Новини
Венеди (Козак. Д. Н.)
Венеди
Автор: Козак Денис Никодимович
Рік видання: 2008
Мова: українська
Кількість сторінок: 470 з ілюстраціями
У книзі підсумовано результати 30-річних досліджень пам'яток зубрицької культури, вперше відкритих автором у Подністров'ї та на Волині. Значна джерелознавча база дозволила висвітлити цілий спектр питань життєдіяльності зубрицьких общин: генезу, характер матеріальної культури, основні риси господарства, світогляд і військову справу, зв'язки з сусідніми народами та етнокультурними групами. Співставлення писемних та археологічних джерел дає підстави вважати, що зубрицька культура та наступні пам'ятки черняхівського типу регіону належали західній частині численних племен венедів, описаних римським істориком Корнелієм Тацітом. Подібність матеріальної культури зубрицьких пам'яток Західної України, пізньозарубинецьких і київських старожитностей Подніпров'я переконливо доводять, що землі між Віслою і Дніпром у першій половині І тисячоліття н. е. належали до слов'янської ойкумени.
Південноруські образи та портрети. В.П. Горленко (Видання 1993 року з видання 1898 року)
Книжка Майстра Слова віртуозного стиліста Василя Петровича Горленка, написана майже 100 років тому
Репринтне відтворення видання 1898 року. Серія книжкових пам’яток «Українські пропілеї». По програмі українознавчих досліджень, фінансується за рахунок благодійницьких пожертв українських громад США та Канади
Зміст:
- Родина Гоголя
- Із історії южнорускаго общества начала XIX века
- Киев в 1799 году
- Шевченко -- живописец и гравер
- Две поездки с Н.И.Костомаровым
- Україна в изображениях французов
- M.M. Макаровский
- Г.О.Квитка
- Аполлоновы житницы
- Захолустье
- Заветы деревни
«Південноруські образи та портрети»
Автор: Василь Петрович Горленко (1853-1907)
Видавництво Київ - 1993
Мова дореформена російська
Сторінок 232
Пособие по основам научной фотографии в судебной медицине /Х. М. Тахо-Годи/ (Наукове видання 1965 року)
Автор, Хаджи-Мурат Алібекович Тахо-Годі - Заслужений юрист РСФСР, професор, заступник директора з наукової роботи НДІ судових експертиз. Нащадок відомої родини вчених: батько Алібек Тахо-Годі - репресований як ворог народу професор правознавства, народний комісар освіти, юстиції на праці Дагестанської АРСР, сестра Аза Тахо-Годі - видатний професор-мовознавець, спеціаліст з античної міфології, дружина філософа Лосєва.
Захистив кандидатську дисертацію на тему "Стереофотографія в криміналістиці".
Його монографія "Пособие по основам научной фотографии в судебной медицин" вважається фундаментальною і активно використовується досі.
Чорно-білі фотоілюстрації-приклади судово-медичної фотографії та обладнання.
Перше видання, що вийлшо невеликим накладом в 6 000 екземплярів більше 70 років назад, зараз має колекційну та бібліографічну цінність.
Гетьмани України. Історичні портрети /Шутря М.А./ (Видання 1991 року)
Життєпис українських діячів державного рангу. Збірник.
Більшість портретів належать перу видатного історика В. Антоновича, окремі написані академіком М. Василенком, письменниками й науковцями Г. Хоткевичем, О. Левицьким, Я. Дзирою, Ю. Хорунжим. Уперше сучасні читачі матимуть найповніший життєпис українських діячів державного рангу: Д. Вишневецького, П. Сагайдачного, Б. Хмельницького, І. Виговського, П. Тетері, П. Дорошенка, Д. Многогрішного, І. Мазепи, П. Орлика, П. Полуботка та інших. Збірник розрахований на масового читача.
«Гетьмани України. Історичні портрети. Збірник».
Редактор: Шутря М.А.
Видавництво: Журнал «Україна», газета «Вечірній Київ», Київ, 1991
Мова: українська
Сторінок: 211
Основы сельскохозяйственного опытного дела /Константинов/ (Наукове видання 1952 року)
Книга для спеціалістів сільського господарства рослинницького профілю.
Сільськогосподарська дослідна справа охоплює вивчення великої кількості питань: з економіки та організації сільського господарства, з рослинництва, тваринництва та механізації. У цій роботі охоплюється лише частина основних питань сільськогосподарської дослідної справи, що мають особливо важливе значення для дослідника: методи польових досліджень, комплексність постановки дослідів, методи обробки дослідних даних, а також питання сільськогосподарського районування та, частково, організаційні питання.
«Основы сельскохозяйственного опытного дела» (Основи сільськогосподарської дослідної справи)
Автор: Константінов П.Н.
Видавництво: Государственное издательство сельскохозяйственной литературы, 1952
Мова: російська
Сторінок: 442
Киевская летопись. Состав и источники в лингвистическом освещении. В.Ю. Франчук (Наукова книга 1986 року)
КИЇВСЬКИЙ ЛІТОПИС – більша за обсягом частина рукописного збірника, відомого як Іпатіївський літопис, що міститься між "Повістю временних літ" і Галицько-Волинським літописом і охоплює події від 1117 до 1198.
Книга присвячена вивченню мови і стилю київського літопису – історичної та літературної пам'ятки XII ст. Виявляються і аналізуються його складові частини, визначаються джерела. Такий підхід до вивчення літописної мови конкретизує уявлення про невідомих давньоруських письменників XII ст., що володіли нормами давньоруського мови, про редакторі і укладача пам'ятника, внесшем в нього елементи книжної мови. Матеріали дослідження можуть бути використані для вирішення проблеми функціонального співвідношення місцевої давньоруської і близькоспорідненої, але привнесеної ззовні старослов'янської мови.
Киевская летопись. Состав и источники в лингвистическом освещении.
Автор: В.Ю. Франчук
Київ 1986 Наукова думка
Сторінок: 181
Мова російська
Зміст
Глава 1 Особенности языка текстов составителя и редактора Киевской летописи
Глава 2 Новые тенденцыии в древнерусском летописании 12 в.
Глава 3 Древнерусская дипломатия 11-12 вв. в лингвистическом аспекте
Киевская Русь и русские княжества XII – XIII вв. Б. Рыбаков (Букіністика)
Киевская Русь и русские княжества XII – XIII вв. (Букіністика)
Автор: Борис Олександрович Рибаков
Рік видання: 1982
Видавництво: “Наука”
Мова: російська
Кількість сторінок: 590
Праця з історії Київської Русі, вихід якої був присвячений святкуванню юбілея міста Києва в 1982 році.
Основні розділи книги:
Давні слов’яни, походження Русі;
Утворення Київської Русі;
Київська Русь в 10 — на початку 11 ст.;
Розквіт в 11 — поч. 12 ст.;
Руські князівства в 12 — поч. 13 ст.
Князь Кий /Володимир Малик/ (Прижиттєве видання 1989 року)
Історичний роман українського письменника. У книзі "Князь Кий" відображено важливі події з історії Київської Русі - заснування міста Києва та героїчна боротьба наших предків за утвердження і незалежність своєї держави. За цей історичний роман автору було присуджено літературну премію імені Лесі Українки. У книзі також представлено роман "Черлені щити", де описано боротьбу Київської Русі проти половців у першій половині 80-х років ХІІ-го століття. Одним з головних епізодів твору є невдалий похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославовича у половецькі землі.
Твір написано українською мовою.
Книга буде цікава для дослідників української історії, любителів історичної прози та колекціонерів антикварних книг.
Назва: Князь Кий
Автор: Володимир Кирилович Малик (1921 - 1998) - український письменник, автор пригодницьких та історичних творів. Багато його творів перекладено іноземними мовами. За романи "Посол Урус-шайтана", "Шовковий шнурок" та "Князь Кий" Малик був відзначений літературною премією імені Лесі Українки 1983 року.
Рік: 1989
Київ
Видавництво художньої літератури "Дніпро".
Твори. Петро Гулак-Артемовський. Євген Гребінка. (Видання класичної літератури 1984 року)
Класичне видання української класики століття від "Наукової думки".
Збірка творів видатних українських літераторів XIX століття - Петра Гулака-Артемовського та Євгена Гребінки
"Перші три десятиліття XIX ст. висунули перед молодою українською літературою багато складних проблем, починаючи з відстоювання прав на розвиток літератури рідною мовою і кінчаючи визначенням характеру і шляхів її розвитку. Необхідно було переборювати не лише самодержавні утиски і переслідування, а й скептичне ставлення шовіністичних кіл до самої можливості створення літератури українською мовою.
Серед тих, хто слідом за Котляревським утверджував українську мову як мову самобутньої національної культури, хто закладав основи нової української літератури, почесне місце належить Петру Гулаку-Артемовському і Євгену Гребінці"
Поетичні твори. Петро Гулак-Артемовський. (1790-1865)
Поетичні твори. Повісті та оповідання. Євген Гребінка. (1812-1848)
Київ - 1984 - Наукова думка
Сторінок: 605
Українське мистецтво другої половини XVI- першої половини XVII ст. /Овсійчук В.А./ (Видання 1985 року)
Історія Українського мистецтва. Пам’ятки культури.
Книга присвячена історії українського мистецтва XVI-XVII ст. – одного з важливих періодів, що позначений впливом європейського ренесансу і розвитком гуманізму. Досліджуються видатні пам’ятки архітектури, скульптури, живопису, в яких знайшли відображення гуманістичні ідеї, що пробуджували до життя суспільну свідомість, сприяли формуванню нових мистецьких явищ. Для мистецтвознавців, художників, працівників культури.
«Українське мистецтво другої половини XVI- першої половини XVII ст.. Гуманістичні та визвольні ідеї»
Автор: Овсійчук В.А.
Видавництво: «Наукова думка», Київ, 1985
Мова: українська
Сторінок: 182
Carpaccio (Шедеври мистецтва: №105 – Карпаччо, франзуцьке видання 1968 року)
Альбом робіт французького живописця
Альбом серії «Шедеври мистецтва великих живописців» присвячений роботам венеціанського художника епохи Відродження Карпаччо. Карпаччо народився у Венеції прибл. 1460; зазнав впливу Джованні та Джентіле Белліні, а також Антонелло да Мессіни, Джорджоне та Андреа Мантеньї. Працював головним чином у Венеції. Найбільші твори художника — кілька циклів картин, створених ним для венеціанських релігійних братств, із зображенням сцен із житій їхніх святих покровителів. Ці роботи дають уявлення про церемоніальний бік життя Венеції того часу. З 1490 по 1495 Карпаччо написав для Скуоли ді Сант Орсола серію картин, що ілюструють легенду про св. Урсулі (нині у галереї Академії у Венеції). Згідно з припущенням Т. Піньятті (1958), Карпаччо був сином П'єро Скарпацца, торговця шкірами, який вважав за краще змінити своє ім'я на ім'я Карпаччо. Творчість художника займає важливе місце в історії венеціанського живопису XV ст.
«Chefs-d'oeuvre de l'art grands peintres n°105: Carpaccio» (Шедеври мистецтва великих живописців: №105 - Карпаччо, Альбом)
Видавництво: Hachette, Франція, 1968
Мова: французька
Оповідання, новели, повісті /Михайло Коцюбинський/ (Видання 1953 року)
Збірка творів майстра психологічної прози.
До збірки творів ввійшли повісті та оповідання:
- На віру
- П'ятизлотник
- Ціпов'яз
- Помстився.
- Хо
- На крилах пісні
- Для загального добра
- Посол від чорного царя
- По-людському
- Лялечка
- Дорогою ціною
- На камені
- Цвіт яблуні .
- Fata morgana
- У грішний світ
- Сміх
- Він іде
- Невідомий
- Persona grata
- В дорозі .
- Intermezzo.
- Як ми їздили до Криниці Дебют.
- Що записано в книгу життя
- Сон
- Тіні забутих предків .
- Лист .
- Подарунок на іменини
- Коні не винні
- Хвала життю!
- На острові .
«Михайло Коцюбинський. Оповідання, новели, повісті»
Автор: Михайло Михайлович Коцюбинський
Мова: українська
Сторінок: 621
Державне видавництво художньої літератури, Київ, 1953
Михайло Михайлович Коцюбинський. Народився 17 вересня 1864 у Вінниці у родині чиновника. Батьків письменника звали Михайло, Глікерія. Навчався в Барській початковій школі (1875 — 1876), Шаргородському духовному училищі (1876 — 1880). Після закінчення Шаргородської семінарії у 1880 Михайло Коцюбинський поїхав до Кам’янця-Подільського, маючи намір навчатися в університеті, але ця мрія не здійснилася через матеріальні обставини, але він продовжував самотужки навчатись. У 1885 р. увійшов до підпільної “Молодої громади”, за що був притягнутий до судової відповідальності. У 1886–1889 він дає приватні уроки і продовжує навчатися самостійно, а 1891-го, склавши іспит екстерном при Вінницькому реальному училищі на народного учителя, працює репетитором. 1892–1896 — працював у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролася зі шкідником винограду. Потім працював у Криму. У 1892 році М.Коцюбинский увійшов до таємної спілки Братство тарасівців. Коцюбинський був одним з ініціаторів створення товариства “Просвіта". Від листопада 1897 до березня 1898 обіймав різні посади в редакції житомирської газети «Волинь». 1898 переїхав у Чернігів, де займав посаду діловода при земській управі. В Чернігові зустрів Віру Устимівну Дейшу, яка стала його дружиною — вірним другом та помічником. Брав активну участь у культурному житті міста, влаштовував літературні вечори, підтримував письменників-початківців. Постійні матеріальні нестатки, конфлікти з владою та ще постійна зажура долею коханої жінки, Олександри Іванівни Аплаксіної, молодшої за нього на 16 років підірвали здоров’я письменника. У 1907 р. з анонімного листа дружина дізналася про стосунки чоловіка з Аплаксіною та примусила його дати слово не кидати родину. У середині 1909 р. письменник їде на о. Капрі через астму і сухоти. Помер 25 квітня 1913 року в Чернігові, де і похований.