Новини
Літургійне шитво України XVII-XVIII ст. Іконографія, типологія, стилістика/Тетяна Кара-Васильєва/(Видання 1996 року)
Перше ґрунтовне дослідження українського літургійного шитва XVII-XVIII ст.
Монографія Тетяни Кара-Васильєвої представляє унікальне та всебічне дослідження українського літургійного шитва періоду XVII-XVIII ст. Це перша праця, яка вводить у науковий обіг такий широкий спектр зразків цього виду сакрального мистецтва.
Авторка розглядає літургійне шитво як оригінальний вид образотворчого мистецтва, що розвивався у тісному взаємозв'язку з іконописом, стінописом та гравюрою. Дослідження демонструє, що ці види мистецтва були об'єднані не лише технічно та стилістично, але й спільним ідейним підґрунтям, яким слугувало богослов'я.
Праця Т. Кара-Васильєвої є важливим внеском у вивчення української культурної спадщини, розкриваючи маловідомий аспект сакрального мистецтва України. Вона буде корисною для мистецтвознавців, істориків, етнографів, релігієзнавців та всіх, хто цікавиться українською культурою та історією.
Курганы древних скотоводов междуречья Южного Буга и Днестра (Одеська область)
Курганы древних скотоводов междуречья Южного Буга и Днестра.
Рік видання: 2005
Мова: російська
Кількість сторінок: 207
Книга присвячена одному з найбільш складних періодів давньої історії південного-заходу України - фіналу епохи енеоліта та бронзової доби.
Дослідження курганів, проведені на території Одеської області дозволили узагальнити характеристику культур та культурних груп скотарів 4-2 тисячоліть до н. е. межиріччя Дністра та Південного Бугу.
Книга містить розвернуту публікацію серії давніх поховальних пам'яток цього регіону, а також їх культурно-хронологічну інтерпретацію на основі порівняльно-типологічних даних та результатів радіовуглецевого датування.
Генетика и селекция на Украине ч.1 (Наукове видання 1971 року)
Збірник статей про генетику
Зміст:
- Генетика та селекція мікроорганізмів та вірусів
- Генетика та селекція рослин: Експериментальний мутагенез; Поліплоїдія; Гетерозис, генетичні основи та методи використання у селекції; Питання імунітету; Методи та результати селекції.
«Генетика и селекция на Украине. (Материалы II съезда генетиков и селекционеров Украины. Киев, май 1971г.) Часть 1» (Генетика та селекція в Україні. (Матеріали II з'їзду генетиків та селекціонерів України. Київ, травень 1971р.) Частина 1)
Видавництво: «Наукова думка», Київ, 1971
Мова: російська
Сторінок: 225
Пан Халявский Квитка Основьяненко (Видання 1950 року)
Історично-побутовий роман
«Пан Халявський» — історично-побутовий роман Григорія Квітки-Основ'яненка, написаний російською мовою. Подає знущально-критичний розріз повсякденного побуту принаймні трьох поколінь українських поміщиків кінця XVIII — початку XIX століть. Роман побудований на спогадах Трохима Мироновича Халявського про найцікавіші, на його погляд, пригоди свого життя. У творі етнографічно точно відтворено особливості тогочасного побуту, зокрема є детальний опис пригощання полковника-благодійника, становище жінки, дворової прислуги та ставлення до неї поміщиків, ознаки розкладу помісного дворянства, визначені соціальною суттю стану та умовами паразитичного побуту.
«Пан Халявский»
Автор: Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко (Григорій Федорович Квітка) (1778-1843) – основоположник художньої прози і жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі. Його вважають батьком української прози. Народився у слободі Основа біля Харкова у дворянській родині. Здобув домашню освіту. Згодом навчався у Курязькій монастирській школі. У 1793 році як дворянин був зарахований на військову службу. В 1796—1797 числився ротмістром Сіверського карабінерного та Харківського кірасирського полків. У відставку пішов у чині капітана. Після відставки близько 10-ти місяців, з червня 1804 до квітня 1805, відбував послух у Курязькому монастирі. В 1806 р. служив у народному ополченні, був повітовим предводителем дворянства (1817–28), згодом — головою Харківської палати кримінального суду. Став активним діячем громадського і культурного життя Харкова. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті. Виступив одним із засновників Харківського професійного театру (з 1812 — його директор), Благодійного товариства (1812), Інституту шляхетних дівчат (1812), Харківської губернської бібліотеки (1838) (сам збирав кошти на її відкриття). Відредагував та опублікував перші в Україні громадсько-літературні журнали «Українскій Вістникъ» та “Харьковский демокрит”. Протягом 1817—1828 pp. Г. Квітка чотири рази переобирався Предводителем дворян Харківського повіту. З 1827 р. почав писати прозу і драматургію. Перша книга «Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком» («Маруся», «Салдацький патрет», «Мертвецький Великдень») вийшла у 1834 р. У 1840 р. Г.Ф. Квітка очолив Харківську палату карного суду на посаді надвірного радника. Письменник помер 20 серпня 1843р., похований у Харкові.
Державне видавництво художньої літератури 1950
Мова: російська
Сторінок: 227
Нариси з історії костюмів /Стамеров К.К./ (Видання 1978 року)
Історія костюмів народів світу
До цього видання увійшли нариси історії костюмів низки країн із давніх часів та здебільшого до кінця ХVІІІ ст. Перша частина присвячена розгляду костюмів Стародавнього Єгипту, Ассирії, Стародавнього Ірану, Стародавньої Греції та Риму, так званих варварських племен і народностей, Візантії, західноєвропейських країн (V-XV ст.), Стародавньої Русі (Х-ХІІІ ст.), російських (ХІV-ХVІІ ст.), українських (XV-XVII ст.), арабських (VII-XVI ст.), індійських (VII-XVII ст.). китайських (VII-початку ХХ ст.) та японських (VII-XIX ст.). До другої частини включені нариси про костюми західноєвропейських країн, зокрема Італії, Англії, Франції, Німеччини, Іспанії тощо з ХV до кінця XVIII ст.
«Нариси з історії костюмів». У двох частинах.
Автор: Стамеров К.К.
Видавництво: «Мистецтво», Київ, 1978
Мова: українська
Василь Штернберг/ Пархоменко І.В./ (Видання 1978 року)
Книга присвячена творчості художника Василя Штернберга.
«Ще за життя творчість Штернберга високо цінували сучасники К. Брюллов, В. Григорович, М.Гоголь, М.Глінка, О.Іванов, В.Даль. Перед талантом художника схилявся Тарас Шевченко. У тогочасній періодичній пресі Штернбергові присвячували багато статей, заміток. За розвитком його таланту постійно стежила художня громадськість. Пізніше, в 1887 році, в журналі «Вестник изящных искусств» визначний російський критик В.Стасов опублікував велику статтю «Живописец Штернберг», в якій уперше, посилаючись на архівні джерела, подав наукову біографію художника. Однак ця стаття мала дещо суб'єктивний характер щодо загальної оцінки творчості Штернберга.»
«Василь Штернберг».
Автор: Пархоменко І.В.
Видавництво: «Мистецтво», Київ, 1978
Мова: українська
Сторінок: 98
Розміри, см.:
Довжина 22
ширина 17,5
товщина 1
вага 0,332 кг
Durer (Шедеври мистецтва великих живописців: №33 – Дюрер, франзуцьке видання 1967 року)
Альбом робіт французького живописця
Альбом серії «Шедеври мистецтва великих живописців» присвячений роботам німецького живописця Північного Відродження Альбрехта Дюрера (нім. Albrecht Durer, 1471--1528). Визнаний найбільшим європейським майстром ксилографії, що підняв її на рівень справжнього мистецтва. Перший теоретик мистецтва серед північноєвропейських художників, автор практичного керівництва з образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва німецькою мовою, що пропагував необхідність різнобічного розвитку художників.
«Chefs-d'oeuvre de l'art grands peintres n°33: Durer» (Шедеври мистецтва великих живописців: №33- Дюрер, Альбом)
Видавництво: Hachette, Франція, 1967
Мова: французька
Избранные сочинения (в четырёх томах) /К. А. Тимирязев/ (Антикварні видання 1948 і 1949 років)
Унікальні наукові праці з біології. У першому томі "Избранных сочинений" природознавця-дарвініста К. А. Тимірязєва містяться публічні лекції, промови та дослідження про солнце, життя та хлорофіл. Другий том - це збірник загальнодоступних лекцій К. А. Тимірязєва на тему "Землеробство та фізіологія рослин". У третьому томі містяться десять загальнодоступних лекцій на тему "Життя рослин" і десять загальнодоступних читань на тему "Історичний метод у біології". Четвертий том - про Чарлза Дарвіна та його вчення.
Видання містять багато чорно-білих і кольорових ілюстрацій і схеми.
Книга буде цікавою для дослідників ботанічної науки.
Назва: Избранные сочинения (в четырёх томах).
Автор: Климент Аркадійович Тимірязєв (1843 — 1920) — природознавець-дарвініст, біолог, фізіолог, один із основоположників школи фізіологів рослин.
Рік: 1948, 1949
Москва
ОГИЗ-СЕЛЬХОЗГИЗ
Государственное издательство сельскохозяйственной литературы
Сторінок: 687,423,644,474
довжина 23
ширина 15
товщина 14
Вага: 3,230 кг
Присутні відбитки печаток неіснуючих бібліотек.
Вибрані твори. Григорій Квітка-Основ’яненко (Видання 1949 року)
Класика українського письменства
Збірка вміщує вибрані твори Григорія Квітки-Основ’яненка, засновника художньої прози та жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі.
Зміст:
- Г.Ф.Квітка-Основ'яненко. П.Волинський
Повісті та оповідання:
- Салдатський патрет
- Маруся
- Конотопська відьма
- Козир-дівка
- Сердешна Оксана
Драматичні твори:
- Сватання на Гончарівці
- Шельменко-денщик
«Григорій Квітка-Основ'яненко. Вибрані твори»
Автор: Григорій Квітка-Основ'яненко (1778- 1843), письменник, драматург, журналіст, літературний критик і культурно-громадський діяч. Основоположник художньої прози в новій українській літературі. Приблизно 4 роки був послушником Курязького Спасо-Преображенського монастиря. Потім повернувся до світського життя. Служив комісаром з питань провіанту в народному ополченні (1806–1807), був секретарем дворянських зборів, дир. заснованого за його участі Харківського професійного театру (1812), повітовим предводителем дворянства (1817–1828), совісним суддею, головою Харківської палати кримінального суду. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті, членом Товариства антикваріїв Півночі, був одним із засновників Харківського інституту шляхетних дівчат (1812), Благодійного товариства (1812), Харківської публічної бібліотеки (1838). Наприкінці 1810 – на початку 1820-х років в харківській ("Украинский вестник", "Харьковские известия") та московській ("Вестник Европы") періодиці почав публікувати фейлетони, статті, жартівливі вірші. 1816–1817 разом з Р. Гонорським та Є. Філомафітським видавав перший в Україні журнал "Украинский вестник", був ініціатором видання альманахів "Утренняя звезда" (1833), "Молодик" (1843), першої збірки українських прислів'їв і приказок В. Смирницького "Малоросійські прислів'я і приказки. Зібрані В.М.С." (1843). У 1820-х роках виступив із першими комедіями. Його перу належать також дві книги "Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком" (1834–1837), низка історичних нарисів, переказів російською мовою ("Головатий" 1839; "Історія театру в Харкові", 1841; "Українці", 1841; "Переказ про Гаркушу", 1842; "Заснування Харкова", 1843 та ін.). Листувався з Т. Шевченком. Кобзар присвятив йому листа "До Основ’яненка", проілюстрував "Знахаря" і "Панну Сотниківну". Найвідоміші твори: "Шельменко-волосний писар" (1829), "Маруся" (1832), "Салдацький патрет" (1833), "Пан Халявський" (1839), "Сердешна Оксана" (1841), "Козир-дівка" (1838), "Ганнуся" (1839), "Конотопська відьма" (1833), "Сватання на Гончарівці" (1835), "Щельменко-денщик" (1838, всі три – екранізовані). Його твори перекладалися польською та болгарською мовами, 1854 в Парижі опубліковано французькою мовою "Сердешну Оксану". Творчість Г. Квітки-Основ'яненка справила значний вплив на подальший розвиток української літератури, зокрема так званої етнографічної школи. (Матеріали е-Бібліотеки "Україніка")
«Державне видавництво художньої літератури», Київ, 1949
Мова: українська та російська
Сторінок: 342
Київ. Статті-довідки (Наукове видання 1948 року)
Історичний путівник по Києву. У книзі "Київ. Статті-довідки" містяться публікації науковців К. Воблія, М. Ткаченка, М. Супруненка, К. Дубини та О. Власова про минуле Києва: природу, економіку, населення. Також у цьому виданні, попри певне ідеологічне навантаження, є цінна інформація про історію Києва у часи Жовтневої революції та за німецької окупації. У книзі можна знайти й опис майбутнього Києва, а також опис історичних пам'яток міста.
Зміст
- К. Воблий - Природа, економіка, населення - 5
- М. Ткаченко - Минуле Києва - 8
- М. Супруненко - Київ у Великій Жовтневій соціалістичній революції, в громадянській війні й соціалістичному будівництві - 45
- К. Дубина - Київ за німецької окупації - 72
- О. Власов - Майбутній Київ - 92
- Історичні пам'ятки Києва - 101
- Довідки - 127
Назва: Київ. Статті-довідки
Автор: Костянтин Григорович Воблий (1876–1947) – фундатор української економіко-географічної школи, український учений-економіст і географ, доктор політичної економії та статистики.
Микола Михайлович Ткаченко (псевдоніми — Микола Михайленко, 1893 — 1965 — історик, археограф, архівіст, джерелознавець, літературознавець, доктор історичних наук.
Микола Іванович Супруненко (1900 — 1984) — український історик, доктор історичних наук, професор, член-кореспондент і дійсний член АН УРСР.
Кузьма Кіндратович Дубина (1906 — 1967) — український історик, дослідник історії України періоду радянсько-німецької війни, професор, доктор історичних наук, Заслужений діяч науки УРСР.
Рік: 1948
Київ, Українське видавництво політичної літератури
Сторінок: 140
Розміри,см.:
довжина 17
ширина 14
товщина 1
Вага: 0,170 кг
Записки сенатора Лопухина Россия XVIII столетия /Лопухін І.В./ (Перевидання 1990 року)
Репринтне відтворення з Лондонського видання 1860 р.
Репринтне видання мемуарних джерел XVIII ст. – «Записки сенатора І. В. Лопухіна», «Записки імператриці Катерини ІІ», «Записки княгині О. Р.Дашкової» продовжує публікацію історичних матеріалів Вільної російської друкарні Герца та Огарьова (здійснену Інститутом історії СРСР Академії наук СРСР). Відтворення «Записок» супроводжує спеціальний том, що розкриває складну долю кожної з пам'яток, що публікуються, їх місце в громадському русі XIX століття і вписує їх у загальну картину політичної історії Росії XVIII століття. Ця серія відкривається «Записками» великого державного діяча, публіциста, близького кола Н. І.Новікова – Івана Володимировича Лопухіна.
«Записки сенатора Лопухина»
Автор: Іван Володимирович Лопухін
Видавництво: «Наука», 1990
Мова: дореформена російська
Сторінок: 211