Новини
Физиология формирования и проростания семян /Овчаров К.Е./(Наукове видання 1976 року)
Книга для спеціалістів сільського господарства рослинницького профілю.
У книзі розповідається про взаємозв'язок, що формується насіння з вегетативними частинами рослин, вплив харчування та умов зовнішнього середовища на відкладення запасних речовин і дозрівання насіння, на їх посівні та харчові якості. Значну увагу приділено і тим процесам, що відбуваються в насінні при їх зберіганні та проростанні, а також можливості покращення посівних якостей насіння. Розрахована на агрономів та науковців.
Зміст:
Глава І: Взаємозв'язок між насінням та вегетативними частинами рослин.
- Забезпечення насіння асимілятами та мінеральним харчуванням.
- Вплив умов зовнішнього середовища.
- Різноякісність насіння.
- Водообмін у рослин та насіння.
Глава ІІ: Біосинтез та накопичення речовин у міру формування насіння.
- Анатомо-фізіологічні особливості деяких насіння.
- Вуглеводи.
- Жири.
- Білки та амінокислоти.
- Вміст жирів, вуглеводів та білків у насінні різних рослин.
- Нуклеїнові кислоти та інші фосфорні сполуки.
- Вітаміни та фітогормони.
Глава ІІІ: Необхідні фактори проростання насіння.
- Вода.
- Температура.
- Кисень.
- Світло.
Глава IV: Обмін речовин у проростаючому насінні.
- Органічні кислоти.
- Обмін вуглеводів.
- Обмін жирів.
- Розпад та синтез білків.
- Обмін фосфорних сполук.
- Фізіологія старіння насіння.
«Физиология формирования и проростания семян». (Фізіологія формування та проростання насіння).
Автор: Овчаров К.Є.
Видавництво: «Колос», Москва, 1976
Мова: російська
Сторінок: 255
Розміри, см.:
Довжина 20,5
ширина 13,5
товщина 1,3
вага 0,300 кг
Красота человека в искусстве (Видання 1980 року)
Ілюстрований альбом витворів мистецтва
«За всіх часів образ людини був центральною темою мистецтва. Саме тут найповніше і найглибше розкривалися етичні та естетичні ідеали кожної епохи. Художні образи, створені мистецтвом, говорять не тільки про те, якою була людина в реальному житті, а й про те, якою вона хотіла б бути, розповідають про ті ідеали, до яких вона хотіла б наблизитися. На сторінках цього альбому зібрані уславлені шедеври світового мистецтва, перед нами проходять різні художні образи починаючи від Стародавнього Єгипту та античної Греції до створінь майстрів Відродження та художників наших днів. У цих творах можна побачити пошуки когось узагальненого ідеального типу, і основні закономірності у будові та пропорціях людського тіла, і прагнення виявити неповторну своєрідність та чарівність окремої індивідуальної особистості, та захоплення пластичною досконалістю людської подоби.
Твори великих майстрів, представлені в альбомі, говорять про нескінченну різноманітність прекрасного. Але як не різні ці образи, що змінюють один одного, неминуче виражають смаки і прагнення свого часу, всі вони сповнені справжнього трепету життя, без якого немає істинної краси. Саме завдяки цьому краса, втілена у витворах минулих епох, досі продовжує хвилювати та підкорювати нас. За часів соціалістичних перетворень все більш багатогранним ставав і образ людської краси у радянському мистецтві. Перестаючи бути чимось винятковим, краса зливається з повсякденністю, але не принижується цією повсякденністю, а навпаки сприймає від неї всю широту її звучання і пафос спрямованості в майбутнє.» Альбом містить 174 ілюстрації.
«Красота человека в искусстве». Альбом
Автор: І.А.Кузнєцова
Видавництво: «Искусство», 1980
Мова: російська
Сторінок: 223
Миниатюрный портрет в России XVIII века (Видання 1989 року)
Портретні мініатюри.
Автор цієї книги простежив основні особливості російської мініатюри протягом XVIII століття та її зв'язок із спорідненими видами мистецтва. Крім можливостей живопису, графіки та прикладного мистецтва у мініатюрі сфокусувалися й інші нитки: потреби та завдання портрета, а також закономірності світу предметів малих форм. Все це пофарбувало російську мініатюру XVIII століття в тони, що залучали своєю неповторністю. Книга розповідає про роль та місце портретної мініатюри у російському житті XVIII століття. Зображення мініатюр, наведених у книзі, ретельно атрибутовані, що робить книгу цінною для колекціонерів та знавців російського образотворчого мистецтва.
«Миниатюрный портрет в России XVIII века» (Мініатюрний портрет у Росії XVIII століття).
Автор: Карєв Андрій Олександрович
Видавництво: «Искусство», Москва, 1989
Мова: російська
Сторінок: 253
Пан Халявский Квитка Основьяненко (Видання 1950 року)
Історично-побутовий роман
«Пан Халявський» — історично-побутовий роман Григорія Квітки-Основ'яненка, написаний російською мовою. Подає знущально-критичний розріз повсякденного побуту принаймні трьох поколінь українських поміщиків кінця XVIII — початку XIX століть. Роман побудований на спогадах Трохима Мироновича Халявського про найцікавіші, на його погляд, пригоди свого життя. У творі етнографічно точно відтворено особливості тогочасного побуту, зокрема є детальний опис пригощання полковника-благодійника, становище жінки, дворової прислуги та ставлення до неї поміщиків, ознаки розкладу помісного дворянства, визначені соціальною суттю стану та умовами паразитичного побуту.
«Пан Халявский»
Автор: Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко (Григорій Федорович Квітка) (1778-1843) – основоположник художньої прози і жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі. Його вважають батьком української прози. Народився у слободі Основа біля Харкова у дворянській родині. Здобув домашню освіту. Згодом навчався у Курязькій монастирській школі. У 1793 році як дворянин був зарахований на військову службу. В 1796—1797 числився ротмістром Сіверського карабінерного та Харківського кірасирського полків. У відставку пішов у чині капітана. Після відставки близько 10-ти місяців, з червня 1804 до квітня 1805, відбував послух у Курязькому монастирі. В 1806 р. служив у народному ополченні, був повітовим предводителем дворянства (1817–28), згодом — головою Харківської палати кримінального суду. Став активним діячем громадського і культурного життя Харкова. Обирався членом Товариства наук при Харківському університеті. Виступив одним із засновників Харківського професійного театру (з 1812 — його директор), Благодійного товариства (1812), Інституту шляхетних дівчат (1812), Харківської губернської бібліотеки (1838) (сам збирав кошти на її відкриття). Відредагував та опублікував перші в Україні громадсько-літературні журнали «Українскій Вістникъ» та “Харьковский демокрит”. Протягом 1817—1828 pp. Г. Квітка чотири рази переобирався Предводителем дворян Харківського повіту. З 1827 р. почав писати прозу і драматургію. Перша книга «Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком» («Маруся», «Салдацький патрет», «Мертвецький Великдень») вийшла у 1834 р. У 1840 р. Г.Ф. Квітка очолив Харківську палату карного суду на посаді надвірного радника. Письменник помер 20 серпня 1843р., похований у Харкові.
Державне видавництво художньої літератури 1950
Мова: російська
Сторінок: 227
Исторический очерк Петровского Полтавского кадетского корпуса (1840-1890). Павловский И.Ф. (репринт)
Сельскохозяйственные машины и запасные части к ним. Книга 1 (Антикварне видання 1953 року)
Довідкове видання про сільськогосподарські машини. У виданні "Сельскохозяйственные машины и запасные части к ним" містяться матеріали про машини для обробки ґрунту, посіву та посадки, а також машини для захисту рослин і для тваринницьких ферм. Попри радянську пропаганду в тексті видання, у довіднику є корисні матеріали про технічні характеристики сільськогосподарських машин та про їх основні змінні запасні частини. У виданні також є вказівки про взаємозамінність запасних деталей та вузлів у різних машинах. У специфікації, що містяться у довіднику, включені основні змінні частини.
Видання розраховане на дослідників сільського господарства двадцятого століття, а також на усіх, хто цікавиться сільськогосподарськими машинами і запасними частинами до них.
Назва: Сельскохозяйственные машины и запасные части к ним. Книга 1.
Рік: 1953
Москва
МАШГИЗ
Государственное научно-техническое издательство машиностроительной литературы
Сторінок: 611
довжина 27
ширина 21
товщина 3
Вага: 1,400 кг
Присутні відбитки печаток неіснуючих бібліотек.
Мистецтво Київської Русі /Асєєв Ю.С./(Видання 1989 року)
В альбомі репродукуються витвори мистецтва Київської Русі, блискучої сторінки історії нашої культури, від Х ст., коли сформувалася давньоруська держава, доти, коли її розвиток був трагічно перерваний у XIII ст. нашестю Батия. Читачі зможуть познайомитися з найкращими зразками архітектури, скульптури, мозаїки, фрески, іконопису, книжкової мініатюри та декоративно-ужиткового мистецтва, що дійшли до нашого часу.
«Мистецтво Київської Русі». Альбом.
Автор: Асєєв Ю.С.
Видавництво: «Мистецтво», Київ, 1989
Мова: українська, резюме російською та англійською.
Сторінок: --
Розміри, см.:
Довжина 33
ширина 24
товщина 2
вага 1,860 кг
Подібні книги:
Архитектура древнего Киева. Ю.С. Асеев (Букіністика)
Сады, парки и заповедники Украинской ССР (Букіністика)
Сади, парки та заповідники Української РСР
В книзі розглянуто кращі сади, парки та заповідники України, природоохоронні та природопереробні заходи. Велику увагу приділено аналізу сучасних міських та заміських парків, показано їх значення та роль в формування оточуючого середовища.
Книга для архітекторів, спеціалістів ландшафтної архітектури, робітників садово-паркового будівництва.
Текстология /Д. С. Лихачев/ (Наукове видання 1983 року)
Класичне видання з теорії літератури. У своїй науковій праці "Текстология на материале русской литературы X - XVII веков" відомий філолог Д. С. Лихачов розповідає про місце текстології серед інших філологічних дисциплін, а також про те, як текстологія стала наукою, що вивчає історію тексту і нерозривно пов'язаною з історичною наукою, літературознавством, історією суспільної думки та палеографією. Автор стверджував, що самостійність текстології як науки та її тісний зв'язок з іншими науками особливо чітко визначилася у тій галузі, яка вивчає руську літературу XI—XVII ст. Попри певну ідеологічну забарвленість, це видання містить важливий узагальнюючий досвід текстології, що нагромадився у фахівців з давньоруської літератури. Тому, матеріали, які викладені у "Текстологии на материале русской литературы X - XVII веков" можуть бути корисними і для текстологів, які працюють і в інших сферах.
Видання підійде усім, хто цікавиться теорією літератури та, зокрема, історією давньоруської літератури.
Назва: Текстология
Автор: Дмитро Сергі́йович Лихачов (1906 - 1999) — філолог, історик, текстолог, академік, автор фундаментальних праць присвячених історії давньоруської літератури та текстології.
Рік: 1983
Ленинград, "Наука" Ленинградское отделение
Сторінок: 639
Розміри,см.:
довжина 22
ширина 15,5
товщина 3
Вага: 0,730 кг
Ліна Костенко /В. С. Брюховецький/ (Літературознавче видання 1990 року)
Літературознавче та біографічне видання про геніальну поетесу Ліну Костенко. Нарис присвячено становленню й еволюції яскраво самобутнього таланту Ліни Костенко, видатного майстра слова, лауреата Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка. В її багатогранній творчості трансформувалися кращі традиції українського фольклору та класичної літератури, відбилися громадянська позиція митця, світогляд та естетичні ідеали, втілені в експресивну, сповнену внутрішнього динамізму художню форму.
Видання містить чорно-білі фотографії Ліни Костенко та її сім'ї.
Книга сподобається усім шанувальникам творчості Ліни Василівни Костенко.
Назва: Ліна Костенко.
Автор: В'ячеслав Степанович Брюховецький (нар. 1947) — український літературознавець, педагог і громадський діяч, літературний критик, Герой України, почесний президент Національного університету "Києво-Могилянська академія". Головний ініціатор відродження Києво-Могилянської академії як сучасного вищого навчального закладу, побудованого на зразках північноамериканських університетів, згодом ректор і президент Національного університету "Києво-Могилянська академія". Член Спілки письменників України. Доктор філологічних наук, кандидат педагогічних наук; член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО. Входить до списку "100 великих українців", який у 2020 та 2022 роках складав журнал НВ.
Ліна Василівна Костенко (нар. 1930) — українська поетеса-шістдесятниця, письменниця (історичний роман, твори для дітей), дисидентка. Лауреат Шевченківської премії, Премії Антоновичів, Ордену Почесного легіону. У 1967 році разом з Павлом Тичиною та Іваном Драчем номінована на Нобелівську премію з літератури. У радянські часи брала активну участь у дисидентському русі, за що була надовго виключена з літературного процесу. Авторка поетичних збірок «Над берегами вічної ріки», «Неповторність», «Сад нетанучих скульптур», роману у віршах «Маруся Чурай», поеми «Берестечко». 2010 року опублікувала перший прозовий роман «Записки українського самашедшого», що став одним із лідерів продажу серед українських книжок 2011 року. Почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів. Відмовилася від звання Героя України. У сучасній українській традиції входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України.
Рік: 1990
Київ,
Видавництво художньої літератури "Дніпро"
Сторінок: 260
довжина 17
ширина 12,5
товщина 2
Вага: 0,250 кг
Лексикон словенороський Памви Беринди (Наукове видання 1961 року)
Пам’ятки української мови XVII ст.
«Лексикон словенороський» Памви Беринди — визначна пам'ятка східнослов'янської лексикографії початку XVII ст. Праця П. Беринди є важливим джерелом вивчення словникового складу української мови XVII ст., а також цінним посібником при читанні українських, російських і білоруських пам'яток, писаних церковнослов'янською мовою. У передмові подається мовно-історичний та палеографічний опис пам'ятки. Надруковано з видання 1627 р. фотомеханічним способом.
Памво Беринда – український енциклопедист і мовознавець, лексикограф, письменник і поет, друкар, гравер. Один із найвидатніших постатей культурно-освітнього руху Галичини та України першої половини ХVII століття. 20 серпня 1627 року вийшов друком перший словник української мови Памви Беринди – “Лексіконъ славенноросскій і именъ тълкованіє”. Майже 30 років вчений-лексикограф Памво Беринда присвятив праці над словником, продовжуючи вносити корективи в свою роботу навіть під час друку.
У словнику 6 982 слова написані церковнослов’янською мовою того часу, де подається тлумачення і переклад українською. Сам словник складається із двох частин: “Лексіконь” та “Имена свойственная”, в якому зібрані загальні назви неслов’янського походження, тлумачення топонімів й антропонімів.
Головною метою словника було відновлення церковнослов’янської традиції літературною мовою. Щоб у такий спосіб протистояти польському наступу й католицизму. Праця відіграла величезну роль не тільки в становленні української лексикографії, а ще й білоруської, румунської та російської.
Його поява стала своєрідною революцією в слов’янській лінгвістиці. Адже в ті часи на територіях Західної Європи письмовою мовою була латина. У Східній Європі, де мешкали православні – давньоболгарська-церковнослов’янська. Але мова, якою розмовляли українці, була абсолютно відмінною від книжкової. Таку розбіжність і взявся впорядковувати невтомний дослідник Памво Беринда.
«Лексикон словенороський Памви Беринди»
Видавництво Академії наук Української РСР, Київ 1961
Мова: українська
Сторінок: 271
Херсонес Таврический в античную епоху (Наукове видання 1993 року)
Економічний та соціальний розвиток Херсонеса Таврійського
У монографії досліджуються питання економічного і соціального розвитку одного з найбільших античних центрів Північного Причорномор'я - Херсонеса Таврійського (кінець V до н. Е. - друга половина V н. А.). Для археологів, істориків, викладачів і студентів вузів.
«Херсонес Таврический в античную епоху»
Автор: В.М.Зубарь
Київ «Наукова думка» 1993
Мова: російська
Сторінок: 138