Новини
Энциклопедический словарь лекарственных, эфирномаслиничных и ядовитых растений /Г. С. Оголевец/ (Антикварне видання 1951 року)
Довідкове видання з ботаніки. "Энциклопедический словарь лекарственных, эфирномаслиничных и ядовитых растений" містить список лікарських, ефірних та токсичних рослин із описом їх зовнішнього вигляду, розподілу речовин, що містяться в них, та з характеристикою терапевтичних властивостей. У виданні є латино-російський покажчик назв рослин.
Словник містить багато чорно-білих та кольорових зображень рослин.
Книга зацікавить ботаніків, медичних працівників та усіх любителів рідкісних антикварних видань.
Назва: Энциклопедический словарь лекарственных, эфирномаслиничных и ядовитых растений.
Рік: 1951
Москва
Государственное издательство сельскохозяйственной литературы
Мова: латинська, російська
Сторінок: 486
довжина 27
ширина 18
товщина 3,5
Вага: 1,220 кг
Присутні відбитки печаток неіснуючих бібліотек.
Історико-містобудівні дослідження Керчі /В. П. Ієвлева, О. А. Кожушко, А. Ю. Закружецька, Т. А. Бобровський, Е. Ю. Градун/ (Наукове видання 2011 року)
Наукове видання з архітектури Керчі. Наукове видання висвітлює історико-містобудівні дослідження найдавнішого міста нашої держави – Керчі, які були проведені до розробки нового генерального плану. У Списку історичних населених місць України Керч посідає одне з провідних місць завдяки унікальним об’єктам нерухомої культурної спадщини античного часу, серед яких найбільш відомими є: Пантікапей - столиця Боспорської держави, Німфей, Мірмекій, Порфмій, Парфеній та Тірітака, що розташовані в сучасних межах міста Керчі, і що з 1987 р. охороняються в складі територій Керченського державного історико-культурного заповідника. Двадцятишестивікове місто є скарбницею нерухомої культурної спадщини європейського рівня.
Колективна монографія присвячена методичним аспектам щодо виконання науково-проектної розробки – історико-архітектурного опорного плану міста Керчі. Мета досліджень полягала у сприянні подальшого збереження культурної спадщини Керчі в комплексі з її цінною природною основою; традиційного характеру історичного міського середовища; композиційно-розпланувальних та ландшафтно-видових особливостей міста. Результатом досліджень стали пропозиції певних нормативно-регулятивних засад, які в подальшому могли би сприяти охоронним заходам у збереженні всього комплексу нерухомої спадщини міста Керчі.
Це видання - безцінне, адже, на сьогоднішній день, Керч знаходиться під тимчасовою окупацією російських загарбників.
Виадння пропонується для архітекторів, істориків, краєзнавців, фахівців у сфері охорони культурної спадщини, працівників органів охорони культурної спадщини, музейних співробітників, а також для всіх тих, хто небайдужий до справи охорони культурної спадщини України та нашого Криму.
Назва: Історико-містобудівні дослідження Керчі.
Автор: Валерія Павлівна Ієвлева (нар. 1957) — історик архітектури, архітектор.
Тимур Анатолійович Бобровський (нар. 1964) — український археолог, спелеолог, епіграфіст, пам'яткоохоронець, кандидат історичних наук, заслужений працівник культури України.
Рік: 2011
Сторінок: 180
довжина 29
ширина 22
товщина 2
Вага: 0,980 кг
Хотинська війна 1621 (Видання 1991 року)
Книга з історії України.
Науково-популярне видання висвітлює історію однієї з найбільших війн 17 ст. - Хотинської війни 1621 р., в якій українські козацькі й польські війська завдали нечуваної поразки величезній армії Османської імперії. У цій війні невмирущої слави зажив видатний син українського народу, славетний полководець і державний діяч гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Книга включає фрагменти опису подій Хотинської війни козацькими літописцями Г.Грабянкою, С.Величком, німецьким дослідником Й.Мюллером, відомими українськими істориками М.Грушевським, Д.Яворницьким, В.Голобуцьким, а також М.Алекберлі та іншими.
«Хотинська війна. 1621 рік».
Автори: Г.Грабянка, С.Величко, Й.Мюллер
Видавництво: Центр пам'яткознавства АН України та Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, 1991
Мова: українська
Сторінок: 238
Розміри, см.:
Довжина 17
ширина 11
товщина 1,5
вага 0,203 кг
Сочинения. Том четвертий /И. В. Мичурин/ (Антикварне видання 1948 року)
Класичне природознавче видання. У четвертому томі "Сочинений" містяться автобіографічні відомості І. В. Мічуріна, статті різних років, відкриті листи, доповіді, рецензії, передмови, замітки, переписка. У додатку є унікальна інвентаризація рослинного матеріалу І. В. Мічуріна, яку, на його прохання, склав П. Н. Яковлєв. Також том доповнений приміткам, покажчиком імен, покажчиком назв рослин та алфавітним покажчиком праць І. В. Мічуріна.
У книзі є чорно-білі та кольорові ілюстрації.
Видання розраховано на природознавців та усіх, хто цікавиться рідкісними науковими виданнями.
Назва: Сочинения. Том четвертый.
Автор: Іван Володимирович Мічурін (1855 — 1935) - біолог і селекціонер-помолог, автор багатьох сортів плодово-ягідних культур, почесний член АН СРСР. Розробив методи селекції плодово-ягодних рослин, головним чином — метод віддаленої гібридизації (підбір батьківських пар, подолання несхрещуваності та ін.).
Рік: 1948
Москва
ОГИЗ
Государственное издательство сельскохозяйственной литературы.
Сторінок: 800
довжина 23
ширина 16
товщина 4
Вага: 1,200 кг
Присутні відбитки печаток неіснуючих бібліотек.
Облога Буші /Михайло Старицький/
"Облога Буші" — це історична повість українського письменника Михайла Старицького, яка вперше була опублікована у 1891 році. Цей твір належить до жанру історичної прози й описує події Хмельниччини — одного з найважливіших періодів в історії України, коли українські козаки боролися за незалежність від польської шляхти.
Повість зосереджена на облозі містечка Буша, яке було захоплене польськими військами під час повстання Богдана Хмельницького у 1654 році.
Избранные произведения. М. Коцюбинский (Видання 1949 року)
Переклад з української мови творів українського письменника
Зміст:
-На веру (повесть)
-Ёлочка (рассказ, перевод А. Дейча)
-Пятизлотник (рассказ)
-Цеповяз (рассказ, перевод А. Деева)
-Нюрнбергское яйцо (очерк)
-Хо (сказка, перевод А. Деева),
-На крыльях песни (рассказ)
-Для общего блага (повесть, перевод Е. Нежинцева)
-«Пе-коптьор» (рассказ, перевод А. Островского)
-Посол чёрного царя (рассказ)
-Ведьма (рассказ)
-Дорогой ценой (повесть, перевод Н. Ушакова)
-На камне (рассказ, перевод Е. Нежинцева)
-Поединок (рассказ, перевод Е. Нежинцева)
-Яблони цветут (рассказ, перевод Н. Ушакова)
-Тучи (микрорассказ)
-Усталость (микрорассказ)
-Одинокий (микрорассказ)
-Сон (рассказ)
-В грешный мир (рассказ)
-Под минаретами (рассказ, перевод Г. Шипова)
-Смех (рассказ)
-Он идёт (рассказ)
-Неизвестный (рассказ)
-Persona grata (рассказ, перевод Н. Ушакова)
-В дороге (рассказ, перевод Л. Кремневой)
-Intermezzo (рассказ, перевод Л. Кремневой)
-Поездка в Криницу (рассказ, перевод Л. Кремневой)
-Дебют (рассказ)
-Fata Morgana (повесть, перевод Н. Ушакова)
-Что записано в книгу жизни (рассказ)
-Сон (рассказ)
-Тени забытых предков (повесть, перевод Н. Ушакова)
-Подарок на именины (рассказ, перевод Н. Ушакова)
-Лошади не виноваты (рассказ, перевод А. Дейча)
-Хвала жизни! (рассказ, перевод Г. Шипова)
-На острове (очерк, перевод А. Деева)
-Иван Франко (реферат, перевод А. Дейча)
-Письма М. М. Коцюбинского к А. М. Горькому
-Приложение. М. Горький. М. М. Коцюбинский,
«М.Коцюбинский. Избранные произведения»
Автор: Михайло Михайлович Коцюбинський. Народився 17 вересня 1864 у Вінниці у родині чиновника. Батьків письменника звали Михайло, Глікерія. Навчався в Барській початковій школі (1875 — 1876), Шаргородському духовному училищі (1876 — 1880). Після закінчення Шаргородської семінарії у 1880 Михайло Коцюбинський поїхав до Кам’янця-Подільського, маючи намір навчатися в університеті, але ця мрія не здійснилася через матеріальні обставини, але він продовжував самотужки навчатись. У 1885 р. увійшов до підпільної “Молодої громади”, за що був притягнутий до судової відповідальності. У 1886–1889 він дає приватні уроки і продовжує навчатися самостійно, а 1891-го, склавши іспит екстерном при Вінницькому реальному училищі на народного учителя, працює репетитором. 1892–1896 — працював у складі Одеської філоксерної комісії, яка боролася зі шкідником винограду. Потім працював у Криму. У 1892 році М.Коцюбинский увійшов до таємної спілки Братство тарасівців. Коцюбинський був одним з ініціаторів створення товариства “Просвіта". Від листопада 1897 до березня 1898 обіймав різні посади в редакції житомирської газети «Волинь». 1898 переїхав у Чернігів, де займав посаду діловода при земській управі. В Чернігові зустрів Віру Устимівну Дейшу, яка стала його дружиною — вірним другом та помічником. Брав активну участь у культурному житті міста, влаштовував літературні вечори, підтримував письменників-початківців. Постійні матеріальні нестатки, конфлікти з владою та ще постійна зажура долею коханої жінки, Олександри Іванівни Аплаксіної, молодшої за нього на 16 років підірвали здоров’я письменника. У 1907 р. з анонімного листа дружина дізналася про стосунки чоловіка з Аплаксіною та примусила його дати слово не кидати родину. У середині 1909 р. письменник їде на о. Капрі через астму і сухоти. Помер 25 квітня 1913 року в Чернігові, де і похований.
Видавництво: «Государственное издательство художественной літературы», Москва, 1949
Мова: російська
Сторінок: 375
Балади. Кохання та дошлюбні взаємини. Українська народна творчість (Наукове видання 1987 року)
Балади, що відобразили драматичні й трагічні конфлікти, події та випадки з особистого життя людини в дошлюбний період. Відібрано найдосконаліші зразки з різних регіонів України.
Для літераторів, фольклористів, етнографів, шанувальників народної творчості.
Зміст
Від упорядників
Драми кохання й молодості в народних баладах
Балади про кохання та дошлюбні взаємини
- Добір пари випробуванням сили й кмітливості
- Чарування. Отруєння чарами
- Суперництво в коханні
- Збування нелюба ціною життя
- Вивіряння вірності в коханні
- Взаємовідданість закоханих - вище родинних почуттів
- Втрата милого (милої); переживання смерті (розлуки)
- Самогубство (смерть) насильно розлучених закоханих
- Зрада в коханні й дружбі. Помста за невірність
- Втеча з спокусником. Розплата підмовлених до мандрів за своє легковір'я
- Зрадливе зведення дівчини. Втрата вінка
- Дітозгубництво
- Покарання розпусників
- Шлюб, вінчання
Балади. Кохання та дошлюбні взаємини. Українська народна творчість
Упорядкували: Дей О.І., Ясенчук А.Ю., Іваницький А.І.
Київ 1987 "Наукова думка"
Сторінок: 472
К истории Полтавской епархии. Исторические и бытовые очерки, заметки и переписка. По архивным данным. Павловский И.Ф. (репринт)
Історія Полтавської єпархії від часу створення в 1803 році до 1910-х років. Написана на основі документів архіву Полтавської духовної консисторії, які, переважно, до нашого часу не збереглись, не переживши Другу світову війну.
К истории Полтавской епархии. Исторические и бытовые очерки, заметки и переписка. По архивным данным.
Автор: Павловский Иван Францевич
Рік: 2012 (репринт з видання 1916 р.)
Мова: російська
Шлях на Київ. Святослав. Володимир. /Семен СКЛЯРЕНКО/ (Видання художньої літератури 1981 року)
Публікація історичних романів Семена Скляренка "Шлях на Київ", "Святослав", "Володимир".
"Шлях на Київ" показує радянське бачення подій 1917-20 рр., "Святослав" та "Володимир" переносять читача в 10-11 століття, час становлення Русі як держави.
Твори в двох томах
Автор: Семен Дмитрович Скляренко (1901-1962)
Київ 1981 Видавництво художньої літератури "Дніпро"
Мілітарія Київської Русі (Бережинський В. Г.)
Мілітарія Київської Русі
Автор: Бережинський В. Г.
Рік видання: 2014
Мова: українська
Кількість сторінок: 370
Книга присвячена озброєнню давньоруської держави IX–XIII cт. Дається характеристика кожного виду холодної зброї, метальної артилерії, облогової техніки, а також «грецького вогню». Описуються різні прийоми та техніки бойового застосування.
Художні металеві вироби Західних Областей Української РСР (Наукове видання 1959 року)
Культурна спадщина України. Альбом.
«Художня обробка металу на Україні в XVI-XIX ст. розвивалася в основному в двох напрямах: як народний художній промисел і як міське цехове, а потім мануфактурне та фабричне виробництво. Під народним промислом в галузі художнього металу розуміється головним чином художнє лиття. Найбільш високого розвитку набув цей промисел у Східних Карпатах, особливо в Косівському районі, Станіславської області, де віддавна народні майстри виробляли найрізноманітніші предмети побутового вжитку, прикраси до одягу тощо. Народна художня обробка металу глибоко оригінальна своїм змістом, багатством простих і чітких орнаментальних форм, різноманітністю асортименту. Своєю орнаментикою вона тісно зв'язана з такими видами народного мистецтва, як декоративна різьба по дереву і народна вишивка.»
«Художні Металеві Вироби Західних Областей Української РСР, XVI-XIX Ст.» Альбом
Видавництво: Академії наук Української РСР, Київ, 1959
Мова: українська, англійська та російська
Сторінок: 29 + 40 таблиць
Лексикон словенороський Памви Беринди (Наукове видання 1961 року)
Пам’ятки української мови XVII ст.
«Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом.
Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку.
У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів.
Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської.
Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда.
«Лексикон словенороський Памви Беринди»
Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961
Мова: українська
Сторінок: 271