Новини
Philippe de Champaigne (Шедеври мистецтва: №114 – Філіпп де Шампень, франзуцьке видання 1968 року)
Альбом робіт французького живописця
Альбом серії «Шедеври мистецтва великих живописців» присвячений французькому живописцю та граверу Філіппу де Шампень. Філіпп де Шампень (фр. Philippe de Champaigne, (1602 — 1674) — художник Франції доби бароко. Малював релігійні композиції,натюрморти, працював декоратором. Уславився своїми реалістичними, досить правдивими і точними портретами сучасників.
«Chefs-d'oeuvre de l'art grands peintres: n°114 - Philippe de Champaigne» Album (Шедеври мистецтва великих живописців: №114 - Філіпп де Шампень, Альбом)
Видавництво: Hachette, Франція, 1968
Мова: французька
Крокодил / (Видання 1978 року)
Знаменитий радянський сатиричний журнал із гострими політичними карикатурами та соціальною критикою доби застою.
Підшивка всіх 36 номерів популярного радянського сатиричного журналу "Крокодил" за 1978 р. Видання було одним із найпопулярніших гумористичних видань СРСР, що виходило з 1922 р., та містило карикатури, фейлетони, гумористичні розповіді та ілюстрації, спрямовані на висміювання різноманітних соціальних і політичних явищ.
У представлених номерах можна побачити характерні для "Крокодилу" теми: критика західного світу та капіталізму, антиамериканська пропаганда, висміювання бюрократії, соціальних недоліків радянського суспільства та побутових проблем. Карикатури яскраво відображають епоху "застою" кінця 1970-х рр.
Перший номер містить обкладинку з карикатурою про дитячий садок та пінгвінів. В інших номерах представлені карикатури на міжнародні теми, зокрема, антиамериканську спрямованість (зображення бомби з написом "USA" та військових у четвертому номері), а також внутрішні соціальні проблеми радянського суспільства.
П'ятий номер включає "Рекламне прикладення" – сатиричну пародію на газетні оголошення та поради, що висміює радянську дійсність. Також у виданні згадуються офіційні постанови партії та уряду щодо соціалістичного змагання та підвищення ефективності виробництва.
Журнал був офіційним виданням газети "Правда" та ЦК КПРС, проте мав певну свободу критикувати окремі недоліки радянської системи в межах дозволеного, при цьому обов'язково підтримуючи загальну ідеологічну лінію партії.
Я, БОГДАН. (СПОВІДЬ У СЛАВІ) / ПАВЛО Загребельний / (Видання 1986 року)
"Я, Богдан (Сповідь у славі)" Павла Загребельного — це масштабний історичний роман, присвячений особистості Богдана Хмельницького, видатного гетьмана України та центральної фігури національно-визвольної війни проти польського панування у XVII столітті. У цій книзі автор створює глибокий і багатогранний портрет Хмельницького, показуючи його не лише як політичного лідера, але і як людину з власними сумнівами, прагненнями і внутрішніми суперечностями.
Роман побудований у формі сповіді, що дозволяє заглянути в думки і душу гетьмана, показуючи його з людського боку. Богдан постає не просто героєм чи вождем, а людиною, яка намагається зрозуміти себе у вирі складних подій. Водночас, через призму життя Хмельницького, Загребельний майстерно відтворює історичну атмосферу того часу — політичні інтриги, військові кампанії, боротьбу за незалежність та важкі рішення, які визначають долі нації.
"Я, Богдан" — це не просто хроніка подій, а філософський роздум про владу, націю, відповідальність і ціну успіху.
Олександр Поль: матеріали до біографії
Олександр Поль: матеріали до біографії
Видання містить 95 джерел/документів, які стосуються життя і діяльності видатного діяча Придніпровського краю Олександра Миколайовича Поля, а також сюжетів, пов’язаних із тим, як нащадки розпорядилися його спадщиною. В них розкриваються важливі етапи біографії: родина, навчання, робота в земстві й мировому суді, дослідження криворізької руди, підприємницька діяльність, заняття колекціонуванням.
Збірник стане у нагоді для всіх, хто цікавиться біографією О.М. Поля та історією Придніпровського краю.
Рік: 2020
Кількість сторінок: 204
Мова: українська, російська
Красные щиты /Ярослав Ивашкевич/ (Антикварне видання 1968 року)
Історичний роман польського письменника, уродженця Вінничини Ярослава Івашкевича (1894-1980). Події відбуваються головно в Польщі ХІІ ст, а також у Німеччині, Італії, Сицилії та країнах Близького Сходу. Головний герой - польський князь Генріх Сандомирський, який не залишив в історії якогось помітного сліду. Відтворюючи його біографію і вчинки, письменник порушує низку морально-філософських питань: вбивство рідних братів взамін на княжу корону, роль особи в історичному процесі, розпад держави - це фатум чи випадковість.
Назва:Красные щиты
Автор: Я.Івашкевич, переклз польської Є.Лисенко
Рік і місце видання: 1968, Москва, видавництво "Художественная литература"
Сторінок: 398
довжина 20,5
ширина 13,5
товщина 2
Вага: 0,400 кг
История стран Азии и Африки в средние века (в 2-х част.) (Наукове видання 1987 року)
Класичне історичне видання. "Історія країн Азії та Африки у середні віки" - класичне наукове видання у двох частинах, що вийшло друком 1987 року за редакцією сходознавців Ф. М. Ацамби, З.Г. Лапіної та М. С. Мейєра. Перша частина містить історію країн Азії та Африки від раннього середньовіччя (III століття) до пізнього середньовіччя (XVII століття). У праці розглянуто розвиток ранньофеодальних держав, соціальну роль релігії, основні категорії культури у середні віки та вклад народів Сходу у світову культуру. У виданні також описано колоніальне проникнення європейських держав до країн Азії та Африки та його наслідки. У другій частині розглянуто історію азійських та африканських країн у часи пізнього середньовіччя. Попри те, що видання має певне ідеологічне навантаження, у ньому якісно розкриті важливі моменти з історії країн Азії та Африки в середні віки.
Видання рекомендоване студентам історичних факультетів та усім, хто цікавиться медієвістикою і країнами Азії та Африки. Видання буде цікаве, зокрема, любителям корейської культури: і в першій, і в другій частині "Історії країн Азії та Африки у середні віки" є окремі розділи, присвячені історії Кореї.
Книги містять особисті підписи, ймовірно, колишнього власника.
Назва: История стран Азии и Африки в средние века (в 2-х част.)
Автор: редакційна колегія: Фариде Мустафівна Ацамба (1922 - 2016) - сходознавець, фахівець із соціального, політичного та релігійного розвитку османського Єгипту.
Зінаїда Григорівна Лапіна (1934 - 2018) - історик, культуролог і китаєзнавець, дослідниця середньовічної історії та культури Китаю.
Михайло Серафимович Мейєр (1936 - 2022) - історик-тюрколог, спеціаліст з османської історії.
Рік: 1987
Москва, издательство Московского университета
Сторінок: 286+318
Розміри,см.:
довжина 24,5
ширина 17
товщина 4,5
Вага: 0,970 кг
Твори. Петро ПАНЧ (Видання класичної літератури 1985 року)
Класичне видання української класики від "Наукової думки".
Твори одного зі знакових українських літераторів 20-го століття, в біографії якого ніби віддзеркалюється вся епоха. Агент земського страхування. Офіцер імператорської армії часів Першої світової війни. Петлюрівський офіцер. Командир дивізіону в Червоній армії. Радянський письменник.
Йому належить фраза, що стала крилатою: «не читав, але засуджую!» щодо творчості Пастернака — «Я його не читав, але не маю пiдстав не вiрити редколегiї журналу „Новий мiр“, що роман поганий. I з художнього боку, i з iдейного»
Повісті. Оповідання. Гуморески. Казки.
Автор: Петро Йосипович Панч (1891-1978)
Київ 1985 Наукова думка
Сторінок: 574
Внутривидовые превращения и их характер /В. Н. Столетов/ (Антикварне видання 1957 року)
Унікальне раритетне видання з біології. У праці "Внутривидовые превращения и их характер" державного діяча та вченого-біолога В. М. Столетова міститься експериментальний матеріал, отриманий унаслідок експериментів в Інституті генетики АН СРСР та перенесених до Московської сільськогосполарської академії ім. К. А. Тимірязєва. Книга присвячена проблемі мінливості спадковості рослин. Зокрема, читач-дослідник може ознайомитися із перетвореннями чистої лінії озимої пшениці в ярову та виникненням гетерогенної популяції, а також із впливом зміни режимів та місця репродукції на перетворення озимої рослини в ярову. Автор детально розповів про втрату та відновлення піддослідними рослинами озимого образу життя і про внутрішньовидові схрещування піддослідних рослин. В. М. Столетов не оминув своєю увагою і міжвидові схрещування піддослідних рослин.
На титульній сторінці книги є автограф В. М. Столетова.
Книга стане в нагоді ботанікам, агрономам, дослідникам історії сільського господарства та усім любителям рідкісних антикварних видань.
Назва: Внутривидовые превращения и их характер.
Автор: Всеволод Миколайович Столетов (1906 (1907) - 1989) - державний діяч, вчений-біолог, агроном.
Рік: 1957
Москва
Государственное издательство "Советская наука"
Сторінок: 694
довжина 27
ширина 18,5
товщина 3,5
Вага: 1,250 кг
Присутні відбитки печаток неіснуючих бібліотек.
Кобзар фототипія позацензурного примірника видання 1840 року (Видання 1962 року)
Класика української літератури
Книга є фототипним перевиданням унікального позацензурного примірника 1840 р., що зберігається у Науковій бібліотеці ім. М.Горького Ленінградського державного університету ім. А.О.Жданова.»
Зміст:
- Думи мої, думи мої
- Перебендя
- Катерина
- Тополя
- Думка
- До Основ’яненка
- Іван Підкова
- Тарасова ніч
«Т.Г.Шевченко. Кобзар». Фототипія позацензурного примірника видання 1840 року.
Автор: Тарас Григорович Шевченко. Народився 9 березня 1814 року у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії в закріпаченій селянській родині. Рано став сиротою — мати померла, коли йому було 9 років, батько — у 11 років. Восени 1822 року починає вчитися грамоти у місцевого дяка. Іде наймитувати до дяка Богорського, який прибув з Києва. Не витерпівши знущань дяка, тікає від нього і шукає в навколишніх селах учителя-маляра. В 1828 році він потрапляє в число прислуги поміщика Енгельгардта, спочатку в ролі кухарчука, потім козачка. Помітивши у Тараса пристрасть до живопису, поміщик вирішує зробити його придворним художником. Він віддає свого кріпака в навчання викладачеві Віленського університету — портретисту Яну Рустему. У Вільні юний Тарас пробув 1,5 року. Переїхавши 1831 року з Вільно до Петербурга, Енгельгардт взяв із собою Шевченка і віддав його в науку на 4 роки до живописця Василя Ширяєва. Навесні 1838 Карл Брюллов та Василь Жуковський викупили молодого поета з кріпацтва. Першу збірку своїх поетичних творів видав 1840 під назвою «Кобзар». У першому виданні було 8 творів. 25 травня 1843 року з Петербурга виїхав в Україну. В лютому 1844 року виїхав з України до Петербурга через Москву. 5 квітня рада Академії мистецтв видала квиток на право проїзду на Україну. Вже в листопаді 1845 року збори Академії мистецтв у Петербурзі затвердили рішення ради про надання звання некласного художника. 31 березня (12 квітня) 1845 року виїхав із Петербурга через Москву до Києва. Навесні 1846 року прибув до Києва. У квітні пристав до Кирило-Мефодіївського братства. Заарештували 5 квітня 1847, відправили до Петербурга й ув’язнили в казематі. Заслали в солдати до Оренбурга. Деяке полегшення становища Шевченка настало навесні 1848 унаслідок включення його до складу Аральської експедиції. У квітні 1850 Шевченка вдруге заарештовано і, після піврічного ув’язнення, запроторено в Новопетровський береговий форт. 2 серпня 1857 – поета було звільнено з заслання. Навесні 1858 поет прибув до Петербурга. А влітку 1859 року повернувся в Україну, якої вже 12 років не бачив. До останніх днів свого життя поет перебував під таємним поліційним наглядом. 10 березня 1861 року Шевченко помер в Петербурзі. Його ховають спочатку на Смоленському кладовищі, але, згідно з «Заповітом», 10 травня того ж року його прах перепохований в Україні над Дніпром на Чернечій горі (м. Канів).
Видавництво: Друкарня АН УРСР, Київ, 1962
Мова: українська
Сторінок: 121
Материалы и исследования по Археологии СССР №17/ А. Л. Якобсон / (Антикварна книга 1950 року)
17-й випуск серії "Матеріали та дослідження з археології СРСР", присвячений середньовічному Херсонесу XII-XIV ст. Монографія А. Л. Якобсона є комплексним дослідженням історії та матеріальної культури Херсонеса (Херсона) в пізньому середньовіччі.
Автор розглядає широке коло питань, включаючи:
- політичну історію міста та його відносини з Київською Руссю, Візантією, половцями та іншими сусідами
- економічний розвиток та торговельні зв'язки
- етнічний склад населення
- архітектуру та планування міста
- розвиток ремесел, особливо гончарного виробництва
- художню культуру, зокрема виробництво поливної кераміки та монументальну архітектуру
Видання є фундаментальним дослідженням, яке базується на археологічних матеріалах та писемних джерелах. Воно надає глибокий аналіз економічного, соціального та культурного розвитку одного з найважливіших міст Північного Причорномор'я в середні віки.
Вопросы методологии исторического исследования. Теоретические проблемы истории феодализма. Л.В. Черепнин (Наукове видання 1981 року)
Збірка статей академіка Черепніна Л.В.
У книзі всебічно розкрито концепцію становлення та розвитку феодальної формації в Росії, послідовно розглянуті найголовніші сторони її соціально-економічної, політичної історії, еволюції суспільної думки та культури, історії класової боротьби у X—XVIII ст. Ця книга включає роботи Л.В. Черепніна з питань методології історичного пізнання, теоретичних проблем історії феодальної Росії.
«Вопросы методологии исторического исследования: теоретические проблемы истории феодализма»
Автор: Академік Лев Володимирович Черепнін (1905-1977)
Видавництво «Издательство «Наука» 1981
Мова: російська
Сторінок: 280
Вибрані твори. Григорій Квітка-Основ’яненко (Видання 1949 року)
Класика українського письменства
Збірка вміщує вибрані твори Григорія Квітки-Основ’яненка, засновника художньої прози та жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі.
Зміст:
- Г.Ф.Квітка-Основ'яненко. П.Волинський
Повісті та оповідання:
- Салдатський патрет
- Маруся
- Конотопська відьма
- Козир-дівка
- Сердешна Оксана
Драматичні твори:
- Сватання на Гончарівці
- Шельменко-денщик
«Григорій Квітка-Основ'яненко. Вибрані твори»
Автор: Григорій Квітка-Основ'яненко (1778- 1843), письменник, драматург, журналіст, літературний критик і культурно-громадський діяч. Основоположник художньої прози в новій українській літературі. Приблизно 4 роки був послушником Курязького Спасо-Преображенського монастиря. Потім повернувся до світського життя. Служив комісаром з питань провіанту в народному ополченні (1806–1807), був секретарем дворянських зборів, дир. заснованого за його участі Харківського професійного театру (1812), повітовим предводителем дворянства (1817–1828), совісним суддею, головою Харківської палати кримінального суду. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті, членом Товариства антикваріїв Півночі, був одним із засновників Харківського інституту шляхетних дівчат (1812), Благодійного товариства (1812), Харківської публічної бібліотеки (1838). Наприкінці 1810 – на початку 1820-х років в харківській ("Украинский вестник", "Харьковские известия") та московській ("Вестник Европы") періодиці почав публікувати фейлетони, статті, жартівливі вірші. 1816–1817 разом з Р. Гонорським та Є. Філомафітським видавав перший в Україні журнал "Украинский вестник", був ініціатором видання альманахів "Утренняя звезда" (1833), "Молодик" (1843), першої збірки українських прислів'їв і приказок В. Смирницького "Малоросійські прислів'я і приказки. Зібрані В.М.С." (1843). У 1820-х роках виступив із першими комедіями. Його перу належать також дві книги "Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком" (1834–1837), низка історичних нарисів, переказів російською мовою ("Головатий" 1839; "Історія театру в Харкові", 1841; "Українці", 1841; "Переказ про Гаркушу", 1842; "Заснування Харкова", 1843 та ін.). Листувався з Т. Шевченком. Кобзар присвятив йому листа "До Основ’яненка", проілюстрував "Знахаря" і "Панну Сотниківну". Найвідоміші твори: "Шельменко-волосний писар" (1829), "Маруся" (1832), "Салдацький патрет" (1833), "Пан Халявський" (1839), "Сердешна Оксана" (1841), "Козир-дівка" (1838), "Ганнуся" (1839), "Конотопська відьма" (1833), "Сватання на Гончарівці" (1835), "Щельменко-денщик" (1838, всі три – екранізовані). Його твори перекладалися польською та болгарською мовами, 1854 в Парижі опубліковано французькою мовою "Сердешну Оксану". Творчість Г. Квітки-Основ'яненка справила значний вплив на подальший розвиток української літератури, зокрема так званої етнографічної школи. (Матеріали е-Бібліотеки "Україніка")
«Державне видавництво художньої літератури», Київ, 1949
Мова: українська та російська
Сторінок: 342