Новини
Киево-Печерская лавра /С. К. Килессо/ (Науково-довідкове видання 1975 року)
Енциклопедія з архітектури. У книзі "Києво-Печерська лавра" йдеться про історію однієї з найвідоміших українських святинь, яка починає свій відлік від заснування Печерський монастиря. Перші монументальні споруди, які були зведені в тому місці, стали взірцем для будівництва та прикраси храмів в інших давньоруських містах. Саме в Києво-Печерському монастирі працював Нестор Літописець, також там творили давньоруські художники Олімпій та Григорій. Автор цікаво розповідає про період другої половини XVII-середини XVIII століття - час розквіту українського бароко, коли було завершено створення цілісного архітектурного ансамблю монастиря.
Резюме та список ілюстрацій у виданні подані англійською мовою.
Попри те, що видання 1975 року і в ньому є нотки ідеологічної забарвленості, воно все ще цінне документальним фактажем і вишуканим ілюстративним матеріалом.
Назва: Киево-Печерская лавра
Автор: Сергі́й Костянтинович Кілессо (1931 — 2012) — український архітектор і мистецтвознавець, дійсний член Української академії архітектури, заслужений архітектор України, лауреат Державної премії України в галузі архітектури.
Рік: 1975
Москва, "Искусство"
Сторінок: 141
Розміри,см.:
довжина 26,5
ширина 21
товщина 1,2
Вага: 0,670 кг
Народная культура средневековья. Светская праздничная жизнь в искусстве IX-XVI вв. /Даркевич В.П./ (Наукове видання 1988 року)
Наукова праця з дослідження мистецтва.
Книга присвячена святковій культурі середньовіччя. Головними джерелами послужили твори образотворчого мистецтва – романська та готична скульптура, художнє ремесло, мініатюри рукописів. Їхнє дослідження дає можливість проникнути в живу повнокровну діяльність тієї епохи. Для істориків, мистецтвознавців, археологів та ширшого кола читачів, які цікавляться середньовіччям.
«Народная культура средневековья. Светская праздничная жизнь в искусстве IX-XVI вв.». (Народна культура середньовіччя. Світське святкове життя мистецтво IX-XVI ст.)
Автор: Даркевич В.П.
Видавництво: «Наука», 1988
Мова: російська
Сторінок: 341
Твори. Олександр КОНИСЬКИЙ (Видання класичної літератури 1990 року)
Класичне видання української класики від "Наукової думки".
Оповідання, повість "Юрій Горовенко", поетичні твори українського письменника Олександра Кониського.
"Проза О. Кониського різна за тематикою, неоднакова за художнім рівнем. Життєвою основою його творів стали спостереження над життям Чернігівщини, Полтавщини, а також особисті враження, винесені із часів заслання та від спілкування з людьми під час адвокатської практики.
Вiн створив новий тип літературного твору, основні риси ярого повністю проявилися в оповіданнях «Доля одного письменника», «Тривога автора і видавника». Це, зокрема, поєднання художнього й публіцистичного елементів у створенні образу. Письменник зберігає і розвиває властивий йому принцип художньо-реалістичного розкриття дійсності, доповнюючи його публіцистичною загостреністю." (Сиваченко)
Твори
Автор: Олександр Якович Кониський (1836-1900)
Київ 1990 Наукова думка
Сторінок: 640
Вибрані твори. Григорій Квітка-Основ’яненко (Видання 1949 року)
Класика українського письменства
Збірка вміщує вибрані твори Григорія Квітки-Основ’яненка, засновника художньої прози та жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі.
Зміст:
- Г.Ф.Квітка-Основ'яненко. П.Волинський
Повісті та оповідання:
- Салдатський патрет
- Маруся
- Конотопська відьма
- Козир-дівка
- Сердешна Оксана
Драматичні твори:
- Сватання на Гончарівці
- Шельменко-денщик
«Григорій Квітка-Основ'яненко. Вибрані твори»
Автор: Григорій Квітка-Основ'яненко (1778- 1843), письменник, драматург, журналіст, літературний критик і культурно-громадський діяч. Основоположник художньої прози в новій українській літературі. Приблизно 4 роки був послушником Курязького Спасо-Преображенського монастиря. Потім повернувся до світського життя. Служив комісаром з питань провіанту в народному ополченні (1806–1807), був секретарем дворянських зборів, дир. заснованого за його участі Харківського професійного театру (1812), повітовим предводителем дворянства (1817–1828), совісним суддею, головою Харківської палати кримінального суду. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті, членом Товариства антикваріїв Півночі, був одним із засновників Харківського інституту шляхетних дівчат (1812), Благодійного товариства (1812), Харківської публічної бібліотеки (1838). Наприкінці 1810 – на початку 1820-х років в харківській ("Украинский вестник", "Харьковские известия") та московській ("Вестник Европы") періодиці почав публікувати фейлетони, статті, жартівливі вірші. 1816–1817 разом з Р. Гонорським та Є. Філомафітським видавав перший в Україні журнал "Украинский вестник", був ініціатором видання альманахів "Утренняя звезда" (1833), "Молодик" (1843), першої збірки українських прислів'їв і приказок В. Смирницького "Малоросійські прислів'я і приказки. Зібрані В.М.С." (1843). У 1820-х роках виступив із першими комедіями. Його перу належать також дві книги "Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком" (1834–1837), низка історичних нарисів, переказів російською мовою ("Головатий" 1839; "Історія театру в Харкові", 1841; "Українці", 1841; "Переказ про Гаркушу", 1842; "Заснування Харкова", 1843 та ін.). Листувався з Т. Шевченком. Кобзар присвятив йому листа "До Основ’яненка", проілюстрував "Знахаря" і "Панну Сотниківну". Найвідоміші твори: "Шельменко-волосний писар" (1829), "Маруся" (1832), "Салдацький патрет" (1833), "Пан Халявський" (1839), "Сердешна Оксана" (1841), "Козир-дівка" (1838), "Ганнуся" (1839), "Конотопська відьма" (1833), "Сватання на Гончарівці" (1835), "Щельменко-денщик" (1838, всі три – екранізовані). Його твори перекладалися польською та болгарською мовами, 1854 в Парижі опубліковано французькою мовою "Сердешну Оксану". Творчість Г. Квітки-Основ'яненка справила значний вплив на подальший розвиток української літератури, зокрема так званої етнографічної школи. (Матеріали е-Бібліотеки "Україніка")
«Державне видавництво художньої літератури», Київ, 1949
Мова: українська та російська
Сторінок: 342
Реставрація творів з металу /Мінжулін О./ (Видання 1998 року)
Підручник для студентів
Багатоілюстрований підручник адресований студентам реставраційних відділень вищих художніх навчальних закладів, а також найширшому колу фахівців — художникам, мистецтвознавцям, археологам, історикам, працівникам музеїв, експертам, антикварам, колекціонерам. У книзі докладно описано методологію реставрації творів з металу, наведено приклади практичної реставрації археологічних пам’яток, зокрема розчищення, стабілізації і захисту творів від корозії, правила зберігання музейних експонатів тощо. Подано також рецепти речовин, що застосовуються в реставрації. Численні ілюстрації допоможуть глибше збагнути таємниці однієї з найцікавіших професій художника-реставратора, яка дозволяє зберегти людству безцінні скарби мистецтва.
«Реставрація творів з металу»
Автор: Олександр Мінжулін
Видавництво: «Спалах», Київ, 1998
Мова: українська
Сторінок: 226
Олександр Поль: матеріали до біографії
Олександр Поль: матеріали до біографії
Видання містить 95 джерел/документів, які стосуються життя і діяльності видатного діяча Придніпровського краю Олександра Миколайовича Поля, а також сюжетів, пов’язаних із тим, як нащадки розпорядилися його спадщиною. В них розкриваються важливі етапи біографії: родина, навчання, робота в земстві й мировому суді, дослідження криворізької руди, підприємницька діяльність, заняття колекціонуванням.
Збірник стане у нагоді для всіх, хто цікавиться біографією О.М. Поля та історією Придніпровського краю.
Рік: 2020
Кількість сторінок: 204
Мова: українська, російська
Лексикон словенороський Памви Беринди (Наукове видання 1961 року)
Пам’ятки української мови XVII ст.
«Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом.
Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку.
У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів.
Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської.
Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда.
«Лексикон словенороський Памви Беринди»
Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961
Мова: українська
Сторінок: 271
Українське народне мистецтво. Живопис. (Видання 1967 року)
Альбом присвячений одній із найцікавіших галузей народного мистецтва - декоративному живопису, кращі зразки якого мають неабияку художню цінність. Ілюстративний матеріал, до якого увійшли декоративні розписи по дереву, писанки, настінні розписи, мальовки, витинанки, станкові декоративні розписи і т.ін., подається по розділах в хронологічному порядку, а також, де це було можливо, за територіальною ознакою.
"Українське народне мистецтво. Живопис". Альбом.
Редакційна колегія: Заболотний В.І., Рильський М.Т., Середа А.Х.
Видавництво "Мистецтво" Київ 1967
Мова українська, російська. Резюме англійською.
Сторінок 56, ілюстрацій 183
Кобзар /Тарас Шевченко/ (Видання 1976 року)
Труди Ботанічного саду АН УРСР. Том І (Антикварне видання 1949 року)
Унікальний збірник наукових статей.
Зміст
- М. М. Гришко. Завдання і напрями роботи Ботанічного саду Академії наук УРСР - с. 3
- П. С. Погребняк. Створення ценозів та ценогруп у Ботанічному саду Академії наук УРСР - с. 22
- О. І. Соколовський. Про організацію "Системи вищих рослин" Ботанічного саду Академії наук УРСР - с. 29
- А. М. Криштофович. Третинний ліс України у Ботанічному саду Академії наук УРСР - с. 39
- О. Л. Липа. Аптекарські, боатнічні й акліматизаційні сади як інтродукційні осередки - с. 49
- Л. І. Рубцов. Ландшафтна композиція та рослинність Тростянецького дендропарку - с. 66
- І. О. Дрига. Роботи з акліматизації персиків у Києві - с. 78
- В. Б. Дульнєва і М. В. Соловйов. Основні результати роботи по інтродукції та селекції винограду в районі Києва - с. 108
- О. М. Бурачинський. Проростання не відокремлених від рослин бульб картоплі - с. 128
- О. І. Соколовський і К. В. Соколовська. Спостереження над сперматогенезом у Cistanche salsa (C. A. Mey) G. Beck., Orobanche aegyptiaca Pers. i Eremurus inderiensis (M. B.) Rgl - с. 149
- П. А. Васильченко. Нове в способах вирощування посадкового матеріалу - с. 161
Видання буде цікавим для дослідників ботанічної науки двадцятого століття.
Назва: Труди Ботанічного саду АН УРСР. Том І.
Рік: 1949
Київ
Видавництво Академії наук Української РСР
Сторінок: 167
довжина 26
ширина 17
товщина 1
Вага: 0,290 кг
Присутні відбитки печаток неіснуючих бібліотек.
Пан Халявский Квитка Основьяненко (Видання 1950 року)
Історично-побутовий роман
«Пан Халявський» — історично-побутовий роман Григорія Квітки-Основ'яненка, написаний російською мовою. Подає знущально-критичний розріз повсякденного побуту принаймні трьох поколінь українських поміщиків кінця XVIII — початку XIX століть. Роман побудований на спогадах Трохима Мироновича Халявського про найцікавіші, на його погляд, пригоди свого життя. У творі етнографічно точно відтворено особливості тогочасного побуту, зокрема є детальний опис пригощання полковника-благодійника, становище жінки, дворової прислуги та ставлення до неї поміщиків, ознаки розкладу помісного дворянства, визначені соціальною суттю стану та умовами паразитичного побуту.
«Пан Халявский»
Автор: Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко (Григорій Федорович Квітка) (1778-1843) – основоположник художньої прози і жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі. Його вважають батьком української прози. Народився у слободі Основа біля Харкова у дворянській родині. Здобув домашню освіту. Згодом навчався у Курязькій монастирській школі. У 1793 році як дворянин був зарахований на військову службу. В 1796—1797 числився ротмістром Сіверського карабінерного та Харківського кірасирського полків. У відставку пішов у чині капітана. Після відставки близько 10-ти місяців, з червня 1804 до квітня 1805, відбував послух у Курязькому монастирі. В 1806 р. служив у народному ополченні, був повітовим предводителем дворянства (1817–28), згодом — головою Харківської палати кримінального суду. Став активним діячем громадського і культурного життя Харкова. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті. Виступив одним із засновників Харківського професійного театру (з 1812 — його директор), Благодійного товариства (1812), Інституту шляхетних дівчат (1812), Харківської губернської бібліотеки (1838) (сам збирав кошти на її відкриття). Відредагував та опублікував перші в Україні громадсько-літературні журнали «Українскій Вістникъ» та “Харьковский демокрит”. Протягом 1817—1828 pp. Г. Квітка чотири рази переобирався Предводителем дворян Харківського повіту. З 1827 р. почав писати прозу і драматургію. Перша книга «Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком» («Маруся», «Салдацький патрет», «Мертвецький Великдень») вийшла у 1834 р. У 1840 р. Г.Ф. Квітка очолив Харківську палату карного суду на посаді надвірного радника. Письменник помер 20 серпня 1843р., похований у Харкові.
Державне видавництво художньої літератури 1950
Мова: російська
Сторінок: 227
Степи Евразии в эпоху средневековья. (Наукове видання 1981 року)
Класичне видання з археології. "Степи Евразии в эпоху средневековья" - один із двадцяти томів видання серії "Археологія СРСР". Праця видана під редакцією академіка Б. О. Рибакова у 1981 році. Відповідальний редктор тому - археолог С. О. Плетньова. Видання містить археологічні матеріали, що відносяться до раннього і високого середньовіччя, охоплює давнину від IV до XIV століття та має географічну обмеженість від Забайкалля до пониззя Дунаю. Праця створена провідними археологами СРСР і є колективним узагальненням величезної роботи з вивчення середньовічних кочівницьких старожитностей. Книга містить величезну кількість чорно-білих і кольорових ілюстрацій, карт та таблиць для визначення та датування предметів археології.
Ця книга - рідкісний скарб для поціновувачів археологічної науки.
Назва: Степи Евразии в эпоху средневековья
Автор: редактор: Борис Олександрович Рибаков — археолог і історик, академік АН СРСР.
редактор: Світлана Олександрівна Плетньова — археолог, професор, фахівець із археології хозарів і середньовічних кочівників Євразійського степу.
Рік: 1981
Видавництва "Наука", Москва
Сторінок: 300
Розміри,см.:
довжина 30
ширина 22
товщина 2
Вага: 1,180 кг