Новини
Киевская Русь. Борис Греков (Букіністика)
Херсонес Таврический в античную епоху (Наукове видання 1993 року)
Економічний та соціальний розвиток Херсонеса Таврійського
У монографії досліджуються питання економічного і соціального розвитку одного з найбільших античних центрів Північного Причорномор'я - Херсонеса Таврійського (кінець V до н. Е. - друга половина V н. А.). Для археологів, істориків, викладачів і студентів вузів.
«Херсонес Таврический в античную епоху»
Автор: В.М.Зубарь
Київ «Наукова думка» 1993
Мова: російська
Сторінок: 138
Тарас Шевченко. Поеми (Видання 1984 року)
Збірка поем Великого Кобзаря
Славнозвісні поеми, у яких поет зображував життєву долю жінки-страдниці, опоетизувавши її високе душевне благородство та викриваючи гнівно суспільні вади, що викликали страждання жінки, а то й загибель.
«Поеми».
Автор: Тарас Григорович Шевченко. Народився 9 березня 1814 року у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії в закріпаченій селянській родині. Рано став сиротою — мати померла, коли йому було 9 років, батько — у 11 років. Восени 1822 року починає вчитися грамоти у місцевого дяка. Іде наймитувати до дяка Богорського, який прибув з Києва. Не витерпівши знущань дяка, тікає від нього і шукає в навколишніх селах учителя-маляра. В 1828 році він потрапляє в число прислуги поміщика Енгельгардта, спочатку в ролі кухарчука, потім козачка. Помітивши у Тараса пристрасть до живопису, поміщик вирішує зробити його придворним художником. Він віддає свого кріпака в навчання викладачеві Віленського університету — портретисту Яну Рустему. У Вільні юний Тарас пробув 1,5 року. Переїхавши 1831 року з Вільно до Петербурга, Енгельгардт взяв із собою Шевченка і віддав його в науку на 4 роки до живописця Василя Ширяєва. Навесні 1838 Карл Брюллов та Василь Жуковський викупили молодого поета з кріпацтва. Першу збірку своїх поетичних творів видав 1840 під назвою «Кобзар». У першому виданні було 8 творів. 25 травня 1843 року з Петербурга виїхав в Україну. В лютому 1844 року виїхав з України до Петербурга через Москву. 5 квітня рада Академії мистецтв видала квиток на право проїзду на Україну. Вже в листопаді 1845 року збори Академії мистецтв у Петербурзі затвердили рішення ради про надання звання некласного художника. 31 березня (12 квітня) 1845 року виїхав із Петербурга через Москву до Києва. Навесні 1846 року прибув до Києва. У квітні пристав до Кирило-Мефодіївського братства. Заарештували 5 квітня 1847, відправили до Петербурга й ув’язнили в казематі. Заслали в солдати до Оренбурга. Деяке полегшення становища Шевченка настало навесні 1848 унаслідок включення його до складу Аральської експедиції. У квітні 1850 Шевченка вдруге заарештовано і, після піврічного ув’язнення, запроторено в Новопетровський береговий форт. 2 серпня 1857 – поета було звільнено з заслання. Навесні 1858 поет прибув до Петербурга. А влітку 1859 року повернувся в Україну, якої вже 12 років не бачив. До останніх днів свого життя поет перебував під таємним поліційним наглядом. 10 березня 1861 року Шевченко помер в Петербурзі. Його ховають спочатку на Смоленському кладовищі, але, згідно з «Заповітом», 10 травня того ж року його прах перепохований в Україні над Дніпром на Чернечій горі (м. Канів).
Ілюстрації Олександра Івахненка. Оформлення Володимира Юрчишина.
Видавництво «Веселка» Київ 1984
Мова: українська
Сторінок: 197
Панас Мирний. Твори в п’яти томах (Класичне видання 1954-1955 років)
Збірка з серії класичних видань української літератури, видрукуваних в 1950-х роках, на які потім посилався монументальний Словник української мови в 11 томах (СУМ-11). База української мови та українського слова.
Усі тексти подаються на основі вивчення рукописної спадщини письменника, яка зберігається у Відділі рукописів Інституту літератури Академії наук України.
Твори в п'яти томах
Панас Мирний (Рудченко Панас Якович, 1849-1920)
Видавництво Академії наук Української РСР
Київ - 1954-1955
Календарные обычаи и обряды народов Восточной Азии (Наукове видання 1985 року)
Новий рік у народів Східної Азії
Календарні звичаї та обряди річного циклу, пов'язані з трудовою діяльністю народів, — це складне суспільне явище, своєрідне відображення їхнього соціально-політичного, історико-культурного, етнічного, духовного життя на різних етапах розвитку. Як концентрований вираз духовної та матеріальної культури народів, календарні свята несуть на собі печатку етнічної специфіки. У той самий час вони відбивають типологічну спільність людської культури, вплив історико-культурних контактів та зв'язків. Календарні звичаї та обряди становлять важливу частину такого явища, як свято.
«Календарные обычаи и обряды народов Восточной Азии. Новый год»
Кер.ред.: Р.Ш.Ждарилгасинова, М.В.Крюков
Видавництво: «Наука» 1985
Мова: російська
Сторінок: 262
Сады, парки и заповедники Украинской ССР (Букіністика)
Сади, парки та заповідники Української РСР
В книзі розглянуто кращі сади, парки та заповідники України, природоохоронні та природопереробні заходи. Велику увагу приділено аналізу сучасних міських та заміських парків, показано їх значення та роль в формування оточуючого середовища.
Книга для архітекторів, спеціалістів ландшафтної архітектури, робітників садово-паркового будівництва.
Енеїда. Наталка Полтавка. Москаль-чарівник / Іван Котляревський / (Видання 1987 року)
Збірка класичних творів Івана Котляревського, що започаткували нову українську літературу.
У виданні представлені найвідоміші твори Івана Котляревського: бурлескно-травестійна поема "Енеїда", п'єса "Наталка Полтавка" та водевіль "Москаль-чарівник". Ці твори стали переломними в історії української літератури, започаткувавши використання живої народної мови в художніх текстах.
"Енеїда" - перший твір нової української літератури, що поєднує гумор, сатиру та глибокий патріотизм. "Наталка Полтавка" - зворушлива історія кохання, що стала класикою української драматургії. "Москаль-чарівник" - комедійний водевіль, що висміює забобони та людські вади.
Творчість Котляревського відзначається глибоким зв'язком з народним життям, прогресивними ідеями свого часу та гуманістичним світоглядом. Його твори заклали основи реалістичного зображення дійсності в українській літературі та продемонстрували багатство й виразність української мови.
Це видання дозволяє читачам ознайомитися з ключовими творами, що заклали фундамент сучасної української літератури та вплинули на її подальший розвиток.
Населення Південно-Руських земель 9-13 ст. (за матеріалами некрополів). Моця О.П.
Населення Південно-Руських земель 9-13 ст. (за матеріалами некрополів)
Автор: Моця Олександр Петрович
Рік видання: 1993
Мова: українська
Кількість сторінок: 162
В роботі на основі систематизації та аналізу матеріалів поховальних пам'яток IX—XIII ст. розглядаються актуальні питання історії Київської Русі: соціально-економічного розвитку, духовної культури, етнічного складу населення. Особлива увага приділяється реконструкції шляхів одержавлення південноруської території, магістральним напрямам поширення християнства та протистояння йому язичницьких вірувань, а також механізму формування й специфіці етнічних утворень за доби середньовіччя на землях сучасної України.
Русская архитектура 1830-1910-х годов (букіністика)
Класична робота про архітектуру.
Основні розділи
АРХІТЕКТУРА 1830-1890-х років
1. Композиційна система
2. Еклектика та деякі особливості світогляду 19 ст.
3. Архітектурні напрямки
Архітектура кінця 19 - початку 20 століть
1. Архітектурна композиція (модерн)
2. Ідейно-художня програма модерну
3. Архітектурні напрямки
Рік видання: 1981
Мова: російська
Надруковано в Німеччині (Лейпциг, НДР)
Caravage (Шедеври мистецтва, великі художники n°59: Караваджо, французьке видання 1967 року)
Альбом робіт живописця Караваджо.
Альбом серії «Шедеври мистецтва великих живописців» присвячений роботам Караваджо. 16 сторінок, ілюстрованих повносторінковими кольоровими гравюрами. Дитя бароко, геніальний художник із бурхливим темпераментом, Мікеланджело Мерізі да Караваджо, відомий як Караваджо (1571–1610) , стоїть у витоків справжньої живописної революції. Його нонконформістський натуралізм і майстерність тенебризму заслужили йому стільки ж шанувальників, скільки критиків. Караваджо працював для Церкви – головного спонсора на той час – і запропонував нове тлумачення Святого Письма. Його насичене подіями і романтичне життя – бійки, гомосексуалізм, скандали – закінчується вигнанням і вбивством. Внесок Караваджо в техніку світлотіні, що існувала до нього, безперечний. До цієї дуже спеціалізованої роботи, що акцентує увагу на моделюванні тіла тінню та світлом, художник додав висвітлення психологічної реальності своїх предметів, що зробило його художником-візіонером і часто оскаржуваним Церквою. Його стиль став школою: після його смерті «каравагізм» поширився по Європі, зокрема у Франції з Валентином де Булонь і Жоржем де Ла Туром.
«Chefs-d'oeuvre de l'art grands peintres n°59: Caravage» (Шедеври мистецтва, великі художники n°59: Караваджо)
Видавництво: Hachette, Франція, 1967
Мова: французька
Вибрані твори. Григорій Квітка-Основ’яненко (Видання 1949 року)
Класика українського письменства
Збірка вміщує вибрані твори Григорія Квітки-Основ’яненка, засновника художньої прози та жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі.
Зміст:
- Г.Ф.Квітка-Основ'яненко. П.Волинський
Повісті та оповідання:
- Салдатський патрет
- Маруся
- Конотопська відьма
- Козир-дівка
- Сердешна Оксана
Драматичні твори:
- Сватання на Гончарівці
- Шельменко-денщик
«Григорій Квітка-Основ'яненко. Вибрані твори»
Автор: Григорій Квітка-Основ'яненко (1778- 1843), письменник, драматург, журналіст, літературний критик і культурно-громадський діяч. Основоположник художньої прози в новій українській літературі. Приблизно 4 роки був послушником Курязького Спасо-Преображенського монастиря. Потім повернувся до світського життя. Служив комісаром з питань провіанту в народному ополченні (1806–1807), був секретарем дворянських зборів, дир. заснованого за його участі Харківського професійного театру (1812), повітовим предводителем дворянства (1817–1828), совісним суддею, головою Харківської палати кримінального суду. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті, членом Товариства антикваріїв Півночі, був одним із засновників Харківського інституту шляхетних дівчат (1812), Благодійного товариства (1812), Харківської публічної бібліотеки (1838). Наприкінці 1810 – на початку 1820-х років в харківській ("Украинский вестник", "Харьковские известия") та московській ("Вестник Европы") періодиці почав публікувати фейлетони, статті, жартівливі вірші. 1816–1817 разом з Р. Гонорським та Є. Філомафітським видавав перший в Україні журнал "Украинский вестник", був ініціатором видання альманахів "Утренняя звезда" (1833), "Молодик" (1843), першої збірки українських прислів'їв і приказок В. Смирницького "Малоросійські прислів'я і приказки. Зібрані В.М.С." (1843). У 1820-х роках виступив із першими комедіями. Його перу належать також дві книги "Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком" (1834–1837), низка історичних нарисів, переказів російською мовою ("Головатий" 1839; "Історія театру в Харкові", 1841; "Українці", 1841; "Переказ про Гаркушу", 1842; "Заснування Харкова", 1843 та ін.). Листувався з Т. Шевченком. Кобзар присвятив йому листа "До Основ’яненка", проілюстрував "Знахаря" і "Панну Сотниківну". Найвідоміші твори: "Шельменко-волосний писар" (1829), "Маруся" (1832), "Салдацький патрет" (1833), "Пан Халявський" (1839), "Сердешна Оксана" (1841), "Козир-дівка" (1838), "Ганнуся" (1839), "Конотопська відьма" (1833), "Сватання на Гончарівці" (1835), "Щельменко-денщик" (1838, всі три – екранізовані). Його твори перекладалися польською та болгарською мовами, 1854 в Парижі опубліковано французькою мовою "Сердешну Оксану". Творчість Г. Квітки-Основ'яненка справила значний вплив на подальший розвиток української літератури, зокрема так званої етнографічної школи. (Матеріали е-Бібліотеки "Україніка")
«Державне видавництво художньої літератури», Київ, 1949
Мова: українська та російська
Сторінок: 342
Слово о плъку Игоревѣ та його поетичні переклади і переспіви (Наукове видання 1967 року)
У збірці вміщено оригінальний текст "Слова о полку Ігореві", а також варіанти перекладів твору або його фрагментів, зроблених Маркіяном Шашкевичем, Тарасом Шевченко, Іваном Франко, Максимом Рильским, Павло Тичиною та іншими українськими класиками.
У додатках - родовід руських князів, згаданих у "Слові", та перелік різночитань.
З чорно-білими фотоілюстраціями.