Класична збірка повістей М.В. Гоголя, що відкриває яскравий світ української культури та фольклору. "Вечори на хуторі біля Диканьки" - це перша збірка повістей Миколи Гоголя, яка принесла молодому письменнику широку популярність і визнання. Написана на початку 1830-х рр., ця книга і сьогодні захоплює читачів своєю фантазією, гумором та глибоким проникненням в українську народну культуру. Збірка складається з двох частин, кожна з яких містить по чотири повісті: Частина перша: - Сорочинський ярмарок - Вечір проти Івана Купала - Майська ніч, або Утоплена - Пропала грамота Частина друга: - Ніч перед Різдвом - Страшна помста - Іван Федорович Шпонька та його тітонька - Зачароване місце Повісті об'єднані образом оповідача - пасічника Рудого Панька, який нібито збирає і передає читачам історії, почуті на вечорницях. Цей прийом дозволяє Гоголю створити неповторну атмосферу українського села, наповнену народними віруваннями, традиціями та гумором. У своїх творах Гоголь майстерно поєднує реалістичні описи побуту українського села з фантастичними елементами, взятими з народних легенд та повір'їв. Яскраві характери персонажів, захоплюючі сюжети, романтична атмосфера та неперевершений гоголівський гумор роблять ці повісті справжніми перлинами світової літератури. "Вечори на хуторі біля Диканьки" - це не лише збірка захоплюючих історій, але й своєрідна енциклопедія українського народного життя першої половини XIX ст. Книга буде цікава як любителям класичної літератури, так і тим, хто цікавиться українською культурою та фольклором.

Літературознавче та біографічне видання про геніальну поетесу Ліну Костенко. Нарис присвячено становленню й еволюції яскраво самобутнього таланту Ліни Костенко, видатного майстра слова, лауреата Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка. В її багатогранній творчості трансформувалися кращі традиції українського фольклору та класичної літератури, відбилися громадянська позиція митця, світогляд та естетичні ідеали, втілені в експресивну, сповнену внутрішнього динамізму художню форму. Видання містить чорно-білі фотографії Ліни Костенко та її сім'ї. Книга сподобається усім шанувальникам творчості Ліни Василівни Костенко. Назва: Ліна Костенко. Автор: В'ячеслав Степанович Брюховецький (нар. 1947) — український літературознавець, педагог і громадський діяч, літературний критик, Герой України, почесний президент Національного університету "Києво-Могилянська академія". Головний ініціатор відродження Києво-Могилянської академії як сучасного вищого навчального закладу, побудованого на зразках північноамериканських університетів, згодом ректор і президент Національного університету "Києво-Могилянська академія". Член Спілки письменників України. Доктор філологічних наук, кандидат педагогічних наук; член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО. Входить до списку "100 великих українців", який у 2020 та 2022 роках складав журнал НВ. Ліна Василівна Костенко (нар. 1930) — українська поетеса-шістдесятниця, письменниця (історичний роман, твори для дітей), дисидентка. Лауреат Шевченківської премії, Премії Антоновичів, Ордену Почесного легіону. У 1967 році разом з Павлом Тичиною та Іваном Драчем номінована на Нобелівську премію з літератури. У радянські часи брала активну участь у дисидентському русі, за що була надовго виключена з літературного процесу. Авторка поетичних збірок «Над берегами вічної ріки», «Неповторність», «Сад нетанучих скульптур», роману у віршах «Маруся Чурай», поеми «Берестечко». 2010 року опублікувала перший прозовий роман «Записки українського самашедшого», що став одним із лідерів продажу серед українських книжок 2011 року. Почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів. Відмовилася від звання Героя України. У сучасній українській традиції входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України. Рік: 1990 Київ, Видавництво художньої літератури "Дніпро" Сторінок: 260 довжина 17 ширина 12,5 товщина 2 Вага: 0,250 кг

Переклад з української мови творів українського письменника Зміст: -На веру (повесть) -Ёлочка (рассказ, перевод А. Дейча) -Пятизлотник (рассказ) -Цеповяз (рассказ, перевод А. Деева) -Нюрнбергское яйцо (очерк) -Хо (сказка, перевод А. Деева), -На крыльях песни (рассказ) -Для общего блага (повесть, перевод Е. Нежинцева) -«Пе-коптьор» (рассказ, перевод А. Островского) -Посол чёрного царя (рассказ) -Ведьма (рассказ) -Дорогой ценой (повесть, перевод Н. Ушакова) -На камне (рассказ, перевод Е. Нежинцева) -Поединок (рассказ, перевод Е. Нежинцева) -Яблони цветут (рассказ, перевод Н. Ушакова) -Тучи (микрорассказ) -Усталость (микрорассказ) -Одинокий (микрорассказ) -Сон (рассказ) -В грешный мир (рассказ) -Под минаретами (рассказ, перевод Г. Шипова) -Смех (рассказ) -Он идёт (рассказ) -Неизвестный (рассказ) -Persona grata (рассказ, перевод Н. Ушакова) -В дороге (рассказ, перевод Л. Кремневой) -Intermezzo (рассказ, перевод Л. Кремневой) -Поездка в Криницу (рассказ, перевод Л. Кремневой) -Дебют (рассказ) -Fata Morgana (повесть, перевод Н. Ушакова) -Что записано в книгу жизни (рассказ) -Сон (рассказ) -Тени забытых предков (повесть, перевод Н. Ушакова) -Подарок на именины (рассказ, перевод Н. Ушакова) -Лошади не виноваты (рассказ, перевод А. Дейча) -Хвала жизни! (рассказ, перевод Г. Шипова) -На острове (очерк, перевод А. Деева) -Иван Франко (реферат, перевод А. Дейча) -Письма М. М. Коцюбинского к А. М. Горькому -Приложение. М. Горький. М. М. Коцюбинский, «М.Коцюбинский. Избранные произведения» Автор: Михайло Михайлович Коцюбинський. Народився 17 вересня 1864 у Вінниці у родині чиновника. Батьків письменника звали Михайло, Глікерія. Навчався в Барській початковій школі (1875 — 1876), Шаргородському духовному училищі (1876 — 1880). Після закінчення Шаргородської семінарії у 1880 Михайло Коцюбинський поїхав до Кам’янця-Подільського, маючи намір навчатися в університеті, але ця мрія не здійснилася через матеріальні обставини, але він продовжував самотужки навчатись. У 1885 р. увійшов до підпільної “Молодої громади”, за що був притягнутий до судової відповідальності. У 1886–1889 він дає приватні уроки і продовжує навчатися самостійно, а 1891-го, склавши іспит екстерном при Вінницькому реальному училищі на народного учителя, працює репетитором. 1892–1896 — працював у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролася зі шкідником винограду. Потім працював у Криму. У 1892 році М.Коцюбинский увійшов до таємної спілки Братство тарасівців. Коцюбинський був одним з ініціаторів створення товариства “Просвіта". Від листопада 1897 до березня 1898 обіймав різні посади в редакції житомирської газети «Волинь». 1898 переїхав у Чернігів, де займав посаду діловода при земській управі. В Чернігові зустрів Віру Устимівну Дейшу, яка стала його дружиною — вірним другом та помічником. Брав активну участь у культурному житті міста, влаштовував літературні вечори, підтримував письменників-початківців. Постійні матеріальні нестатки, конфлікти з владою та ще постійна зажура долею коханої жінки, Олександри Іванівни Аплаксіної, молодшої за нього на 16 років підірвали здоров’я письменника. У 1907 р. з анонімного листа дружина дізналася про стосунки чоловіка з Аплаксіною та примусила його дати слово не кидати родину. У середині 1909 р. письменник їде на о. Капрі через астму і сухоти. Помер 25 квітня 1913 року в Чернігові, де і похований. Видавництво: «Государственное издательство художественной літературы», Москва, 1949 Мова: російська Сторінок: 375