетичної думки великого Каменяра.
«Іван Франко. Вибрані твори»
Автор: Іван Якович Франко (1856-1916) – великий український письменник, один з будівничих нової української нації. Народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі в Східній Галичині в родині селянина-коваля. Навчався спочатку в школі села Ясениця-Сільна (1862–1864), потім у так званій нормальній школі при василіанському монастирі у Дрогобичі (1864–1867). У 1875 році закінчив Дрогобицьку гімназію. Восени 1875 р. став студентом філософського факультету Львівського університету. Перші літературні твори — вірш «Народна пісня» (1874) і повість «Петрії і Довбущуки» (1875) були надруковані в студентському часописі «Друг». Активна громадсько-політична й видавнича діяльність та листування з Михайлом Драгомановим спричинили арешт письменника за звинуваченням у належності до таємного соціалістичного товариства. У 1880 р. вдруге заарештовують, обвинувачуючи в підбурюванні селян проти влади. У 1881 р. став співвидавцем часопису «Світ», після закриття (1882) якого працював у редакції часопису «Зоря» й газеті «Діло». В травні 1886 р. взяв з Ольгою Хоружинською шлюб у Павлівській церкві Колегії Павла Галагана. У 1888 р. деякий час працював у часописі «Правда». Зв’язки з наддніпрянцями спричинили третій арешт (1889) письменника. У 1890 р. за підтримки М. Драгоманова стає співзасновником Русько-Української Радикальної Партії. З 1908 р. стан здоров’я значно погіршився, однак він продовжував працювати до кінця свого життя. Помер 28 травня 1916 р. у Львові.
Видавництво: «Каменяр», Львів, 1977
Мова: українська
Сторінок: 252
Клиническая анатомии и оперативная хирургия гнойно-воспалительных процессов головы и шеи / (Наукове видання 1993 року)
Викладено хірургічну анатомію фасцій, фасциальних вузлів голови і шиї людини. Вказані шляхи розповсюдження гнійно-запалювальних процесів і обгрунтовується хірургічна тактика при оперативному лікуванні.
Скрипников Микола Сергійович - заслужений діяч науки і техники, доктор медичних наук, професор, зав. кафедрою оперативної хірургії Полтавського стоматологічного інституту.
Топоров Геннадій Миколайович - доктор медичних наук, професор, зав. кафедрою оперативної хірургії Харківського інституту вдосконалення лікарів.
Проніна Олена Миколайовна - доцент кафедри оперативної хірургії Полтавського стоматологічного інституту.
Шепітько Володимир Іванович - доцент кафедри оперативної хірургії Полтавського стоматологічного інституту.
Допущено Міністерством охорони здоров'я України як підручник для студентів медичних інститутів та лікарів.